УХВАЛА
17 вересня 2026 року
м. Київ
справа №580/9798/25
адміністративне провадження №К/990/42089/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником- адвокатом Пегзою Катериною Костянтинівною, на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради, виконуючого обов`язки міського голови - секретаря Ірпінської міської ради Макеєвої Анжели Георгіївни, Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, державного реєстратора Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області Пендюра Тараса В`ячеславовича про визнання протиправними та скасування рішень і розпорядження, скасування записів, поновлення на посаді та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ірпінської міської ради, виконуючого обов`язки міського голови - секретаря Ірпінської міської ради Макеєвої Анжели Георгіївни, Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, Державного реєстратора Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області Пендюра Тараса, в якому, з урахуванням заяви від 12 вересня 2025 року, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради від 29 липня 2025 року № 4257-54-VIII про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень Ірпінського міського голови ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради від 29 липня 2025 року № 4258-54-VIII про виконання обов`язків міського голови;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження виконуючого обов`язки міського голови - секретаря Ірпінської міської ради Макеєвої Анжели Георгіївни від 29 липня 2025 року № 231;
- скасувати запис від 14 серпня 2025 року № 100357107[телефон приховано], внесений державним реєстратором Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області Пендюрою Т.В. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Ірпінської міської ради;
- скасувати запис від 14 серпня 2025 року № 100357107[телефон приховано], внесений державним реєстратором Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області Пендюрою Т.В. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Виконавчого комітету Ірпінської міської ради;
- поновити ОСОБА_1 на посаді Ірпінського міського голови з 29 липня 2025 року;
- стягнути з Виконавчого комітету Ірпінської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 серпня 2025 року по день ухвалення рішення суду.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року відкрито провадження в указаній справі та постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
10 вересня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником- адвокатом Пегзою Катериною Костянтинівною, в якій скаржник просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали колегія суддів дійшла висновку про необхідність для залишення її без руху з наступних підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній відсутнє посилання на пункти частини 4 статті 328 КАС України та не викладені підстави касаційного оскарження у відповідності до вимог статті 330 КАС України.
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, витягів із постанов Верховного Суду та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суддів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Черкаським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
За таких обставин та правового врегулювання спірні правовідносини, що склались відносяться до справ незначної складності.
Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до категорії справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Так, у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та стверджує, що дана справа має неабиякий суспільний та громадський інтерес та не може розглядатися виключно як спір про особисте право ОСОБА_1 обіймати посаду, оскільки її розгляд вплине також на права, свободи та інтереси необмеженого кола осіб- членів територіальної громади, які обрали міського голову на прямих виборах у 2020 році, надавши представницький мандат, віддаючи свої голоси (45,4 % голосів від загального числа проголосувавших). Зазначає, що предметом даного спору є фактично припинення реалізації мандата, наданого міському голові територіальною громадою, що порушує принцип представницької демократії та підриває підвалини гарантій місцевого самоврядування як такі.
Проте, Суд звертає увагу скаржника, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Керуючись статтями 169, 248, 329-332 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником- адвокатом Пегзою Катериною Костянтинівною, на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради, виконуючого обов`язки міського голови - секретаря Ірпінської міської ради Макеєвої Анжели Георгіївни, Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, державного реєстратора Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області Пендюра Тараса В`ячеславовича про визнання протиправними та скасування рішень і розпорядження, скасування записів, поновлення на посаді та стягнення коштів - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
-уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду