СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/2817/18
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроторг 2017», представника арбітражного керуючого Новика Є.М., представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тілмарк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроторг 2017» (вх. №1443 Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 (повний текст складено 25.06.2026) у справі № 922/2817/18
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Астер", (м. Харків, код ЄДРПОУ 35332267)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Астер", (м. Харків, код ЄДРПОУ 35332267)
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИВ:
05.11.2025 до Господарського суду Харківської області від ТОВ "ЄВРОТОРГ 2017" надійшла заява (вх. №25663) про визнання ТОВ «Євроторг 2017» конкурсним кредитором у справі №922/2817/18 із сумою вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА АСТЕР" у розмірі 408 704 052,06 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 у справі №922/2817/18 у задоволені заяви ТОВ "ЄВРОТОРГ 2017" про визнання грошових вимог на загальну суму 408 704 052,06 грн до ТОВ «МЕГА АСТЕР" та включення їх до реєстру вимог кредиторів у межах провадження у справі №922/2817/18 - відмовлено. Відхилено грошові вимоги ТОВ "ЄВРОТОРГ 2017" до ТОВ «МЕГА АСТЕР" за заявою вх. №25663 від 05.11.2025.
Ухвала суду мотивована тим, що ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» не довело наявності грошового зобов`язання ТОВ «МЕГА АСТЕР» перед ним у сумі 408 704 052,06 грн. Суд виходив із відсутності в діях боржника складу цивільного правопорушення, оскільки витребування майна було законним способом захисту права власності, а заявник не довів протиправності дій боржника, реальних збитків та причинного зв`язку. Крім того, майно було придбане заявником у ТОВ «ЕРЗ», тому, за висновком суду, вимоги у зв`язку з його відсудженням мають пред`являтися до безпосереднього продавця, а не до ТОВ «МЕГА АСТЕР». Також суд зазначив, що заявлені вимоги не підтверджені належними первинними бухгалтерськими та фінансовими документами.
Крім того, суд указав, що ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» звернулося із заявою про визнання кредиторських вимог лише 04.11.2025, тоді як граничний строк для заявлення конкурсних вимог закінчився 28.12.2018. Водночас суд зауважив, що сам по собі пропуск цього строку не є автоматичною підставою для відмови, однак заявник мав належними доказами підтвердити існування боргу саме перед ним.
ТОВ «Євроторг 2017» з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 у справі про банкрутство ТОВ « МЕГА АСТЕР» № 922/2817/18 та прийняти нове рішення, яким визнати ТОВ «Євроторг 2017» конкурсним кредитором у справі №922/2817/18 із сумою вимог до ТОВ «МЕГА АСТЕР" у розмірі 408 704 052, 06 грн, включити дані вимоги до реєстру вимог кредиторів у справі №922/2817/18.
Обґрунтовує свою скаргу тим, що:
- суд першої інстанції неправильно застосував ст. 45 КУзПБ щодо строку заявлення кредиторських вимог. Апелянт стверджує, що пропуск 30-денного строку не позбавляє кредитора права заявити вимоги та не є підставою для відмови в їх визнанні. Наслідком пропуску строку, за позицією апелянта, є лише відсутність права вирішального голосу на зборах і в комітеті кредиторів. На підтвердження цього апелянт посилається на постанови Верховного Суду у справах №903/1001/19, №902/207/22 та №922/683/23;
- суд неповно встановив обставини справи та не врахував обґрунтування заявлених збитків. Апелянт зазначає, що у заяві від 05.11.2025 детально виклав підстави виникнення вимог на суму 408 704 052,06 грн. Збитки скаржник пов`язує з витребуванням у нього нерухомого майна на користь ТОВ «МЕГА АСТЕР». ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» придбало у ТОВ «ЕРЗ» нерухоме майно за договорами купівлі-продажу від 26.05.2017, зареєструвало за собою право власності, однак згодом нежитлові приміщення загальною площею 18 679 кв. м були в судовому порядку витребувані у нього та передані ТОВ «МЕГА АСТЕР». Саме це апелянт вважає причиною своїх матеріальних втрат;
- у висновку про вартість об`єкта оцінки від 26.12.2024 зазначено, що вартість 699 кв. м становила 15 799 598 грн. Виходячи з розрахованої вартості 1 кв. м - 22 603,14 грн апелянт поширює цю вартість на всі 18 679 кв. м та визначає їх ринкову вартість у 422 204 052, 06 грн. Суму кредиторських вимог 408 704 052,06 грн апелянт визначає як різницю між розрахованою ринковою вартістю витребуваних приміщень та 13,5 млн грн. Останню суму скаржник бере з рішення Господарського суду м. Києва від 11.07.2012, відповідно до якого ТОВ «МЕГА АСТЕР» у 2012 році придбало об`єкт незавершеного будівництва за 13 500 000 грн. Розрахунок апелянта: 422 204 052,06 - 13 500 000 = 408 704 052,06 грн;
- правовою підставою визначення розміру збитків є ст. 1192 ЦК України. Апелянт посилається на положення про визначення збитків відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи та на цій підставі стверджує, що у ТОВ «МЕГА АСТЕР» існує невиконане грошове зобов`язання перед ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» на 408 704 052,06 грн;
- суд не надав належної оцінки доказам, зокрема рішенню Господарського суду м. Києва від 11.07.2012, витягам з Державного реєстру речових прав, судовим рішенням 2022 та 2024 років щодо торгів і витребування майна, а також висновку про вартість об`єкта оцінки від 26.12.2024.
25.08.2026 від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Астер" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає про таке:
- ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» не є конкурсним кредитором. Конкурсними є вимоги, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, тоді як заявлені ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» вимоги пов`язані з подіями, що відбулися вже після відкриття провадження та визнання ТОВ «МЕГА АСТЕР» банкрутом. Ліквідатор також розмежовує конкурсні та поточні вимоги з посиланням на ст. 1, 45, 60 КУзПБ;
- пропуск 30-денного строку не є центральною підставою заперечень. У відзиві відтворено ч. 4 ст. 45 КУзПБ, яка допускає заявлення конкурсних вимог після закінчення цього строку. Водночас ліквідатор наполягає, що це правило стосується саме вимог, які за часом свого виникнення є конкурсними;
- заявлені 408 704 052,06 грн не є грошовим зобов`язанням ТОВ «МЕГА АСТЕР» перед ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017». За позицією ліквідатора, між цими товариствами не існувало цивільно-правових відносин, вони не укладали між собою правочинів, а заявником не надано первинних документів, які підтверджували б заборгованість ТОВ «МЕГА АСТЕР» перед ним;
- ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» не мало прав на майно на момент первинного порушення права власності ТОВ «МЕГА АСТЕР». Порушення відбулося у 2016 році внаслідок незаконного вибуття майна на електронних торгах, тоді як ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» придбало відповідні приміщення у ТОВ «ЕРЗ» лише 26.05.2017. Тому на момент первинного порушення ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» не було власником чи іншим титульним володільцем майна;
- витребування майна у ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» не є протиправною поведінкою ТОВ «МЕГА АСТЕР». ТОВ «МЕГА АСТЕР» лише реалізувало право на повернення власного майна, яке раніше вибуло з його володіння поза його волею. Остаточним судовим рішенням 2024 року майно було витребувано у ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» та визнано право власності ТОВ «МЕГА АСТЕР»;
- відсутній причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою ТОВ «МЕГА АСТЕР» і заявленими збитками. На думку ліквідатора, навіть якщо ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» понесло певні втрати, вони могли бути спричинені незаконними діями державного виконавця та організатора торгів у 2016 році або комерційними ризиками самого ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» при придбанні спірного майна, але не діями ТОВ «МЕГА АСТЕР»;
- ліквідатор заперечує правильність розрахунку 408 704 052,06 грн. Він звертає увагу, що апелянт взяв оцінку лише одного приміщення площею 699 кв. м вартістю 15 799 598 грн, визначив вартість одного квадратного метра та механічно поширив її на всі 18 679 кв. м. Після цього із розрахованих 422 204 052,06 грн апелянт відняв 13,5 млн грн - ціну, за яку ТОВ «МЕГА АСТЕР» придбало об`єкт у 2012 році, та отриману різницю заявив як збитки. Ліквідатор вважає такий спосіб розрахунку неналежним підтвердженням грошового зобов`язання;
- відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують борг. Ліквідатор посилається на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та зазначає, що апелянт не надав договорів, актів, накладних, рахунків чи інших первинних документів, які б фіксували господарську операцію саме між ТОВ «МЕГА АСТЕР» та ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» і підтверджували відповідну заборгованість;
- ліквідатор ставить під сумнів твердження апелянта про втрату всіх 18 679 кв. м саме ним. У відзиві зазначено, що інші особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Огородній С.Г. також заявляли права або вимоги щодо окремих приміщень чи часток у приміщеннях за тією самою адресою. З цього ліквідатор робить висновок, що ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» намагається заявити збитки, зокрема, щодо майна, яким воно не володіло.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 07.09.2026 з`явились: представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроторг 2017», представник арбітражного керуючого Новика Є.М., представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тілмарк». Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
Постановою Господарського суду Харківської області від 27.11.2018 у справі №922/2817/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Астер" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Бондаренко Василя Анатолійовича (свідоцтво від 06.02.2013 за №147), якого зобов`язано виконати ліквідаційну процедуру.
На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. В повідомленні визначений граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника- один місяць з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом (публікація №55907 від 28.11.2018).
05.11.2025 від ТОВ "ЄВРОТОРГ 2017 до суду першої інстанції надійшла заява (вх. №25663) про визнання ТОВ «Євроторг 2017» конкурсним кредитором у справі №922/2817/18 із сумою вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА АСТЕР у розмірі 408 704 052,06 грн.
Арбітражний керуючий заперечував проти задоволення заяви (вх. №25663) про визнання ТОВ «Євроторг 2017» конкурсним кредитором у справі №922/2817/18 із сумою вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА АСТЕР" у розмірі 408 704 052,06 грн, вважає її необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню з підстав викладених у запереченнях.
Представник ТОВ "ФК "Тілмарк" у судовому засіданні першої інстанції заперечував проти задоволення заяви (вх. №25663) про визнання ТОВ «Євроторг 2017». Представник звернув увагу суду на те, що у заяві про визнання кредиторських вимог відсутні чотири обов`язкові складові цивільного правопорушення, необхідні для стягнення збитків. Крім того, представник ТОВ «ФК «Тілмарк» зазначив, що посилання заявника на здійснений поділ нежитлових приміщень та відступлення часток не співпадають із заявленими вимогами і не підтверджують наявність реальних збитків, завданих безпосередньо діями боржника.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні кредиторських вимог, що сало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроторг 2017» до апеляційного суду зі скаргою.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, апеляційний суд виходить з наступного.
Предметом розгляду у даній справі є заява ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» про наявність у ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» грошових вимог до боржника ТОВ «МЕГА АСТЕР» у розмірі 408 704 052,06 грн.
Предметом апеляційного перегляду є законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Харківської області від 16.06.2026, якою ці грошові вимоги ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» були відхилені в повному обсязі.
Відповідно, апеляційний суд має перевірити, чи правильно суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для вирішення заявлених кредиторських вимог, чи правильно оцінив подані докази та чи правильно застосував норми матеріального і процесуального права, відмовляючи у визнанні вимог на 408 704 052,06 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» звернувся до суду першої інстанції із заявою про визнання грошових вимог до ТОВ «МЕГА АСТЕР» у розмірі 408 704 052,06 грн та включення цих вимог до реєстру вимог кредиторів як конкурсних.
Заявник обґрунтовує свої вимоги тим, що 26.05.2017 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу набув у ТОВ «ЕРЗ» право власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 68. У подальшому постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі №922/2817/18 (922/3822/23), залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024, з володіння ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» на користь ТОВ «МЕГА АСТЕР» витребувано нежитлові приміщення загальною площею 18 679 кв. м та визнано за ТОВ «МЕГА АСТЕР» право власності на них.
Посилаючись на те, що придбане ним у ТОВ «ЕРЗ» нерухоме майно було в подальшому витребувано на користь ТОВ «МЕГА АСТЕР», заявник стверджує, що внаслідок цього йому завдано матеріальних збитків. Розмір таких збитків заявник визначив у сумі 408 704 052,06 грн, виходячи з розрахованої ним ринкової вартості 18 679 кв. м приміщень у сумі 422 204 052,06 грн та вартості 13 500 000 грн, за якою ТОВ «МЕГА АСТЕР» у 2012 році придбало об`єкт незавершеного будівництва у ЗАТ «Будсоцсервіс».
На підтвердження визначеної вартості майна заявник посилається на висновок про вартість об`єкта оцінки від 26.12.2024, складений ТОВ «Центр Оцінки Захід», відповідно до якого ринкова вартість одного нежитлового приміщення площею 699 кв. м становить 15 799 598 грн. На підставі цього показника заявник визначив вартість 1 кв. м у розмірі 22 603,14 грн та поширив її на загальну площу витребуваних приміщень - 18 679 кв. м.
Як правову підставу заявлених вимог ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» посилається, зокрема, на ст. 1192 ЦК України, та вважає, що за наведених обставин у ТОВ «МЕГА АСТЕР» існує невиконане перед ним грошове зобов`язання у розмірі 408 704 052,06 грн. Посилаючись також на положення ст. 45 КУзПБ, заявник просить визнати його конкурсним кредитором боржника на зазначену суму.
Оцінюючи правову природу заявлених вимог апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі статтями 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) обов`язковою є наявність повного складу цивільного правопорушення, який включає: протиправну поведінку особи (порушника); наявність шкоди (збитків) та її документально підтверджений розмір; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вину заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає можливість покладення на особу обов`язку з відшкодування збитків.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.
Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство зазначено, що:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 902/221/23);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);
- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Таким чином, саме на кредитора покладено обов`язок доведення обґрунтованості своїх грошових вимог до боржника шляхом надання належних, допустимих, достовірних і вірогідних доказів. Господарський суд, у межах покладених на нього процесуальних повноважень, зобов`язаний самостійно дослідити кожну заявлену вимогу, здійснити її правовий аналіз, перевірити підстави виникнення зобов`язань, їх характер, розмір та момент виникнення. Однак судова оцінка наданих доказів можлива лише за умови, якщо кредитором виконано покладений на нього процесуальний обов`язок - повною мірою обґрунтовано підтвердити свої вимоги. У разі ненадання необхідного комплексу доказів, які відповідали б критеріям процесуального законодавства, суд обґрунтовано відмовляє у визнанні таких вимог.
Судами встановлено, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 922/2817/18 (922/3822/23), залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024, задоволено позов ТОВ «МЕГА АСТЕР» та витребувано з володіння ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» на користь ТОВ «МЕГА АСТЕР» нежитлові приміщення загальною площею 18 679 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 68, а також визнано за ТОВ «МЕГА АСТЕР» право власності на зазначене нерухоме майно.
Як убачається із судових рішень, що набрали законної сили, спірне майно вибуло з володіння ТОВ «МЕГА АСТЕР» поза його волею внаслідок проведення у 2016 році електронних торгів, правомірність яких у подальшому була спростована в судовому порядку.
Водночас ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» не було набувачем майна безпосередньо від ТОВ «МЕГА АСТЕР». Як зазначає сам заявник та підтверджується матеріалами справи, право власності на відповідні приміщення ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» набуло на підставі договорів купівлі-продажу від 26.05.2017, укладених із ТОВ «ЕРЗ».
Отже, визначальним для вирішення заявлених ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» грошових вимог є не факт втрати заявником права на спірне нерухоме майно внаслідок його витребування за судовим рішенням, а встановлення передбачених законом підстав для покладення саме на ТОВ «МЕГА АСТЕР» обов`язку відшкодувати заявнику майнові втрати, пов`язані з таким витребуванням.
ТОВ «МЕГА АСТЕР» не було стороною договорів купівлі-продажу від 26.05.2017, на підставі яких ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» набуло спірне майно, та, відповідно, не приймало на себе перед заявником договірних зобов`язань щодо відшкодування вартості такого майна у разі його подальшого витребування.
Звернення ТОВ «МЕГА АСТЕР» до суду з вимогою про витребування майна було спрямоване на відновлення його порушеного права власності та становило реалізацію передбаченого ст. 387 ЦК України способу захисту такого права. Використання власником передбаченого законом способу судового захисту не може свідчити про протиправність його поведінки щодо особи, у володінні якої перебувало відповідне майно.
Колегія суддів звертає увагу на помилковість посилання ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» на ст. 1192 ЦК України як на достатню правову підставу виникнення у ТОВ «МЕГА АСТЕР» заявленого грошового зобов`язання.
Стаття 1192 ЦК України визначає способи відшкодування шкоди та засади визначення розміру збитків, однак не встановлює підстав виникнення обов`язку конкретної особи з їх відшкодування. Застосування положень цієї статті щодо визначення розміру відшкодування передбачає передусім встановлення правових підстав для покладення відповідальності на відповідну особу.
Отже, визначення заявником вартості втраченого майна відповідно до ст.1192 ЦК України не доводить існування у ТОВ «МЕГА АСТЕР» обов`язку відшкодувати ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» вартість витребуваних приміщень.
Колегія суддів також ураховує, що судові рішення, на які посилається заявник, підтверджують обставини вибуття майна з володіння ТОВ «МЕГА АСТЕР», незаконність проведення відповідних електронних торгів та подальше витребування майна у ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017».
Водночас зазначеними судовими рішеннями не встановлено існування грошового зобов`язання ТОВ «МЕГА АСТЕР» перед ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» у сумі 408 704 052,06 грн та не покладено на ТОВ «МЕГА АСТЕР» обов`язку відшкодувати заявнику вартість витребуваного майна.
Отже, надані ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» докази підтверджують окремі обставини набуття, переходу та подальшого витребування спірного нерухомого майна, однак не підтверджують тієї обставини, яка має визначальне значення для розгляду заявлених кредиторських вимог, - існування грошового зобов`язання саме ТОВ «МЕГА АСТЕР» перед ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» у заявленому розмірі.
Крім того, колегія суддів не може погодитися з визначеним заявником розміром грошових вимог.
Як убачається із заяви ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017», для визначення вартості всіх витребуваних приміщень загальною площею 18 679 кв. м заявник використав звіт про оцінку майна від 26.12.2024.
Водночас предметом зазначеної оцінки було не все витребуване майно, а окреме нежитлове приміщення площею 699 кв. м, ринкову вартість якого оцінювач визначив у сумі 15 799 598 грн. Висновку про ринкову вартість усієї сукупності витребуваних приміщень загальною площею 18 679 кв. м цей звіт не містить.
Саме ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017», виходячи з визначеної оцінювачем вартості приміщення площею 699 кв. м, розрахувало вартість одного квадратного метра у розмірі 22 603,14 грн та поширило цей показник на всю площу витребуваного майна - 18 679 кв. м, визначивши у такий спосіб його вартість у сумі 422 204 052,06 грн.
Однак такий розрахунок є самостійним розрахунком заявника та не є результатом проведеної суб`єктом оціночної діяльності оцінки всього витребуваного майна.
Більше того, зі змісту самого звіту вбачається, що при визначенні ринкової вартості нерухомого майна оцінювач враховував індивідуальні характеристики об`єкта оцінки та об`єктів порівняння, зокрема їх площу, місце розташування, поверх, технічний стан, наявність окремого входу та інші ціноутворюючі фактори. Отже, визначена у звіті вартість одного квадратного метра конкретного приміщення не може без відповідного обґрунтування автоматично поширюватися на інші об`єкти нерухомого майна.
При цьому ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» не надало оцінки всіх витребуваних приміщень та не обґрунтувало, що їх технічні, функціональні, якісні та інші характеристики є такими, що дозволяють застосувати до всієї площі 18 679 кв. м питому вартість, визначену щодо окремого приміщення площею 699 кв. м.
За таких обставин звіт про оцінку майна від 26.12.2024 підтверджує визначену оцінювачем ринкову вартість конкретного об`єкта оцінки площею 699 кв. м, однак не підтверджує визначену самим заявником вартість усього витребуваного майна у сумі 422 204 052,06 грн.
Не має належного обґрунтування і подальше визначення заявником остаточної суми грошових вимог.
Так, від самостійно розрахованої вартості майна у сумі 422 204 052,06 грн ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» відняло 13 500 000 грн - ціну, за якою ТОВ «МЕГА АСТЕР» у 2012 році придбало об`єкт незавершеного будівництва у ЗАТ «Будсоцсервіс», та у такий спосіб визначило суму заявлених збитків у розмірі 408 704 052,06 грн.
Проте сума 13 500 000 грн характеризує витрати ТОВ «МЕГА АСТЕР» за іншим правочином та не відображає ані ціни, за яку ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» придбало спірне майно у ТОВ «ЕРЗ», ані інших фактично понесених заявником втрат.
Заявником не наведено правового або економічного обґрунтування того, чому ціна придбання майна ТОВ «МЕГА АСТЕР» у 2012 році має враховуватися при визначенні розміру майнових втрат ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» у зв`язку з витребуванням майна у 2024 році.
Таким чином, сума 408 704 052,06 грн не є визначеною у звіті про оцінку вартістю витребуваного майна чи документально підтвердженим розміром майнових втрат ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017», а є результатом здійсненого самим заявником розрахунку, окремі складові якого не підтверджені належними доказами та не мають обґрунтованого взаємозв`язку.
За таких обставин наведений ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» розрахунок не доводить, що внаслідок витребування спірного майна заявник зазнав реальних збитків саме у розмірі 408 704 052,06 грн, а відтак не підтверджує існування грошової вимоги до ТОВ «МЕГА АСТЕР» у заявленому розмірі.
Отже, наведені ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» обставини та подані ним докази не підтверджують наявності сукупності необхідних елементів цивільного правопорушення - протиправної поведінки ТОВ «МЕГА АСТЕР», збитків у заявленому розмірі, причинного зв`язку між такою поведінкою та збитками, а також вини боржника.
Відтак матеріали справи не підтверджують наявність підстав для задоволення грошових вимог ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» у розмірі 408 704 052,06 грн.
Крім того, колегія суддів зазначає таке.
Процедура набуття кредитором статусу конкурсного у провадженні у справі про банкрутство встановлена статтею 45 КУзПБ, за змістом частин першої, третьої та п`ятої якої:
- кредиторські вимоги виникають до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, а кредитори зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- вимоги конкурсних або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (частина друга статті 47 КУзПБ).
Отже, основною ознакою, яка могла б характеризувати кредиторські грошові вимоги як конкурсні - це момент їх виникнення до дня відкриття провадження у справі про банкрутство. Додатковою ознакою, яка могла б свідчити про те, що кредиторські грошові вимоги є конкурсними, є те, що такі вимоги виникли до моменту подання відповідної заяви конкурсного кредитора до суду.
Водночас, вимоги, які виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, є поточними і підлягають задоволенню в порядку, передбаченому для поточних вимог, який часто відрізняється від порядку задоволення конкурсних вимог, оскільки їх задоволення здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство на підставі норм КУзПБ.
З метою розуміння які вимоги є конкурсними, а які поточними, важливо чітко встановити момент виникнення зобов`язань у боржника перед кредиторами, оскільки кваліфікація вимог кредиторів як конкурсних чи як поточних прямо впливає на процедуру та порядок їх погашення в провадженні у справі про банкрутство.
За загальним правилом момент виникнення зобов`язання залежить від конкретної підстави, з якої воно випливає, але в цілому, це момент, коли певні юридичні факти створюють правовідносини між сторонами, внаслідок яких одна сторона зобов`язана виконати певні дії на користь іншої. Тобто момент виникнення зобов`язання залежить від його підстави, тому зобов`язання виникає, коли певні юридичні факти, передбачені законом або договором, призводять до виникнення правовідносин між суб`єктами цивільно-правових відносин. Найпоширенішою підставою є договір, і в цьому випадку моментом виникнення зобов`язання є момент укладення договору.
Однак, в контексті визначення моменту, з якого у кредитора виникає право звернення з вимогою до боржника у провадженні у справі про банкрутство, важливо розрізняти момент виникнення зобов`язання та момент його виконання, оскільки зобов`язання може виникнути в один час, однак його виконання може передбачатися в інший строк, з огляду на настання/не настання відповідної події, окремих дій учасників правовідносин тощо.
Системний аналіз статті 1 та частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що зазначені норми прямо пов`язують статус конкурсних та поточних грошових вимог з моментом виникнення відповідного грошового зобов`язання у боржника.
Оскільки боржником в розумінні статті 1 КУзПБ є особа, яка неспроможна виконати свої грошові зобов`язання (тобто грошові обов`язки) строк виконання яких настав, логічним є висновок про те, що моментом виникнення вимоги кредитора як учасника відносин неплатоспроможності може бути як дата настання строку виконання грошового обов`язку боржника/поручителя (за визначених законом або правочином умов), так і момент офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство, з чого також виникає відповідне право вимоги як таке, оскільки до моменту настання строку виконання обов`язку питання про неплатоспроможність суб`єкта, наділеного таким обов`язком, ґрунтується лише на припущенні можливого невиконання.
Як слушно зауважив місцевий суд, офіційне оприлюднення оголошення про визнання ТОВ «МЕГА АСТЕР» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відбулося 28.11.2018, тоді як заяву ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» подано лише 04.11.2025, тобто з пропуском строку більш ніж на 6 років.
Разом з тим, вказана обставина не може бути самостійною підставою для відмови у визнанні грошових вимог оскільки згідно з ч. 4 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх пред`явлення, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження.
Тобто пропуск строку не є підставою для відмови у визнанні грошових вимог кредитора. Водночас подання заяви після спливу такого строку не звільняє кредитора від обов`язку довести належними доказами як існування відповідного грошового зобов`язання боржника, так і обставини, які дають підстави для віднесення заявлених вимог саме до конкурсних.
При цьому визначальним для віднесення грошових вимог кредитора до конкурсних є момент виникнення відповідного грошового зобов`язання боржника.
Так, у постанові від 11.06.2025 у справі № 902/560/20 Верховний Суд зазначив, що основною ознакою, яка характеризує кредиторські грошові вимоги як конкурсні, є момент їх виникнення до дня відкриття провадження у справі про банкрутство. Вирішуючи питання про віднесення вимог до конкурсних або поточних, суд має встановити момент виникнення відповідного зобов`язання боржника перед кредитором, який визначається залежно від конкретної правової підстави виникнення такого зобов`язання.
Отже, для визнання заявлених ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» вимог конкурсними недостатньо встановити лише факт їх заявлення у справі про банкрутство. Необхідним є встановлення того, що грошове зобов`язання ТОВ «МЕГА АСТЕР», на існуванні якого наполягає заявник, виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Разом із тим із наведених ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» обставин такого висновку зробити неможливо.
Як убачається із заяви про визнання грошових вимог, заявник пов`язує виникнення своїх майнових втрат із витребуванням належних йому, за його твердженням, нежитлових приміщень на користь ТОВ «МЕГА АСТЕР».
При цьому ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» набуло відповідне нерухоме майно на підставі договорів купівлі-продажу від 26.05.2017, укладених із ТОВ «ЕРЗ». На момент придбання майно перебувало у володінні заявника, а тому сама обставина його придбання у 2017 році не свідчить про виникнення у ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» збитків у зв`язку з його витребуванням та, відповідно, не підтверджує виникнення у цей момент заявленого грошового зобов`язання ТОВ «МЕГА АСТЕР».
Провадження у справі про банкрутство ТОВ «МЕГА АСТЕР» було відкрито у 2018 році, тоді як обставини, з якими сам заявник пов`язує заподіяння йому заявлених збитків, виникли значно пізніше.
Так, постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2024, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024, спірне нерухоме майно було витребувано з володіння ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» на користь ТОВ «МЕГА АСТЕР».
Саме на факт такого витребування ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» посилається у своїй заяві як на обставину, внаслідок якої йому завдано матеріальних збитків у розмірі 408 704 052,06 грн.
Таким чином, за фактичними обставинами, наведеними самим заявником на обґрунтування грошових вимог, подія, з якою він пов`язує втрату майна та виникнення відповідних збитків, мала місце у 2024 році, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «МЕГА АСТЕР».
При цьому ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» не наведено іншої юридичної підстави та не надано доказів, з яких убачалося б, що заявлене ним грошове зобов`язання ТОВ «МЕГА АСТЕР» у сумі 408 704 052,06 грн виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Зокрема, матеріали, на які посилається заявник, не підтверджують існування станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство договірного чи іншого грошового зобов`язання ТОВ «МЕГА АСТЕР» перед ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» щодо сплати заявленої суми. ТОВ «МЕГА АСТЕР» не було стороною договорів купівлі-продажу від 26.05.2017, за якими заявник набув спірне майно, а придбання такого майна у ТОВ «ЕРЗ» не свідчить про виникнення грошового зобов`язання ТОВ «МЕГА АСТЕР» перед його покупцем.
За таких обставин доводи апелянта про те, що пропуск тридцятиденного строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 КУзПБ, не позбавляє кредитора статусу конкурсного, не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Дійсно, положення ч. 4 ст. 45 КУзПБ допускають розгляд вимог конкурсного кредитора, заявлених після спливу встановленого законом строку. Однак застосування цієї норми передбачає, що заявлена вимога за своєю правовою природою вже є конкурсною, тобто відповідне грошове зобов`язання виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство. Зазначена норма регулює наслідки несвоєчасного заявлення конкурсної вимоги, але не перетворює на конкурсну вимогу зобов`язання, яке виникло після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, апелянт фактично ототожнює два різні юридичні питання: дотримання строку пред`явлення конкурсної вимоги та момент виникнення самої грошової вимоги. Пропуск строку, передбаченого частиною першою статті 45 КУзПБ, дійсно не є самостійною підставою для відмови у розгляді вимог. Проте ця обставина не усуває необхідності встановити, що відповідна вимога виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство.
У цьому випадку ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» такого не довело.
Більше того, як установлено вище, заявником не доведено передусім самої наявності грошового зобов`язання ТОВ «МЕГА АСТЕР» перед ним у сумі 408 704 052,06 грн. Тому питання про момент виникнення та конкурсний характер такої вимоги має похідний характер від установлення правової підстави її існування.
Відтак колегія суддів погоджується з доводами апелянта лише в тій частині, що звернення кредитора після спливу тридцятиденного строку не є достатньою підставою для відмови у визнанні його грошових вимог. Водночас цей довід не спростовує правильності висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» конкурсним кредитором, оскільки заявником не доведено ані існування заявленого грошового зобов`язання ТОВ «МЕГА АСТЕР», ані виникнення такого зобов`язання до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Щодо доводів апеляційної скарги таких як: неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи; ненадання оцінки доказам; не врахування судом розміру збитків та інші, колегія суддів зазначає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання заявлених ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» грошових вимог.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та не надав належної оцінки поданим ним доказам, фактично зводяться до незгоди скаржника з правовою оцінкою встановлених обставин та зробленими судом висновками щодо відсутності грошового зобов`язання ТОВ «МЕГА АСТЕР» перед заявником.
Так, наведені апелянтом судові рішення 2022 та 2024 років, витяги з Державного реєстру речових прав підтверджують обставини руху спірного нерухомого майна, набуття його ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» та подальшого витребування на користь ТОВ «МЕГА АСТЕР». Водночас зазначені докази не підтверджують виникнення у ТОВ «МЕГА АСТЕР» грошового зобов`язання перед ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» та не встановлюють обов`язку боржника відшкодувати заявнику вартість витребуваного майна.
Факт того, що внаслідок судового витребування ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» втратило спірне нерухоме майно, не є достатньою підставою для висновку про виникнення грошового зобов`язання саме у ТОВ «МЕГА АСТЕР». Як встановлено судовими рішеннями, що набрали законної сили, ТОВ «МЕГА АСТЕР» реалізувало передбачене законом право на витребування майна, яке вибуло з його володіння поза його волею. Тому апелянт мав довести не лише факт втрати майна, а й існування передбаченої законом правової підстави для покладення пов`язаних із такою втратою майнових наслідків саме на ТОВ «МЕГА АСТЕР».
Такої правової підстави апелянтом не доведено.
Посилання скаржника на ст. 1192 ЦК України наведеного висновку не спростовує, оскільки положення цієї статті визначають способи відшкодування шкоди та засади визначення розміру збитків, однак самі по собі не встановлюють підстав виникнення обов`язку конкретної особи з їх відшкодування.
Іншими словами, визначенню розміру збитків відповідно до реальної вартості втраченого майна має передувати встановлення правових підстав відповідальності саме тієї особи, до якої заявлено відповідну вимогу. Натомість апелянт, посилаючись на ст. 1192 ЦК України та визначену ним вартість витребуваного майна, не обґрунтовує, внаслідок яких саме протиправних дій ТОВ «МЕГА АСТЕР» у останнього виник обов`язок відшкодувати заявнику відповідні майнові втрати.
Не спростовують висновків місцевого господарського суду і доводи апелянта щодо розміру заявлених збитків.
Висновок про вартість об`єкта оцінки від 26.12.2024, на який посилається скаржник, стосується нежитлового приміщення площею 699 кв. м, ринкова вартість якого визначена у сумі 15 799 598 грн. На підставі цього показника апелянт самостійно визначив вартість одного квадратного метра у сумі 22 603,14 грн та поширив її на загальну площу всіх витребуваних приміщень - 18 679 кв. м.
Водночас апелянтом не наведено належного обґрунтування того, що оцінка одного приміщення площею 699 кв. м є репрезентативною для визначення ринкової вартості всієї сукупності приміщень загальною площею 18 679 кв. м. Зокрема, не обґрунтовано тотожність технічних, функціональних, якісних та інших характеристик відповідних об`єктів, які можуть впливати на їх ринкову вартість.
Так само не має належного обґрунтування визначення остаточного розміру збитків шляхом віднімання від розрахованої апелянтом вартості майна у сумі 422 204 052,06 грн суми 13 500 000 грн, за яку ТОВ «МЕГА АСТЕР» придбало об`єкт незавершеного будівництва у 2012 році.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2012 у відповідній частині підтверджує ціну придбання майна ТОВ «МЕГА АСТЕР», проте ця обставина не підтверджує розмір майнових втрат ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017». Апелянтом не пояснено правового та економічного зв`язку між ціною придбання майна ТОВ «МЕГА АСТЕР» у 2012 році та розміром збитків, яких, за твердженням скаржника, зазнало ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» унаслідок витребування майна у 2024 році.
Отже, поданий апелянтом розрахунок у сумі 408 704 052,06 грн підтверджує лише обраний ним спосіб арифметичного визначення заявленої суми, однак не доводить, що саме така сума становить реальні майнові втрати ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» та підлягає відшкодуванню саме ТОВ «МЕГА АСТЕР».
Колегія суддів наголошує, що встановлення окремих обставин, на які посилається скаржник, - факту придбання ним нерухомого майна, державної реєстрації права власності, подальшого витребування цього майна, а також наявності висновку про ринкову вартість одного з приміщень не є тотожним встановленню існування грошового зобов`язання боржника перед кредитором.
Для визнання кредиторських вимог необхідною є сукупність доказів, яка підтверджує не лише фактичні обставини, з якими кредитор пов`язує свої майнові втрати, а й правову підставу виникнення обов`язку боржника перед кредитором та розмір відповідного грошового зобов`язання.
Такої сукупності доказів ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» не надало.
За наведених обставин доводи апеляційної скарги про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, неврахування обґрунтування збитків та ненадання належної оцінки поданим доказам не свідчать про помилковість висновку місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для визнання грошових вимог ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» у сумі 408 704 052,06 грн.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «ЄВРОТОРГ 2017» не доведено наявності у ТОВ «МЕГА АСТЕР» грошового зобов`язання у розмірі 408 704 052,06 грн, правових підстав для покладення на боржника обов`язку з відшкодування заявлених збитків, їх розміру та виникнення відповідної вимоги до відкриття провадження у справі про банкрутство.
При цьому колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що пропуск передбаченого ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку звернення із заявою конкурсного кредитора не є підставою для відмови у визнанні грошових вимог. Однак помилковість відповідного аргументу суду першої інстанції в цій частині не вплинула на правильність вирішення заяви по суті, оскільки визначальними підставами для відмови є недоведеність самого грошового зобов`язання боржника та його заявленого розміру.
У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроторг 2017». Доводи апелянта не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроторг 2017» не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а ухвала Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 у справі № 922/2817/18 має бути залишена без змін.
Враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.2 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Східний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроторг 2017» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 у справі № 922/2817/18 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 17.09.2026.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян