ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/1871/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вако Логістик 10»
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 (головуюча - Іванчук С. В., судді: Міліціанов Р. В., Ржепецький В. О.) і рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2026 (суддя Ділай У. І.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона Імпульс Плюс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вако Логістик 10»
про зобов`язання вчинити певні дії (повернути безпідставно набуте майно)
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вако Логістик 10»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона Імпульс Плюс»
про стягнення заборгованості
(за участю представників: позивача - Репяхова К.І., відповідача - Раб М.О.)
Фактичні обставини
1. 22.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона Імпульс Плюс» (далі - ТОВ «Крона Імпульс Плюс», позивач, замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вако Логістик 10» (далі - ТОВ «Вако Логістик 10»), відповідач, виконавець) уклали заявку-договір № 7-98 (надалі - договір) про перевезення товару (лушпиння соняшника гранульоване у біг бегах) за маршрутом: смт. Розділ (Львівська обл.) - с. Нагірянка (Тернопільська обл.). Дата завантаження 22-23.10.2024; термін доставки 23-25.10.2024; вартість перевезення 12 000 грн.
2. За умовами договору виконавець має право одержувати відшкодування від замовника якщо автомобільний транспортний засіб був затриманий з вини замовника, при умові документального підтвердження даного факту, з розрахунку 700 грн за кожну повну добу (24 години) в межах України (вартість простою незмінна не менш ніж 5 діб). Виконавець не має права самостійно змінювати пункт розвантаження з будь якої причини, тільки за письмовим узгодженням з замовником. Виконавець не має права застави на переданий йому вантаж або ж утримання його для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів. Всі зауваження, що стосуються вантажу, записуються в ТТН. Замовник у разі непередбачуваних обставин залишає за собою право змінити адресу вивантаження або перенаправити транспортний засіб з подальшим перерахунком суми фрахту (грн/км) згідно попередніх домовленостей. В разі будь-якого порушення умов даного договору - заявки виконавцем замовник залишає за собою право утримати оплату повністю або частково (за вибором замовника) до усунення недоліків виконавцем та/або стягнути/утримати суму спричинених збитків та штрафів.
3. На виконання умов договору ТОВ «Вако Логістик 10» виконало перевезення за узгодженим сторонами маршрутом, однак вантажоотримувач - ТОВ «Вітагро Біо-Трейд» відмовився від прийняття вантажу через його невідповідність якісним показникам.
4. У зв`язку з чим в товарно-транспортній накладній від 22.10.2024 №15 зроблено запис про те, що 24.10.2024 машина не розвантажена через якісні показники товару.
5. 25.10.2024 позивач перенаправив відповідача на інше місце вивантаження, а саме: Івано-Франківська область, смт. Делятин, вул.Авіаційна 1, ТОВ Теплоінвестсервіс, що складає 120 км (з подальшим перерахунком суми фрахту (грн/км) згідно з попередніми домовленостями).
6. У відповідь відповідач 25.10.2024 повідомив про відмову в здійсненні подальшого перевезення товару на нову адресу, а товар буде знаходитись на базі перевізника в с. Байківці, вул. Стуса, 11, де буде зберігатися під відео наглядом, і де замовник зможе його забрати за попередньою письмовою домовленістю.
7. У подальшому ТОВ «Крона імпульс плюс» ініціювало спір у справі №914/2701/24 про зобов`язання ТОВ «Вако Логістик 10» доставити вантаж в Івано-Франківську область, с. Делятин, вул. Авіаційна 1, ТОВ «Теплоінвестсервіс», що складає 120 км, вартістю доставки 6 000 грн. Господарський суд Львівської області рішенням від 28.02.2025 у позові відмовив встановивши, що ТОВ «Вако Логістик 10» належним чином виконало зобов`язання щодо перевезення вантажу за договором, проте вантажоотримувач відмовився від його прийняття, а нові умови перевезення сторони не погодили.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
8. ТОВ «Крона Імпульс Плюс» звернулось до суду з позовом до ТОВ «Вако Логістик 10» про зобов`язання повернути як безпідставно набутий товар - лушпиння соняшникове гранульоване у кількості 22,635 тони.
9. Правовою підставою заявлених вимог визначає статтю 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зауважує, що отриманий від позивача за договором для перевезення товар відповідач не повернув в місце завантаження і більше 8 місяців утримує його в невідомих умовах.
10. ТОВ «Вако Логістик 10» звернулося до ТОВ «Крона Імпульс Плюс» із зустрічним позовом про стягнення 146 251,87 грн.
11. Зустрічний позов мотивований невиконанням замовником своїх зобов`язань з оплати вартості перевезення за договором та відмовою останнього забрати вантаж, внаслідок чого виконавець поніс додаткові витрати на його зберігання. Виконавець вважав, що він мав право притримувати вантаж до моменту повної компенсації цих витрат та оплати наданих послуг. У зв`язку з тим, що інший пункт доставки сторонами не погоджений, відповідач самостійно перемістив транспортний засіб з вантажем на власну базу в с. Байківці по вул. Стуса, 11.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
12. Господарський суд Львівської області рішенням від 05.03.2026, яке залишив без змін Західний апеляційний господарський суд постановою від 25.05.2026, первісний позов задовольнив. Зобов`язав відповідача повернути позивачу як безпідставно набутий товар - лушпиння соняшникове гранульоване у кількості 22,635 тони. Зустрічний позов задовольнив частково. Стягнув з позивача на користь відповідача 12 000 грн боргу, 928,74 грн інфляційних втрат, 235,63 грн 3% річних. У задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовив.
13. Суди встановили, що відповідач належним чином виконав перевезення вантажу за договором. Після відмови вантажоодержувача прийняти товар одержав від замовника відомості про зміну пункту призначення вантажу, але не погодився з новими умовами доставки вантажу. У цій ситуації відповідно до пунктів 13.11-13.12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила перевезень вантажів) відповідач був зобов`язаний повернути вантаж вантажовідправнику, оскільки за умовами договору виконавець не має права самостійно змінювати пункт розвантаження, тільки за письмовим узгодженням з замовником. Отже, відповідач безпідставно зберігає отриманий від позивача вантаж та зобов`язаний повернути це майно власнику на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
14. У той же час ТОВ «Крона Імпульс Плюс» свої зобов`язання щодо оплати належно наданих відповідачем послуг за маршрутом перевезення (смт. Розділ Львівської області - с. Нагорянка Тернопільської області) не виконало та не оплатило обумовлену вартість перевезення в сумі 12 000 грн, які і підлягають стягненню з позивача.
Касаційна скарга
15. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, з касаційною скаргою звернувся відповідач, в якій просить їх скасувати в частині задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в первісному позові на задоволення зустрічного позову.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. На переконання скаржника, приписи статті 1212 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки між сторонами спору існують договірні зобов`язання, на виконання яких позивач і передав відповідачеві вантаж. При цьому позивач відмовився прийняти вантаж, тому відповідач зберігає цей вантаж на виконання обов`язку перевізника відповідно до приписів частин 1, 2 статті 924 ЦК України, статті 52 Закону України «Про автомобільний транспорт», частини 2 статті 308, частини 3 статті 310 Господарського кодексу України. Отже, встановлені судами обставини безпідставного збереження відповідачем майна позивача є необґрунтованими та суперечать наведеним правовим нормам. Водночас, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах відсутні.
17. Суди не дослідили наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують відмову замовника прийняти товар (звукозапис телефонної розмови, зміст листів відповідача від 25.10.2024, від 28.10.2024), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
18. Суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі - вантажоодержувача ТОВ «Вітагро Біо-Трейд», якого стосуються встановлені судами в оскаржуваних рішеннях обставини неналежної якості вантажу та наявності у зв`язку з цим достатніх підстав для відмови останнього від отримання вантажу.
Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу
19. Проти доводів касаційної скарги заперечує, погоджується з висновками судів по суті спору, вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів сторін та судів попередніх інстанцій
20. За частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доведення наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 ГПК України, покладається на нього. (постанови Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 910/20309/21, від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22, від 15.01.2026 у справі № 916/411/23, від 04.02.2026 у справі № 920/1557/24, від 06.05.2026 у справі № 908/1619/25, від 03.06.2026 у справі № 902/1256/25 та інші).
22. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
23. Заперечуючи висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вимоги позивача про повернення вантажу відповідачем, як безпідставно набутого майна, останній в касаційній скарзі наполягає на тому, що наявність укладеного між сторонами договору перевезення виключає застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 ЦК України.
24. Верховний Суд такі твердження відповідача відхиляє, звертається до власних усталених правових висновків щодо правової природи кондикційних зобов`язань та зазначає про таке.
25. За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
26. Зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.
27. Приписи глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).
28. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.
29. Кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.
30. Безпідставне збагачення може полягати як у так званому «фактичному» збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в «юридичному» збагаченні, коли набувач отримує суб`єктивне право на предмет збагачення.
31. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).
32. Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
33. Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18).
34. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19).
35. Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21).
36. Суди у цій справі встановили, що відповідач виконав перевезення вантажу за договором, проте після відмови вантажоодержувача від отримання товару у місці розвантаження перевізник не погодився з визначеними замовником новими умовами доставки вантажу.
37. У такому випадку згідно з положеннями пунктів 13.11-13.12 Правил перевезень вантажів та статті 73 Статуту автомобільного транспорту відповідач був зобов`язаний повернути вантаж замовнику зі сплатою останнім вартості перевезення вантажу при його поверненні.
38. Однак замість повернення вантажу замовнику відповідач перемістив вантаж на власну базу у с. Байківці, вул. Стуса, 11, де продовжує його утримувати станом на момент розгляду спору судом.
39. Отже, встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що укладений між сторонами договір припинився внаслідок його виконання відповідачем, тобто підстава для утримання вантажу останнім відпала. Звідси відповідач зберігає вантаж позивача без наявності правових підстав та зобов`язаний повернути це майно власнику на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України, про що обґрунтовано зазначили суди.
40. З урахуванням наведеного протилежні доводи відповідача Верховний Суд відхиляє.
41. Не знайшли підтвердження і твердження скаржника в пункті 18 Постанови про допущення судами процесуального порушення, передбаченого пунктом 8 частини 1 статті 310 ГПК України, які зводяться до посилань на фактичні обставини, які встановлені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень щодо ТОВ «Вітагро Біо-Трейд».
42. Відповідаючи на питання про те, що є рішенням суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 звернула увагу на те, що висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи можуть міститись в мотивувальній та резолютивній частині рішення. Ці висновки мають різне значення. Процесуальний закон містить норми, які забезпечують, аби судове рішення, ухвалене у справі, не було протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі.
43. Так, за положеннями статті 75 ГПК України висновки суду про встановлені обставини не мають зобов`язуючого (преюдиціального) значення для особи, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини встановлені, а правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, взагалі не є обов`язковою для господарського суду.
44. Отже, будь-які висновки про права, інтереси та (або) обов`язки особи у рішенні суду, яким вирішується приватноправовий спір, з огляду на норми статті 75 ГПК України не мають для особи, яка не брала участь у розгляді справи, зобов`язуючого значення, тобто не є рішенням про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи.
45. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов`язкової сили.
46. Щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287, з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази, Верховний Суд зазначає таке.
47. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
48. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
49. Тобто, процесуальний закон пов`язує право суду касаційної інстанції скасувати судове рішення з підстав не дослідження зібраних у справі доказів за обов`язкової умови попереднього встановлення обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
50. З урахуванням того, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилась, а підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України згідно з доводами касаційної скарги у відповідній частині стало саме не дослідження судом зібраних у справі доказів, то підстави для задоволення касаційної скарги і скасування постановленого у справі судового рішення згідно з пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутні.
51. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
53. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
54. Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
55. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат
56. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вако Логістик 10» залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 і рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2026 у справі № 914/1871/25 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.