СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/4941/24
пр. № 2/759/8466/26
17 вересня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Сердюкова О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив поновити його на роботі в Київському комунальному об`єднанні зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» на посаді начальника управління міської станції зелених насаджень та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2023 року до дня поновлення на роботі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що його незаконно звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього, тобто на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Відповідач, застосовуючи такий крайній захід, як звільнення, обмежився лише посиланням на систематичне невиконання без поважних причин обов`язків та не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини за яких було вчинено проступок і попередню роботу працівника.
Із наказом від 13 листопада 2023 року № 277-п про оголошення догани не згодний, вважає, що він вимог посадової інструкції не порушував, оскільки не є відповідальною особою за встановлені актом порушення. Окрім того, відповідачем порушено його право на надання письмових пояснень за порушення трудової дисципліни, що є недотриманням процедури накладення дисциплінарного стягнення.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постановою Верховного Суду від 18 лютого 2026 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року скасовано, передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Матеріали цивільної справи надійшли до Святошинського районного суду міста Києва 05 березня 2026 року.
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 березня 2026 року для розгляду справи визначено головуючого суддю Горбенко Н. О.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до провадження у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті,
Позивач у судовому засіданні підтримав позовну заяву та просив її задовольнити з викладених підстав.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що згідно наказу №326-п від 27.12.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, начальника управління міської станції зелених насаджень ОСОБА_2 звільнено з роботи 27 грудня 2023 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Як убачається зі змісту вказаного наказу, 16.11.2023 відповідно до наказу Об`єднання №207 «Про проведення службового розслідування» проведено службове розслідування щодо встановлення обставин відсутності 15.11.2023 на території управління міської станції захисту зелених насаджень за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6 службового автомобіля Chevrolet Evanda д.н.з. НОМЕР_1 , який наказом від 14.08.2023 №132 закріплений за начальником управління міської станції захисту зелених насаджень ОСОБА_2 . В ході службового розслідування встановлено, що автомобіль Chevrolet Evanda д.н.з. НОМЕР_1 , який повинен використовуватись ОСОБА_3 в робочих цілях, був відсутній на території управління міської станції захисту зелених насаджень з 10 по 15 листопада, з яких 11 та 12 листопада (субота та неділя) є вихідними днями. Вказане є порушенням п.3 наказу від 14.08.2023 №132 «Про закріплення легкових службових автотранспортних засобів» згідно якого особи, за якими закріплені автотранспортні засоби, повинні використовувати автомобілі лише за призначенням, згідно затверджених маршрутів. Встановлено, що раніше ОСОБА_2 уже притягувався до дисциплінарної відповідальності згідно наказу від 13.11.2023 №277-п за яким йому оголошено догану за неналежне виконання законодавчих актів з охорони праці.
Позивач ознайомився з наказом №326-п від 27.12.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, 27.12.2023, висловивши свою незгоду з ним.
Службовою запискою № 25 від 15.11.2023 заступник генерального директора КО «Київзеленбуд» ОСОБА_6 повідомив керівництво, що в цей день прибувши о 7:25 годині на територію МСЗЗН ним було виявлено відсутність службового автомобіля Chevrolet Evanda номерний знак НОМЕР_1 .
Наказом Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» від 16.11.2023 №207 створено комісію та проведено службове розслідування з метою встановлення обставин відсутності 15.11.2023 на території управління міської станції захисту зелених насаджень за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6 службового автомобіля Chevrolet Evanda д.н.з. НОМЕР_1 , який наказом від 14.08.2023 №132 закріплений за начальником управління міської станції захисту зелених насаджень ОСОБА_2 .
Відповідно до акту службового розслідування, проведеного протягом 16-20 листопада 2023 р. встановлено, що автомобіль Chevrolet Evanda д.н.з. НОМЕР_1 , який повинен використовуватись ОСОБА_3 в робочих цілях, був відсутній на території управління міської станції захисту зелених насаджень з 10 по 15 листопада, з яких 11 та 12 листопада (субота та неділя) є вихідними днями. В той же час, комісія не змогла встановити місцеперебування автомобіля в зазначений період, так як ОСОБА_2 був відсутній на роботі та не відповідав на телефонні дзвінки.
Начальник відділу механізації та господарської діяльності Управління МСЗЗН ОСОБА_4 у пояснювальній записці від 15.11.2023, пояснив, що протягом 13, 14 та 15 листопада 2023 року, які були робочими днями, автомобіль Chevrolet Evanda на території Управління МСЗЗН був відсутній.
16 листопада 2023 ОСОБА_4 в доповненнях до пояснень від 15.11.2023, вказав, що він прибув на роботу на територію Управління МСЗЗН та побачив там автомобіль Chevrolet Evanda, який, як повідомив йому ОСОБА_5 , був пригнаний ОСОБА_2 напередодні ввечері.
Таким чином, факт відсутності автомобіля Chevrolet Evanda д.н.з. НОМЕР_1 підтверджується письмовими поясненнями та службовими записками працівників Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», що долучені представником відповідача до відзиву.
Відповідно до наказу №277-п від 13.11.2023 ОСОБА_2 - начальнику управління міської станції захисту зелених насаджень оголошено догану за неналежне виконання законодавчих актів з питань охорони праці та пожежної безпеки, наказів КО «КИЇВЗЕЛЕНБУД» від 26.06.2019 № 143 «Про затвердження «Положення» про порядок проведення навчання і перевірку знань з питань охорони праці працівників КО «Київзеленбуд»», від 26.06.2019 № 144 «Про затвердження Положення про систему управління охороною праці», від 17.01.2023 № 06 «При призначення відповідальних осіб за стан охорони праці та пожежної безпеки у структурних підрозділах КО «Київзеленбуд», від 17.05.2022 № 82 «Про затвердження «Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель, споруд, інженерних мереж» та посадової інструкції Начальника управління Міської станції захисту зелених насаджень КО «Київзеленбуд» затвердженої 05.02.2020.
З вищезазначеними наказами позивач ознайомлений під підпис, у судовому порядку ним не оскаржувались.
Відповідно до акту №10/11-01 комісією при проведенні третього ступеня оперативного контролю за станом охорони праці 10.11.2023 в Управлінні міської станції захисту зелених насаджень КО «Київзеленбуд» було виявлено ряд недоліків в організації стану промислової безпеки, яка визначається у стані захищеності життя та здоров`я людей від небезпечних виробничих факторів при використанні небезпечних виробничих об`єктів, що забезпечується системою правових, соціально-економічних та організаційно-технічних заходів, а також вимог охорони праці та запропоновано начальнику управління міської станції захисту зелених насаджень ОСОБА_2 їх усунути в визначені в акті терміни.
Згідно з п.1.1 посадової інструкції начальника управління міської станції захисту зелених насаджень КО «Київзеленбуд», вказана посада відноситься до категорії «Керівники».
Згідно з п. 2.2. інструкції, начальник управління МСЗЗН здійснює контроль за діяльністю управління МСЗЗН та несе відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання покладених на управління завдань.
Згідно з п.2.4. інструкції, здійснює контроль за раціональним та ефективним використанням матеріальних та технічних ресурсів управління МСЗЗН.
Згідно з п. 2.16 інструкції, начальник управління МСЗЗН контролює дотримання підпорядкованими працівниками управління МСЗЗН правил та вимог з охорони праці при виконанні ними робіт, проходить навчання й перевірку знань з питань охорони праці згідно чинного законодавства.
Згідно з п. 4.11 інструкції, начальник управління МСЗЗН повинен знати правила й норми охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту.
Водночас, начальник управління МСЗЗН наділений і правами для реалізації покладених на нього обов`язків.
Так, згідно з п.3.1., 3.2. начальник управління МСЗЗН має право ознайомлюватися з проектами рішень керівництва Об`єднання, що стосуються його діяльності. Запитувати і отримувати матеріали та інформацію, необхідні для виконання своїх посадових обов`язків і розпоряджень керівництва.
Відповідно до наказу №06 від 17.01.2023 ОСОБА_2 призначено відповідальним за стан охорони праці, протипожежної безпеки, утримання і експлуатацію засобів протипожежного захисту в Управлінні міської станції захисту зелених насаджень КО «Київзеленбуд». З вказаним наказом під особистий підпис позивач ознайомився.
Зазначені у акті №10/11-01 комісією при проведенні третього ступеня оперативного контролю за станом охорони праці 10.11.2023 в Управлінні міської станції захисту зелених насаджень КО «Київзеленбуд» недоліки в організації стану промислової безпеки і вимог охорони праці належать до службових обов`язків особи відповідальним за стан охорони праці, протипожежної безпеки, утримання і експлуатацію засобів протипожежного захисту, що підтверджується Додатком 1 до наказу №06 від 17.01.2023 про обов`язками відповідальних за стан пожежної безпеки, утримання і експлуатацію засобів протипожежного захисту в Управлінні міської станції захисту зелених насаджень КО «Київзеленбуд».
Відповідно до наказу №82 від 17.05.2022 призначено відповідальним за безпечну експлуатацію та утримання в належному стані і збереження будівель, споруд, інженерних мереж та окремих приміщень, а саме, будівлі Управління міської станції захисту зелених насаджень по вул. Берковецька, 6 у м. Києві та частину будівлі по пров. Герцена, 6 у м. Києві - ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
До юридичних фактів, які підлягають встановленню при вирішенні спору про законність звільнення з вказаних підстав, відноситься зокрема, чи мав місце дисциплінарний проступок під час раніше застосованих заходів дисциплінарного чи громадського стягнення.
У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Аналіз положень пункту 3 статті 40 КЗпП України дає підстави для висновку, що систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, та порушив її знову, тому при звільненні працівника із зазначених підстав, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.
Отже, звільнення з підстав, передбачених пунктом 3 статті 40 КЗпП України можливе лише в разі скоєння працівником проступку на роботі, вчиненого після застосування до цього працівника дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.
Перевіряючи дотримання КО «Київзеленбуд» трудового законодавства при звільненні ОСОБА_2 із займаної посади, суд апеляційної інстанції у своїй постанові виснував, що: «Відповідно до справи, наказом № 277-п від 13 листопада 2023 року ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання законодавчих актів з питань охорони праці та пожежної безпеки, наказів Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» від 26 червня 2019 року № 143 «Про затвердження «Положення» про порядок проведення навчання і перевірку знань з питань охорони праці працівників КО «Київзеленбуд»», від 26 червня 2019 року № 144 «Про затвердження Положення про систему управління охороною праці», від 17 січня 2023 року № 06 «При призначення відповідальних осіб за стан охорони праці та пожежної безпеки у структурних підрозділах КО «Київзеленбуд», від 17 травня 2022 року № 82 «Про затвердження «Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель, споруд, інженерних мереж» та посадової інструкції Начальника управління Міської станції захисту зелених насаджень КО «Київзеленбуд» затвердженої 05 лютого 2020 року.
Проте у вказаному наказі роботодавець не конкретизував, які саме виявлені ним порушення слугували підставою до такого притягнення та накладення дисциплінарного стягнення…
….. зі змісту наказу № 277-п від 13 листопада 2023 року про оголошення догани неможливо встановити, в чому саме конкретно проявилося порушення ОСОБА_2 нормативних документів, перелічених в наказі та посадової інструкції начальника управління міської станції зелених насаджень КО «Київзеленбуд».
Отже, незаконність наказу №277-п від 13 листопада 2023 року виключає підстави для висновку про систематичність невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та свідчить про те, що роботодавець не дотримався передбаченого трудовим законодавством порядку накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення працівника, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого проступку, письмового пояснення працівника, попередньої його роботи.
За таких обставин, у відсутність системи порушень, наказ №326-п від 27 грудня 2023 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи є незаконним, а тому підлягає скасуванню».
У постанові від 18 лютого 2026 року Верховний Суд зазначив, що змінюючи мотиви рішення суду першої інстанції щодо відмови в позові, апеляційний суд у постанові від 02 квітня 2025 року зазначив, що: «… ОСОБА_2 звільнений незаконно і його трудові права порушені. Відповідач такі мотиви апеляційного суду не оскаржив, тобто погодився з ними.».
Так, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи зазначене, незаконність та необґрунтованість звільнення позивача саме з підстав, передбачених пунктом 3 статті 40 КЗпП України встановленою, а тому зазначене в силу норм процесуального закону не потребує повторному доведенню.
Водночас, додатковій перевірці підлягає дотримання позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом вимог статті 233 КЗпП України.
Відповідно до статей 233, 234 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний умісті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом «ex officio», незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 (провадження № 61-5845св19), від 03 жовтня 2022 року у справі № 204/1724/20 (провадження № 61-18714св20).
Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України уразі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
У статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині другій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору та застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
За загальним правилом строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права. Однак норма статті 233 КЗпП України деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення працівнику копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Тобто для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обрахунку початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов`язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 757/5467/21 (провадження № 61-15004св24).
Таким чином, враховуючи, що метою даного позову є поновлення на роботі у зв`язку з незаконним звільненням, що відноситься до загального порушення трудових прав, на цю вимогу поширюється тримісячний строк подання позову з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Убачається, що з наказом №326-п від 27 грудня 2023 року позивач ознайомлений в день його складення й того ж дня отримав його копію, а тому саме з цього часу почався відлік місячного строку звернення у суд із позовом.
Так, із матеріалів справи вбачається, що у січні 2024 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «КИЇВЗЕЛЕНБУД» (скорочене найменування КО «КИЇВЗЕЛЕНБУД») про скасування наказів.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2024 визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Справу № 759/1939/24 передано судді 26.01.2024.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Як убачається зі змісту ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року, підставою для залишення позовної заяви без руху були наступні обставини: необхідність сплатити судовий збір за чотири немайнові вимоги, а також судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди; необхідність зазначити відомості у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України; необхідність надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують особу позивача; необхідність конкретизувати вимоги.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу, з огляду на те, що позивачем недоліки поданої позовної заяви не усунуті у відповідності до ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року у повному обсязі.
Ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року про повернення вперше поданої позовної заяви в справі № 759/1939/24 з підстав недоплати судового збору була предметом оскарження ОСОБА_2 в апеляційному порядку, проте апеляційну скаргу також визнано неподаною і повернуто ОСОБА_2 через несплату судового збору.
Наведене свідчить про те, що не погодившись із своїм звільненням ОСОБА_2 звернувся до суду із цим позовом 25.01.2024, тобто у строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України. Ураховуючи ним здійснення дій, спрямованих на виконання свого процесуального обов`язку щодо виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, оплату судовим збором усіх вимог, які не стосувалися поновлення на роботі та стягнення заробітної, та повернення первісного позову та апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, 11 березня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з метою поновлення його порушеного права на працю, із яким позивач після повернення первісної позовної заяви не зволікав.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши усі надані сторонами докази на предмет належності та достатності, врахувавши їх та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позивач про факт свого звільнення дізнався у грудні 2023 року (27 грудня 2023 року), із позовом у цій справі звернувся до суду у січні 2024 року (25 січня 2024 року), тобто позивач не пропустив місячний строк для звернення до суду із позовними вимогами про поновлення на роботі, визначений статтею 233 КЗпП України.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348), згідно з яким нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з п.п. з п. 1, п. 2 Постанови КМ України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», цей порядок застосовується і у випадках вимушеного прогулу, при цьому середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пункт 8 Порядку передбачає, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Відповідно до даних долученої до справи відповідачем довідки № 149/5-19/1 від 03 березня 2025 року середньоденна заробітна плата позивача складає 2 677 грн 43 коп.
Вимушений прогул позивача за період з 27 грудня 2023 року по 02 квітня 2025 року становить 714 робочих днів.
Загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача за період за період з 27 грудня 2023 року по 17 вересня 2026 року складає 1 911 685,02 грн.
Отже, з урахуванням наявності підстав до поновлення позивача на роботі, у відповідності до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, підлягає задоволенню й позов ОСОБА_2 у частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який за період з 27 грудня 2023 року по 17 вересня 2026 року, що становить 1 911 685,02 грн.
Суд звертає увагу, що при виплаті стягнутої судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідач до проведення фактичної виплати зобов`язаний нарахувати й утримати з цієї суми прибутковий податок та інші обов`язкові платежі, оскільки такий обов`язок по їх нарахуванню покладений на підприємство, а не на суд, який під час ухвалення рішення не може вираховувати та утримувати ці платежі.
Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах, в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.
Щодо судових витрат
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» позивач звільнено від сплати судового збору в частині позовних вимог щодо поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку, а тому суд вважає, що з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.
Керуючись ст.ст. 182, 199, 200 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_2 до Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 на роботі в Київському комунальному об`єднанні зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» на посаді начальника управління міської станції зелених насаджень.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.
Стягнути з Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 грудня 2023 року по 17 вересня 2026 року у розмірі 1 911 685 (один мільйон дев`ятсот одинадцять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень 02 копійок.
Стягнути з Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Повний текст рішення складено 18 вересня 2026 року.
Суддя Н.О. Горбенко