П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2026 року м. Київ
Справа № 753/2404/26
Провадження: № 22-ц/824/10513/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С.М., Нежури В. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Безносик Алли Олександрівни в інтересах ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Комаревцевої Л. В.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені,
в с т а н о в и в:
У грудні 2025 року ТОВ «Промінь-С» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 17 травня 2017 року між ТОВ «Промінь-С» та ОСОБА_1 укладено договір № СР/3-А/136 про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надавати послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачка, своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги.
Зазначало, що ТОВ «Промінь-С» належним чином виконувало взяті на себе за договором зобов`язання та надавало відповідачці передбачені договором житлово-комунальні послуги, однак відповідачка свої зобов`язання щодо їх повної та своєчасної оплати належним чином не виконувала, внаслідок чого за її особовим рахунком утворилася заборгованість.
На підтвердження розміру заборгованості надано розрахунок нарахувань та оплат за особовим рахунком відповідачки, відповідно до якого станом на дату звернення до суду розмір основної заборгованості становив 10 843,03 грн.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою грошового зобов`язання, положення укладеного між сторонами договору та норми цивільного законодавства, ТОВ «Промінь-С» просило суд стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 10 843,03 грн, а також нараховані у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання інфляційні втрати, три проценти річних та пеню, а також понесені судові витрати.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2026 року позов ТОВ ТОВ «Промінь-С» задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Промінь-С» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 10 843 грн 03 коп.; інфляційні втрати1238,55 грн., 393,06 грн. 3 % річних від простроченої суми; 1871,60 грн. , всього 14346, 24 грн., 800 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи, 3028 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Безносик А. О. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційу скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову в позові.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки умовам укладеного між сторонами договору, порядку формування та зміни тарифів, здійсненим відповідачкою платежам, а також безпідставно визнав доведеним наданий позивачем розрахунок заборгованості.
Вказувала, що відповідно до договору № СР/3-А/136 від 17 травня 2017 року первісна вартість послуг з утримання будинку та прибудинкової території була визначена у розмірі 4,812 грн за 1 кв. м, а після прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 12 лютого 2018 року № 211 для будинку АДРЕСА_1 було встановлено тариф у розмірі 7,66 грн за 1 кв. м. Зазначала, що саме цей тариф був затверджений уповноваженим органом та становив 494,84 грн на місяць за належну їй квартиру.
Однак, із 01 червня 2023 року позивач в односторонньому порядку почав застосовувати тариф 10,95 грн за 1 кв. м, визначивши щомісячну плату у розмірі 707,37 грн, а з 01 червня 2024 року тариф 12,12 грн за 1 кв. м із щомісячною платою 786,83 грн. При цьому, на переконання апелянтки, позивачем не надано доказів затвердження таких тарифів органом місцевого самоврядування, укладення відповідної додаткової угоди до договору чи погодження відповідачкою зміни його умов.
Наголошувала, що вона не припиняла виконувати свої зобов`язання за договором та продовжувала систематично сплачувати за послуги з утримання будинку виходячи із затвердженого тарифу 7,66 грн за 1 кв. м, тобто по 494,84 грн щомісячно, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними документами.
Також, посилалася на те, що суд першої інстанції не перевірив правильності включення до розрахунку заборгованості плати за вивезення побутових відходів. Зазначала, що така послуга первісно входила до структури тарифу на утримання будинку, а відповідно до розпорядження КМДА № 211 її вартість була врахована як окрема складова загального тарифу. Водночас, позивач надалі здійснював окремі нарахування за вивезення побутових відходів, не довівши здійснення відповідного зменшення плати за утримання будинку на вартість цієї послуги, що, на думку відповідачки, призвело до подвійного нарахування.
Крім того, заперечувала проти включення до заборгованості 283,57 грн за ремонт ліфтового обладнання, посилаючись на те, що витрати на технічне обслуговування та утримання ліфтів уже передбачені структурою тарифу на утримання будинку.
Звертала увагу й на те, що наданий ТОВ «Промінь-С» розрахунок заборгованості не дає можливості достовірно встановити, за які саме періоди та за які конкретні послуги виникла заявлена до стягнення заборгованість, яким чином позивач зараховував здійснені нею платежі та з яких конкретно нарахувань сформовано кінцеве сальдо.
Вважала помилковим покладення судом першої інстанції на неї обов`язку надати власний контррозрахунок, оскільки відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема правомірність застосованих тарифів та конкретний розмір заявленої до стягнення заборгованості.
У зв`язку з наведеним вважала, що наданий позивачем розрахунок не підтверджує належними та допустимими доказами існування у неї заборгованості у визначеному судом розмірі, а тому просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Промінь-С».
Ухвалами Київського апеляційного суду від 23 квітня 2026 відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Бондар Р. В. в інтересах ТОВ «Промінь-С» заперечував проти доводів апеляційної скарги та вважав їх необґрунтованими, зазначив про те, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно встановив наявність між сторонами договірних правовідносин, факт надання позивачем житлово-комунальних послуг та неналежного виконання відповідачкою обов`язку щодо їх повної і своєчасної оплати, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність заборгованості.
Зазначав, що ТОВ «Промінь-С» як управитель та виконавець відповідних послуг фактично здійснювало утримання і обслуговування будинку, а відповідачка користувалася наданими послугами, не відмовлялася від їх отримання та здійснювала їх часткову оплату, що підтверджує існування між сторонами договірних відносин та обов`язок споживача оплатити фактично отримані послуги.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірне збільшення тарифу зазначав, що застосовані позивачем розміри плати були економічно обґрунтованими та визначалися виходячи з фактичних витрат, необхідних для належного утримання та обслуговування багатоквартирного будинку, а зміна вартості послуг була зумовлена збільшенням їх собівартості та вартості відповідних складових.
Заперечував проти доводів відповідачки про неправомірність окремого нарахування плати за вивезення побутових відходів. Пояснював, що розмір такої плати визначався позивачем виходячи з фактичного обсягу побутових відходів, що утворюються мешканцями будинку, кількості днів надання послуги та тарифу підприємства-перевізника ТОВ «Володар Роз», після чого отримана вартість розподілялася між 176 квартирами будинку.
Наголошував, що посилання відповідачки на тариф КП «Київкомунсервіс» не стосується спірних правовідносин, оскільки безпосереднє вивезення побутових відходів із будинку здійснювалося іншим суб`єктом господарювання, а тому розрахунок відповідної плати здійснювався з урахуванням вартості фактично наданих перевізником послуг.
Також зазначав, що на підтвердження заявленого розміру заборгованості позивачем надано детальний розрахунок нарахувань та оплат за особовим рахунком відповідачки, який містить інформацію про нарахування за відповідні житлово-комунальні послуги, здійснені відповідачкою платежі, перерахунки та залишок заборгованості.
Вказував, що відповідачка, заперечуючи правильність такого розрахунку та розміру заборгованості, не надала власного контррозрахунку, який би спростовував визначений позивачем розмір боргу, тоді як самі по собі заперечення щодо застосованих тарифів та порядку здійснення нарахувань не свідчать про відсутність заборгованості за фактично отримані послуги.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17 травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» та ОСОБА_1 укладено договір № СР/3-А/136 про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, відповідно до умов якого ТОВ «Промінь-С» зобов`язалося забезпечувати надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 оплачувати надані послуги в порядку та строки, визначені договором.
Відповідно до умов зазначеного договору при його укладенні вартість послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території була визначена у розмірі 4,812 грн за 1 кв. м, а щомісячний розмір плати за квартиру відповідачки становив 310,86 грн.
Додатком № 1 до договору визначено структуру тарифу та перелік робіт і послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території. До складу таких послуг, зокрема, включено прибирання прибудинкової території та сходових кліток, технічне обслуговування ліфтів і внутрішньобудинкових систем, дератизацію, дезінсекцію, обслуговування димовентиляційних каналів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, а також вивезення побутових, великогабаритних та рідких відходів.
Вартість послуги з вивезення побутових відходів відповідно до первісної структури тарифу становила 0,236 грн за 1 кв. м.
12 лютого 2018 року виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято розпорядження № 211 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються виконавцями цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми».
Відповідно до пункту 2.2, підпункту 184 додатка до вказаного розпорядження для ТОВ «Промінь-С» щодо будинку АДРЕСА_1 встановлено тариф на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території у розмірі 7,66 грн за 1 кв. м.
Зі структури зазначеного тарифу вбачається, що до його складових включено, зокрема, послугу з вивезення побутових відходів, вартість якої визначено у розмірі 0,4209 грн за 1 кв. м.
В подальшому, ТОВ «Промінь-С» здійснювало нарахування плати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території із застосуванням тарифу 7,66 грн за 1 кв. м, у зв`язку з чим щомісячний розмір плати за квартиру відповідачки становив 494,84 грн.
Із наданих до матеріалів справи платіжних документів убачається, що ОСОБА_1 здійснювала платежі за житлово-комунальні послуги, у тому числі вносила плату за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 494,84 грн.
Разом з тим, із наданого ТОВ «Промінь-С» розрахунку нарахувань та оплат за особовим рахунком відповідачки вбачається, що з 01 червня 2023 року позивач здійснював нарахування за послуги з утримання будинку та прибудинкової території із застосуванням тарифу 10,95 грн за 1 кв. м, внаслідок чого щомісячний розмір плати за вказану послугу було визначено у сумі 707,37 грн.
В свою чергу, з 01 червня 2024 року ТОВ «Промінь-С» здійснювало відповідні нарахування із застосуванням тарифу 12,12 грн за 1 кв. м, при цьому щомісячний розмір плати за послугу становив 786,83 грн. Застосування позивачем тарифів 10,95 грн за 1 кв. м з 01 червня 2023 року та 12,12 грн за 1 кв. м з 01 червня 2024 року відображено у матеріалах справи.
При цьому, з наданих відповідачкою платіжних документів убачається, що після зміни позивачем розміру щомісячних нарахувань ОСОБА_1 продовжувала здійснювати платежі за послугу з утримання будинку у розмірі 494,84 грн, тобто в сумі, яка відповідала нарахуванню за тарифом 7,66 грн за 1 кв. м.
З наданого позивачем розрахунку також убачається здійснення нарахувань за іншими видами житлово-комунальних послуг, урахування проведених відповідачкою оплат, здійснених перерахунків та перенесення відповідного сальдо між розрахунковими періодами.
Щодо послуги з вивезення побутових відходів із матеріалів справи вбачається, що в подальшому, ТОВ «Промінь-С» визначало розмір плати за таку послугу виходячи з обсягу побутових відходів, що утворювалися у будинку, кількості днів надання послуги та тарифу підприємства-перевізника ТОВ «Володар Роз», з подальшим розподілом відповідної вартості між 176 квартирами будинку.
Матеріали справи також містять відповідь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 050/20-167 від 09 січня 2019 року, у якій зазначено про здійснення суб`єктами господарювання перерахунку плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій шляхом зменшення її вартості на вартість послуги з вивезення побутових відходів та відображення відповідної суми у графі «Перерахунок».
Крім того, у наданому ТОВ «Промінь-С» розрахунку міститься нарахування у розмірі 283,57 грн за ремонт ліфтового обладнання.
Відповідно до наданого ТОВ «Промінь-С» розрахунку нарахувань та оплат за особовим рахунком ОСОБА_1 , з урахуванням здійснених нарахувань, оплат, перерахунків та перенесеного сальдо, позивачем визначено заборгованість відповідачки за житлово-комунальні послуги у розмірі 10 843,03 грн.
У зв`язку з наявністю зазначеної заборгованості ТОВ «Промінь-С» також здійснило нарахування інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені, які разом з основною сумою заборгованості заявило до стягнення з відповідачки у судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами договір № СР/3-А/136 від 17 травня 2017 року є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнаний, а тому відповідно до положень статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.
Установивши факт надання ТОВ «Промінь-С» послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, а також користування відповідачкою такими послугами, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 обов`язку здійснювати їх оплату в установлені строки.
При цьому, суд прийняв наданий ТОВ «Промінь-С» розрахунок заборгованості, відповідно до якого за особовим рахунком відповідачки утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 10 843,03 грн, та визнав такий розрахунок належним підтвердженням розміру заявлених позовних вимог.
Відхиляючи заперечення відповідачки щодо правильності здійснених позивачем нарахувань та застосованих тарифів, суд першої інстанції зазначив, що предметом розгляду цієї справи є стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, а не оскарження встановлених позивачем тарифів.
Суд також урахував, що відповідачка не зверталася з окремими вимогами про визнання відповідних тарифів незаконними чи недійсними та не надала власного контррозрахунку заборгованості, який би спростовував здійснені ТОВ «Промінь-С» нарахування та визначений ним розмір боргу.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснення відповідачкою окремих платежів за житлово-комунальні послуги не спростовує наявності заборгованості, оскільки такі платежі враховані позивачем при визначенні кінцевого сальдо за особовим рахунком.
З огляду на встановлення прострочення виконання відповідачкою грошового зобов`язання суд першої інстанції також дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування наслідків порушення грошового зобов`язання та стягнення з відповідачки, крім суми основної заборгованості, інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені у визначеному судом розмірі.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Щодо застосованих позивачем тарифів та доведеності їх покладення в основу розрахунку заборгованості.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі вони встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Пунктом 3-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, які регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Цією ж нормою передбачено, що з дати введення в дію положень Закону, які регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зміна умов договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів) до них забороняється та вважається нікчемною.
Разом з тим, наведені положення не означають, що будь-яка зміна вартості послуг виконавцем за будь-яких обставин є неправомірною. Вирішальним у спорі про стягнення заборгованості є інше: якщо позивач визначає розмір грошового зобов`язання споживача виходячи зі зміненого тарифу або іншого розміру плати, саме він зобов`язаний довести правову підставу застосування такого розміру плати, дотримання передбаченого законом і договором порядку його запровадження та належне доведення відповідної зміни до відома споживача.
Саме такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 756/4505/16, відповідно до якої саме посилання виконавця на збільшення собівартості окремих складових послуг не є достатнім для покладення нового розміру плати на споживача, якщо не доведено дотримання встановленої законом процедури формування, погодження, затвердження та доведення відповідного тарифу до споживача.
Отже, в межах спору про стягнення заборгованості питання правомірності та належного запровадження застосованого позивачем тарифу не є самостійним предметом позову, однак становить складову предмета доказування, оскільки без установлення правової підстави відповідного нарахування неможливо перевірити правильність розміру заявленої до стягнення заборгованості.
Як убачається з матеріалів справи, при укладенні договору № СР/3-А/136 від 17 травня 2017 року сторонами було погоджено тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 4,812 грн за 1 кв. м.
В подальшому, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 12 лютого 2018 року №211 для будинку АДРЕСА_1 було встановлено тариф у розмірі 7,66 грн за 1 кв. м, що для квартири відповідачки становило 494,84 грн на місяць.
При цьому, умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що зміни до договору, які впливають на розмір плати за послуги, вносяться за погодженням зі споживачем.
Однак, із наданого ТОВ «Промінь-С» розрахунку вбачається, що починаючи з 01 червня 2023 року позивач став здійснювати нарахування виходячи з тарифу 10,95 грн за 1 кв. м, унаслідок чого щомісячна плата за відповідну послугу становила 707,37 грн.
З 01 червня 2024 року ТОВ «Промінь-С» застосувало інший розмір тарифу - 12,12 грн за 1 кв. м, визначивши щомісячну плату в сумі 786,83 грн.
Водночас, матеріали справи не містять додаткової угоди до договору № СР/3-А/136, підписаної ОСОБА_1 , якою було б погоджено застосування тарифів 10,95 грн та 12,12 грн за 1 кв. м.
Не містять матеріали справи й належних доказів, які б дозволяли суду встановити, на якій саме правовій підставі було визначено зазначені розміри плати, яким рішенням чи іншим юридично значимим документом вони були введені в дію, з якої дати та у якому порядку, а також коли і яким способом інформація про таку зміну була доведена до відома відповідачки як споживача.
Посилання представника ТОВ «Промінь-С» на економічну обґрунтованість нових тарифів, збільшення вартості окремих складових послуги, інформування мешканців будинку та обговорення відповідного питання саме по собі не є достатнім для висновку про правильність покладення таких тарифів в основу грошового зобов`язання відповідачки.
Такі обставини повинні підтверджуватися належними доказами, які дозволяли б суду встановити не лише економічну необхідність збільшення вартості послуг, а й дотримання визначеної договором та законом процедури введення нового розміру плати і доведення його до споживача.
В той час якнаявні в матеріалах справи платіжні документи свідчать, що ОСОБА_1 після 01 червня 2023 року не припинила здійснювати оплату послуг, а продовжувала сплачувати 494,84 грн щомісячно, тобто суму, яка відповідала тарифу 7,66 грн за 1 кв. м.
За таких обставин, саме на позивачеві лежав обов`язок довести, чому внесення відповідачкою 494,84 грн не є належним виконанням її грошового зобов`язання та на якій правовій підставі різниця між цією сумою і нарахованими позивачем 707,37 грн, а надалі 786,83 грн, підлягає обліку як заборгованість.
Проте, належного обґрунтування такого механізму формування боргу матеріали справи не містять.
При цьому, застосування позивачем нових розмірів плати мало безпосередній і істотний вплив на суму заявленої до стягнення заборгованості.
Так, за період з 01 червня 2023 року до 31 травня 2024 року щомісячна різниця між сумою, нарахованою позивачем, та сумою, яку відповідачка сплачувала виходячи з тарифу 7,66 грн за 1 кв. м, становила: 707,37 грн ? 494,84 грн = 212,53 грн.
За дванадцять місяців така різниця становить: 212,53 грн ? 12 = 2 550,36 грн.
Починаючи з 01 червня 2024 року, відповідна різниця становила: 786,83 грн ? 494,84 грн = 291,99 грн на місяць.
За період із червня 2024 року до грудня 2025 року включно, тобто за дев`ятнадцять місяців:291,99 грн ? 19 = 5 547,81 грн.
В цілому,різниця, сформована внаслідок застосування позивачем тарифів 10,95 грн та 12,12 грн за 1 кв. м замість розміру плати, яку відповідачка продовжувала сплачувати виходячи з тарифу 7,66 грн за 1 кв. м, становить: 2 550,36 грн + 5 547,81 грн = 8 098,17 грн.
З огляду на те, що заявлена ТОВ «Промінь-С» сума основної заборгованості становить 10 843,03 грн, наведена різниця складає переважну частину цієї суми.
Отже, висновок суду першої інстанції про доведеність заявленого розміру заборгованості не міг ґрунтуватися лише на наданому ТОВ «Промінь-С» внутрішньому розрахунку без перевірки належних правових та фактичних підстав застосування тарифів 10,95 грн та 12,12 грн за 1 кв. м.
При цьому, колегія суддів не заперечує праваТОВ «Промінь-С» на зміну вартості послуг, оскільки визначальним для вирішення цієї справи є те, що саме позивач, поклавши відповідні розміри плати в основу заявленої до стягнення заборгованості, мав належними доказами підтвердити суду правову підставу їх застосування, порядок введення, доведення відповідної інформації до споживача та правильність здійснених на їх підставі нарахувань.
Оскільки таких доказів позивачем не надано, здійснені позивачем нарахування із застосуванням тарифів 10,95 грн та 12,12 грн за 1 кв. м нарахування не можуть бути визнані належним чином підтвердженими та не можуть бути покладені в основу висновку про доведеність заявленого розміру заборгованості.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, правової підстави застосування ТОВ «Промінь-С» з 01 червня 2023 року тарифу 10,95 грн за 1 кв. м, а з 01 червня 2024 року - 12,12 грн за 1 кв. м не встановив, відповідність здійснених на їх підставі нарахувань умовам укладеного між сторонами договору та вимогам законодавства не перевірив, а також не з`ясував, чи було у встановленому порядку доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про зміну розміру плати та підстави такої зміни.
Не може бути визнано обґрунтованим і посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 не зверталася до суду з окремими вимогами про визнання відповідних тарифів незаконними чи недійсними.
Сам по собі факт незаявлення відповідачкою такої вимоги не свідчить про правомірність застосованих позивачем тарифів та не звільняє ТОВ «Промінь-С» від обов`язку довести ті обставини, на які воно посилається як на підставу своїх позовних вимог.
У цій справі предметом судового розгляду є вимога ТОВ «Промінь-С» про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості, розмір якої визначений позивачем, зокрема, із застосуванням тарифів 10,95 грн та 12,12 грн за 1 кв. м. Відтак перевірка правових та фактичних підстав застосування таких тарифів є складовою перевірки обґрунтованості самого розрахунку заявленої до стягнення заборгованості, а не наслідком пред`явлення відповідачкою самостійного позову про оскарженнязастосованих тарифів.
Більше того, заявлення окремої вимоги про визнання тарифу незаконним чи недійсним саме по собі не є необхідним та ефективним способом захисту прав відповідачки у межах спірних правовідносин, оскільки її заперечення спрямовані не на абстрактне оспорювання встановленого позивачем тарифу, а на спростування правомірності та правильності здійснених на його підставі нарахувань.
За таких обставин саме позивач, вимагаючи стягнення коштів, повинен був довести, що застосовані ним при формуванні заборгованості тарифи мали належну правову підставу, були введені та доведені до відома споживача у встановленому порядку, а здійснені відповідно до них нарахування відповідають умовам договору та вимогам законодавства.
Тому відсутність окремого судового рішення про визнання відповідних тарифів незаконними чи недійсними не могла бути підставою для автоматичного визнання правомірними здійснених ТОВ «Промінь-С» нарахувань та покладення їх в основу рішення про стягнення заборгованості.
Не може колегія суддів погодитися й із посиланням суду першої інстанції на ненадання ОСОБА_1 власного контррозрахунку заборгованості як на обставину, що підтверджує правильність здійснених позивачем нарахувань.
Заперечення відповідачки проти розрахунку ТОВ «Промінь-С» не мали загального характеру та не зводилися до «простого» заперечення наявності заборгованості. На підтвердження своєї позиції ОСОБА_1 надала платіжні документи, з яких убачається, що після збільшення позивачем розміру щомісячних нарахувань вона продовжувала систематично сплачувати за послуги з утримання будинку 494,84 грн на місяць, тобто суму, визначену виходячи з тарифу 7,66 грн за 1 кв. м.
Відтак, відповідачка не лише заперечувала правильність розрахунку позивача, а й навела конкретну підставу таких заперечень та підтвердила її доказами, фактично протиставивши здійсненим ТОВ «Промінь-С» нарахуванням власний розрахунковий підхід, відповідно до якого належний розмір щомісячної плати становив 494,84 грн. За своїм змістом такі заперечення разом із наданими платіжними документами дозволяли перевірити розрахунок позивача та визначити, у чому саме полягає розбіжність між позиціями сторін щодо розміру грошового зобов`язання.
За таких обставин, сама лише відсутність оформленого відповідачкою окремого документа під назвою «контррозрахунок» не давала суду підстав залишити без перевірки наведені нею конкретні заперечення та подані на їх підтвердження докази, оскільки розбіжність у розрахунках сторін була зумовлена не способом здійснення арифметичних обчислень, а застосуванням різних вихідних величин, тарифу 7,66 грн за 1 кв. м, з якого виходила відповідачка, та тарифів 10,95 грн і 12,12 грн за 1 кв. м, застосованих позивачем.
Відтак, суд першої інстанції мав перевірити не формальну наявність чи відсутність окремого контррозрахунку, а обґрунтованість покладених сторонами в основу своїх розрахунків вихідних даних та наданих на їх підтвердження доказів.
Щодо доведеності розміру заборгованості та наданого позивачем розрахунку
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частиною третьою цієї статті кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 77-80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми, тобто такими, які у своїй сукупності дають можливість установити обставини, що входять до предмета доказування.
Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а частиною шостою цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що має ґрунтуватися на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед установленої сили, а суд зобов`язаний оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц звернула увагу на те, що певна обставина не може вважатися доведеною лише тому, що інша сторона її не спростувала, оскільки застосування концепції так званого «негативного доказу» суперечить принципу змагальності. Якщо сторона, на яку покладено відповідний тягар доказування, не надала достатніх доказів на підтвердження певної обставини, процесуальним наслідком цього є висновок про недоведеність такої обставини, а не покладення на іншу сторону обов`язку довести протилежне.
Відтак у спорі про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги позивач має довести не лише існування між сторонами відповідних правовідносин та факт надання послуг, а й наявність невиконаного грошового зобов`язання саме у тому розмірі, який заявлено до стягнення.
Наданий на підтвердження таких вимог розрахунок має у сукупності з іншими доказами давати можливість суду перевірити джерело виникнення нарахувань, період їх здійснення, вид відповідної послуги, застосований розмір плати, здійснені споживачем платежі та порядок їх зарахування, проведені перерахунки, а також формування кінцевого залишку непогашеного грошового зобов`язання.
Враховуючи наведене, колегія суддів виходить із такого.
На підтвердження заявленої до стягнення основної заборгованості у розмірі 10 843,03 грн ТОВ «Промінь-С» надало розрахунок нарахувань та оплат за особовим рахунком ОСОБА_1 , в якому відображено нарахування за різними видами житлово-комунальних послуг, здійснені відповідачкою платежі, перерахунки, вхідні та вихідні сальдо, а також перенесення відповідних сум між розрахунковими періодами.
Водночас, зміст указаного розрахунку не дає можливості безпосередньо ототожнити відображене в ньому кінцеве сальдо із сумою простроченої та несплаченої заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки.
Показовими у цьому аспекті є відомості самого позивача щодо стану розрахунків ще до початку застосування з червня 2023 року зміненого розміру плати.
Так, у розрахунку ТОВ «Промінь-С» станом на кінець грудня 2022 року відображено вихідне сальдо особового рахунку. Водночас у цьому ж документі позивач окремо визначає показник «Борг у розрахунку на сплату», який за грудень 2022 року становить 331,31 грн.
Отже, із самого розрахунку, складеного позивачем, убачається, що вихідне сальдо особового рахунку та сума боргу, визначена до сплати, не є тотожними показниками.
Ця обставина має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки наявність бухгалтерського залишку на особовому рахунку споживача сама по собі не дає можливості встановити наявність простроченого грошового зобов`язання у відповідному розмірі без з`ясування походження такого залишку.
Для перевірки заявленої до стягнення суми необхідно встановити, з яких конкретних нарахувань вона сформована, за які розрахункові періоди та за які послуги вони здійснені, коли настав строк їх оплати та яка частина відповідних нарахувань залишилася непогашеною після врахування платежів споживача.
Проте з наданого ТОВ «Промінь-С» розрахунку неможливо однозначно встановити, з яких саме нарахувань сформовано перенесене сальдо, за які конкретно розрахункові періоди воно виникло, які види послуг до нього увійшли та яким чином це сальдо співвідноситься із зазначеною самим позивачем сумою «боргу у розрахунку на сплату» 331,31 грн.
Так само, розрахунок не розкриває у достатній для судової перевірки спосіб подальшого руху відповідних сум: яким чином залишки переносилися на наступні розрахункові періоди, змінювалися внаслідок нових нарахувань, здійснених оплат та перерахунків і зрештою сформували заявлену у цьому позові суму 10 843,03 грн.
Особливого значення це набуває з огляду на те, що ОСОБА_1 не заперечувала самого факту отримання послуг та не припинила їх оплату. Навпаки, на підтвердження своїх заперечень відповідачка надала платіжні документи, які свідчать про систематичне внесення нею коштів за житлово-комунальні послуги, зокрема плати за утримання будинку.
Як установлено колегією суддів, після збільшення ТОВ «Промінь-С» розміру щомісячних нарахувань ОСОБА_1 продовжувала сплачувати за послугу з утримання будинку 494,84 грн на місяць, тобто суму, визначену виходячи з тарифу 7,66 грн за 1 кв. м.
Отже, заперечення відповідачки проти розрахунку позивача не мали абстрактного характеру та не зводилися до простого заперечення наявності заборгованості. Надавши платіжні документи та посилаючись на конкретний розмір щомісячної плати, який вона вважала належним, ОСОБА_1 фактично протиставила здійсненим позивачем нарахуванням власний розрахунковий підхід та визначила конкретну причину розбіжності між позиціями сторін щодо розміру грошового зобов`язання.
За таких обставин, належна перевірка заявленої заборгованості вимагала встановлення того, коли, в якому розмірі та з яким призначенням здійснювалися підтверджені відповідачкою платежі, до яких розрахункових періодів та за які послуги вони були зараховані позивачем, які нарахування після їх зарахування залишилися несплаченими та яким чином із таких непогашених нарахувань сформовано кінцеву суму боргу.
Проте, наданий ТОВ «Промінь-С» розрахунок у сукупності з іншими доказами у справі не дає можливості простежити формування заявленої до стягнення суми від конкретних нарахувань та здійснених відповідачкою платежів до визначення кінцевого залишку непогашеного грошового зобов`язання у розмірі 10 843,03 грн.
При цьому, встановлені колегією суддів у попередній частині цієї постанови недоліки щодо підтвердження правових підстав застосування ТОВ «Промінь-С» із червня 2023 року змінених розмірів плати додатково впливають на можливість визнання кінцевого результату такого розрахунку достовірним.
Разом з тим, недоліки розрахунку не обмежуються лише застосуванням тарифів 10,95 грн та 12,12 грн за 1 кв. м. Надані позивачем докази не дозволяють достовірно встановити походження перенесених сальдо, їх співвідношення із сумами, які самим позивачем визначалися як борг до сплати, порядок урахування здійснених відповідачкою платежів, зміст проведених перерахунків та, як наслідок, розмір непогашеної заборгованості за відповідними видами послуг.
За таких обставин, колегія суддів не має підстав виходити з того, що непідтвердження одних складових розрахунку автоматично означає правильність решти його складових, оскільки такий висновок ґрунтувався б на припущенні, що суперечить вимогам частини шостої статті 81 ЦПК України.
Відтак, наданий ТОВ «Промінь-С» розрахунок, за відсутності належного підтвердження окремих покладених у його основу вихідних даних та можливості перевірити послідовність формування кінцевої суми, не є достатнім доказом існування у ОСОБА_1 невиконаного грошового зобов`язання саме у заявленому до стягнення розмірі 10 843,03 грн.
Визнаючи заявлену ТОВ «Промінь-С» суму заборгованості доведеною, суд першої інстанції не встановив, з яких конкретно нарахувань вона складається, не з`ясував походження перенесених сальдо, не перевірив порядок урахування підтверджених відповідачкою платежів та не надав належної оцінки співвідношенню між відображеним у розрахунку сальдо і сумами, які самим позивачем визначалися як борг до сплати.
Щодо нарахувань за послугу з вивезення побутових відходів
Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, своєчасно одержувати житлово-комунальні послуги належної якості відповідно до законодавства та умов укладених договорів, а також без додаткової оплати отримувати від виконавця інформацію про ціни (тарифи), загальну вартість місячного платежу, структуру ціни (тарифу), норми споживання та порядок надання відповідної послуги.
Водночас споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими відповідно до законодавства, у строки, визначені відповідними договорами.
За змістом статті 10 цього Закону ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону такі ціни (тарифи) є регульованими.
Отже, обов`язку споживача оплачувати отримані житлово-комунальні послуги кореспондує обов`язок виконавця належним чином визначити розмір відповідної плати, а у разі звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості - надати докази, які дають можливість перевірити склад, підстави та правильність здійснених нарахувань.
Як убачається з матеріалів справи, окремої оцінки потребують здійснені ТОВ «Промінь-С» нарахування за послугу з вивезення побутових відходів.
Відповідно до додатка № 1 до договору № СР/3-А/136 від 17 травня 2017 року послуга з вивезення побутових, великогабаритних та рідких відходів входила до переліку послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, а її вартість становила 0,236 грн за 1 кв. м.
В подальшому, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 12 лютого 2018 року № 211 для будинку АДРЕСА_1 було встановлено тариф на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території у розмірі 7,66 грн за 1 кв. м, до структури якого також включено послугу з вивезення побутових відходів вартістю 0,4209 грн за 1 кв. м.
Отже, вартість послуги з вивезення побутових відходів становила окрему складову загальної плати за утримання будинку та прибудинкової території.
З урахуванням площі квартири ОСОБА_1 , 64,6 кв. м, відповідна складова тарифу становила 27,19 грн на місяць (0,4209 грн ? 64,6 кв. м).
Сам по собі наведений розрахунок не свідчить про наявність у відповідачки переплати у зазначеному розмірі та не дає підстав механічно виключати по 27,19 грн із нарахувань за кожний місяць. Водночас, він підтверджує істотну для вирішення спору обставину: вартість вивезення побутових відходів уже була врахована у структурі тарифу на утримання будинку.
З пояснень ТОВ «Промінь-С», наведених, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу, вбачається, що в подальшому, позивач почав визначати плату за вивезення побутових відходів окремо, виходячи з обсягу відходів, кількості днів надання послуги та тарифу підприємства-перевізника ТОВ «Володар Роз», після чого відповідна вартість розподілялася між 176 квартирами будинку.
Колегія суддів зауважує, що сам по собі перехід до окремого визначення вартості послуги з вивезення побутових відходів не свідчить про неправильність відповідних нарахувань. Водночас, за таких обставин, принципового значення набуває питання, чи була після запровадження окремої плати за цю послугу відповідна її вартість виключена зі складу загальної плати за утримання будинку та яким чином таке коригування відображалося у розрахунках зі споживачем.
На підтвердження своїх заперечень ОСОБА_1 посилалася на наявну в матеріалах справи відповідь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 050/20-167 від 09 січня 2019 року.
Із її змісту вбачається, що у зв`язку зі зміною моделі надання послуги з вивезення побутових відходів суб`єкти господарювання здійснювали перерахунок плати за утримання будинку шляхом зменшення її вартості на вартість послуги з вивезення побутових відходів, а сума такого перерахунку відображалася у графі «Перерахунок».
Наведений документ має значення для оцінки правильності розрахунку позивача, оскільки свідчить про необхідність у разі переходу до окремої оплати послуги з вивезення побутових відходів відповідним чином врахувати те, що її вартість раніше вже входила до загальної плати за утримання будинку.
Водночас, надані ТОВ «Промінь-С» докази не дають можливості однозначно встановити, з якої саме дати послуга з вивезення побутових відходів почала нараховуватися ОСОБА_1 окремо, чи була з цієї дати відповідна складова виключена із загальної плати за утримання будинку та у якому розмірі здійснено таке коригування, а також, яким чином воно відображалося в особовому рахунку відповідачки.
Наведена позивачем формула визначення окремої плати за вивезення побутових відходів пояснює механізм формування нового нарахування, однак не дає відповіді на інше, принципове для вирішення спору питання, чи було одночасно виключено із загальної плати ту частину вартості цієї послуги, яка раніше вже входила до тарифу на утримання будинку.
Так само, сама по собі наявність у розрахунку графи «Перерахунок» не підтверджує здійснення належного коригування, якщо з поданих доказів неможливо встановити зміст конкретного перерахунку, послугу та період, яких він стосувався, а також його розмір.
Отже, матеріали справи не дозволяють достеменно встановити, чи було після запровадження окремого нарахування плати за вивезення побутових відходів належним чином скориговано загальну плату за утримання будинку, у складі якої вартість цієї послуги була врахована раніше.
За таких обставин, колегія суддів не має достатніх підстав ані для висновку про фактичне здійснення ТОВ «Промінь-С» подвійного нарахування, ані для висновку про те, що можливість повторного врахування вартості однієї й тієї самої послуги належними доказами виключена.
Оскільки саме позивач включив відповідні нарахування до заявленої до стягнення заборгованості, на нього покладався обов`язок надати докази, які б дозволяли суду перевірити правильність такого нарахування та встановити відсутність повторного включення вартості послуги з вивезення побутових відходів до складу грошового зобов`язання відповідачки.
Суд першої інстанції наведеного не врахував.
Відхиляючи заперечення ОСОБА_1 щодо нарахувань за вивезення побутових відходів, суд не проаналізував структуру тарифу, визначену договором та розпорядженням КМДА № 211, не надав належної оцінки значенню передбаченої у ній складової 0,4209 грн за 1 кв. м, відповіді Департаменту економіки та інвестицій КМДА від 09 січня 2019 року та не перевірив, чи здійснювало ТОВ «Промінь-С» відповідне коригування плати за утримання будинку після запровадження окремих нарахувань за цю послугу.
Не встановив суд і того, яка саме сума нарахувань за вивезення побутових відходів увійшла до заявленої позивачем заборгованості у розмірі 10 843,03 грн та якими вихідними даними і доказами підтверджується її розмір.
Натомість, суд фактично прийняв кінцевий розрахунок позивача без належної перевірки взаємозв`язку між тарифною складовою вартості вивезення побутових відходів, окремими нарахуваннями за цю послугу та відображеними у розрахунку перерахунками.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про доведеність відповідних нарахувань у складі заявленої до стягнення заборгованості є передчасним, оскільки ТОВ «Промінь-С» не надало сукупності доказів, які б дозволяли встановити механізм такого нарахування, перевірити здійснення відповідного коригування плати за утримання будинку та виключити повторне врахування вартості однієї й тієї самої послуги у складі заявленого боргу.
Щодо нарахування плати за ремонт ліфтового обладнання
Як убачається з матеріалів справи, до наданого ТОВ «Промінь-С» розрахунку включено окреме нарахування у розмірі 283,57 грн за ремонт ліфтового обладнання.
ОСОБА_1 , заперечуючи проти правильності визначеного позивачем розміру заборгованості, посилалася на те, що витрати, пов`язані з технічним обслуговуванням та утриманням ліфтів, уже враховані у структурі тарифу на утримання будинку, у зв`язку з чим вважала безпідставним додаткове включення зазначеної суми до свого особового рахунку.
Такі заперечення підлягали перевірці судом у сукупності з умовами укладеного між сторонами договору, структурою тарифу та доказами, на підставі яких ТОВ «Промінь-С» здійснило відповідне нарахування.
Зі структури тарифу на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території вбачається, що до його складових входять, зокрема, витрати на технічне обслуговування ліфтів.
Колегія суддів беззаперечно ураховує, що саме по собі включення до структури тарифу витрат на технічне обслуговування ліфтів не означає, що будь-які ремонтні роботи щодо ліфтового обладнання за будь-яких обставин повинні здійснюватися виключно за рахунок такого тарифу.
Тому, для вирішення питання про правомірність конкретного нарахування у розмірі 283,57 грн необхідно було встановити характер і обсяг виконаних робіт, їх відмінність від робіт із технічного обслуговування ліфтів, уже врахованих у структурі тарифу, підставу проведення відповідного ремонту, його вартість та правову підставу покладення частини цих витрат на відповідачку.
Однак, наданий позивачем розрахунок містить лише відповідне грошове нарахування і не дає можливості встановити, які саме роботи були виконані, коли та на підставі яких документів, якою була їх загальна вартість, а також за яким принципом суму 283,57 грн віднесено саме на особовий рахунок ОСОБА_1 .
Не дають матеріали справи можливості встановити й те, чи охоплювалися відповідні роботи переліком робіт із технічного обслуговування та утримання ліфтів, вартість яких уже була врахована у структурі плати за утримання будинку, чи йшлося про інший вид ремонту, що не входив до такого тарифу та підлягав окремому фінансуванню.
За таких обставин ТОВ «Промінь-С», включивши 283,57 грн до складу заявленої до стягнення заборгованості, мало надати докази, які б дозволяли відмежувати ці витрати від послуг, уже охоплених установленою платою за утримання будинку, та підтвердити самостійну правову підставу для покладення відповідних витрат на відповідачку.
Суд першої інстанції, визнавши розрахунок позивача належним підтвердженням заявленої суми заборгованості, наведеного не перевірив та не встановив, якими саме доказами підтверджується обов`язок ОСОБА_1 сплатити 283,57 грн понад плату за утримання будинку.
Отже, включення 283,57 грн за ремонт ліфтового обладнання до загальної суми заборгованості не може вважатися належним чином підтвердженим лише на підставі односторонньо складеного позивачем розрахунку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Ураховуючи наведене вище у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що ТОВ «Промінь-С» не довело належними та достатніми доказами наявності у ОСОБА_1 заборгованості саме у заявленому до стягнення розмірі 10 843,03 грн.
При цьому, встановлені під час апеляційного перегляду недоліки доказування не можуть бути усунуті шляхом самостійного визначення судом іншого можливого розміру заборгованості, оскільки це фактично означало б формування судом замість позивача нового розрахунку його позовних вимог та ґрунтувалося б на припущенні щодо правильності окремих складових наданого ним розрахунку.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 заборгованості у визначеному позивачем розмірі не відповідає вимогам статей 12, 81 ЦПК України щодо обов`язку сторони довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Оскільки обставина існування заборгованості у заявленому до стягнення розмірі, яку суд першої інстанції визнав установленою, належними та достатніми доказами не доведена, наявні передбачені пунктом 2 частини першої статті 376 ЦПК України підстави для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних є похідними від вимоги про стягнення основної заборгованості, а тому за недоведеності останньої у заявленому розмірі також не підлягають задоволенню.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Промінь-С».
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у разі скасування або зміни судового рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Промінь-С» у повному обсязі, понесені відповідачкою судові витрати у зв`язку з апеляційним переглядом справи підлягають покладенню на позивача.
Як убачається з матеріалів справи, за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.
Отже, відповідно до статті 141 ЦПК України з ТОВ «Промінь-С» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3 633,60 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу адвоката Безносик Алли Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» (ЄДРПОУ 33587098, 02140, м. Київ, вул.. Є. Чавдар, буд. 32, кім.6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура