Справа № 337/3939/26
Номер провадження 2/337/2926/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючої судді Калугіної Г.Б.,
за участю секретаря Огурцової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені і в інтересах якого діє його представник - адвокат Гожий Микола Степанович, до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
17.06.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Гожий М.С. звернувся до суду з вищевказаним позовом, який мотивований тим, що 20 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем було вчинено виконавчий напис № ННА 015367, яким передбачалося стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № ZPMIGA[номер приховано] від 22.05.2008 року у розмірі 2987747,93 грн. На підставі зазначеного виконавчого напису постановою головного державного виконавця Михайлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Трусової Тетяни Вікторівни від 24.04.2018 року було відкрито виконавче провадження № 56257270. У подальшому постановою головного державного виконавця Михайлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Трусової Тетяни Вікторівни від 25.06.2018 року виконавчий напис № ННА 015367 від 20.01.2018 року було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вважає виконавчий напис № ННА 015367 від 20.01.2018 року таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений за відсутності передбачених законом підстав для безспірного стягнення заборгованості. Зокрема, виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору № ZPMIGA[номер приховано] від 22.05.2008 року, який нотаріально не посвідчувався. На думку Позивача, зазначена обставина має істотне значення для вирішення питання щодо правомірності вчинення виконавчого напису. Крім того, Позивач не визнавав та не визнає розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі. Будь-які документи, які б підтверджували погодження Позивачем визначеної Банком суми заборгованості або свідчили про відсутність спору між сторонами щодо її розміру, відсутні. На момент звернення Банку до нотаріуса також не було належним чином підтверджено безспірність заборгованості. Зокрема, відсутні належні та допустимі докази, які б у повному обсязі підтверджували фактичне отримання Позивачем кредитних коштів, здійснення ним платежів, порядок та обґрунтованість нарахування процентів, комісій, штрафних санкцій, а також остаточний розмір заборгованості. Таким чином, на момент вчинення виконавчого напису між Позивачем та Банком існував спір щодо розміру та наявності заборгованості, у зв`язку з чим вимоги Банку не могли вважатися безспірними. Про існування виконавчого напису № ННА 015367 від 20.01.2018 року, а також про накладення арешту на належне йому нерухоме майно Позивач дізнався лише після отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. До цього часу копія виконавчого напису Позивачу не вручалася, а про факт його вчинення Позивач належним чином повідомлений не був. Кредитний договір № ZPMIGA[номер приховано] від 22.05.2008 року, укладений між Позивачем та Банком, нотаріально не посвідчувався. При цьому Позивач заперечує розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі, та не визнає його як безспірний. Отже, за відсутності належного підтвердження безспірності заборгованості та з огляду на наявність спору щодо її розміру Позивач вважає, що виконавчий напис № ННА 015367 від 20.01.2018 року було вчинено з порушенням вимог законодавства України, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Виконавчий напис № ННА 015367 від 20.01.2018 року перебував на виконанні у Михайлівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в межах виконавчого провадження № 56257270. У подальшому виконавче провадження № 56257270 було передано з Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. У межах зазначеного виконавчого провадження постановою державного виконавця від 04.05.2018 року було накладено арешт на нерухоме майно Позивача, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 14.09.2022 року № 49/0/9-22 розгляд усіх справ, підсудних Михайлівському районному суду Запорізької області, було передано до Хортицького районного суду міста Запоріжжя. Таким чином, з урахуванням наведених обставин даний позов підсудний Хортицькому районному суду м. Запоріжжя. З огляду на викладене Позивач просить суд: Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № ННА 015367 від 20 січня 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № ZPMIGA[номер приховано] від 22.05.2008 року.
Ухвалою суду від 18.06.2026 за даним позовом відкрито спрощене позовне провадження і призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні.
26.06.2026 від представника відповідача АТ КБ «Привтбанк» до суду надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що у провадженні Хортицького районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа № 337/3939/26 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та приватний нотаріус. На думку Банку, фактично предметом спору є не визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а зняття арешту з нерухомого майна Позивача, накладеного постановою державного виконавця від 24.04.2018 року та зареєстрованого 04.05.2018 року. При цьому 25.06.2018 року виконавчий документ було повернуто Стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна та доходів. Після повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання його також було повернуто 27.12.2018 року з тих самих підстав. У постанові зазначено, що документ міг бути повторно пред`явлений до виконання до 26.12.2021 року. Інших відомостей про повторне пред`явлення виконавчого напису до виконання не встановлено. Банк зазначає, що виконавчий документ має обмежений законом строк пред`явлення до виконання, після спливу якого він не може бути підставою для відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій. Крім того, Банк посилається на пропуск Позивачем строку позовної давності. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність становить три роки. Позивач звернувся до суду лише у червні 2026 року, тоді як оскаржуваний виконавчий напис було вчинено ще у січні 2018 року. На думку Банку, оскільки виконавчий напис є нотаріальною дією, Позивач мав трирічний строк для його оскарження, який, за позицією Банку, слід обчислювати з моменту вчинення виконавчого напису. Банк також зазначає, що відповідно до законодавства про виконавче провадження державний виконавець повідомляє боржника про відкриття виконавчого провадження та надсилає відповідні документи. Тому, на думку Банку, Позивач не міг не знати про наявність виконавчого напису ще у 2018 році. У зв`язку з цим АТ КБ «ПриватБанк» просить суд, у разі встановлення правових підстав для задоволення позову, застосувати позовну давність відповідно до статей 257, 261, 267 Цивільного кодексу України та відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог.
26.06.2026 від представника третьої особи Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, до суду надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що на виконання доручення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Михайлівського ВДВС) до Відділу передано виконавче провадження № 56257270 з виконання виконавчого напису № ННА 015367 виданого 20.01.2018 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем про: стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 2987747,93 грн. 24.04.2018 державним виконавцем Михайлівського ВДВС постановою про відкриття виконавчого провадження ВП 56257270 відкрито виконавче провадження. 24.04.2018 державним виконавцем постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП 56257270 накладено арешт на все майно боржника. 25.06.2018 державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, на підставі пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент вчинення виконавчої дії). 01.06.2026 до Відділу надійшла заява АТ «Приват банк» згідно якої повідомлено, що заборгованість у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 відсутня. Таким чином загальна заборгованість за виконавчим провадженням у розмірі 298774,79 грн виконавчого збору залишилась несплаченою. Звертаємо увагу суду, що згідно повідомлення від 01.06.2026 заборгованість ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 перед АТ «Приват банк» виконана в повному обсязі. Таким чином заборгованість ОСОБА_1 перед кредитором погашена лише 01.06.2026, а на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2018 заборгованість перед стягувачем погашена не була, що підтверджується заявою від 04.04.2018 про відкриття виконавчого провадження. Також, Запорізьким апеляційним судом під час розгляду справи № 0810/4476/2012 здійснено висновок, що фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для закінчення виконавчого провадження, а не визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, інформація від позивача про необізнаність щодо існування виконавчого напису та діях державного виконавця не відповідає дійсності, що підтверджується заявою боржника та поданою ним декларацією про доходи від травня 2018 року. Просить суд, задоволенні позовної заяви представника представника Гожого Миколи Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовити у повному обсязі.
29.06.2026 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гожого М.С. до суду надійшла відповідь на відзив, яка мотивована тим, що АТ КБ «ПриватБанк» у своєму відзиві підтвердило, що виконавчий напис № ННА 015367, зареєстрований у реєстрі за №340, був вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. у січні 2018 року за кредитним договором № ZPMIGA[номер приховано] від 21.05.2008 / 22.05.2008 та у подальшому двічі пред`являвся Банком до примусового виконання. Також Банк прямо визнав, що 29.05.2024 заборгованість за вказаним кредитним договором була врегульована шляхом укладення відповідного договору, за яким ОСОБА_1 сплатив Банку 3200 доларів США, а іншу, більшу частину боргу Банк анулював / простив. У цьому ж відзиві Банк зазначив, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № ZPMIGA[номер приховано] станом на сьогодні відсутня, дата закриття кредиту - 29.05.2024. Ці обставини мають принципове значення для справи. Вони підтверджують, що сума 2 987 747,93 грн, зазначена у виконавчому написі, не була остаточною, безумовною та безспірною в матеріально-правовому розумінні. Якби заборгованість у розмірі, зазначеному у виконавчому написі, справді була безспірною, Банк не врегульовував би її у 2024 році шляхом прийняття 3200 доларів США та прощення більшої частини боргу. Отже, сам зміст відзиву АТ КБ «ПриватБанк» свідчить про те, що між сторонами існували кредитні правовідносини, однак це не доводить законності виконавчого напису. Предметом цієї справи є не факт існування кредиту в минулому, а питання, чи мав нотаріус у січні 2018 року законні підстави для вчинення виконавчого напису саме у безспірному порядку, саме за ненотаріально посвідченим кредитним договором і саме на суму 2987747,93 грн. Банк у відзиві робить акцент на тому, що Позивач отримав кредит, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Позивач не заперечує, що між сторонами у минулому існували кредитні правовідносини. Однак цей аргумент не стосується вирішального питання у цій справі. Позовні вимоги не ґрунтуються на твердженні, що кредитних правовідносин ніколи не існувало. Позов ґрунтується на тому, що виконавчий напис було вчинено за відсутності передбачених законом умов для безспірного позасудового стягнення. Ключова підстава позову полягає в тому, що кредитний договір № ZPMIGA[номер приховано], на підставі якого було вчинено виконавчий напис № ННА 015367, не був нотаріально посвідчений. На дату вчинення спірного виконавчого напису - 20.01.2018 - уже набрала законної сили постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, якою було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 в частині доповнення Переліку документів розділом щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають із кредитних відносин. Унаслідок цього на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису застосовувалася редакція Переліку документів, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису за звичайним кредитним договором, який не посвідчений нотаріально. АТ КБ «ПриватБанк» у відзиві стверджує, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу були надані всі необхідні документи. Однак такі твердження не підтверджені належними та достатніми доказами. У матеріалах справи відсутні докази того, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріусу було подано оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору; первинні бухгалтерські документи, які підтверджували фактичний рух коштів за кредитом; детальний розрахунок заборгованості із розмежуванням тіла кредиту, процентів, комісій, штрафів і пені; докази направлення боржнику письмової вимоги про усунення порушення; докази отримання боржником такої вимоги; докази погодження Позивачем розміру заборгованості; докази відсутності спору щодо розміру заборгованості. Банк фактично підміняє поняття «наявність заборгованості» поняттям «безспірність заборгованості». Однак це різні правові категорії. Для судового позову Банку достатньо було б доводити факт кредиту, прострочення і розмір боргу. Для виконавчого напису нотаріуса необхідно було довести саме безспірність боргу у позасудовому порядку. Особливо важливо, що сам Банк визнав: у 2024 році заборгованість була врегульована шляхом сплати Позивачем 3200 доларів США, а іншу, більшу частину боргу Банк анулював / простив. Ця обставина прямо спростовує тезу Банку про безспірність заборгованості у розмірі 2987747,93 грн. Якщо у 2018 році Банк стверджував про безспірність боргу у розмірі майже трьох мільйонів гривень, а у 2024 році погодився закрити кредит після отримання 3200 доларів США та прощення решти боргу, це свідчить, що зазначена у виконавчому написі сума не була безумовною, остаточною та такою, що не потребувала судового дослідження. Виконавчий напис нотаріуса не може використовуватися як інструмент примусового стягнення спірної, односторонньо визначеної кредитором суми, особливо якщо в подальшому сам кредитор фактично визнав можливість врегулювання зобов`язання на зовсім інших умовах. АТ КБ «ПриватБанк» просить закрити провадження у справі через нібито відсутність предмета спору. З цим доводом погодитися неможливо. Предмет спору у цій справі існує і полягає у встановленні судом факту того, чи підлягає виконанню виконавчий напис № ННА 015367 від 20.01.2018. Спірний виконавчий напис не скасований, не визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, і продовжує породжувати для Позивача негативні юридичні наслідки. Саме на підставі цього виконавчого напису було відкрито виконавче провадження № 56257270, накладено арешт на майно Позивача, а орган ДВС у своєму відзиві продовжує посилатися на цей виконавчий напис і на суму виконавчого збору 298774,79 грн. Тобто навіть сам відзив ДВС доводить, що виконавчий напис не є юридично нейтральним документом. Він залишається джерелом правових наслідків для Позивача, зокрема у вигляді обтяжень, арештів та позиції органу ДВС про наявність виконавчого збору. Відсутність основної кредитної заборгованості перед Банком не усуває предмет спору. Навпаки, вона підтверджує необхідність судового захисту, оскільки за відсутності боргу перед стягувачем продовжує існувати виконавчий напис, який був підставою для виконавчих проваджень та арештів. Більше того, орган ДВС сам підтверджує істотні для Позивача обставини: виконавче провадження №56257270 було відкрито 24.04.2018; арешт майна було накладено в межах саме цього виконавчого провадження; 25.06.2018 виконавчий документ було повернуто стягувачу; 01.06.2026 до Відділу надійшла заява АТ КБ «ПриватБанк» про відсутність заборгованості у ОСОБА_1 ; станом на теперішній час вимоги виконавчого напису № ННА 015367 виконані в повному обсязі. Таким чином, навіть позиція ДВС підтверджує, що активного стягнення на користь Банку за виконавчим написом немає, вимоги Банку виконані, а сам виконавчий напис фактично залишився лише джерелом негативних реєстраційних та виконавчих наслідків для Позивача. Це додатково підтверджує необхідність судового рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. АТ КБ «ПриватБанк» заявляє про застосування позовної давності, посилаючись на те, що виконавчий напис було вчинено у січні 2018 року. Однак перебіг позовної давності починається не автоматично з дати вчинення виконавчого напису, а з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Позивач у позовній заяві прямо зазначив, що про існування виконавчого напису та пов`язаного з ним арешту майна йому стало відомо лише після отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та отримання доступу до матеріалів виконавчого провадження. Копія виконавчого напису Позивачу раніше не вручалася, про його вчинення Позивач не повідомлявся. Банк у відзиві не надав належних доказів того, що Позивачу було вручено копію виконавчого напису, постанову про відкриття виконавчого провадження, вимогу про виконання або інший документ, з якого достовірно вбачається, що Позивач знав або повинен був знати про існування саме виконавчого напису № ННА 015367 та про порушення свого права. Формальне твердження Банку про те, що державні виконавці «повідомляють боржників», не є доказом у розумінні статей 76-81 ЦПК України. Банк не надав суду доказів вручення Позивачу відповідних документів у 2018 році. Крім того, навіть сам Банк визнає, що заборгованість була врегульована лише 29.05.2024, а після цього Банк сам повідомляв орган ДВС про відсутність заборгованості та необхідність закриття виконавчих проваджень / відсутність заперечень щодо зняття арештів. Позов подано у червні 2026 року, тобто у межах трирічного строку навіть від дати остаточного врегулювання кредитних правовідносин і появи підстав для усунення правових наслідків виконавчого напису. Тому заява про застосування позовної давності не підлягає задоволенню. Просять позов задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не прибули, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримують повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просять його задовольнити.
Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у їх відсутність.
Третя особа Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, в судове засідання не прибув, в відзиві на позовну заяву просив проводити засідання у їх відсутність.
Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін та третіх осіб.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Судом встановлено, що 20.01.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем було вчинено виконавчий напис № ННА 015367 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № ZPMIGA[номер приховано] від 22.05.2008 року у розмірі 2 987 747,93 грн.
Постановою від 24.04.2018 на підставі виконавчого напису виконавчий напис № ННА 015367 від 20.01.2018 головним державним виконавцем Михайлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Трусовою Тетяною Вікторівною було відкрито виконавче провадження № 56257270.
24.04.2018 державним виконавцем постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП 56257270 накладено арешт на все майно боржника.
25.06.2018 державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, на підставі пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
01.06.2026 до Відділу надійшла заява АТ «Приват банк» згідно якої повідомлено, що заборгованість у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 відсутня.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 рок, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 06.02.2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Крім того, на думку суду, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п.2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 16.09.2019 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, вчинив виконавчий напис поза межами встановлених ст. 88 Закону України «Про нотаріат» строків, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № ННА 015367 від 20 січня 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості.
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д;
третя особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 43315529, адреса: м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 21-А;
третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 3, нежилі прим. з № 1 по № 5 (група прим. № 31 (в літю А) оф. 31).
Повне судове рішення складено 21.09.2026.
Суддя Г.Б. Калугіна