ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2026 року м. Львів Справа № 926/1861/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом`як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 31.07.2026 (повну ухвалу складено 31.07.2026, суддя С.О.Миронюк) про забезпечення позову
у справі № 926/1861/26
за позовом Фізичної особи-підприємця Шуваєвої Мар`яни Іванівни, м. Чернівці
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Чернівецької філії, м. Київ
про визнання протиправним та скасування рішення комісії про задоволення акта про порушення
За участю представників:
від позивача - не з`явився
від відповідача - Миронов С.І. (в режимі відеоконференцзв`язку)
Господарський суд Чернівецької області в ухвалі від 31.07.2026 у справі № 926/1861/26 постановив: - задоволити заяву позивача про забезпечення позову від 23.07.2026; - зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії невідкладно відновити розподіл природного газу шляхом підключення об`єкта газоспоживання Фізичної особи-підприємця Шуваєвої Мар`яни Іванівни до газорозподільної системи та забезпечити безперервний розподіл природного газу до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; - заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії, а також будь-яким іншим органам, підприємствам, установам чи організаціям, які діють за його зверненням або дорученням, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на повторне припинення, обмеження або відключення розподілу природного газу до об`єкта газоспоживання Фізичної особи-підприємця Шуваєвої Мар`яни Іванівни.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить: - скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 31.07.2026 про забезпечення позову та відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову; - стягнути з позивача судовий збір за подання цієї апеляційної скарги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2026, справу № 926/1861/26 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орищин Г.В., суддів Галушко Н.А. та Желіка М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", поданою на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 31.07.2026 у цій справі.
26.08.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 926/1861/26.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що предметом спору є правомірність рішення комісії відповідача про задоволення акта про порушення та здійсненого на його підставі донарахування об`єму природного газу, тоді як припинення розподілу природного газу до об`єкта позивача до вирішення спору по суті може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення його оспорюваних прав, перешкоджати здійсненню господарської діяльності та спричинити значні збитки і додаткові витрати на відновлення газопостачання. Суд врахував, що позивач заперечує законність донарахування та правомірність припинення газопостачання, а оцінка цих обставин має бути надана під час вирішення спору по суті, тому до цього моменту доцільним є збереження такого стану правовідносин, який забезпечить реальну можливість ефективного поновлення прав позивача у разі задоволення позову. Водночас, суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача відновити та забезпечити безперервний розподіл природного газу, а також заборона його повторного припинення чи обмеження до набрання законної сили рішенням у справі мають тимчасовий характер, безпосередньо пов`язані з предметом спору, є розумними, обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим вимогам, не порушують прав відповідача і забезпечують належний баланс інтересів сторін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що:
- позивач, посилаючись на передбачену процесуальним законом можливість заборонити відповідачу вчиняти певні дії, фактично просив не лише встановити відповідну заборону, а й покласти на відповідача позитивний обов`язок невідкладно відновити розподіл природного газу та забезпечувати його безперервність до набрання законної сили рішенням у справі. Чинна редакція ст. 137 ГПК України такого заходу забезпечення позову не передбачає, оскільки п. 3 ч. 1 цієї статті, яким раніше було передбачено встановлення обов`язку вчинити певні дії, виключено Законом № 460-IX від 15.01.2020 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відтак, суд фактично застосував процесуальний захід, відсутній у чинному законодавстві, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали;
- на момент звернення позивача із заявою об`єкт уже був відключений від газопостачання, а тому сама по собі заборона відповідачу вчиняти дії щодо його припинення не могла мати самостійного практичного значення та фактично залежала від попереднього задоволення вимоги про зобов`язання відповідача відновити газопостачання. Водночас, Кодексом ГРМ передбачено спеціальний порядок його відновлення, який передбачає звернення споживача, усунення відповідних порушень та відшкодування оператору ГРМ витрат, пов`язаних із припиненням і відновленням розподілу природного газу. Отже, забезпеченням позову суд фактично дозволив відновити газопостачання всупереч встановленому Кодексом ГРМ порядку та за відсутності передбачених ним передумов для відновлення газопостачання;
- предметом цієї справи є правомірність рішення комісії відповідача про задоволення акта про порушення та акта-розрахунку донарахованого об`єму природного газу, а не виконання сторонами договору розподілу природного газу. Натомість, зобов`язання відповідача відновити та надалі забезпечувати безперервний розподіл природного газу стосується саме виконання договірних зобов`язань сторін і може становити предмет окремого позову. Таким чином, суд, в порядку забезпечення позову, фактично вирішив питання, яке не охоплюється предметом заявлених позовних вимог та поклав на відповідача обов`язки, правомірність і підстави виконання яких в межах цієї справи не розглядаються;
- застосована судом заборона має надмірно широкий та безумовний характер, оскільки фактично унеможливлює виконання відповідачем, як оператором ГРМ, передбачених законодавством повноважень та обов`язків щодо припинення або обмеження газопостачання з інших, не пов`язаних із предметом цього спору підстав. Оскаржувана ухвала не розмежовує припинення газопостачання у зв`язку з порушенням, яке стало підставою виникнення спору та випадки, коли необхідність відключення об`єкта позивача виникає з інших самостійних підстав, передбачених Кодексом ГРМ і нормативними актами у сфері безпечної експлуатації систем газопостачання. Внаслідок цього, встановлена судом заборона поширюється, зокрема, на випадки несплати послуг, відсутності необхідних передумов для розподілу газу, звернення самого споживача про припинення газопостачання, необхідності проведення ремонтних чи аварійно-відновлювальних робіт, виявлення витоку газу, аварійного стану системи або інших обставин, за яких оператор ГРМ, відповідно до законодавства, має право чи зобов`язаний припинити газопостачання. Така необмежена за змістом заборона перешкоджає відповідачу виконувати покладені на нього функції із забезпечення надійної та безпечної експлуатації газорозподільної системи та може унеможливити вжиття необхідних заходів навіть у разі виникнення аварійної ситуації чи загрози життю і здоров`ю людей.
Процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
02.09.2026 через систему «Електронний суд» від скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме акта про відновлення газопостачання та акта прийняття в експлуатацію побутового лічильника газу, що є власністю абонента, на об`єкті за адресою: м. Чернівці, вул. О. Гузар, 2-Г.
Колегія суддів, порадившись на місці, дійшла висновку про доцільність долучення зазначеного документа до матеріалів справи. Водночас, враховуючи, що предметом апеляційного перегляду є законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Чернівецької області від 31.07.2026, яка підлягає оцінці з огляду на обставини та докази, що існували на момент її постановлення, подані скаржником документи при вирішенні питання щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегією суддів до уваги не беруться.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, заслухавши повноважних представників сторін, судова колегія встановила такі обставини:
Фізична особа-підприємець Шуваєва Мар`яна Іванівна з 12.03.2025 є споживачем природного газу на підставі договору № 41AP300-313-25 про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.
30.01.2026 за об`єктом газоспоживання ФОП Шуваєвої М.І., розташованим за адресою: м. Чернівці, вул. О. Гузар, 2-Г, складено акт про порушення № 000014.
17.02.2026 комісією Чернівецької філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» за результатами розгляду зазначеного акта прийнято рішення про його повне задоволення та складено акт-розрахунок донарахованого об`єму і обсягу природного газу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням та здійсненим на його підставі розрахунком, ФОП Шуваєва М.І. звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії про визнання протиправним та скасування рішення комісії від 17.02.2026 про задоволення акта про порушення № 000014 від 30.01.2026, а також про визнання недійсним акта-розрахунку донарахованого об`єму і обсягу природного газу.
Надалі відповідачем припинено розподіл та постачання природного газу до об`єкта позивача за адресою: м. Чернівці, вул. О. Гузар, 2-Г.
У зв`язку з припиненням газопостачання ФОП Шуваєва М.І. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що відсутність природного газу унеможливлює опалення приміщення та забезпечення його гарячою водою, що перешкоджає належному використанню об`єкта у господарській діяльності.
Заявниця зазначила, що припинення газопостачання спричиняє щоденні фінансові втрати, створює ризик розірвання укладених договорів, а також перешкоджає належному виконанню зобов`язань перед найманими працівниками та контрагентами, які обслуговують відповідний об`єкт. Подальше припинення газопостачання може призвести до істотних матеріальних збитків та створює загрозу здійсненню нею господарської діяльності надалі.
Крім того, заявниця послалася на негативний вплив припинення енергопостачання об`єктів, які приймають гостей, на туристичну привабливість та репутацію м. Чернівці, а також повідомила про придбання нового засобу вимірювальної техніки - лічильника газу, готового до встановлення, та зазначила про готовність здійснювати розрахунки за послуги з розподілу природного газу відповідно до фактичних показників нового приладу обліку.
З огляду на наведене, ФОП Шуваєва М.І. просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії невідкладно відновити розподіл природного газу шляхом підключення об`єкта газоспоживання ФОП Шуваєвої Мар`яни Іванівни, розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. О. Гузар, 2-Г, до газорозподільної системи та забезпечити безперервний розподіл природного газу до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; а також заборонити ТзОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Чернівецької філії та будь-яким іншим органам, підприємствам, установам чи організаціям, які діють за його зверненням або дорученням, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на повторне припинення, обмеження або відключення розподілу природного газу до об`єкта газоспоживання ФОП Шуваєвої Мар`яни Іванівни, розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. О. Гузар, 2-Г.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:
Відповідно до частин першої, другої статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача.
За змістом частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України). Водночас, частиною одинадцятою цієї статті встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника з урахуванням розумності, адекватності та співмірності запропонованого заходу, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення та предметом позову, а також імовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення прав позивача в разі невжиття такого заходу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23, вирішуючи питання щодо застосування інституту забезпечення позову у правовідносинах з електропостачання, зазначила, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття залежить від фактичних обставин конкретного спору. Вирішення питання щодо відновлення, припинення або обмеження енергопостачання на час розгляду спору може здійснюватися із застосуванням інституту забезпечення позову, що забезпечує ефективний захист у межах одного провадження та запобігає штучному множенню судових спорів.
При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що відкриття провадження після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання за заявою споживача на підставі ухвали суду про зобов`язання відновити електропостачання, постановленої в порядку забезпечення позову.
Колегія суддів враховує, що наведений висновок сформульовано щодо правовідносин у сфері електропостачання, водночас, загальні висновки Великої Палати щодо мети та критеріїв застосування інституту забезпечення позову, необхідності ефективного захисту в межах одного судового провадження є релевантними для цієї справи.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, предметом позову ФОП Шуваєвої М. І. є визнання протиправним та скасування рішення комісії Чернівецької філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» від 17.02.2026 про задоволення акта про порушення № 000014 від 30.01.2026 та визнання недійсним акта-розрахунку донарахованого об`єму і обсягу природного газу.
На час звернення позивачки із заявою про забезпечення позову розподіл природного газу до об`єкта за адресою: м. Чернівці, вул. О. Гузар, 2-Г, уже було припинено.
Необхідність забезпечення позову заявниця обґрунтовувала тим, що відсутність природного газу унеможливлює опалення приміщення та забезпечення його гарячою водою, перешкоджає належному використанню об`єкта у господарській діяльності, спричиняє фінансові втрати та створює ризик невиконання зобов`язань перед працівниками і контрагентами. Позивачка також повідомила про придбання нового засобу вимірювальної техніки та готовність здійснювати поточні розрахунки відповідно до фактичних показників нового приладу обліку.
За таких обставин колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що збереження стану припинення розподілу природного газу протягом розгляду справи може спричинити негативні наслідки для господарської діяльності позивача, які у разі задоволення позову не будуть усунені самим лише судовим рішенням про скасування оспорюваного рішення комісії та визнання недійсним акта-розрахунку. Відновлення порушеного права в такому випадку може потребувати нового звернення до суду, що не відповідає критерію ефективності судового захисту.
Щодо доводів скаржника про застосування місцевим господарським судом не передбаченого статтею 137 ГПК України заходу забезпечення позову колегія суддів зазначає таке:
Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» із частини першої статті 137 ГПК України виключено пункт 3, який передбачав можливість забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку вчинити певні дії. Водночас, сама по собі ця законодавча зміна не є достатньою підставою для висновку про незаконність оскаржуваної ухвали без оцінки правової природи та змісту застосованих заходів, їх зв`язку з предметом спору, тимчасового характеру та спрямованості на забезпечення ефективного судового захисту.
Як зазначено вище, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 допустила можливість постановлення в порядку забезпечення позову ухвали про зобов`язання відновити електропостачання споживачу, якого було відключено до відкриття провадження у справі.
На момент звернення із заявою про забезпечення позову у цій справі розподіл природного газу вже було припинено. Відтак, встановлення лише заборони повторного припинення або обмеження розподілу без його попереднього відновлення не мало б практичного значення та не забезпечувало б досягнення мети вжитого заходу. Тому, передбачені пунктами 2 та 3 резолютивної частини оскаржуваної ухвали заходи необхідно оцінювати у взаємозв`язку. Зобов`язання відповідача відновити розподіл природного газу та заборона його повторного припинення чи обмеження становлять взаємопов`язані складові тимчасового процесуального механізму, спрямованого на забезпечення ефективності судового захисту до остаточного вирішення спору.
Водночас, застосовані заходи не є тотожними заявленим позовним вимогам. Предметом позову є оскарження рішення комісії відповідача про задоволення акта про порушення та акта-розрахунку донарахованого об`єму і обсягу природного газу, тоді як вимог про зобов`язання відповідача відновити розподіл природного газу чи виконувати договір розподілу природного газу позивачка не заявляла.
Отже, місцевий господарський суд не вирішив наперед заявлених позовних вимог та не встановив правомірності чи неправомірності оспорюваного рішення комісії, а застосував тимчасові заходи до вирішення спору по суті.
Посилання скаржника на передбачений Кодексом газорозподільних систем порядок відновлення газопостачання також не спростовує висновків суду першої інстанції.
Питання про наявність порушення, правомірність його встановлення та законність прийнятого за результатами розгляду акта про порушення рішення комісії становлять предмет цієї справи. Тому, необхідність безумовного виконання позивачем усіх наслідків оспорюваного ним порушення до завершення судового розгляду за встановлених обставин могла б істотно знизити ефективність судового захисту. Водночас, вжиття заходів забезпечення позову не означає встановлення неправомірності дій відповідача та не підтверджує обґрунтованості позову. Відповідна правова оцінка має бути надана під час вирішення спору по суті.
Не заслуговують на увагу й доводи скаржника про відсутність зв`язку між застосованими заходами та предметом спору, а також про фактичне вирішення судом окремого спору щодо виконання договору розподілу природного газу.
Хоча безпосередньо заявленими позовними вимогами є скасування рішення комісії та визнання недійсним акта-розрахунку, припинення розподілу природного газу, за обставин цієї справи, пов`язане з порушенням, правомірність встановлення та наслідки якого оспорюються позивачем.
Тимчасове відновлення розподілу природного газу на період розгляду справи не є тотожним остаточному вирішенню матеріально-правової вимоги про виконання договору. Оскаржуваною ухвалою не встановлено безумовного права позивача на отримання послуг з розподілу природного газу незалежно від виконання передбачених законодавством та договором обов`язків, а застосований захід обмежений у часі - до набрання законної сили рішенням у цій справі.
Щодо доводів апеляційної скарги про надмірно широкий характер встановленої заборони колегія суддів зазначає, що зміст заходу забезпечення позову має оцінюватися у взаємозв`язку з предметом та підставами спору і мотивами його застосування.
Метою встановленої судом заборони є недопущення повторного припинення розподілу природного газу у зв`язку з тим порушенням, правомірність встановлення якого та його наслідки є предметом цієї справи.
Відтак, оскаржувана ухвала не може тлумачитися як така, що звільняє позивача від дотримання вимог законодавства у сфері газопостачання або позбавляє оператора газорозподільної системи можливості виконувати імперативні приписи законодавства у разі виникнення аварій, витоків газу, загрози життю чи здоров`ю людей або інших самостійних, не пов`язаних із предметом цього спору обставин, які потребують припинення чи обмеження розподілу природного газу.
Тому посилання скаржника на неможливість виконання ним функцій із забезпечення безпечної експлуатації газорозподільної системи ґрунтуються на надто розширеному тлумаченні змісту оскаржуваної ухвали.
Колегія суддів враховує також співмірність застосованих заходів. Негативні наслідки їх невжиття для позивача полягають у збереженні протягом судового розгляду стану, за якого істотно ускладнене належне використання об`єкта у господарській діяльності. Натомість, встановлене для відповідача обмеження має тимчасовий характер, не позбавляє його можливості отримувати оплату за поточні послуги з розподілу природного газу та не перешкоджає вчиненню передбачених законодавством дій з інших, самостійних і не пов`язаних із предметом цього спору підстав. Забезпечення позову не звільняє позивача від обов`язку оплачувати фактично отримані послуги з розподілу природного газу та виконувати інші передбачені законодавством і договором обов`язки, які не пов`язані з оспорюваним у цій справі порушенням.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову. Долучення відповідачем до матеріалів справи акта про відновлення газопостачання на об`єкті позивача жодним чином не впливає на результат розгляду апеляційної скарги, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення станом на час його прийняття.
Застосовані заходи пов`язані з предметом спору, мають тимчасовий характер, не є тотожними задоволенню позовних вимог та відповідають критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності і співмірності, забезпечуючи ефективність судового захисту та належний баланс інтересів сторін.
Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Чернівецької області від 31.07.2026 у справі № 926/1861/26 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В:
В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" відмовити.
Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 31.07.2026 про забезпечення позову у справі № 926/1861/26 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 22.09.2026.
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік