ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/6583/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач по справі)
суддів: Віннікова С.В., Чус О.В.
секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.
за участю представників сторін у справі:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" - Назаренко І.М.
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" - Чілібі В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026, суддя суду першої інстанції Загинайко Т.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено та підписано 22.06.2026
у справі № 904/6583/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" (м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" (м. Дніпро)
про розірвання договору поставки від 01.10.2024 № 0310-24 в частині та стягнення 471 200 грн. 00 коп.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть", у якій просило:
- розірвати договір поставки № 0310-24 від 01.10.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" в частині поставки підйомника для осіб з інвалідністю шахтний Aspar EM250-3.3-1.4-1.1SS;
- стягнути 471 200 грн. 00 коп., що складає 450 000 грн. 00 коп. - кошти, сплачені за Договором від 01.10.2024 №0310-24 за поставлений підйомник для осіб з інвалідністю шахтний Aspar EM250-3.3-1.4-1.1SS, а також монтажні та пусконалагоджувальні роботи, 21 200 грн. 00 коп. - витрати, понесені на демонтаж підйомника для осіб з інвалідністю шахтний Aspar EM250-3.3-1.4-1.1SS.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання зобов`язань позивача перед його замовником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Центр" за договором від 14.01.2025 № 1401-25 позивачем, на підставі Договору від 01.10.2024 № 0310-24 було залучено відповідача для виготовлення та поставки підйомника для осіб з інвалідністю шахтний Aspar EM250-3.3-1.4-1.1SS, а також для виконання монтажних та пуско-налагоджувальних робіт на об`єкті "Капітальний ремонт частини внутрішніх приміщень та вхідної групи будівлі "Дитячий будинок" за адресою: м. Луцьк, вул. Олександра Валенти, 1. За рахунком № 2412 від 27.01.2025 позивач сплатив відповідачу 450 000 грн 00 коп.
Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-проект-груп" від 08.07.2025 № 08/07-1, який здійснює технічний нагляд за виконанням будівельних робіт, поставлене та змонтоване обладнання не відповідає критичним вимогам ДСТУ ISO 9386-1:2005 "Приводні підіймальні платформи для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Правила безпеки, розміри та функціонування" і вимогам безпечної експлуатації для осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим позивач повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Центр" сплачені за договором № 1401-25 кошти в сумі 674 800 грн 00 коп., самостійно здійснив демонтаж обладнання та звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 08.07.2025 і претензією № 0310-24, у яких висунув вимогу повернути сплачені грошові кошти у розмірі 450 000 грн 00 коп. та компенсувати кошти, сплачені за демонтаж обладнання, проте зазначені звернення залишені ТОВ "Промзапчасть" без реагування.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг".
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, було укладено договір від 01.10.2024 № 0310-24, який за пунктом 1.1. є змішаним договором, що містить елементи договору поставки та договору на виконання робіт, за умовами якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність покупцеві обладнання, а також здійснити його монтаж та пусконалагоджувальні роботи на об`єкті покупця, а покупець - прийняти обладнання та своєчасно оплатити його вартість і вартість послуг з монтажу та пусконалагоджувальних робіт.
Місцевий господарський суд встановив, що відповідачем 11.06.2025 відвантажене та поставлене за адресою: м. Луцьк, вул. Олександра Валенти, 1 обладнання - підйомник для осіб з інвалідністю шахтний Aspar EM250-3.3-1.4-1.1SS, а в період з 16.06.2025 по 27.06.2025 проведено монтажні та пусконалагоджувальні роботи, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної; позивачем не заперечується факт поставки обладнання, його монтажу та проведення пусконалагоджувальних робіт.
Суд першої інстанції зазначив, що позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути сплачені за договором № 0310-24 грошові кошти та кошти за демонтаж обладнання після того, як ТОВ "Альянс-проект-груп", здійснюючи технічний нагляд за виконанням будівельних робіт на об`єкті, листом від 08.07.2025 № 08/07-1 повідомило ТОВ "Моноліт-Центр" про невідповідність підйомника критичним вимогам ДСТУ ISO 9386-1:2005 та вимогам безпечної експлуатації для осіб з інвалідністю. Разом з тим, за висновком суду, пунктом 5.6. Договору визначено, що у разі виявлення покупцем недоліків (дефектів) протягом гарантійного строку він зобов`язаний повідомити про це постачальника і запросити його до складання відповідного акту, в якому визначається порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів), а в разі відмови постачальника - покупець має право скласти такий акт із залученням незалежних експертів і надіслати його постачальнику. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення відповідача про виявлення таких дефектів та недоліків і запрошення відповідача для складання акту виявлених недоліків (дефектів), а також не містять доказів на підтвердження відмови відповідача від усунення виявлених недоліків (дефектів), за умови, що пунктом 5.7. договору передбачений обов`язок постачальника безкоштовно усунути виявлені недоліки в порядку, визначеному актом про їх усунення, і лише у разі відмови постачальника покупець може усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб з правом на компенсацію витрат і збитків. Пунктом 5.8. Договору передбачено можливість проведення незалежної експертизи на вимогу будь-якої сторони у разі виникнення спору щодо усунення недоліків (дефектів) або їх причин.
Суд першої інстанції також вказав, що порядок дій позивача у разі виявлення ним недоліків (дефектів) визначений пунктами 5.6.-5.8. договору № 1401-25 від 14.01.2025, укладеного між ним, як постачальником, та ТОВ "Моноліт-Центр", як замовником, і він є аналогічним положенням пунктів 5.6.-5.8. договору № 0310-24 від 01.10.2024 укладеного між відповідачем та позивачем, у той же час акт про виявлені недоліки (дефекти) між позивачем та ТОВ "Моноліт-Центр" відповідачу не надавався та в матеріалах справи відсутній.
Із посиланням на статті 73, 74, 76, 77, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України та стандарт доказування "вірогідність доказів" місцевий господарський суд за результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності дійшов висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, є недостатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо поставки неякісного підйомника та його монтажу за Договором, є менш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування. З урахуванням наведеного суд визнав необґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення сплаченої позивачем за Договором суми за підйомник у розмірі 450 000 грн 00 коп., а відповідно - і вимоги щодо стягнення з відповідача витрат у розмірі 21 200 грн 00 коп. за демонтаж підйомника та розірвання Договору у частині, зазначивши, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Судові витрати зі сплати судового збору суд відніс за рахунок позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, при порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки "фактично звів предмет доказування виключно до питання дотримання Позивачем процедури, передбаченої пунктами 5.6- 5.8 Договору", не встановивши та не дослідивши належним чином підстави позову, обставини передачі обладнання, здачі-приймання виконаних монтажних та пусконалагоджувальних робіт, момент початку гарантійного строку, а також не надавши належної оцінки доказам істотних недоліків поставленого обладнання та виконаних робіт.
Апелянт зазначає, що поставка обладнання та виконання монтажних, пусконалагоджувальних робіт були здійснені без повідомлення покупця про поставку обладнання та без належного оформлення первинних документів, передбачених Договором; відповідач не звертався до позивача щодо прийняття виконаних робіт та не надав документів, які підтверджують завершення монтажних та пусконалагоджувальних робіт. Фактично після завершення монтажу представники відповідача залишили об`єкт, не забезпечивши проведення процедури здачі-приймання виконаних робіт.
Скаржник наголошує на тому, що технічним наглядом за будівельними роботами у дитячому будинку були виявлені численні істотні недоліки обладнання та його монтажу, що підтверджується зокрема актом про виявлені дефекти (недоліки) виконаних робіт, фотоматеріалами та іншими доказами наявними у матеріалах справи доказами, у зв`язку чим ТОВ "Моноліт-Центр", як замовник робіт, пред`явило до позивача вимогу про повернення сплачених коштів. Позивач у свою чергу був змушений повернути замовнику 674 800 грн 00 коп. та самостійно здійснити демонтаж обладнання.
Щодо застосування пунктів 5.6- 5.8 договору апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично ототожнив порядок фіксації гарантійних недоліків на товар із загальним порядком доведення факту поставки товару неналежної якості та виконання робіт з недоліками, не врахувавши, що зазначені положення договору підлягають застосуванню лише після настання умов, визначених самим Договором. Суд не встановив моменту початку гарантійного строку за Договором, не встановив факту належної передачі позивачу результату робіт, не встановив факту підписання сторонами акта наданих послуг (робіт) або підстав, які завадили його підписанню, однак поклав на позивача негативні наслідки недотримання гарантійної процедури. Апелянт посилається на пункт 4.4 договору, за яким належне виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт підтверджується підписанням сторонами акта наданих послуг (робіт), пункт 4.5 Договору, за яким покупець зобов`язаний підписати такий акт або надати мотивовані зауваження протягом двох робочих днів з моменту його отримання від постачальника, та пункт 5.1 Договору, яким прямо передбачено, що гарантійний строк становить 12 місяців та обчислюється з моменту підписання сторонами акта наданих послуг (робіт). Апелянт наводить статтю 676 ЦК України та посилається на постанову Верховного Суду від 22.10.2024 у справі № 910/7027/22, згідно з якою гарантійний строк встановлюється договором або законом, початок його перебігу визначається статтею 676 ЦК України, а якщо інше встановлено договором - гарантійний строк обчислюється саме відповідно до умов договору. Оскільки спірний договір є змішаним, гарантійний строк щодо результату його виконання не може обчислюватися виключно з моменту поставки обладнання, адже належне виконання зобов`язань завершується лише після виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт та підписання сторонами акта наданих послуг.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" звертає увагу, що надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву видаткова накладна та акт наданих послуг позивачем не підписані, доказів їх вручення позивачу не надано, а видаткова накладна, акт наданих послуг та товарно-транспортна накладна мають одну дату - 11.06.2025, тобто поставка, монтаж та пусконалагоджувальні роботи нібито проводились за один день, тоді як у рішенні суд робить висновок, що монтажні та пусконалагоджувальні роботи проводились у період з 11.06.2025 по 27.06.2025; суд залишив поза увагою наведені суперечності та не встановив фактичну дату завершення робіт, яка має істотне значення для визначення початку перебігу гарантійного строку.
Скаржник вважає помилковим висновок суду про відсутність повідомлень відповідача про виявлені недоліки, оскільки разом з позовною заявою надано лист-повідомлення від 08.07.2025 з доказами направлення електронною поштою 21.07.2025, а також претензію № 0310-24 від 09.10.2025 з доказами направлення на поштову адресу відповідача та повернення листа без вручення адресату, які судом не досліджено та не враховано. Апелянт наголошує, що предметом спору є не вимоги про усунення гарантійних недоліків обладнання, а вимоги про розірвання договору у зв`язку з поставкою обладнання неналежної якості на підставі частини другої статті 678 ЦК України, і зазначена норма "не ставить реалізацію такого права на розірвання договору у залежність від попереднього дотримання покупцем договірної процедури гарантійного обслуговування чи складання акта про виявлені недоліки", а визначальною обставиною для її застосування є встановлення факту істотного порушення вимог щодо якості товару.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" наполягає на неправильному застосуванні судом статті 679 ЦК України, оскільки відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу того, що виявлені недоліки виникли внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, і взагалі не обґрунтовував їх наявність, будуючи заперечення виключно на доводах про недотримання позивачем порядку звернення щодо гарантійного обслуговування.
Скаржник стверджує про неправильне застосування судом стандарту доказування "вірогідність доказів", а лише обмежився загальним посиланням на статтю 79 ГПК України та формальним висновком про перевагу доказів відповідача, не навівши жодних мотивів, з яких докази відповідача визнано більш вірогідними.
Апелянт зазначає, що суд не надав належної оцінки доказам, які підтверджують поставку обладнання неналежної якості та виконання робіт з істотними недоліками, формально зосередившись на дотриманні позивачем процедури складання акта, та не врахував, що предметом спору є істотні порушення вимог безпеки обладнання, призначеного для користування особами з інвалідністю; поза увагою суду залишилися обставини, що демонтаж обладнання був здійснений лише у жовтні 2025 року після виявлення істотних недоліків, повідомлення відповідача та відсутності будь-якого реагування з його боку, а подальша експлуатація підйомника створювала ризики безпечному використанню у дитячому закладі, у зв`язку з чим демонтаж був вимушеним заходом, а понесені витрати перебувають у прямому причинному зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань.
У порядку статті 124 Господарського процесуального кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" повідомило, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які понесені та очікуються у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 40 000,00 грн, що складається із судового збору за подання апеляційної скарги (12 115,20 грн) та витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких і детальний розрахунок будуть подані суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" подало відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого проти задоволення апеляційної скарги заперечує.
Відповідач звертає увагу колегії суддів на те, що скаржником протягом розгляду справи не заперечувався факт поставки обладнання, монтажу та проведення пусконалагоджувальних робіт відповідачем за Договором, що підтверджується товарно-транспортною накладною на поставку підйомника за адресою м. Луцьк, вул. Олександра Валенти, 1, листом Комунального підприємства "Центр медичної реабілітації та палеативної допомоги дітям" від 01.07.2025 № 220/10/2-25 та результатами технічного нагляду, за наслідками якого ТОВ "Альянс-проект-груп" звернулось до ТОВ "Моноліт-Центр" листом від 08.07.2025 № 08/07-1.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" зазначає, що суд першої інстанції правильно виснував про порушення скаржником порядку виявлення і усунення недоліків (дефектів) товару і робіт, визначеного укладеним між сторонами договором, що і стало підставою для відмови в позові.
Із посиланням на норми Цивільного кодексу України відповідач вказує, що договір є змішаним і містить елементи договору підряду, а порядок дій сторін у разі виявлення недоліків (дефектів) товару або робіт визначений пунктами 5.6.-5.8. договору та положеннями матеріального права, за системним аналізом яких у разі виявлення недоліків (дефектів) товарів або робіт скаржник зобов`язаний був звернутись до відповідача з відповідною вимогою, обов`язково викликати його для спільного складання акту невідповідності, а останній зобов`язаний був усунути недоліки товару або робіт та/або допоставити товар та/або замінити такий товар. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення скаржником відповідача про виявлення дефектів або недоліків та запрошення відповідача для складання акту виявлених недоліків (дефектів), як і не містять доказів на підтвердження відмови відповідача від усунення виявлених недоліків (дефектів) товару або робіт, що виключає підстави для стягнення з відповідача суми товару та виконаних за договором робіт.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" наголошує на тому, що скаржник самостійно, без залучення відповідача, за допомогою третьої особи - ФОП Купрійця А.В. здійснив демонтаж обладнання, на виконання чого останнім було виставлено рахунок № 21 від 02.10.2025 та складено акт виконаних послуг № 17 від 07.10.2025, не повернувши при цьому обладнання відповідачу. При цьому скаржник звернувся з вимогою повернути сплачені кошти лише після того, як ТОВ "Альянс-проект-груп" листом від 08.07.2025 № 08/07-1 повідомило ТОВ "Моноліт-Центр" про невідповідність підйомника критичним вимогам ДСТУ ISO 9386-1:2005, що свідчить про недотриманння передбаченого чинним законодавством та договором порядку дій у разі поставки товару неналежної якості, які обумовлюють виникнення у скаржника права вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, а у відповідача - обов`язку повернути сплачені кошти.
Відповідач звертає увагу на ухилення скаржника від прийняття товару та робіт, що суперечить статтям 689, 853 Цивільного кодексу України. Відповідач зазначає, що скаржник фактично отримав товар та роботи за Договором, що підтверджується матеріалами справи, однак проігнорував підписання супровідних документів.
Відповідач також погоджується із застосуванням судом першої інстанції принципу "вірогідності доказів" та наводить висновок Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 про те, що на суд покладений обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були, а обставини підлягають доказуванню таким чином, аби задовольнити стандарт переваги більш вагомих доказів.
Заперечуючи проти окремих мотивів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що договором не передбачено вимог про повідомлення скаржника про готовність робіт, однак відповідач повідомляв про доставку обладнання і просив забезпечити явку представника, проте скаржник проігнорував це повідомлення та ухилявся від прийняття товару/робіт; огляд та виявлення недоліків було проведено без запрошення і участі відповідача, що суперечить умовам договору та наведеним нормам матеріального права, отже посилання на зазначені недоліки є протиправними; лист-повідомлення від 08.07.2025 не є належним доказом, з якого можна встановити факт надсилання, отримання та адресата даного повідомлення; відповідач не є стороною правочину, укладеного між скаржником та ТОВ "Моноліт-Центр", який не стосується зобов`язань сторін у цій справі, а навпаки свідчить про порушення скаржником порядку виявлення і усунення недоліків (дефектів) товару і робіт, визначеного укладеним між ними Договором.
Відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 20 000,00 грн - витрати на правничу допомогу та інші витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, та згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України заявив, що докази понесених судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду по суті справи.
Інші доводи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" подало відповідь на відзив, у якій зазначило, що наведені у відзиві заперечення не спростовують доводів апеляційної скарги, а переважно повторюють позицію відповідача, викладену під час розгляду справи судом першої інстанції; відзив не містить належного обґрунтування законності застосування судом першої інстанції частини першої статті 679 Цивільного кодексу України за наявності встановленого Договором гарантійного строку, не спростовує доводів апелянта щодо відсутності доказів належного передання результатів виконаних робіт та первинних документів, а також не містить аргументів щодо оцінки наявних у справі доказів істотних недоліків обладнання та його невідповідності вимогам ДСТУ ISO 9386-1:2005.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
09.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Висоцького А.М. (доповідач), суддів - Віннікова С.В., Чус О.В.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 904/6583/25 на адресу Центрального апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 у справі № 904/6583/25; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.09.2026 о 10 год. 30 хв.; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв; витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/6583/25.
До Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
15.09.2026 у судовому засіданні взяли участь представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" - Назаренко І.М. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" - Чілібі В.В.
Фактичні обставини, встановлені судом
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть", як постачальником, було укладено договір від 01.10.2024 № 0310-24, який за пунктом 1.1. є змішаним договором, що містить в собі елементи договору поставки та договору на виконання робіт.
За умовами договору постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність покупцеві обладнання, а також здійснити його монтаж та пусконалагоджувальні роботи на об`єкті покупця, а покупець - прийняти обладнання та своєчасно оплатити вартість обладнання і послуг з його монтажу та пусконалагоджувальних робіт (пункт 1.2. договору), при цьому найменування, номенклатура (асортимент), одиниця виміру, кількість, ціна, строки поставки партій обладнання, його монтажу та строки оплати визначаються у специфікаціях (пункт 1.3. договору).
Згідно з пунктом 1.4. договору постачальник гарантує, що обладнання, яке є предметом Договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися обладнанням, є новим і не було у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не с предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.
Пунктом 1.5. договору постачальник підтверджує, що укладання та виконання ним цього договору не суперечить нормам чинного законодавства України та відповідає його вимогам (зокрема, щодо отримання всіх необхідних дозволів та погоджень), а також підтверджує те, що укладання та виконання ним цього договору не суперечить цілям діяльності постачальника, положенням його установчих документів чи інших локальних актів.
Загальна ціна договору складається з суми вартості поставленого обладнання та наданих послуг з монтажу і пуско-налагоджувальних робіт поставленого обладнання, зазначених у специфікаціях, переданих постачальником у власність покупцю (пункт 2.1. договору).
Відповідно до пункту 3.1. договору поставка обладнання здійснюється на умовах, визначених в специфікаціях до договору.
Строк поставки обладнання вказується в специфікаціях до договору та обчислюється з дня отримання постачальником суми попередньої оплати за партію обладнання згідно п. 2.3. цього договору (пункт 3.2. договору).
Датою поставки обладнання за цим договором вважається дата, зазначена у видатковій накладній в момент отримання обладнання представником покупця за підписами повноважних представників сторін (пункт 3.3. договору).
Згідно пункту 3.4. договору унормовано, що приймання - передача обладнання здійснюється шляхом підписання сторонами відповідних видаткових накладних постачальника.
Пунктом 3.5. договору, визначено, що датою переходу права власності на обладнання від постачальника покупцю є дата, зазначена у видатковій накладній в момент отримання обладнання представником покупця за підписами повноважних представників сторін.
Пунктами 4.1. - 4.3. договору передбачено, що згідно умов договору послуги з монтажу та пуско-налагоджувальні роботи - це діяльність постачальника з встановлення та налаштування обладнання, за для забезпечення його нормального функціонування згідно технічного призначення; Постачальник зобов`язується виконати монтаж та пуско-налагоджувальні роботи поставленого обладнання в строки та за адресами об`єктів покупця, що узгоджені сторонами у відповідній специфікації. Покупець зобов`язаний забезпечити постачальнику безперешкодний доступ до об`єкту та всіляко сприяти проведенню постачальником пуско-налагоджувальних робіт та монтажу.
Належне виконання постачальником пуско-налагоджувальних робіт та монтажу обладнання оформлюється шляхом підписання сторонами акту наданих послуг (робіт) (пункт 4.4. договору).
Покупець зобов`язаний підписати акт наданих послуг (робіт) протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання зазначеного акту від постачальника (пункт 4.5. договору).
В разі якщо покупець відмовився підписати акт наданих послуг (робіт) покупець зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів надати постачальнику обґрунтовану письмову відмову від підписання акту наданих послуг (робіт) з обов`язковим зазначенням причин відмови (пункт 4.6. договору).
Відповідно до пункту 5.4. договору якість виконання робіт повинна відповідати вимогам діючого законодавства, встановленим нормам та правилам України та відповідати умовам даного договору.
Згідно з пунктом 5.6. договору визначено, що у разі виявлення покупцем недоліків (дефектів) протягом гарантійного строку, він зобов`язаний повідомити про це постачальника і запросити його до складання відповідного акту, в якому визначається порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). В разі відмови постачальника покупець має право скласти такий акт із залученням незалежних експертів і надіслати його постачальнику.
Пунктом 5.7. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний усунути виявлені недоліки (дефекти) безкоштовно, в порядку, визначеному актом про їх усунення. У разі відмови постачальника від усунення виявлених недоліків (дефектів), покупець може усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб. У такому разі виконавець зобов`язаний повністю компенсувати покупцеві витрати, пов`язані з усуненням зазначених недоліків, та завдані збитки.
В разі виникнення спору між сторонами договору щодо усунення недоліків (дефектів) або їх причин, на вимогу будь-якої сторони може бути проведено незалежну експертизу за рахунок постачальника. Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, покладаються на постачальника, крім випадків, якщо за результатами експертизи буде встановлено відсутність порушень умов договору постачальником або причинного зв`язку між діями постачальника та виявленими недоліками (дефектами). Якщо експертизу проведено за згодою сторін, то витрати по ній покладаються на обидві сторони в рівних частинах (пункт 5.8. договору).
На виконання умов договору позивачем складено специфікацію від 27.01.2025 № 21. Специфікація підписана лише Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг", яке у цьому документі визначене як "Постачальник" (а.с. 19 та на звороті т. 1).
Узгодження специфікації № 21 до договору № 0310-24 від 1 жовтня 2024 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" матеріали справи не містять.
14.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" укладено договір № 1401-25 та специфікацію від 14.01.2025 № 1 на поставку підйомника для осіб з інвалідністю шахтний Aspar EM250-3.3-1.4-1.1SS, а також монтажні та пуско-налагоджувальні роботи, вартість поставки та монтажних робіт за пунктом 3 специфікації № 1 становить 674 800 грн 00 коп., а пунктом 8 специфікації № 1 постачальнику надано право залучати до надання послуг (робіт) третіх осіб без додаткового погодження із замовником (а.с. 20-22 т. 1).
Для надання послуг (робіт) за специфікацією № 1 до договору № 1401-25 позивачем залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" на підставі Договору від 01.10.2024 № 0310-24.
27.01.2025 відповідач виставив позивачу рахунок № 2412 на оплату за поставку підйомника, а також монтажні та пусконалагоджувальні роботи на загальну суму 450 000 грн 00 коп., який оплачений позивачем у повному обсязі кількома платіжками.
11.06.2025 відповідачем поставлено та відвантажено за адресою: м. Луцьк, вул. Олександра Валенти, 1 обладнання - підйомник для осіб з інвалідністю шахтний Aspar EM250-3.3-1.4-1.1SS, що підтверджується копією товарно-транспортної накладної, а в період з 16.06.2025 по 27.06.2025 проведено монтажні та пуско-налагоджувальні роботи.
В подальшому, Комунальне підприємство "Центр медичної реабілітації та палеативної допомоги дітям" направив Інженеру представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні листа від 01.07.2025 №220/10/2-25 із зауваження щодо якості встановленого підйомника.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-проект-груп", здійснюючи технічний нагляд за виконанням будівельних робіт на об`єкті "Капітальний ремонт частини внутрішніх приміщень та вхідної групи будівлі "Дитячий будинок" за адресою: м. Луцьк, вул. Олександра Валенти, 1", в листі від 08.07.2025 № 08/07-1 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Центр", що підйомник для маломобільних груп, а саме підйомник для осіб з інвалідністю шахтний Aspar EM250-3.3-1.4-1.1SS, не відповідає критичним вимогам ДСТУ ISO 9386-1:2005, а також вимогам безпечної експлуатації для осіб з інвалідністю. Крім того, представниками ТОВ "Альянс-проект-груп" виконано фотофіксацію невідповідності обладнання та порушень під час монтажу. З наведеними листами одночасно було ознайомлено позивача, який в свою чергу повідомив відповідача про критичні недоліки поставленого обладнання, яке в момент виявлення недоліків не вжило заходів до їх можливого усунення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Центр" звернулось з претензію від 08.07.2025 № 01-07-08-25 до позивача про повернення грошових коштів у сумі 674 800,00 грн за поставку та монтаж неякісного обладнання, підйомника для осіб з інвалідністю шахтний Aspar EM250-3.3-1.4-1.1SS, за адресою за адресою: м. Луцьк, вул. Олександра Валенти, 1.
08.07.2025 року позивачем складено акт про виявлені дефекти (недоліки) виконаних робіт, за результатами якого поставлене та змонтоване обладнання вважається таким, що не відповідає технічним та якісним характеристикам, визначеним договором.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем було повернуті Товариству з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Центр" сплачені за договором кошти у розмірі 674 800,00 грн, а також було здійснено демонтаж обладнання із залученням третьої особи, вартість якого відповідно до рахунку № 21 від 2 жовтня 2025 та акту виконаних послуг № 17 від 7 жовтня 2025 складає вартістю 21 200,00 грн.
В подальшому, позивачем було направлено відповідачу претензію № 0310-24 з вимогою повернути сплачені за договором 0310-24 від 01.10.2024 грошові кошти та кошти за демонтаж обладнання на загальну суму 471 200,00 коп, а також забрати демонтоване обладнання, яке зберігається за адресою монтажу. Відповідь на претензію позивачу не надходила.
Мотивувальна частина
Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з таких підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно абзацу першого частини першої статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Відповідно до частини першої статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Згідно частини першої статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Відповідно до частини другої статті 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.
Відповідно до частини першої статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Згідно частини першої статті 688 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
Згідно частини першої статті 852 Цивільного кодексу України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини другої статті 852 Цивільного кодексу України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Позивач факт поставки обладнання, монтаж та проведення пусконалагоджувальних робіт не заперечує, водночас останній наполягає на невідповідності такого обладнання критичним вимогам ДСТУ ISO 9386-1:2005, а також вимогам безпечної експлуатації для осіб з інвалідністю.
Пунктом 5.6. договору сторони погодили, що у разі виявлення покупцем недоліків (дефектів) протягом гарантійного строку, він зобов`язаний повідомити про це постачальника і запросити його до складання відповідного акту, в якому визначається порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). В разі відмови постачальника покупець має право скласти такий акт із залученням незалежних експертів і надіслати його постачальнику.
Пунктом 5.7. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний усунути виявлені недоліки (дефекти) безкоштовно, в порядку, визначеному актом про їх усунення. У разі відмови постачальника від усунення виявлених недоліків (дефектів), покупець може усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб. У такому разі виконавець зобов`язаний повністю компенсувати покупцеві витрати, пов`язані з усуненням зазначених недоліків, та завдані збитки.
Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті, виснував про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження повідомлення відповідача про виявлення таких дефектів та недоліків, а також запрошення відповідача для складання акту виявлених недоліків (дефектів). Крім того, суд зазначив, що матеріали справи не містять і доказів в підтвердження відмови відповідача від усунення виявлених недоліків (дефектів).
При цьому, у пункті 5.8 договору сторони погодили, що у разі виникнення спору між сторонами договору щодо усунення недоліків (дефектів) або їх причин, на вимогу будь-якої сторони може бути проведено незалежну експертизу за рахунок постачальника. Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, покладаються на постачальника, крім випадків, якщо за результатами експертизи буде встановлено відсутність порушень умов договору постачальником або причинного зв`язку між діями постачальника та виявленими недоліками (дефектами). Якщо експертизу проведено за згодою сторін, то витрати по ній покладаються на обидві сторони в рівних частинах.
З наведених умов договору слід дійти висновку про погодження сторонами дій, у разі виявлення недоліків (дефектів), проте в порушення таких умов відповідний акт, складений на виконання пунктів 5.6.-5.8. договору № 0310-24 від 01 жовтня 2024 (укладеного між позивачем та відповідачем) матеріали справи не містять, як і аналогічного акту, складеного в межах договору № 1401-25 від 14 січня 2025 року (укладеного між позивачем та ТОВ "Моноліт-Центр"), що містить такі самі умови відносно фіксації виявлених недоліків.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд першої інстанції виснував, що докази, надані позивачем на підтвердження факту невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором є недостатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо поставки неякісного підйомника та його монтажу за договором, є менш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач наполягає на тому, що предметом спору є не вимоги про усунення гарантійних недоліків обладнання, а вимоги про розірвання договору у зв`язку з поставкою обладнання неналежної якості на підставі частини другої статті 678 ЦК України, яка не ставить реалізацію права на розірвання договору у залежність від попереднього дотримання покупцем договірної процедури гарантійного обслуговування чи складання акта про виявлені недоліки, а визначальною обставиною є встановлення факту істотного порушення вимог щодо якості товару.
Так, відповідно до частини другої статті 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або його заміни покупець має право лише у випадку, якщо недоліки товару є істотними.
Верховний Суд у справі № 910/10585/23 з даного приводу виснував, що ненадання належних та допустимих доказів на підтвердження факту неможливості виправлення чи усунення недоліків відповідного товару, що був поставлений відповідачем, виключає підстави для виникнення у позивача права відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми. Тобто, саме на покупця покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на підтвердження відповідних обставин.
У постанові Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 910/5113/24 суд наголосив, що для застосування частини другої статті 678 ЦК України покупцем, який вимагає повернення сплаченої за неякісний товар грошової суми, має бути доведено наявність істотного порушення вимог щодо якості товару, зокрема встановлено, чи мали місце недоліки, які виявилися неодноразово або з`являлися знову після їх усунення. Подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26.01.2022 у справі № 921/765/20, а також у постанові від 11.07.2024 у справі № 910/10585/23, у якій суд касаційної інстанції зазначив про те, що покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або його заміни відповідно до частини другої статті 678 ЦК України лише у випадку, якщо недоліки товару є істотними.
Стверджуючи про неналежну якість поставленого товару, позивач посилається на його невідповідність погодженим сторонами технічним вимогам та вимогам національного стандарту ДСТУ ISO 9386-1:2005. Водночас позивач не зазначає, яким саме технічним вимогам, погодженим сторонами, не відповідає поставлений товар. За відсутності підписаної сторонами специфікації до договору встановити зміст таких погоджених технічних вимог не вбачається можливим, а відтак - і визначити істотність заявленого порушення.
Відповідач, у свою чергу посилається на норми матеріального права, зокрема статті 679, 688, 689, 853 ЦК України, відповідно до яких у разі виявлення недоліків (дефектів) товарів або робіт скаржник зобов`язаний був звернутись до відповідача з відповідною вимогою, обов`язково викликати його для спільного складання акту невідповідності, а останній зобов`язаний був усунути недоліки товару або робіт та/або допоставити товар та/або замінити такий товар.
За доводами відповідача матеріали справи не містять доказів на підтвердження його повідомлення скаржником про виявлення дефектів або недоліків та запрошення відповідача для складання акту виявлених недоліків (дефектів), як і не містять доказів на підтвердження відмови відповідача від усунення виявлених недоліків (дефектів) товару або робіт, що нівелює можливість стягнути з відповідача суму товару та виконаних за договором робіт.
Водночас апелянт, наводячи мотиви з яких рішення суду першої інстанції має бути скасовано, стверджує про помилковість висновку щодо відсутності повідомлень відповідача про виявлені недоліки, оскільки разом з позовною заявою надано лист-повідомлення від 8 липня 2025 з доказами направлення електронною поштою 21 липня 2025, а також претензію № 0310-24 від 9 жовтня 2025 з доказами направлення на поштову адресу відповідача.
Колегія суддів з даного приводу вважає за необхідне зазначити, що зміст наведених документів зводиться до переліку виявлених недоліків та вимоги про повернення грошових коштів, проте не містить запрошення відповідача для сумісного складання акту виявлених недоліків (дефектів).
З приводу застосування принципу вірогідності доказів, судова колегія зауважує наступне.
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК України).
За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Відповідно до приписів частин першої та другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.
Згідно з частиною третьою статті 86 ГПК України суд, зокрема, надає оцінку доказам, у тому числі й кожному доказу, що міститься у справі, мотивує їх відхилення або врахування. Суд має надати оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Як унормовано у статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів" підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджує про те, що поставлене обладнання, яке змонтоване та проведені пусконалагоджувальні роботи мають істотні порушення якості, на підтвердження чого фактично надає лише лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-проект-груп" № 08/07-1 від 08.07.2025, яке здійснює технічний нагляд за виконанням будівельних робіт, яким повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Центр" про недоліки (дефекти) обладнання. Відповідач у свою чергу наполягає на тому, що не має жодних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт Центр" та ТОВ "Альянс-проект-груп", а тому вимоги цих осіб не можуть бути обов`язковими для нього. Окремо, відповідач звертає увагу на порушення порядку дій позивача у разі виявлення ним недоліків (дефектів), визначений пунктами 5.6.-5.8. договору.
Зважаючи на сукупність наявних у справі доказів, суд першої інстанції, з чим також погоджується і судова колегія апеляційного суду, прийшов до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором є недостатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо поставки неякісного підйомника та його монтажу за договором, є менш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.
Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р., серія A, № 303-A, пункт 29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду
Згідно із статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 у справі № 904/6583/25, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 у справі № 904/6583/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 у справі № 904/6583/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 у справі № 904/6583/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.09.2026.
Головуючий суддя Висоцький А.М.
Судді Вінніков С.В.
Чус О.В.