ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Додаткова постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/6583/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач по справі)
суддів: Віннікова С.В., Чус О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику та повідомлення учасників справи клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" про розподіл судових витрат
у справі № 904/6583/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" (м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" (м. Дніпро)
про розірвання договору поставки від 01.10.2024 № 0310-24 в частині та стягнення 471 200 грн. 00 коп.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть", у якій просило:
- розірвати договір поставки № 0310-24 від 01.10.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" в частині поставки підйомника для осіб з інвалідністю шахтний Aspar EM250-3.3-1.4-1.1SS;
- стягнути 471 200 грн 00 коп, що складає 450 000 грн 00 коп - кошти, сплачені за Договором від 01.10.2024 №0310-24 за поставлений підйомник для осіб з інвалідністю шахтний Aspar EM250-3.3-1.4-1.1SS, а також монтажні та пусконалагоджувальні роботи, 21 200 грн 00 коп - витрати, понесені на демонтаж підйомника для осіб з інвалідністю шахтний Aspar EM250-3.3-1.4-1.1SS.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг".
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 у справі № 904/6583/25 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
22.09.2026 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" про розподіл судових витрат, у якому останнє просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 22.09.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Висоцького А.М. (доповідач), суддів: Віннікова С.В., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2026 питання щодо правничих витрат відповідача в суді апеляційної інстанції призначено до розгляду в письмовому провадженні, відповідно до статті 244 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши вимогу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" адвоката Чілібі Валентина Валентиновича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі в апеляційній інстанції колегія суддів встановила наступне.
Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд дотримується позиції, відповідно до якої за статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).
У відзиві на апеляційну скаргу представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" адвоката Чілібі В.В. визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які товариство очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000 грн та повідомлено, що розмір судових витрат буде доведений відповідачем у відповідності до вимог статті 129 ГПК України.
За приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Колегія суддів бере до уваги, що об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21, пославшись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, наголосила:
- якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;
- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
У постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду врахував, що рішення суду першої інстанції було ухвалене 27.12.2022, при цьому позивач звернувся із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, до якої додав докази їх понесення, протягом п`яти днів після його ухвалення (03.01.2023). Докази були датовані за період з 09.12.2021 до 03.08.2022, тобто до моменту постановлення рішення суду першої інстанції; погодився з позицією суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки її зміст не містив обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд господарських справ, також неодноразово посилався на зазначені висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови від 04.06.2025 у справі № 912/2005/24, постанови від 25.09.2024 у справі № 910/1007/22, від 26.11.2024 у справі № 916/2168/22, від 12.12.2024 у справі № 911/826/23, від 28.01.2025 у справі № 910/5810/24, від 12.03.2025 у справі № 910/87/24, від 25.03.2025 у справі № 910/11352/24, від 15.04.2025 у справі № 910/6138/24).
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення можуть бути прийняті докази понесення витрат на правничу допомогу, які датовані після його ухвалення або, якщо вони датовані до ухвалення судового рішення, - в разі визнання поважними підстав їх неподання до судових дебатів, в інакшому випадку (якщо докази датовані до ухвалення судового рішення і сторона не заявляє клопотання про визнання поважними підстав неподання таких доказів до судових дебатів) такі докази не можуть бути прийняті судом і в задоволенні відповідної заяви сторони слід відмовити.
Колегія суддів звертає увагу, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено орієнтовний розмір витрат в сумі 20 000,00 грн. Постанову суду ухвалено 15.09.2026, а 21.09.2026 (20.09.2026 - вихідний день) відповідачем подано до суду клопотання, а отже останнім дотримано строк, визначений у частині восьмій статті 129 ГПК України.
Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" та адвокатом Чілібі В.В. було укладено договір про надання правової допомоги № 71-аг від 22.07.2026, предметом якого є зобов`язання адвоката надавати клієнту професійну правничу допомогу на умовах визначених цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання такої професійної правничої допомоги, та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За цим договором адвокат зобов`язується надати наступну професійну правничу допомогу, яка пов`язана із захистом прав та законних інтересів Клієнта у зв`язку з розглядом справи № 904/6583/25:
1.2.1. складення: відзиву на апеляційну скаргу (надалі також - "відзив"); інших процесуальних документів, що пов`язані з судовим процесом за правилами господарського судочинства у справі в Центральному апеляційному господарському суді, за потреби; представництво клієнта в Центральному апеляційному господарському суді у зв`язку здійсненням таким судом господарського судочинства у справі, що не пов`язане призначенням судового засідання у справі, за потреби;
1.2.2. представництво клієнта в судових засіданнях (у зв`язку з призначенням судових засідань) Центральному апеляційному господарському суді у зв`язку зі здійсненням таким судом господарського судочинства у справі, за потреби.
Пунктом 4.1.1 договору сторони передбачили, що гонорар адвоката за надання правничої допомоги (вартість правових послуг), яка передбачена пунктами 1.2.1 та 1.2.2 цього Договору складає 20 000,00 грн не залежить від кількості судових засідань у справі. Клієнт зобов`язується сплатити такий гонорар не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня складання повного тексту рішення у справі. Клієнт може здійснювати попередню оплату гонорару повністю або частково.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За приписами пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України).
Згідно з частиною першою статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Відповідно до приписів частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Суд апеляційної інстанції наголошує, що можуть бути розподілені витрати і такі, що вже фактично понесені (відшкодування) і такі, що тільки підлягають сплаті (згідно правового висновку, наведеного у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).
Розподіл судових витрат передбачено ст. 129 ГПК України, частинами четвертою, п`ятою, якими встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостою, сьомою та дев`ятою статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частин п`ятою-сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/22, з посиланням на постанову об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Як зазначено вище, відповідач заявив про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу вартість яких складає 20 000,00 грн.
Заперечуючи проти розміру заявлених до стягнення витрат на оплату правничої допомоги, позивач, зокрема зазначив, що їх розмір є неспівмірними із наданими послугами, оскільки фактично адвокатом підготовлено лише один основний документ по суті апеляційної скарги - відзив та забезпечено участь адвоката в одному засіданні, що на думку позивача є підставою для зменшення розміру заявлених до відшкодування витрат.
Здійснивши аналіз матеріалів справи і доказів понесення витрат позивача на правову допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість часткового задоволення вимоги відповідача та вважає необхідним стягнути з позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг", 10 000,00 грн. понесених відповідачем витрат у суді апеляційної інстанції.
Твердження щодо суперечностей в акті прийняття робіт за договором про надання послуг, яке полягає у помилковому зазначенні року при визначенні періоду надання відповідних послуг, а саме 2024 замість 2026, а також помилки у номері справи, не може бути самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, а тому вказані доводи апеляційним судом до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" адвоката Чілібі В.В. про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 904/6583/25 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видачу наказу, із зазначенням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткової постанови підписаний 01.10.2026.
Головуючий суддя Висоцький А.М.
Судді Вінніков С.В.
Чус О.В.