ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 р. Справа № 520/10949/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., повний текст складено 28.07.26 по справі № 520/10949/26
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення сум невиплаченого грошового забезпечення
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд: визнати період з 01 травня 2022 року по дату поновлення на військовій службі, як вимушений прогул, що виник не з вини позивача; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого грошового забезпечення за період вимушеного прогулу, з урахуванням посадового окладу, надбавок, премій та додаткової винагороди інфляційних втрат, трьох процентів річних та інших компенсацій, передбачених законодавством.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення за період з 01.05.2022 до 15.05.2025, з урахуванням посадового окладу, надбавок, премій та додаткової винагороди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.05.2022 №47 молодшого сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що самовільно залишив розташування Військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.08.2022 №155, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (зі змінами), молодшого сержанта ОСОБА_1 , техніка стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 , увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 та утримано у списках особового складу Військової частини НОМЕР_2 . Вказує, що відповідно до ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ, в редакції, чинній на дату прийняття наказу №268 від 23.09.2023, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Звертає увагу, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.09.2023 №268 молодшому сержанту ОСОБА_1 призупинено проходження військової служби на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.08.2022 №6202317[телефон приховано] у відповідності до ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ. Зауважує, що згідно листа за вих.№37388-26/15-02-2/27526-26/п від 07.07.2026 старшим слідчим Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, повідомлено, що на даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває. Вважає, що провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманого грошового забезпечення за період з 01.05.2022 по 15.05.2025 неможливо у зв`язку з внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.08.2022 №6202317[телефон приховано] за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, досудове розслідування у якому, згідно вищевказаного листа старшого слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, на даний час триває.
ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 без змін. Зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановленого судом першої інстанції факту закриття кримінального провадження в частині щодо ОСОБА_1 постановою від 05.08.2024 на підставі п.2 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України, а також не враховують передбачених пунктом 144-6 Положення №1153/2008 правових наслідків такого закриття. При цьому, Військова частина НОМЕР_1 не наводить доказів скасування постанови від 05.08.2024, не посилається на будь-яке інше процесуальне рішення, яким щодо ОСОБА_1 поновлено досудове розслідування або змінено його процесуальний статус, а посилання на подальше здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за тим самим номером саме по собі не свідчить про продовження такого розслідування щодо позивача. За цим, твердження Військової частини НОМЕР_1 про те, що кримінальне провадження №6202317[телефон приховано] продовжує розслідуватися, потребує принципового розмежування. Те, що певні процесуальні дії або досудове розслідування можуть продовжуватися в межах кримінального провадження за відповідним номером, не спростовує факту закриття цього кримінального провадження в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проходив військову службу за мобілізацією у складі Збройних Сил України в умовах воєнного стану.
Так, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.03.2022 №15 молодшого сержанта ОСОБА_1 , який перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду техніка 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 , ВОС - 738945А, з 30.03.2022 зараховано до списків особового складу частини, поставити на всі види забезпечення та вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.
Як зазначає позивач у позовній заяві, у процесі виконання службових обов`язків стан його здоров`я різко погіршився через загострення тяжких хронічних захворювань, що підтверджується багаторазовими зверненнями до медичних установ та результатами обстежень.
13.04.2022, за направленням посадової особи Військової частини НОМЕР_2 , позивач госпіталізований до КП «Близнюківська центральна районна лікарня».
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №944, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 13.04.2022 до 19.04.2022 з діагнозами: хронічний гломерулонефрит, кісти паренхіми правої нирки, хронічний пієлонефрит, деформуючий остеоартроз обох колінних суглобів 3 ст., гіпертонічна хвороба (з показниками АТ 200/100 мм рт.ст.).
Як зазначає позивач у позовній заяві, 19.04.2022 він написав розписку на зворотному боці виписки №944 щодо неможливості подальшого проходження служби та відсутності претензій про направлення його документів до ІНФОРМАЦІЯ_3 для вирішення питання про його звільнення. У період з 16.05.2022 до 30.05.2022, перебуваючи за місцем проживання в смт Близнюки, очікував на надходження документів з військової частини до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Протягом вказаного терміну стан здоров`я позивача залишався стабільно тяжким, що унеможливлювало самостійне прибуття до пункту постійної дислокації частини без спеціального транспорту. Жодних повідомлень чи наказів про необхідність повернення до частини позивачу не надходило.
01.05.2022 командиром Військової частини НОМЕР_2 видано наказ від 01.05.2022 №47, яким ОСОБА_1 безпідставно визнано таким, що самовільно залишив частину.
Надалі, на підставі акту службового розслідування від 04.07.2022 №50, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.08.2022 №155, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (зі змінами), молодшого сержанта ОСОБА_1 , техніка стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 , увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 та утримано у списках особового складу Військової частини НОМЕР_2 .
За фактом відсутності ОСОБА_1 29.08.2023 ініційовано кримінальне провадження №6202317[телефон приховано] за ч.4 ст.408 КК України (дезертирство).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.09.2023 №268 молодшому сержанту ОСОБА_1 призупинено проходження військової служби на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.08.2022 №6202317[телефон приховано] у відповідності до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та звільнено із займаних посад, призупинено обрахування вислуги років, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину (дезертували) та перебувають у розшуку.
У період з 16.11.2023 до 30.11.2023 позивач проходив медичний огляд госпітальною ВЛК, за направленням Харківської спеціалізованої прокуратури від 30.10.2023 №53/1748.
За результатами огляду оформлено Свідоцтво про хворобу №2253, яким позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статей 66а, 38б, 60б Розкладу хвороб.
05.03.2024 позивачу Лозівською міжрайонною МСЕК встановлено третю групу інвалідності безстроково, причиною інвалідності визнано захворювання, безпосередньо пов`язане з проходженням військової служби (Довідка серії 12 ААГ №315349).
05.08.2024 слідчим Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтаві винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину.
У подальшому, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 у справі №520/31659/24, яке набрало законної сили 12.03.2025, визнано протиправною бездіяльність військової частини щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 01.12.2023 та рапортів від 17.09.2024 про звільнення з військової служби за станом здоров`я; зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорти ОСОБА_1 від 01.12.2023 та рапортів від 17.09.2024 про звільнення з військової служби за станом здоров`я та прийняти рішення по суті, з урахуванням висновків суду.
На виконання вказаного рішення суду, Військовою частиною НОМЕР_2 розглянуто рапорти ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за станом здоров`я та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15.05.2025 №102-РС позивача поновлено на військовій службі та призначено на посаду техніком стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 .
18.05.2025 наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.05.2025 №198 позивача з 18.05.2025 зараховано до списків особовою складу Військової частини НОМЕР_2 , на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення з 19.08.2025 і вважати таким, що з 18.05.2025 справи та посаду техніка стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 3260 гривень на місяць по 10 тарифному розряду, шпк "головний сержант". Встановлено виплачувати на підставі наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 щомісячно премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 486% посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 18.05.2025.
15.06.2025 наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.06.2025 №232 позивача, звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 11.06.2025 №119-РС у запас відповідно підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я: за наявності інвалідності, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) без права носіння військової форми, вважати таким, що 15.06.2025 справи та посаду здав. З 15.06.2025 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
У вказаному наказі визначено нарахувати та виплатити позивачу щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 486% посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 18.05.2025 по 15.06.2025. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов виплат деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" від 17.09.2014 №460 виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 38 повних календарних місяців служби. Відповідно абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію за 23 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 30 діб невикористаної щорічної відпустки за 2025 рік.
Згідно рапорту фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2026, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2022 №47 молодшому сержанту ОСОБА_1 призупинено нарахування та виплата всіх видів грошового забезпечення у зв`язку із самовільним залишенням місця служби. Відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 був поновлений на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 з 18.05.2025. За період з 01.05.2022 до 15.05.2025 нарахування грошового забезпечення військовою частиною не здійснювалось.
Не погоджуючись з невиплатою грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 01.05.2022 по дату поновлення на військовій службі, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку закриття кримінального провадження здійснено органом досудового розслідування відповідно до п.2 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України, що в свою чергу є підставою для застосування до спірних правовідносин пункту 144-6 Положення №1153/2008.
У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення за період з 01.05.2022 до 15.05.2025, з урахуванням посадового окладу, надбавок, премій та додаткової винагороди.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання періоду з 01.05.2022 по дату поновлення на військовій службі, як вимушеного прогулу, що виник не з вини позивача, суд першої інстанції виходив з того, що захист прав позивача у такий спосіб повинен здійснюватись у межах відповідної цивільної справи.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суми невиплаченого грошового забезпечення за період вимушеного прогулу, з урахуванням посадового окладу, надбавок, премій та додаткової винагороди інфляційних втрат, трьох процентів річних та інших компенсацій, передбачених законодавством, суд першої інстанції виходив з їх передчасності.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, час та місце виконання обов`язків військової служби врегульовує стаття 24 Закону №2232-ХІІ.
За приписами статті 24 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на дату прийняття наказу від 30.03.2022 №15) початком проходження військової служби вважається:
1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;
2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних;
4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на дату прийняття наказу від 23.09.2023 №268) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Аналіз положень частини другої статті 24 Закону №2232-XII у системному зв`язку з положеннями частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту дозволяє зробити висновок, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР. У свою чергу внесення відповідних відомостей до ЄРДР здійснюється на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, яким під час службового розслідування з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення.
Визначення в абзаці другому частини другої статті 24 Закону №2232-XII командира військової частини суб`єктом звернення до органу досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення, на підставі якої вносяться відповідні відомості до ЄРДР, обумовлено, перш за все, тим, що кримінальні правопорушення, передбачені абзацом першим частини другої цієї статті, нерозривно пов`язані з порушенням військовослужбовцем військової дисципліни.
З матеріалів справи встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.09.2023 №268 молодшому сержанту ОСОБА_1 призупинено проходження військової служби на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.08.2022 №6202317[телефон приховано] у відповідності до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та звільнено із займаних посад, призупинено обрахування вислуги років, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину (дезертували) та перебувають у розшуку.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі по тексту - Положення №1153/2008; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п.1 Положення №1153/2008 цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Порядок призупинення та продовження військової служби врегульовано нормами пунктів 144-1 - 144-7 Положення №1153/2008.
Відповідно до положень пунктів 144-1, 144-2 та 144-3 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Пунктом 144-6 Положення №1153/2008 визначено, що для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове забезпечення та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Судом встановлено, що 29.08.2023 за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцем за мобілізацією солдатом ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості №6202317[телефон приховано] за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлено, що зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів.
Водночас, для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Як було встановлено судом, 05.08.2024 слідчим Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м.Полтаві винесено постанову про закриття кримінального провадження №6202317[телефон приховано] від 29.08.2023 за ч.4 ст.408 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження, наявною в матеріалах справи.
Отже, в даному випадку закриття кримінального провадження здійснено органом досудового розслідування відповідно до п.2 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України, що в свою чергу є підставою для застосування до спірних правовідносин пункту 144-6 Положення №1153/2008.
Зі змісту рапорту фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2026 встановлено, що за період з 01.05.2022 до 15.05.2025 нарахування грошового забезпечення військовою частиною не здійснювалось.
У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що за період з 01.05.2022 до 15.05.2025 позивач набув право на виплату недоотриманого грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, надбавок, премій та додаткової винагороди.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення за період з 01.05.2022 до 15.05.2025, з урахуванням посадового окладу, надбавок, премій та додаткової винагороди.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманого грошового забезпечення за період з 01.05.2022 по 15.05.2025 неможливо у зв`язку з внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.08.2022 №6202317[телефон приховано] за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, досудове розслідування в якому, згідно листа старшого слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, за вих.№37388-26/15-02-2/27526-26/п від 07.07.2026, на даний час триває, колегія суддів зазначає, що подальше розслідування кримінального провадження щодо інших осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) не спростовує факту закриття кримінального провадження відносно позивача та не може саме по собі слугувати правовою підставою для продовження невиплати позивачу належного грошового забезпечення.
Тобто, постанова ДБР від 05.08.2024 є належним та безпосереднім доказом того, що кримінальне провадження №6202317[телефон приховано] в частині щодо ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Також колегія суддів враховує лист старшого слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, від 15.08.2026, наданий у відповідь на адвокатський запит представника позивача щодо надання інформації по кримінальному провадженні №6202317[телефон приховано] від 29.08.2023 за ч.5 ст.407 КК України, яким повідомлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №6202317[телефон приховано] від 29.08.2023 за ч.5 ст.407 КК України триває, однак в частині щодо можливих неправомірних дій військовослужбовця ОСОБА_1 кримінальне провадження закрито, оскільки були встановленні підстави, що виключають в його діях склад кримінального правопорушення. У зв`язку із чим слідчі та процесуальні дії щодо ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні після винесення слідчим постанови про закриття не проводились. На даний час постанова про закриття кримінального провадження в частині можливих неправомірних дій з боку військовослужбовця ОСОБА_1 не скасована. Процесуальний статус ОСОБА_1 під час досудового розслідування не визначався.
Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 по справі № 520/10949/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис) З.Г. Подобайло
Судді (підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий