Дата документу 24.09.2026 Справа № 332/163/26
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 332/163/26 Головуючий у 1-й інстанції: Марченко Н.В.
Провадження № 22-ц/807/2094/26 Суддя-доповідач: Сакоян Д.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Сакояна Д.І.
суддів: Бредуна Д.С., Салтан Л.Г.
за участі:
секретаря судового засідання Пантюх Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння,-
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Двадцять сьомого липня 2026 року позивачем ОСОБА_1 була подана заява про забезпечення позову. У поданій заяві він просив винести ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, якою накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,0585 га, за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0043, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, позивач посилався на те, що він, в особі представника - адвоката Працевитого Г.О., звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіна Л.Л. про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння. Позовні вимоги заявлені з метою захисту прав позивача шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
18.07.2007 між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ZPL0GA00000294, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит шляхом видачі готівки через касу на строк з 18.07.2007 по 17.07.2017 включно, у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 77875,00 дол. США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць (11,04 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1,50 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, а також у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з умовами даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № ZPL0GA00000294, на виконання п. 7.3 вказаного договору, 18.07.2007 між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Іпотекодержатель), з однієї сторони, та ОСОБА_1 (Іпотекодавець), з іншої, було укладено Договір іпотеки, за умовами якого Іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно загальною площею 205,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Двадцять восьмого липня 2016 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», в особі представника, який діяв від імені ОСОБА_1 , на підставі заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-2061/11 від 05.04.2012 (Продавець) та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» (Покупець) було укладено оскаржуваний договір купівлі-продажу домоволодіння. Звернення стягнення здійснено всупереч вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а також заборони звернення стягнення на предмет іпотеки, встановленої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», є незаконним, а оскаржуваний договір купівлі-продажу від 28.07.2016 підлягає визнанню судом недійсним з моменту його укладання.
Оскільки однією з вимог позовної заяви ОСОБА_1 є витребування з чужого незаконного володіння АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 домоволодіння та земельної ділянки 16.01.2026, ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя із заявою про забезпечення позову. За результатами розгляду вказаного клопотання, ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2026 було відмовлено в задоволенні поданого клопотання. Підставою для відмови суд визначив відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження існування реальної загрози відчуження спірного майна та, як наслідок, істотного ускладнення чи неможливості виконання можливого рішення суду. Тридцять першого березня 2026 року постановою Запорізького апеляційного суду ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя було залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. Виникли нові обставини, які мають істотне значення для захисту прав та інтересів позивача та членів його сім`ї, а отже і питання щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно. Відповідачем вчиняються дії, спрямовані на підготовку спірного нерухомого майна до його подальшого відчуження, зокрема, щодо управління спірним майном, проводиться моніторинг його стану та вчиняються інші юридичні дії, зокрема, ОСОБА_1 та членів його сім`ї знято з місця реєстрації та проживання з метою подальшого відчуження спірного житлового будинку. Так, листом № Е93.0.0.0/0-251205/76880 від 05.12.2025 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило про здійснення управління спірним майном, проведення моніторингу його технічного стану та підготовку до подальшого виставлення на продаж на електронному аукціоні житлового будинку. Вказані обставини підтверджують, що після здійснення заходів з управління спірним майном та проведення його моніторингу, відповідачем вчиняються подальші дії щодо зміни фактичного та юридичного стану об`єкта нерухомості. На теперішній час існує реальна загроза відчуження нерухомості до вирішення судом вказаного спору по суті. Фактично банк підтверджує, що він розпоряджається майном як власник і має намір продати його на аукціоні, а оскільки в позовній заяві заявлено вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння, яка має речово-правовий характер та безпосередньо спрямована на припинення права власності особи, у якої майно знаходиться на момент розгляду справи, то подальший продаж нерухомості призведе до істотного ускладнення або неможливості фактичного повернення майна, яке є єдиним місцем проживання позивача.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026 заяву представника позивача - адвоката Працевитого Г.О., про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:004:0043, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026 скасувати, у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Працевитого Г.О., про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вважає, що ухвала є незаконною, винесеною з неповним встановлення обставин справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. У заяві ОСОБА_1 відсутні будь-які конкретні відомості та до заяви не надані жодні докази, які підтверджують можливість істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснює управління спірним майном на підставі правоустановчих документів як належний власник, і ці правоустановчі документи ніким не оспорюються та не визнані судом недійсними. Предмет позову, а саме визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного домоволодіння, укладеного 28.07.2016 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від імені ОСОБА_1 та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», ніяким чином не пов`язаний з діями власника майна - АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Втручання у право власності АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у вигляді накладення арешту на майно буде неспівмірним з тією метою, яку хоче досягти позивач, та не є співрозмірним з позовними вимогами ОСОБА_1 , в яких не ставиться вимога про визнання недійсним Договору іпотеки № 2931 від 15.09.2016. Крім того, лист банку № E93.0.0.0/0-251205/76880 від 05.12.2025, на який позивач посилається як на новий доказ, є документом грудня 2025 року, який вже брався до уваги судами першої та апеляційної інстанцій під час первинного розгляду заяви про забезпечення позову та оцінений судами як такий, що не підтверджує існування реальних ризиків реалізації майна. Що стосується посилання позивачем на зняття осіб з реєстрації місця проживання, то це, як і здійснення банком моніторингу за власністю банку, є законним правом власника майна. Реалізація власником своїх законних прав щодо юридичного впорядкування стану власного майна не свідчить про намір негайного його відчуження, а є лише способом розпорядження своїм майном на підставі договору від 15.09.2016. Позивач не надав жодного доказу оголошення торгів, виставлення майна на аукціоні, укладення попередніх договорів відчуження чи вчинення дій, які роблять виконання майбутнього судового рішення неможливим.
У відзиві від 08.09.2026 ОСОБА_1 не погодився із доводами апеляційної скарги. В обґрунтування відзиву зазначив, що апеляційна скарга банку не містить жодних нових чи самостійних аргументів, які б могли бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, а є фактично черговим дублюванням правової позиції відповідача про уявну відсутність ризику відчуження майна та нібито непропорційне втручання у право власності АТ КБ «Приватбанку». Наведені відповідачем доводи не враховують принципові відмінності між обставинами, які існували на момент первісного звернення позивача із заявою про забезпечення позову та обставинами, які виникли після цього, а також мету та тимчасовий характер вжитих заходів забезпечення у вигляді накладення арешту на майно. Ризик у цій справі полягає не лише у можливому ускладненні виконання майбутнього рішення суду, як це помилково звужує відповідач, а й у можливому істотному ускладненні самого ефективного захисту та поновлення порушеного права позивача. Спірні правовідносини безпосередньо стосуються конкретно визначеного нерухомого майна, щодо якого АТ КБ «ПриватБанком» вчиняються послідовні дії щодо його подальшого продажу, що в документальному вигляді підтверджено матеріалами справи. Зокрема, листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № Е93.0.0.0/0-251205/76880 від 05.12.2025 повідомило про здійснення управління спірним майном, проведення моніторингу його технічного стану та підготовку до подальшого виставлення на продаж на електронному аукціоні житлового будинку. Зокрема, в листі викладено: «Крім того, інформуємо Вас, що в подальшому зазначений житловий будинок буде виставлено на продаж на електронному аукціоні. У зв`язку з цим, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» пропонує Вам розглянути можливість придбання даного об`єкта нерухомості на умовах прийняття участі у публічних торгах». Сімнадцятого липня 2026 року позивачем по справі було отримано сповіщення в мобільному застосунку «Дія» про зняття ОСОБА_1 з місця проживання за вищевказаною адресою за заявою власника житла. Зняття позивача та членів його сім`ї із зареєстрованого місця проживання за спірною адресою у сукупності із інформацією, викладеною у листі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № Е93.0.0.0/0-251205/76880 від 05.12.2025, є характерними для підготовки до реалізації майна та свідчить про наявність реальних ознак подальшого продажу, а отже створює обґрунтовані підстави вважати, що відчуження останнього може відбутися до винесення рішення у справі. І хоча конкретно визначених норм щодо порядку підготовки нерухомого майна до продажу в чинному законодавстві не передбачено, наведені обставини абсолютно чітко підтверджують намір банку здійснити продаж спірного майна, про яке він вказував у листі від 05.12.2025. Оскільки ОСОБА_1 заявлено, в тому числі, вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння, яка має речово-правовий характер та безпосередньо спрямована на припинення права власності особи, у якої майно знаходиться на момент розгляду справи, то подальший продаж нерухомості призведе до істотного ускладнення або неможливості фактичного повернення майна, яке є єдиним місцем проживання позивача. При цьому, враховуючи, що спірне нерухоме майно є житлом позивача, оцінка ризику його відчуження має здійснюватися також з урахуванням конституційних гарантій права на житло. Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні об`єкти та заборону їх відчуження не призведе до надмірного обмеження майнових прав відповідача та, зважаючи на предмет позову, є співмірним із заявленими позовними вимогами. Його наслідком є лише тимчасове обмеження можливості розпорядження спірним майном шляхом його відчуження до остаточного вирішення спору по суті. Вжиття заходів забезпечення позову, про які просив позивач у заяві, жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та забезпечення балансу інтересів учасників спірних правовідносин. Накладення арешту на спірне майно не призведе до необґрунтованого обмеження майнових прав АТ «КБ «Приватбанк», оскільки майно фактично буде перебувати у його володінні, а арешт лише тимчасово обмежить можливість розпорядження майном, зокрема його продажу або відчуження, і не позбавить банк права користуватися майном у межах законних повноважень. Таким чином, застосований захід є не лише формально передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, а й відповідає характеру заявлених позовних вимог, оскільки безпосередньо забезпечує збереження того майна, вимоги щодо якого заявлені в позові. Саме можливість банку розпорядитися спірним майном створює той ризик, запобігання якому і є метою застосованого заходу забезпечення. Позиція АТ КБ «ПРИВАТБАНК», викладена в апеляційній скарзі, додатково підтверджує наявність у нього реального інтересу у вільному розпорядженні спірним майном, що в сукупності з раніше висловленим ним наміром реалізувати майно на електронному аукціоні листом № Е93.0.0.0/0-251205/76880 від 05.12.2025 додатково свідчить про реальність ризику його подальшого продажу.
У судовому засіданні представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Ніколаєнко О.М., просила задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 , адвокат Димитрашко Д.В., заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання інші учасники справи до апеляційного суду не з`явились, причини неявки не повідомили.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права, поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до неможливості виконання рішення суду. Накладення арешту та заборони на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача. Суд першої інстанції урахував предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, мету запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалено на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У ч. 1 ст. 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і мають застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21.02.2024 в справі № 201/9686/23.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що був укладений 28.07.2016 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» та витребувати з чужого незаконного володіння АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 вказане домоволодіння та земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:004:0043.
Із наданих матеріалів справи видно, що між сторонами дійсно існує спір. Однією з заявлених ОСОБА_1 позовних вимог є витребування з чужого незаконного володіння АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на його користь домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:004:0043. Отже, зазначені житловий будинок та земельна ділянка є предметом спору.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.01.2020 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є власником домоволодіння (земельна ділянка місця розташування - кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0043), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом № Е93.0.0.0/0-251205/76880 від 05.12.2025 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило ОСОБА_1 про те, що з метою належного управління майном та проведення планового моніторингу його стану, необхідно забезпечити доступ представників АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, банк проінформував ОСОБА_1 про те, що у подальшому житловий будинок буде виставлено на продаж на електронному аукціоні. У зв`язку з цим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» пропонує розглянути можливість придбання даного об`єкта нерухомості на умовах прийняття участі в публічних торгах.
За змістом Витягу з Реєстру територіальної громади № 2026/012025151 від 17.07.2026, ОСОБА_1 знятий з реєстрації 16.07.2026 за адресою: АДРЕСА_1 .
За змістом Витягу з Реєстру територіальної громади № 2026/012003476 від 17.07.2026, ОСОБА_2 знята з реєстрації 16.07.2026 за адресою: АДРЕСА_1 .
За змістом Витягу з Реєстру територіальної громади № 2026/012002047 від 17.07.2026, ОСОБА_3 знята з реєстрації 16.07.2026 за адресою: АДРЕСА_1 .
Надіслане ОСОБА_1 у застосунку «ДІЯ» повідомлення містить посилання на те, що зняття з реєстрації відбулось за заявою власника житла.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вдруге звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилався на те, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вчиняються дії, спрямовані на підготовку спірного нерухомого майна до його подальшого відчуження, зокрема, щодо управління спірним майном, проводиться моніторинг його стану та вчиняються інші юридичні дії, зокрема, знято ОСОБА_1 та членів його сім`ї з місця реєстрації та проживання, з метою подальшого відчуження спірного житлового будинку.
Як встановлено апеляційним судом, раніше у забезпеченні цього позову було відмовлено ухвалою від 20.01.2026, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 31.03.2026. Тому лист банку від 05.12.2025, який існував на час попереднього розгляду заяви, сам по собі не свідчить про появу нових обставин. Разом із тим, звертаючись із повторною заявою, позивач послався на зняття його із зареєстрованого місця проживання у спірному будинку в липні 2026 року. Ця обставина виникла після попереднього апеляційного перегляду. Її належить оцінювати разом із повідомленням банку в листі від 05.12.2025 про намір надалі виставити будинок на продаж. Урахувавши факт зняття позивача з реєстрації, суд першої інстанції мав підстави визнати ризик відчуження цього майна під час розгляду справи достатньо обґрунтованим. Відсутність на цей час оголошення про торги не усуває такого ризику.
Під час розгляду апеляційної скарги на питання головуючого судді представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» послалась на необізнаність у питанні чи планує банк найближчим часом продаж спірного житлового будинку та земельної ділянки, але не виключила такої можливості. Також на питання головуючого судді представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не змогла пояснити з якою конкретною метою ОСОБА_1 та члени його сім`ї 16.07.2026 були зняті з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , хоча банк є власником житлового будинку з 2016 року.
Отже, апелянт під час апеляційного перегляду мав можливість спростувати обґрунтоване припущення позивача, з яким погодився суд першої інстанції, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» готує спірне нерухоме майно для продажу. Водночас, заперечивши в апеляційній скарзі факт підготовки нерухомого майна для продажу, в судовому засіданні представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» висловила пасивну точку зору, яка не тільки не підтверджує позицію апелянта, а й підсилює позицію позивача у справі.
Посилання в апеляційній скарзі на неспівмірність заходу забезпечення позову з тією метою, яку хоче досягти позивач, неспіврозмірність позовним вимогам ОСОБА_1 та неоскарження договору іпотеки від 15.09.2016 апеляційний суд вважає безпідставними. Позивачем заявлено вимогу про витребування нерухомого майна, тобто вимогу, яка передбачає зміну титульного власника нерухомого майна - житлового будинку та земельної ділянки.
Захід забезпечення позову є співмірним з тією метою, яку хоче досягти позивач, співрозмірним позовним вимогам ОСОБА_1 , оскільки у разі задоволення позову в частині витребування нерухомого майна на його користь, позивач стане титульним його власником. Накладення арешту на майно, яке є предметом вимоги про витребування, має прямий зв`язок із цією вимогою та спрямоване на збереження наявного стану речових прав до вирішення спору. Неоскарження договору іпотеки саме по собі цього зв`язку не спростовує та не визначає результату вирішення заяви про забезпечення позову.
Також колегія суддів ураховує, що земельна ділянка, на якій розташований спірний житловий будинок, функціонально та юридично пов`язана з ним, становить невід`ємну складову домоволодіння. З огляду на закріплений у законодавстві принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта нерухомості, відчуження земельної ділянки окремо від житлового будинку або зміна її власника може безпосередньо вплинути на можливість ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позову. Тому забезпечення позову шляхом накладення арешту не лише на спірний житловий будинок, а й на земельну ділянку, на якій він розташований, відповідає предмету спору, є взаємопов`язаним з заявленими позовними вимогами.
Встановлені обставини у сукупності підтверджують наявність ризику продажу житлового будинку та земельної ділянки під час розгляду справи № 332/163/26, тобто до ухвалення остаточного рішення у цій справі, що для суду першої інстанції було необхідною та достатньою підставою для забезпечення позову та накладення арешту на спірне нерухоме майно.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026 - залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026 у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 24.09.2026.
Головуючий Д.І. Сакоян
Судді Д.С. Бредун
Л.Г. Салтан