Справа № 650/4240/26
Провадження № 2/650/3751/26
УХВАЛА
про повернення зустрічної позовної заяви
24 вересня 2026 року селище Велика Олександрівка
Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого - судді Сікори О.О.,
за участю секретаря судового засідання Завістовської Л.А.,
представника позивача - адвоката Смоляка О.О.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка питання про прийняття до спільного розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації 1/2 вартості майна, стягнення компенсації кредитних платежів, комунальних платежів, витрат на ремонт та витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
26 червня 2026 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, укладеного 29 жовтня 1994 року та зареєстрованого Шевченківською сільською радою Скадовського району Херсонської області, актовий запис № 14. Позов обґрунтовано фактичним припиненням сімейних відносин, окремим проживанням сторін протягом тривалого часу, відсутністю спільного господарства та небажанням позивача продовжувати шлюбні відносини. У позовній заяві також зазначено, що спільних неповнолітніх чи малолітніх дітей сторони не мають та спорів щодо спільного майна між ними немає.
Ухвалою суду від 30 червня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. У подальшому, з урахуванням відзиву відповідачки, її клопотання про розгляд справи у судовому засіданні та поданих процесуальних документів, суд перейшов до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
11 липня 2026 року ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву, в якій просить, зокрема, визнати житловий будинок у м. Скадовську, придбаний 13 березня 2006 року, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію 1/2 дійсної ринкової вартості цього будинку; стягнути суми, фактично сплачені нею як поручителем та/або шляхом утримань із заробітної плати на погашення кредиту, пов`язаного з будинком; стягнути 1/2 комунальних платежів, витрат на ремонт, утримання та поліпшення будинку; стягнути компенсацію 1/2 вартості автомобіля Ford, який, за її твердженням, був придбаний за сімейні кошти та відчужений за 3 000 доларів США; витребувати документи щодо автомобіля Ford з польським реєстраційним номером НОМЕР_1 та після отримання доказів надати строк для уточнення вимог щодо 1/2 вартості цього майна.
Одночасно із зустрічним позовом відповідачка заявила клопотання про його прийняття та об`єднання з первісним позовом, перехід до загального позовного провадження, попереднє визначення розміру судового збору та відстрочення його сплати, витребування доказів щодо житлового будинку, кредитного зобов`язання і транспортних засобів, направлення судового доручення до компетентних органів Республіки Польща, а також надання строку для уточнення ціни та розміру зустрічних позовних вимог.
26 серпня 2026 року представник позивача адвокат Смоляк О.О. подав заперечення проти прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду та її об`єднання з первісним позовом. У запереченнях зазначив, що первісний позов містить єдину немайнову вимогу про розірвання шлюбу, тоді як зустрічний позов становить самостійний комплексний майновий спір щодо нерухомого майна, кредитних, комунальних і ремонтних платежів та транспортних засобів. На думку представника позивача, задоволення зустрічних вимог не виключає повністю або частково задоволення позову про розірвання шлюбу, предмети доказування є різними, а спільний розгляд істотно ускладнить розгляд справи та зумовить перехід до загального позовного провадження. Також представник позивача посилався на недоліки зустрічної позовної заяви щодо визначення ціни позову, розрахунку вимог та сплати судового збору, водночас просив саме повернути зустрічний позов на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України як такий, що не відповідає критеріям частини другої статті 193 ЦПК України.
01 вересня 2026 року ОСОБА_2 та її представник Дементьєв В.Ф. подали письмові заперечення на позицію адвоката Смоляка О.О. щодо зустрічного позову. Зазначили, що зустрічний позов подано в межах строку для подання відзиву; положення частини другої статті 193 ЦПК України передбачають альтернативні випадки взаємопов`язаності позовів, а не лише ситуацію, коли задоволення зустрічної вимоги виключає задоволення первісної. Вважали, що вимоги пов`язані періодом існування шлюбу, сімейними правовідносинами, часом набуття майна та використанням коштів в інтересах сім`ї. Посилалися на постанови Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 369/599/16-ц та від 19 жовтня 2021 року у справі № 521/1695/18 як на приклади розгляду в одному провадженні вимог про розірвання шлюбу та поділ майна. Крім того, зазначили, що складність майнового спору сама по собі не є підставою для повернення зустрічного позову, а можливі недоліки щодо ціни позову, судового збору або інших реквізитів мають усуватися в порядку статті 185 ЦПК України. Формулювання про невизнання твердження первісного позивача щодо відсутності майнових спорів уточнили як процесуальну позицію, а не як окремий спосіб захисту.
15 вересня 2026 року представник відповідачки подав фотокопію рішення Скадовського місцевого суду Скадовського району Херсонської області від 11 березня 2002 року, зі змісту якої вбачається вирішення питання про розірвання шлюбу між тими самими сторонами, та заяву, у якій просив витребувати від органу державної реєстрації актів цивільного стану відомості щодо державної реєстрації розірвання шлюбу. У частині, що стосується питання прийняття зустрічного позову, представник відповідачки вважав, що встановлення юридично значущого моменту припинення шлюбу може мати значення для визначення правового режиму житлового будинку, придбаного у 2006 році, і тому свідчить про зв`язок між обставинами первісного та зустрічного спорів.
На судовому засіданні представник відповідачки Дементьєв В.Ф. підтримав зустрічну позовну заяву та клопотання про її прийняття до спільного розгляду. Зазначив, що обидва спори виникли у зв`язку зі шлюбними відносинами тих самих сторін, а частина друга статті 193 ЦПК України не вимагає обов`язкового взаємовиключення позовних вимог. Просив врахувати подані письмові заперечення, у тому числі наведені в них приклади судової практики, прийняти зустрічний позов, об`єднати його з первісним позовом та перейти до загального позовного провадження. Вказав, що можливі недоліки форми чи змісту зустрічної позовної заяви є усувними та не можуть бути підставою для її повернення як невзаємопов`язаної.
Представник позивача адвокат Смоляк О.О. заперечив проти прийняття зустрічного позову та підтримав раніше подані письмові заперечення. Зазначив, що предметом первісної справи є виключно припинення шлюбу, тоді як зустрічний позов потребує вирішення самостійного майнового спору, встановлення складу та вартості майна, дослідження кредитних і банківських документів, витрат на ремонт та утримання будинку, обставин набуття та відчуження транспортних засобів. На його думку, жодна із зустрічних вимог не впливає на можливість вирішення вимоги про розірвання шлюбу, а спільний розгляд не забезпечить процесуальної економії. Просив зустрічну позовну заяву повернути та роз`яснити відповідачці право звернутися з майновими вимогами в окремому позовному провадженні.
Вислухавши представників сторін, дослідивши зміст первісного та зустрічного позовів, письмові заперечення сторін і доводи, які стосуються саме питання прийняття зустрічного позову до спільного розгляду, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. За частиною другою цієї статті зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Суд погоджується з доводом сторони відповідача про те, що наведені у частині другій статті 193 ЦПК України випадки взаємопов`язаності сформульовані як альтернативні приклади, а не як вичерпний перелік. Водночас процесуальний закон вимагає одночасної наявності двох передумов: взаємопов`язаності позовів та доцільності їх спільного розгляду. Отже, самого факту участі тих самих сторін, перебування їх у шлюбі або виникнення вимог у широкій сфері сімейних відносин недостатньо. Взаємний зв`язок має бути таким, щоб спільний розгляд сприяв правильному й оперативному вирішенню спорів, дозволяв уникнути взаємосуперечливих рішень або щоб результат розгляду однієї вимоги безпосередньо впливав на вирішення іншої.
Предметом первісного позову є припинення шлюбних правовідносин. Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України при вирішенні такого спору суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя та інші обставини їх життя і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них або їхніх дітей, що мають істотне значення.
Натомість заявлені ОСОБА_2 зустрічні вимоги потребують встановлення складу і правового режиму майна, часу та джерел його набуття, дійсної вартості нерухомого і рухомого майна, змісту кредитних зобов`язань та поруки, розміру і джерел здійснених платежів, обсягу витрат на утримання, ремонт і поліпшення будинку, а також обставин придбання, користування та відчуження транспортних засобів. Ці обставини формують самостійний предмет доказування та не є необхідними для вирішення питання про припинення шлюбу.
Частина перша статті 68 Сімейного кодексу України встановлює, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. За частиною першою статті 69 цього Кодексу дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Отже, сам закон виходить із матеріально-правової самостійності спору про поділ майна щодо спору про припинення шлюбу.
Посилання позивачки за зустрічним позовом на те, що наявність майнових вимог спростовує викладене у первісному позові твердження про відсутність між сторонами майнового спору, не створює взаємопов`язаності у розумінні частини другої статті 193 ЦПК України. Відсутність майнових претензій не є юридичною передумовою розірвання шлюбу. Тому навіть встановлення факту існування неврегульованого спору щодо будинку, кредиту, платежів чи транспортних засобів саме по собі не виключає і не обмежує можливості вирішення первісної вимоги про припинення шлюбу.
Так само задоволення будь-якої із заявлених зустрічних вимог - про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, стягнення компенсації його вартості, кредитних, комунальних чи інших платежів, компенсації вартості транспортних засобів - не може спричинити повну або часткову відмову у позові про розірвання шлюбу. У свою чергу, вирішення вимоги про розірвання шлюбу не визначає наперед належність спірного майна, розмір часток сторін чи обсяг можливих грошових компенсацій.
Подана 15 вересня 2026 року фотокопія рішення суду від 11 березня 2002 року та доводи про необхідність встановлення дати державної реєстрації розірвання шлюбу не змінюють предмета зустрічного позову. Суд у межах цієї ухвали не дає оцінки достовірності, юридичній силі та правовим наслідкам зазначеного документа, оскільки такі питання можуть мати значення при вирішенні спору по суті. Однак сам факт того, що певна обставина щодо існування або припинення шлюбу може бути релевантною також для правової кваліфікації майна, не перетворює комплекс майнових вимог на матеріально-правовий засіб захисту проти первісної вимоги про розірвання шлюбу та не усуває відмінності предметів доказування.
Верховний Суд у справі № 464/698/20, відмовляючи ухвалою від 09 листопада 2020 року у відкритті касаційного провадження щодо судових рішень про повернення зустрічного позову, погодився з висновком судів про те, що позов про розірвання шлюбу та зустрічний позов про поділ спільного майна подружжя не є взаємопов`язаними у розумінні статті 193 ЦПК України, оскільки під час їх розгляду дослідженню підлягають різні обставини та відповідні правовідносини, а тому їх спільний розгляд є недоцільним. При цьому Верховний Суд вказав, що правильне застосування статті 193 ЦПК України у тій ситуації є очевидним і не викликає розумних сумнівів.
У постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 369/12814/22 також наведено висновок про те, що вимоги про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя є різними за своїм змістом і обґрунтуванням, регулюються різними нормами, не є однорідними, а від вирішення одних не залежить вирішення інших. Водночас у цій справі взаємопов`язаними були визнані саме майнові вимоги обох сторін про поділ майна подружжя, оскільки вони стосувалися однієї майнової маси та однакових фактичних обставин, які підлягали доказуванню.
Суд враховує посилання сторони відповідача на постанову Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 369/599/16-ц. У тій справі дійсно одночасно розглядалися первісний позов про розірвання шлюбу та зустрічний позов про поділ майна. Однак предметом перегляду Верховним Судом було правильне застосування норм матеріального права щодо правового режиму квартири, а процесуальне питання відповідності зустрічного позову критеріям прийняття до спільного розгляду не вирішувалося. Тому саме по собі існування справи, у якій такі вимоги фактично були розглянуті разом, не формує висновку про обов`язковість прийняття будь-якого майнового позову як зустрічного до вимоги про розірвання шлюбу.
Посилання на постанову Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 521/1695/18 також не спростовує цього висновку. У тій справі первісний позов поряд із розірванням шлюбу вже містив вимоги про поділ майна подружжя, а зустрічний позов також стосувався поділу майна. Отже, майнові вимоги сторін мали безпосередньо спільний предмет правового регулювання. Крім того, Верховний Суд зазначив, що рішення в частині розірвання шлюбу та зустрічного позову в касаційному порядку не оскаржувалися і в цій частині не переглядалися.
Загальний підхід до застосування статті 193 ЦПК України узгоджується і з постановою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 756/11062/20, у якій зазначено, що вимоги, які не виникають з одних правовідносин і задоволення яких не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, не є зустрічними у відповідній частині, а за порушення вимог частини другої статті 193 ЦПК України така заява підлягає поверненню.
Оцінюючи доцільність спільного розгляду, суд також бере до уваги процесуальні наслідки прийняття зустрічного позову. За частиною четвертою статті 193 ЦПК України у разі прийняття зустрічного позову у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд переходить до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. У цій справі зустрічні вимоги, за їх змістом та заявленими клопотаннями, передбачають дослідження значного обсягу банківських, нотаріальних, реєстраційних та інших доказів, визначення вартості майна, встановлення обставин щодо транспортного засобу за межами України та можливе отримання доказів від компетентних органів Республіки Польща.
Складність зустрічного майнового спору сама по собі не є законною підставою для повернення позову, на чому обґрунтовано наголошує сторона відповідача. Проте в сукупності з відсутністю безпосередньої матеріально-правової та доказової залежності між результатами вирішення двох позовів вона має значення для оцінки другої обов`язкової умови частини другої статті 193 ЦПК України - доцільності спільного розгляду. За таких обставин об`єднання вимог не забезпечуватиме процесуальної економії, а призведе до істотного розширення предмета доказування і затягування вирішення самостійної немайнової вимоги.
Суд погоджується з доводом представника відповідачки про необхідність розмежування наслідків недодержання вимог статей 175, 177 ЦПК України та недодержання передумов статті 193 ЦПК України. За змістом частини другої статті 194 ЦПК України до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог до форми та змісту позовної заяви, застосовуються положення статті 185 ЦПК України. Тому можливі недоліки щодо ціни позову, розрахунку сум, реквізитів, судового збору чи інших формальних вимог самі по собі не є підставою для повернення зустрічного позову за частиною третьою статті 194 ЦПК України.
Разом з тим у цій справі встановлено самостійну процесуальну перешкоду, яка не може бути усунута шляхом залишення заяви без руху: зустрічна позовна заява не відповідає вимогам частини другої статті 193 ЦПК України щодо взаємопов`язаності з первісним позовом та доцільності спільного розгляду. Визначення ціни позову, доплата судового збору, уточнення грошових сум або подання додаткових документів не змінять предметів спору та не створять необхідного процесуального зв`язку між вимогою про розірвання шлюбу і заявленим майновим спором.
Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Оскільки суд встановив порушення саме вимог частини другої статті 193 ЦПК України, належним процесуальним наслідком є повернення зустрічної позовної заяви, а не залишення її без руху.
За таких обставин суд не вбачає необхідності у межах цієї ухвали вирішувати питання про попереднє визначення ціни позову, відстрочення сплати судового збору або надавати оцінку іншим можливим недолікам форми та змісту зустрічної позовної заяви. Клопотання про витребування доказів, направлення судового доручення до компетентних органів Республіки Польща та надання строку для уточнення майнових вимог заявлені для забезпечення розгляду саме зустрічного майнового спору і після повернення зустрічної позовної заяви не підлягають вирішенню у межах цього провадження.
Повернення зустрічної позовної заяви не є вирішенням заявлених майнових вимог по суті, не свідчить про оцінку їх обґрунтованості та не перешкоджає ОСОБА_2 звернутися з відповідними вимогами до суду в порядку самостійного позовного провадження.
На підставі викладеного та керуючись статтями 193, 194, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд
постановив:
Клопотання ОСОБА_2 про прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду, об`єднання її з первісним позовом та перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження - залишити без задоволення.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації 1/2 вартості майна, стягнення компенсації кредитних платежів, комунальних платежів, витрат на ремонт та витребування доказів - повернути ОСОБА_2 .
Роз`яснити ОСОБА_2 , що повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає зверненню до суду з відповідними майновими вимогами в порядку самостійного позовного провадження.
Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів цивільної справи № 650/4240/26.
Копію цієї ухвали разом із зустрічною позовною заявою та доданими до неї документами надіслати ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 24 вересня 2026 року.
Суддя: __________________ О.О. Сікора