Постанова № 141385023 у справі № 650/4240/26 від 11.11.2026

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

іменем України

справа: №650/4240/26

провадження: №22-ц/819/1318/26

11 листопада 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),

судді: Базіль Л.В.,

Приходько Л. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 вересня 2026 року, постановлену під головуванням судді Сікори О.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

встановив:

В червні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, укладеного 29 жовтня 1994 року та зареєстрованого Шевченківською сільською радою Скадовського району Херсонської області, актовий запис № 14.

Позов мотивований фактичним припиненням між сторонами сімейних відносин, їхнім окремим проживанням протягом тривалого часу, відсутністю спільного господарства та небажанням позивача продовжувати шлюбні відносини з відповідачем.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 червня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації 1/2 вартості майна, стягнення компенсації кредитних платежів, комунальних платежів, витрат на ремонт, в якому просила:

визнати придбаний 13 березня 2006 року житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;

стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію частини дійсної ринкової вартості зазначеного житлового будинку у розмірі, який буде уточнений після витребування доказів та оцінки майна;

стягнути з ОСОБА_2 суми, фактично сплачені нею як поручителем та/або шляхом утримань із заробітної плати на погашення кредиту, пов`язаного з будинком у розмірі, який буде уточнений після витребування доказів;

стягнути з ОСОБА_2 1/2 частину розміру комунальних платежів, витрат на ремонт, утримання та поліпшення будинку або врахувати їх при визначенні загальної компенсації;

стягнути з ОСОБА_2 компенсацію 1/2 вартості автомобіля Ford, придбаного за сімейні кошти та відчуженого за 3 000 доларів США, попередньо у розмірі еквівалентному 1500 доларів США у гривні.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 заявила клопотання про витребування у ОСОБА_2 документів щодо автомобіля Ford з польським реєстраційним номером НОМЕР_1 ; після отримання доказів надати строк для уточнення вимог щодо 1/2 вартості цього майна; заявила клопотання про витребування доказів щодо житлового будинку; реєстраційних документів, нотаріальної справи та технічної документації; щодо кредитного зобов`язання, договору поруки, заяви про утримання коштів із заробітної плати та фактичного погашення кредиту; щодо направлення судового доручення до компетентних органів Республіки Польща щодо автомобіля Ford WY 641 EE у разі неподання доказів ОСОБА_2 .

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що під час перебування у шлюбі 13 березня 2006 року за кредитні кошти сторонами був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1 . Вона виступила поручителем за кредитним договором та здійснювала погашення кредиту за рахунок коштів, які утримувалися з її заробітної плати; за власний рахунок сплачувала комунальні послуги за будинок, здійснювала витрати на його утримання та ремонт.

За час перебування у шлюбі ОСОБА_3 за спільні кошти придбав автомобіль марки Ford, однак не переоформив його на себе, а користувався транспортним засобом на підставі довіреності. Надалі він продав/передав автомобіль аналогічним способом за 3000 доларів США, що є підставою для стягнення на користь позивача за зустрічним позовом компенсації вартості Ѕ частини автомобілю.

Просила об`єднати зустрічний позов із первісним позовом у справі №650/4240/26.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 вересня 2026 року залишено без задоволення клопотання ОСОБА_1 про прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду, об`єднання її з первісним позовом.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації 1/2 вартості майна, стягнення компенсації кредитних платежів, комунальних платежів, витрат на ремонт та витребування доказів, повернуто ОСОБА_1 .

Роз`яснено ОСОБА_1 , що повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає зверненню до суду з відповідними майновими вимогами в порядку самостійного позовного провадження.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зустрічна позовна заява ОСОБА_1 не відповідає критеріям доцільності спільного розгляду, передбаченим статтею 193 ЦПК України, а тому не підлягає прийняттю до спільного розгляду з первісним позовом.

Суд зазначив, що предметом первісного позову є припинення шлюбних правовідносин, при вирішенні якого суд має з`ясувати фактичні взаємини подружжя та інші обставини їхнього життя і постановити рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Натомість заявлені ОСОБА_1 зустрічні вимоги потребують встановлення складу і правового режиму майна, часу та джерел його набуття, дійсної вартості нерухомого і рухомого майна, змісту кредитних зобов`язань та поруки, розміру і джерел здійснених платежів, обсягу витрат на утримання, ремонт і поліпшення будинку, а також обставин придбання, користування та відчуження транспортним засобом. Ці обставини формують самостійний предмет доказування та не є необхідними для вирішення питання про припинення шлюбу.

Суд, пославшись на частину першу статті 68 СК України, вказав, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. За частиною першою статті 69 цього Кодексу дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Отже, сам закон виходить із матеріально-правової самостійності спору про поділ майна щодо спору про припинення шлюбу.

Посилання позивачки за зустрічним позовом на те, що наявність майнових вимог спростовує викладене у первісному позові твердження про відсутність між сторонами майнового спору, не створює взаємопов`язаності у розумінні частини другої статті 193 ЦПК України. Відсутність майнових претензій не є юридичною передумовою розірвання шлюбу. Тому навіть встановлення факту існування неврегульованого спору щодо будинку, кредиту, платежів чи транспортних засобів саме по собі не виключає і не обмежує можливості вирішення первісної вимоги про припинення шлюбу.

Так само задоволення будь-якої із заявлених зустрічних вимог - про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, стягнення компенсації його вартості, кредитних, комунальних чи інших платежів, компенсації вартості транспортних засобів - не може спричинити повну або часткову відмову у позові про розірвання шлюбу. У свою чергу, вирішення вимоги про розірвання шлюбу не визначає наперед належність спірного майна, розмір часток сторін чи обсяг можливих грошових компенсацій.

При цьому суд зауважив, що подана ОСОБА_1 15 вересня 2026 року фотокопія Скадовського місцевого суду від 11 березня 2002 року про розірвання між сторонами шлюбу та доводи про необхідність встановлення дати державної реєстрації розірвання шлюбу, не змінюють предмета зустрічного позову. Суд у межах цієї ухвали не дає оцінки достовірності, юридичній силі та правовим наслідкам зазначеного документа, оскільки такі питання можуть мати значення при вирішенні спору по суті. Однак сам факт того, що певна обставина щодо існування або припинення шлюбу може бути релевантною також для правової кваліфікації майна, не перетворює комплекс майнових вимог на матеріально-правовий засіб захисту проти первісної вимоги про розірвання шлюбу та не усуває відмінності предметів доказування.

Спільний розгляд зустрічної позовної заяви з первісним позовом призведе до ускладнення та затягування розгляду справи, оскільки потребуватиме встановлення обставин, які не є необхідними для розгляду первісного позову про розірвання шлюбу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , пославшись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення питання щодо об`єднання в одне провадження вимог за зустрічним позову та первісним позовом, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду від 24 вересня 2026 року про повернення зустрічної позовної заяви скасувати, матеріали в частині вирішення питання про прийняття зустрічного позову направити до суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом про розірвання шлюбу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що до постановлення оскаржуваної ухвали у справі з`явилася принципово нова обставина, а саме скаржником 15 вересня 2026 року було подано суду фотокопію рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 11 березня 2002 року у справі №2-611/2002, яким вже вирішено питання про розірвання шлюбу між сторонами, зареєстрованого 29 жовтня 1994 року за актовим записом №14. Одночасно було заявлено клопотання про витребування від компетентного органу ДРАЦС інформації про те, чи здійснювалась державна реєстрація розірвання шлюбу на підставі цього рішення, і якщо здійснювалась, то якою саме датою.

На думку скаржника, саме ця обставина має визначальне значення для правильного застосування частини другої статті 193 ПК України у справі, оскільки взаємопов`язаність позовів ґрунтується на лише на тому, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, а існує спільна юридично значуща обставина та спільний доказовий комплекс, який пов`язаний з встановленням моменту державної реєстрації розірвання шлюбу між сторонами. Встановлення цієї обставини має значення як для первісного позову про розірвання шлюбу, так і для зустрічного позову в частині правової кваліфікації майнових вимог позивача за зустрічним позовом, з урахуванням правового режиму майна подружжя чи встановлення між сторонами фактичних сімейних відносин, джерел набуття майна, ведення спільного господарства, оформлення договорів кредиту на придбання нерухомого майна та поруки, сплати платежів тощо.

Вирішивши питання про повернення зустрічної позовної заяви, суд помилково не врахував, що за приписами статті 193 ЦПК України допускається спільний розгляд первісного та зустрічного позовів у разі взаємопов`язаності вимог і доцільного їх спільного розгляду, навіть якщо обидві вимоги можуть бути розглянуті в окремих провадженнях, однак фактичні обставини у справах та докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги, є однаковими для позовів.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Смоляк О.О., діючи в інтересах ОСОБА_2 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 вересня 2026 року без змін, вказавши про її законність та обґрунтованість.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи наведене, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до вимог частини першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов:

1) обидва позови взаємопов`язані;

2) спільний їх розгляд є доцільним.

Взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись.

Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв`язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.

Аналіз змісту статті 193 ЦПК України дає підстави вважати, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов`язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

Взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18).

З постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №200/22329/14-ц вбачається, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).

У пункті 21 постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №904/6157/19 зазначено, що взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору (взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах); вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.

Згідно з постановами Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі №910/18778/20, від 22 квітня 2019 року у справі № 914/2236/18, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.

Конструкція частини 2 статті 193 ЦПК України вказує на її імперативність, тобто, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги.

Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Судом встановлено, що в червні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, укладеного 29 жовтня 1994 року між сторонами. Зі змісту первісного позову вбачається, що предметом доказування є встановлення існування між сторонами зареєстрованого шлюбу, припинення шлюбних відносин, встановлення волевиявлення сторін щодо можливості збереження сім`ї або наявності підстав щодо розірвання шлюбу.

В липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя; стягнення грошової компенсації вартості спільного майна подружжя та компенсації кредитних платежів, комунальних платежів, витрат на утримання майна.

Предметом доказування зустрічної позовної заяви є наявність у сторін спільного сумісного майна, його обсяг, порядок набуття та утримання, встановлення прав та обов`язків сторін щодо заявленого майна.

Тобто, зустрічні позовні вимоги є майновими та спрямовані на одержання позивачем за зустрічним позовом компенсації вартості частини спільного майна подружжя та витрат на утримання цього майна.

Таким чином, вимоги за первісним та зустрічним позовами є різними, як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін спору, що зумовлює самостійний предмет їх доказування, а отже не є однорідними та взаємопов`язаними, що правильно встановив суд першої інстанції. Зв`язок між вимогами зустрічного та первісного позовів є лише опосередкованим, а тому спільний розгляд первісного та зустрічного позовів у цій справі не є доцільним та матиме наслідком зволікання зі своєчасним розглядом справи.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з аргументами ОСОБА_1 про те, що ухвалення 11 березня 2002 року Скадовським районним судом Херсонської області рішення у справі №2-611/2002 про розірвання шлюбу між сторонами та встановлення факту державної реєстрації розірвання шлюбу на підставі зазначеного судового рішення має правове значення як для розгляду первісного позову, так й зустрічних позовних вимог. Проте, взаємопов`язаність та доцільність розгляду первісних і зустрічних вимог в одному провадженні є необґрунтованою, а доведення вимог і заперечень у різних провадженнях одним й тими ж доказом не виключається.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позови мають різні предмети, правові підстави та в переважній більшості докази, якими позивачі мають підтвердити свої вимоги.

Згідно інформації Управління державної реєстрації відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонській області №23420/04.3-29 від 14 жовтня 2026 року встановлено, що за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі-Реєстр) виявлено актовий запис про шлюб №14, складний 29 жовтня 1994 року виконавчим комітетом Шевченківської сільської ради Скадовського району Херсонської області, щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Відомості про розірвання шлюбу в зазначеному актовому записі відсутні. Крім того, згідно відомостей Реєстру актового запису про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не виявлено.

Аналіз первісного позову про розірвання шлюбу та зустрічного позову про поділ майна подружжя дає підстави вважати, що хоч правовідносини, які виникли між сторонами і регулюються Сімейним Кодексом України, однак позови можуть бути розглянуті окремо незалежно один від іншого, оскільки ці позови не є взаємопов`язані і задоволення зустрічного позову жодним чином не впливає на задоволення первісного позову. Можливе задоволення зустрічного позову в даному випадку не доводить відсутність підстав для розірвання шлюбу за вимогами первісного позову. Так само і результат розгляду первісного позову не свідчитиме про наявність чи відсутність підстав для автоматичного задоволення іншого позову. Ухвалення рішень за кожним з позовів залежить від того, чи будуть доведені сторонами обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог.

Виходячи з положень ЦПК України ,зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним за наявності двох умов: по-перше, вони мають бути взаємопов`язаними, а по-друге, обидва позови виникають з одних правовідносин або якщо задоволення одного позову може виключити повністю або частково задоволення іншого. В цій справі наведені умови не вбачаються та об`єднання цих позовів не є таким, що сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору.

Встановивши, що спільний розгляд зустрічної позовної заяви з первісним позовом є недоцільним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зустрічний позов не може бути прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом, адже при розгляді позову про поділ майна подружжя істотно розширюється предмет доказування, що призведе до затягування розгляду справи про розірвання шлюбу.

За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 вересня 2026 року постановлена з додержанням вимог закону, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: Л.В. Базіль

Л.А. Приходько