ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/2393/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Фермерського господарства "Лебідь": Кушнірук В.М.,
від Приватного сільськогосподарського підприємства "Ексім-Агро": не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі
апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Ексім-Агро"
на рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2026 року, суддя в І інстанції Петренко Н.Д., повний текст якого складено 19.02.2026, в м. Одесі
у справі: №916/2393/25
за позовом: Фермерського господарства "Лебідь"
до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Ексім-Агро"
про стягнення 534 672,00 грн
та за зустрічним позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Ексім-Агро"
до відповідача: Фермерського господарства "Лебідь"
про стягнення у розмірі 609 878,10 грн
ВСТАНОВИВ
Фермерське господарство "Лебідь" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства "Ексім-Агро" з вимогами про стягнення заборгованості за поставлену сою у розмірі 534 672,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ФГ "Лебідь" посилалося на те, що на виконання умов договору поставки ФГ "Лебідь" було поставлено ПСП "Ексім-Агро" загалом 54,46 т сої на суму 945 744,74 грн. Однак, в порушення умов договору стороною ПСП "Ексім-Агро" було сплачено лише 411 071,71 грн, в зв`язку з чим наявна заборгованість у сумі 534 672,00 грн.
Приватне сільськогосподарське підприємство "Ексім-Агро" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення із Фермерського господарство "Лебідь" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Ексім-Агро" 609 878,10 грн пені від вартості непоставленого товару за договором поставки.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що ФГ «Лебідь» порушило умови Специфікації № 1 до договору, поставивши лише 54,46 т сої із погоджених 400 т. Таким чином, непоставленою залишилась 345,54 т сої вартістю 6 098 781,00 грн, що свідчить про прострочення виконання зобов`язання. Договір є чинним і не розірваним, а тому строк виконання його обов`язку з оплати товару не настав. На підставі пунктів 5.11- 5.13 договору воно призупинило виконання своїх грошових зобов`язань до повної поставки товару та сплати пені. На адресу ФГ «Лебідь» була направлена претензія від 07.10.2024, яка залишилась без задоволення, а 29.11.2024 - повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції у вигляді призупинення виконання грошових зобов`язань до належного виконання умов договору. Посилаючись на те, що у період з 14.09.2024 по 23.09.2024 було поставлено лише 54,46 т сої, а прострочення поставки решти 345,54 т становить 359 днів, просить стягнути з відповідача пеню в сумі 609 878,10 грн на підставі п.5.5 договору.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.02.2026 у справі №916/2393/25 у задоволенні первісного та зустрічного позовів - відмовлено у повному обсязі.
Суд дійшов висновку, що позивач за первісним позовом не надав належних і допустимих доказів поставки товару відповідно до умов Специфікації № 1, зокрема доказів передачі сої вантажоодержувачу ПП «ВАЛЛЄТТА» у визначеному договором місці поставки. Разом із тим позивачем за зустрічним позовом також не надано належних доказів фактичних обставин поставки 54,46 т сої, на які він посилався як на підставу нарахування пені. Матеріали справи не підтверджують дату такої поставки, що позбавляє суд можливості перевірити правильність здійсненого розрахунку пені.
За таких обставин суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами не підтверджено ані вимоги первісного позову про стягнення вартості поставленого товару, ані вимоги зустрічного позову про стягнення пені, у зв`язку з чим обидва позови задоволенню не підлягають.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства "Ексім-Агро", в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2026 у справі №916/2393/25 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Ексім-Агро" задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до пункту 5.5 договору у разі прострочення поставки постачальник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 10 % його вартості. За умовами Специфікації № 1 ФГ «Лебідь» мало поставити 400 тонн сої у строк до 23.09.2024, проте фактично не поставило 345,54 тонни товару.
Скаржник вказує, що пеня була нарахована саме за прострочення поставки непоставленої частини товару з 24.09.2024, тобто з дня, наступного після закінчення встановленого договором строку поставки, а не залежно від дати поставки 54,46 тонни сої. Тому висновок суду про неможливість задоволення зустрічного позову через відсутність доказів поставки 54,46 тонни товару є помилковим, оскільки ці обставини не впливають на факт прострочення поставки решти 345,54 тонни сої та нарахування пені за таке порушення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; призначено дану справу до розгляду на 09.06.2026 о 12:30 та в подальшому відкладено розгляд справи на 15.09.2026 об 11:30.
В судовому засіданні брав участь представник позивача за первісним позовом.
Інший учасники судового процесу участі не брав, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності відповідача за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2024 між ПСП «Ексім-Агро», як Покупцем, та ФГ «Лебідь», як Постачальником, укладено договір поставки № DMV-SY1409-05, за яким, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію («Товар») на умовах, узгоджених з Покупцем і вказаних у Договорі та/або в Специфікаціях до Договору, а Покупець зобов`язується здійснити приймання та оплату Товару.
Відповідно до пункту 1.2 Договору № DMV-SY1409-05 найменування, асортимент, кількість та якісні характеристики Товару зазначаються у Специфікаціях, які підписуються обома Сторонами та є невід`ємною частиною цього Договору.
Згідно з пунктом 3.1 Договору № DMV-SY1409-05 Постачальник зобов`язується поставити та передати Товар Покупцю у строки, зазначені в Специфікації до Договору, у відповідності до базисних умов поставки.
Пунктом 3.2 Договору № DMV-SY1409-05 сторонами погоджено, що поставка вважається виконаною з дати отримання Покупцем останньої партії Товару від його загальної кількості зазначеної у Специфікаціях до Договору.
Датою поставки Товару вважається дата відмітки Вантажоодержувача про прийом Товару на товарно-транспортних накладних, оформлених згідно з Законом України від 05.04.2001 р. №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт», Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.12.1997р. №363 та Додатком №2 (Інструкції з оформлення товарно-транспортних накладних), якщо інше не передбачено Специфікаціями. Інформація про Вантажоодержувача вказується у Специфікаціях до Договору (п.3.3. Договору).
Згідно з п. 3.4. Договору Перехід права власності відбувається в момент передачі Товару Постачальником Покупцю за видатковою накладною в пункті поставки.
Відповідно до п. 5.4 Договору Покупець несе відповідальність за прострочення оплати Товару відповідно у вигляді пені у розмірі 1% від простроченого платежу, за весь час прострочення.
Згідно з пунктом 5.5 Договору у разі прострочення поставки Товару за цим Договором Постачальник зобов`язується сплатити Покупцеві пеню в розмірі 1% від вартості непоставленого та/або несвоєчасно поставленого Товару за кожний день прострочення. Максимальна сума нарахованої пені не може перевищувати 10% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.
Згідно з пунктом 5.11 Договору сторони домовилися, що у випадку порушення Постачальником своїх зобов`язань за цим Договором, Покупець застосовує оперативно-господарську санкцію у вигляді призупинення виконання грошових зобов`язань Покупця перед Постачальником, що виникають з цього Договору.
Відповідно до пункту 5.12 Договору призупинення виконання грошових зобов`язань Покупцем здійснюється в односторонньому порядку без попереднього пред`явлення претензії чи вимоги про виконання зобов`язання Постачальником.
Згідно з пунктом 5.13 Договору зазначена в п. 5.11 Договору оперативно-господарська санкція застосовується в термін до моменту належного виконання Постачальником зобов`язань за цим Договором.
Пунктом 5.14 Договору протягом часу застосування оперативно-господарської санкції у вигляді призупинення виконання грошових зобов`язань Покупця перед Постачальником, Покупець звільняється від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання.
Згідно з п. 7.1. Договору Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до « 30» вересня 2024 р., а в частині невиконаних зобов`язань - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.
У відповідності та на виконання вищезазначених умов Договору, між ПСП «Ексім-Агро», як Покупцем, та ФГ «Лебідь», як Постачальником, 14.09.2024 було підписано Специфікацію № 1 до Договору поставки № DMV-SY1409-05 від 14.09.2024 р.
Згідно з умовами Специфікації № 1 ФГ «Лебідь» зобов`язалося поставити та передати у власність ПСП «Ексім-Агро» сою українського походження врожаю 2024 року:
- за ціною 17 650,00 грн за тонну з ПДВ; - в кількості 400 тон - терміни постачання: з 14.09.2024 по 23.09.2024.
Згідно з п. 2 Специфікації визначені наступні умови поставки: DAP (згідно «Інкотермс» в редакції 2010 року). Пункт поставки Товару: склад Вантажоодержувача. Вантажоодержувач: ПП «ВАЛЛЄТТА» Україна, 68001, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1. Постачальник зобов`язаний за власний рахунок забезпечити доставку Товару автотранспортом в пункт поставки Товару.
На підтвердження здійснення поставки товару відповідачу позивачем суду надано:
- Видаткову накладну №100 від 15.09.2024 на товар - соя українського походження урожаю 2024 року в кількості 27,44 т на суму 477 990,36 грн.
- Рахунок на оплату №28 від 15.09.2024 на суму 477 990,36 грн за поставку сої українського походження урожаю 2024 року в кількості 27,44 т.
- Видаткову накладну №101 від 19.09.2024 на товар - соя українського походження урожаю 2024 року в кількості 27,02 т на суму 467 754,38 грн.
- Рахунок на оплату №29 від 19.09.2024 на суму 467 754,38 грн за поставку сої українського походження урожаю 2024 року в кількості 27,02 т.
Позивач - ФГ "Лебідь" посилався на те, що на виконання умов договору поставки ФГ "Лебідь" було поставлено ПСП "Ексім-Агро" загалом 54,46 т сої на суму 945 744,74 грн. Однак, в порушення умов договору стороною ПСП "Ексім-Агро" було сплачено лише 411 071,71 грн, в зв`язку з чим наявна заборгованість у сумі 534 672,00 грн.
Позивач за зустрічним позовом - Приватне сільськогосподарське підприємство "Ексім-Агро" в свою чергу наголошувало, що ФГ «Лебідь» порушило умови Специфікації № 1 до договору, поставивши лише 54,46 т сої із погоджених 400 т. Таким чином, непоставленою залишилась 345,54 т сої вартістю 6 098 781,00 грн, що свідчить про прострочення виконання зобов`язання. Договір є чинним і не розірваним, а тому строк виконання його обов`язку з оплати товару не настав. На підставі пунктів 5.11- 5.13 договору воно призупинило виконання своїх грошових зобов`язань до повної поставки товару та сплати пені. Посилаючись на те, що у період з 14.09.2024 по 23.09.2024 було поставлено лише 54,46 т сої, а прострочення поставки решти 345,54 т становить 359 днів, просило стягнути з відповідача пеню в сумі 609 878,10 грн на підставі п.5.5 договору.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.02.2026 у справі №916/2393/25 у задоволенні первісного та зустрічного позовів - відмовлено у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позовів, місцевий господарський суд виходив з факту недоведеності факту поставки товару.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 повернуто без розгляду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лебідь" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2026 у справі №916/2393/25 у зв`язку з несплатою судового збору.
Судова колегія звертає увагу, що скаржник - Приватне сільськогосподарське підприємство "Ексім-Агро", який є позивачем за зустрічним позовом, не погоджується із оскаржуваним рішенням виключно в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.
У зв`язку з чим, в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Ексім-Агро" заборгованості за поставлену сою у розмірі 534 672,00 грн перегляд рішення Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
У зв`язку з чим предметом апеляційного перегляду даної справи є вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 609 878,10 грн пені від вартості непоставленого товару за договором поставки № DMV-SY1409-05 від 14.09.2024.
Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що в даному випадку наявні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( п. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
За положеннями статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановив суд та підтверджується матеріалами справи, 14.09.2024 між ПСП «Ексім-Агро» (Покупець) та ФГ «Лебідь» (Постачальник) укладено Договір поставки № DMV-SY1409-05, згідно з п. 1.2, п. 3.1 якого найменування, асортимент, кількість товару та строки його поставки визначаються у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною Договору.
Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що поставка вважається виконаною з дати отримання Покупцем останньої партії Товару від його загальної кількості, зазначеної у Специфікаціях.
На виконання умов Договору сторонами було підписано Специфікацію № 1 від 14.09.2024, відповідно до умов якої ФГ «Лебідь» взяло на себе зобов`язання поставити та передати у власність ПСП «Ексім-Агро» сою українського походження врожаю 2024 року в кількості 400 тонн за ціною 17 650,00 грн за тонну (з ПДВ) на загальну суму 7 060 000,00 грн у строк з 14.09.2024 по 23.09.2024 включно.
Судова колегія підкреслює, що спору стосовно загальної кількості поставленого відповідачу товару (54,46 т) та загального розміру здійсненої відповідачем оплати за Договором між сторонами немає.
Відповідні обставини справи щодо дат та обсягів здійснених поставок, а також дат і розмірів здійснених платежів визнаються як позивачем, так і відповідачем, прямо покладена останніми в основу своїх позовів. Більше того, саме Приватне сільськогосподарське підприємство "Ексім-Агро" як отримувач товару посилалось у заявах по суті спору щодо фактичного його отримання, що додатково підтверджує відсутність між сторонами спору щодо цього факту та відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України звільняє сторони від доказування даних обставин.
З матеріалів справи вбачається, що ФГ «Лебідь» у встановлений Специфікацією № 1 строк (до 23.09.2024) виконало своє зобов`язання лише частково, поставивши сою в кількості 54,46 т.
Зобов`язання щодо поставки решти товару в обсязі 345,54 т (загальною вартістю 6 098 781,00 грн) Постачальником виконано не було ані у визначений договором строк, ані станом на момент звернення із зустрічним позовом до суду.
Таким чином, з огляду на погоджену сторонами кількість товару у 400 тонн та встановлений кінцевий строк його поставки - 23.09.2024, невиконання Постачальником свого обов`язку щодо поставки 345,54 тонни товару свідчить про прострочення виконання договірного зобов`язання, яке настало з 24.09.2024.
Так, за ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.5 Договору сторони прямо погодили відповідальність Постачальника за порушення строків поставки Товару у вигляді пені в розмірі 1 % від вартості непоставленого та/або несвоєчасно поставленого Товару за кожний день прострочення, при цьому загальний розмір пені не може перевищувати 10 % вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.
За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що ФГ «Лебідь» не виконало взятого на себе за Договором та Специфікацією № 1 зобов`язання щодо поставки 400 тонн сої у погоджений сторонами строк - до 23.09.2024 включно.
Отже, з 24.09.2024, тобто з дня, наступного за останнім днем встановленого сторонами строку поставки, ФГ «Лебідь» перебуває у простроченні щодо поставки 345,54 тонни сої.
Саме з цієї дати у ПСП «Ексім-Агро» виникло право на нарахування передбаченої пунктом 5.5 Договору пені на вартість непоставленого у встановлений строк Товару.
Судова колегія не бере до уваги заперечення позивача про те, що подальше невиконання ним зобов`язання з поставки товару було зумовлене нездійсненням відповідачем повної передоплати, з посиланням на положення статті 594 ЦК України, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено можливості зупинення подальшої поставки товару або його утримання до моменту здійснення відповідачем повної оплати, а матеріали справи, у свою чергу, не містять доказів належного застосування позивачем передбаченого статтею 594 ЦК України права притримання. Зокрема, відповідно до частини першої статті 595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника. Водночас позивачем не надано жодних доказів повідомлення відповідача про застосування притримання товару, визначення товару, який підлягає притриманню, та обставин, з яких таке притримання здійснюється.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність доказів дати поставки 54,46 тонни сої перешкоджає перевірці правильності розрахунку пені, оскільки остання нарахована не з дати фактичної поставки зазначеної кількості товару, а з наступного дня після закінчення граничного строку поставки всієї погодженої сторонами кількості Товару - з 24.09.2024.
Судом встановлено, що для визначення початку прострочення у цьому випадку необхідною умовою є встановлений сторонами в специфікації № 1 від 14.09.2024 кінцевий строк виконання Постачальником обов`язку щодо поставки всієї кількості Товару. Після його спливу непоставлена частина товару - 345,54 тонни - є товаром, поставка якого прострочена, що, відповідно до пункту 5.5 Договору, є підставою для нарахування пені.
Таким чином, вартість 345,54 тонни непоставленої сої за погодженою сторонами ціною 17650,00 грн за тонну становить 6 098 781,00 грн. З урахуванням умов пункту 5.5 Договору пеня за період прострочення з 24.09.2024 по 17.09.2025 з огляду на встановлене сторонами обмеження її максимального розміру 10 % від вартості непоставленого Товару, становить 609 878,10 грн.
Заявлений ПСП «Ексім-Агро» розрахунок пені є арифметично правильним, здійснений відповідно до погодженого сторонами порядку визначення відповідальності за прострочення поставки та не перевищує встановленого Договором граничного розміру неустойки та умов специфікації.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що місцевий господарський суд неправильно визначив обставини, які мають значення для вирішення зустрічного позову, пов`язавши можливість перевірки розрахунку пені з датою поставки 54,46 тонни сої. Натомість визначальним для вирішення спору є встановлений та сторонами не заперечений факт непоставки 345,54 тонни Товару у погоджений строк до 23.09.2024 та, відповідно, виникнення з 24.09.2024 прострочення виконання цього зобов`язання.
Отже, вимоги зустрічного позову про стягнення з ФГ «Лебідь» на користь ПСП «Ексім-Агро» пені у розмірі 609 878,10 грн є такими , що відповідають умовам договору поставки та № 1 від 14.09.2024, а наведені в апеляційній скарзі доводи в цій частині є підставними.
Разом з цим, приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.
Крім того, при застосуванні положень статті 551 Цивільного кодексу України поняття "значно" є оціночним і має конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведеної статті направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказана норма не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.
У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов`язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Таким чином, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці та застосований, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23 та від 09.11.2023 у справі №902/919/22.
Отже, на підставі частини третьої статті 551 Цивільного Кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) до їх розумного розміру (постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 09.08.2023 у справі №921/100/22, від 09.08.2023 у справі №921/100/22 та від 20.04.2023 у справі №904/124/22).
У разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.
Відтак, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
При цьому колегія суддів наголошує на відсутності правових підстав для ототожнення інституту зменшення розміру неустойки зі звільненням відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки зменшення судом розміру штрафних санкцій є лише передбаченим законом проявом обмеження відповідальності боржника за наявності відповідних підстав для цього, що жодним чином не суперечить принципам розумності та справедливості.
Враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, беручи до уваги умови воєнного стану, а також відсутність жодного доказу на підтвердження погіршення фінансового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті прострочення відповідача, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що застосування штрафних санкцій не повинно лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Оцінюючи пропорційність заявленої до стягнення неустойки, колегія суддів в першу чергу враховує поведінку обох сторін у спірних правовідносинах, оскільки саме така комплексна оцінка відповідає правовій природі інституту зменшення неустойки та спрямована на забезпечення справедливого балансу інтересів сторін.
Як встановлено судом, ФГ «Лебідь» 15.09.2025 та 19.09.2025 фактично поставило ПСП «Ексім-Агро» сою у кількості 54,46 тонни на загальну суму 945 744,74 грн, що не заперечується сторонами.
При цьому матеріали справи не містять доказів заявлення ним зауважень щодо якості, номенклатури чи кількості фактично отриманого товару.
Разом із тим ПСП «Ексім-Агро» сплатило ФГ «Лебідь» лише 411 071,71 грн, унаслідок чого, за встановленими у справі обставинами, виникла заборгованість за фактично отриманий товар у розмірі 534 672,00 грн, яка стала предметом первісного позову у цій справі.
Згідно специфікації оплата здійснюється в порядку: 86% вартості партії протягом 3 банківських днів від дати накопичення партії, 14 % вартості партії здійснюється після реєстрації податкової накладної.
Таким чином, ПСП «Ексім-Агро», отримавши товар, не виконало у повному обсязі власного грошового зобов`язання перед Постачальником.
Як було вище зазначено, в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Ексім-Агро" заборгованості за поставлену сою у розмірі 534 672,00 грн перегляд рішення Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначена обставина неповної оплати сама по собі не звільняє ФГ «Лебідь» від відповідальності за порушення зобов`язання щодо поставки погодженого сторонами обсягу товару та не є підставою для відмови у застосуванні договірної неустойки.
Водночас вона підлягає врахуванню судом при оцінці обставин, що мають істотне значення для визначення розміру неустойки.
Судова колегія враховує, що ПСП «Ексім-Агро» не надало доказів понесення ним реальних збитків унаслідок недопоставки товару, а також будь-яких інших негативних майнових наслідків, які перебували б у причинному зв`язку з порушенням ФГ «Лебідь» умов договору.
Зокрема, матеріали справи не містять доказів придбання ПСП «Ексім-Агро» аналогічного товару у третіх осіб за ціною, вищою від погодженої сторонами, понесення додаткових витрат у зв`язку з необхідністю заміщення недопоставленого товару, сплати штрафних санкцій іншим контрагентам, втрати доходу або інших майнових втрат, спричинених саме недопоставкою сої.
Отже, при встановленому факті порушення ФГ «Лебідь» договірного зобов`язання та наявності у ПСП «Ексім-Агро» права на застосування передбаченої договором відповідальності, матеріалами справи не підтверджено настання для останнього таких негативних майнових наслідків, які б за своїм розміром та характером відповідали заявленій до стягнення сумі неустойки.
При цьому заявлена до стягнення неустойка у розмірі 609 878,10 грн є значною, становить максимальний розмір відповідальності, встановлений пунктом 5.5 договору.
В свою чергу, за відсутності доказів понесення кредитором збитків чи інших негативних майнових наслідків застосування саме максимального розміру договірної неустойки, на переконання судової колегії, не відповідає встановленим у справі обставинам у їх сукупності.
За таких обставин виникає очевидна неспівмірність між заявленою до стягнення сумою пені (609 878,10 грн) та наслідками порушення зобов`язання, за яких стягнення неустойки в повному обсязі стає для кредитора джерелом отримання невиправданого додаткового прибутку, що перевищує вартість неоплаченого та ним же фактично отриманого товару. Подібна ситуація створює становище, за якого наслідки невиконання боржником зобов`язання стають вочевидь більш вигідними для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, що суперечить сутності майнової відповідальності у цивільному та господарському праві.
Водночас судова колегія враховує, що зменшення неустойки не повинно нівелювати саме призначення договірної відповідальності та позбавляти кредитора передбаченого договором засобу захисту його майнових інтересів. З огляду на це суд не вбачає підстав для повного звільнення ФГ «Лебідь» від відповідальності, оскільки факт порушення ним зобов`язання щодо поставки погодженого обсягу товару є встановленим.
За сукупністю наведених обставин, а саме: враховуючи значний розмір заявленої неустойки, її визначення у максимальному розмірі, передбаченому договором, відсутність доказів понесення ПСП «Ексім-Агро» реальних збитків та інших негативних майнових наслідків у зв`язку з недопоставкою товару, а також невиконання самим ПСП «Ексім-Агро» у повному обсязі грошового зобов`язання з оплати фактично отриманого товару, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки до 60 987,81 грн.
При цьому такий розмір зменшення, на думку судової колегії, є достатнім для врахування встановлених обставин справи та водночас не призводить до звільнення ФГ «Лебідь» від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.
Таким чином, судова колегія вважає, що стягнення з ФГ «Лебідь» неустойки у розмірі 60987,81 грн відповідає встановленим у справі обставинам, характеру допущеного порушення та фактичним наслідкам невиконання договірного зобов`язання, тоді як стягнення заявлених 609878,10грн за відсутності доведених ПСП «Ексім-Агро» збитків та інших негативних майнових наслідків є надмірним.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2026 у справі №916/2393/25 не відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає частковому скасуванню в частині відмови у задоволенні зустрічного позову з одночасним ухваленням нового рішення про часткове задоволення зустрічного позову; в решті рішення слід залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 129 ГПК України покладаються на позивача. При цьому судова колегія зазначає, що зменшення розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України не впливає на визначення розміру судового збору, який підлягає розподілу між сторонами. Відтак судовий збір підлягає розподілу виходячи з розміру заявленої позовної вимоги, а не з фактично стягнутої після її зменшення суми.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Ексім-Агро" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2026 у справі №916/2393/25 - задовольнити частково.
Рішення Господарського Одеської області від 10.02.2026 у справі №916/2393/25 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«У задоволенні первісного позову Фермерського господарства "Лебідь" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Ексім-Агро" про стягнення 534 672,00 грн - відмовити. Витрати по сплаті судового збору за подачу первісного позову покласти на Фермерське господарство "Лебідь".
Зустрічний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Ексім-Агро" до Фермерського господарства "Лебідь" про стягнення пені у розмірі 609 878,10 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "Лебідь" (ЄДРПОУ 30895143, адреса - 01014, м.Київ, вул. Соловцова, буд. 2, офіс 38) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Ексім-Агро" (ЄДРПОУ 31892976, адреса - 68241, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Забари, вул. Шевченка, буд. 28) пеню у розмірі 60 987 (шістдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 81 коп. та витрати по сплаті судового збору за подачу зустрічної позовної заяви у сумі 7 318 (сім тисяч триста вісімнадцять) гривень 53 коп.
Стягнути з Фермерського господарства "Лебідь" (ЄДРПОУ 30895143, адреса - 01014, м.Київ, вул. Соловцова, буд. 2, офіс 38) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Ексім-Агро" (ЄДРПОУ 31892976, адреса - 68241, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Забари, вул. Шевченка, буд. 28) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 10 977 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят сім) гривень 81 коп.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази в установленому порядку із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України
Повний текст постанови складено 24.09.2026.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Н.М. Принцевська
Я.Ф. Савицький