ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про закриття апеляційного провадження
22 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/597/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі": Албул В.С.,
від Комунального підприємства "СТЕПАНІВСЬКЕ": не з`явився
від Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу особи, яка не брала участь у розгляді даної справи Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2026 року, суддя в І інстанції Мостепаненко Ю.І., повний текст якого складено 24.04.2026, в м. Одесі
у справі №916/597/26
за позовом: Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі"
до відповідача: Комунального підприємства "СТЕПАНІВСЬКЕ"
про стягнення
ВСТАНОВИВ
Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "СТЕПАНІВСЬКЕ", в якій просило суд стягнути з відповідача 108 777,32 грн - заборгованість за необліковану електричну енергію, 2 977,22 грн - 3% річних, 4 643,40 грн - інфляційних витрат, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем рішення комісії, оформлене протоколом №97/1 від 31.10.2024 про здійснення нарахувань необлікованої електричної енергії. При цьому, рішення комісії було прийнято на підставі акта про порушення №8007504 від 01.10.2024, яким зафіксовано наявність порушень на об`єкті відповідача правил роздрібного ринку електричної енергії.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.04.2026 у справі №916/597/26 позов задоволено; стягнуто з Комунального підприємства "СТЕПАНІВСЬКЕ" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" 108 777,32 грн - заборгованості за необліковану електричну енергію, 2 977,22 грн - 3% річних, 4 643,40 грн - інфляційних витрат та 2662,40 грн - витрат по сплаті судового збору.
Суд встановив, що відповідач приєднався до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, однак артезіанська свердловина №83-Р до переліку об`єктів споживача не входила. Під час перевірки 01.10.2024 на цій свердловині зафіксовано самовільне підключення до електромережі, що оформлено актом №8007504, підписаним представником відповідача. Комісія оператора системи визначила обсяг необлікованої електроенергії за період 01.10.2023- 01.10.2024 у розмірі 11 568 кВт год вартістю 108 777,32 грн. Суд визнав акт і розрахунок належними та обґрунтованими, зазначивши, що відповідач не спростував порушення та не довів його вчинення іншими особами.
Суд також врахував, що після первісного розгляду акта без участі відповідача останній звернувся з проханням про повторний розгляд, у результаті якого 18.02.2025 комісія за участю представників відповідача залишила попереднє рішення без змін. Оскільки відповідач нараховану суму не сплатив, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 108 777,32 грн вартості необлікованої електричної енергії.
Перевіривши розрахунки 3 % річних у сумі 2 977,22 грн за період з 21.03.2025 по 16.02.2026 та інфляційних втрат у сумі 4 643,40 грн за період з 01.04.2025 по 31.12.2025, суд визнав їх правильними та обґрунтованими.
15.05.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга особи, яка не брала участь у справі - Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, в якій остання просить прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2026 року по справі №916/597/26 особи, яка не брала участь у справі, до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2026 року по справі №916/597/26 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" до Комунального підприємства "СТЕПАНІВСЬКЕ" про стягнення 116 397, 94 грн.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково встановив належність артезіанської свердловини №83-Р відповідачу - КП «СТЕПАНІВСЬКЕ». Згідно з паспортом свердловини від 11.01.2017 вона належала Гаївській сільській раді, яка рішенням Степанівської сільської ради від 08.12.2020 №9-VIII була припинена шляхом приєднання до Степанівської сільської ради, яка стала її правонаступником. Запис про припинення Гаївської сільської ради внесено до ЄДР 31.08.2021. При цьому за актом приймання-передачі від 06.07.2021 свердловина №83-Р до КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» не передавалась, а довідкою №45 від 06.05.2026 підтверджено її відсутність на балансі підприємства. Отже, власником об`єкта на момент перевірки 01.10.2024 була Степанівська сільська рада, а не КП «СТЕПАНІВСЬКЕ», що свідчить про неналежність останнього як відповідача.
Подальші документи також підтверджують належність свердловини саме Степанівській сільській раді: розпорядженнями сільського голови від 22.07.2025 №112/25-СР та від 23.07.2025 №113/25-СР проведено її інвентаризацію та оприбутковано на баланс сільської ради; рішенням від 17.12.2025 №2580-VIII зареєстровано право власності територіальної громади на земельну ділянку, на якій вона розташована. 29.03.2026 свердловину приєднано до електромереж за технічними умовами, а послуги з розподілу електроенергії надаються сільській раді за договором №571[телефон приховано]П-2026 від 02.01.2026.
Апелянт посилається також на те, що Степанівська сільська рада була окремим споживачем послуг з розподілу електричної енергії. Зокрема, між нею та АТ «ДТЕК Одеські електромережі» діяв договір №Біл-140142-24-Р від 28.12.2023 на період з 01.01.2024 по 31.12.2024, однак свердловина №83-Р до переліку об`єктів за цим договором не включалась через її неробочий стан. Актом обстеження мережі водопостачання від 09.07.2021 встановлено, що свердловина перебувала в законсервованому стані, не використовувалась, а для її відновлення необхідно було, зокрема, отримати технічні умови на приєднання до електромереж.
Скаржник вважає помилковим висновок суду про те, що акт про порушення №8007504 від 01.10.2024 складено за участю представника споживача. За змістом п. 8.2.5 ПРРЕЕ акт може бути підписаний споживачем (його представником) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об`єкт. Особа, яка підписала акт, за твердженням апелянта, була лише особою, що допустила перевіряючих до об`єкта, а не представником власника та належного споживача - Степанівської сільської ради.
Крім того, акт №8007504 містить суперечливі відомості щодо споживача: у ньому зазначено «Свердловина с. Нове КП «Степанівське» та особовий рахунок №571000018262», хоча об`єкт належав сільській раді. Відтак акт не був вручений належному споживачу, а Степанівська сільська рада була позбавлена можливості брати участь у розгляді акта комісією. За таких обставин, на думку апелянта, суд безпідставно визнав акт належним і допустимим доказом порушення ПРРЕЕ саме КП «СТЕПАНІВСЬКЕ».
Апелянт також наголошує, що сам факт виявлення самовільного підключення не доводить його вчинення або причетності до нього КП «СТЕПАНІВСЬКЕ». За актом №8007504 підключення здійснено відкритим кабелем від опори 12 до свердловини, а представник підприємства зазначив, що свердловина неробоча, а підключення здійснене невідомими особами. Тому, з урахуванням п. 8.2.7 ПРРЕЕ, позивач мав довести факт безоблікового споживання та причетність саме відповідача, чого, на думку апелянта, зроблено не було.
Окремо скаржник заперечує правильність розрахунку необлікованої електричної енергії за період з 01.10.2023 по 01.10.2024. Посилаючись на пп. 4 п. 8.4.8 ПРРЕЕ, апелянт зазначає, що для визначення кількості днів у випадку самовільного підключення необхідно встановити день останньої технічної перевірки або огляду мережі, або дату набуття споживачем права власності/користування об`єктом. Таких відомостей матеріали справи не містять, хоча підключення було виконано відкрито і, за твердженням апелянта, могло бути виявлене під час технічного огляду. Тому застосування максимального періоду у 12 місяців та розрахунок за 366 днів є необґрунтованими.
Щодо процесуальних порушень апелянт зазначає, що ухвалою від 25.02.2026 справу №916/597/26 відкрито у спрощеному провадженні без повідомлення учасників, ухвалою від 04.03.2026 призначено судове засідання на 18.03.2026, яке було відкладено на 08.04.2026, а згодом ухвалою від 16.04.2026 - на 22.04.2026. 21.04.2026 відповідач подав через систему «Електронний суд» відзив та клопотання про залучення Степанівської сільської ради, однак ухвалою від 22.04.2026 ці заяви залишено без розгляду через пропуск строку на подання відзиву. На думку апелянта, такий надмірний процесуальний формалізм позбавив його можливості надати докази щодо неналежності відповідача та порушив гарантії справедливого судового розгляду. Оскільки КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» не було власником або балансоутримувачем свердловини №83-Р, не мало права розпоряджатися нею та не було належним споживачем за цим об`єктом, пред`явлення позову до нього є підставою для відмови у позові. Залишення судом поза оцінкою цих обставин та клопотання про залучення Степанівської сільської ради, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення спору.
Разом з апеляційною скаргою апелянт просить поновити пропущений строк та прийняти до розгляду докази, подані особою, яка не брала участі у справі, з підстав, наведених у мотивувальній частині апеляційної скарги, а саме: витяг з ЄДРЮО щодо Степанівської сільської ради; рішення про припинення сільських рад; паспорт артезіанської свердловини № 83-Р; запис про припинення Гаївської сільської ради; документи щодо створення КП «СТЕПАНІВСЬКЕ», його балансу та об`єктів за договором про розподіл електричної енергії; договір про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії між Степанівською сільською радою та АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на 2024 рік; акт обстеження мережі водопостачання; документи щодо оприбуткування артезіанської свердловини; документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку; документи щодо приєднання артезіанської свердловини № 83-Р до електричної мережі; паспорт точки розподілу електричної енергії; договір з АТ «ДТЕК Одеські електромережі».
У відзиві на апеляційну скаргу Позивач зазначає, що докази, подані разом з апеляційною скаргою, подані з порушенням процесуального порядку та строків, а також не підтверджують обставин, на які посилається Апелянт. Натомість матеріали справи містять сукупність доказів, які підтверджують правомірність визначення КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» належним споживачем та Відповідачем.
Позивач зазначає, що 01.10.2024 під час перевірки об`єкта «Артезіанська свердловина № 83-Р» було виявлено порушення ПРРЕЕ у вигляді самовільного підключення електроустановок без відповідних договорів. Представник КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» Карнаухов О.В. допустив представників Позивача до об`єкта та повідомив, що свердловина перебуває на балансі підприємства. В акті про порушення № 8007504 від 01.10.2024 об`єкт також зазначено як «Свердловина с. Нове КП «СТЕПАНІВСЬКЕ», при цьому представник Відповідача, підписавши акт, жодних заперечень щодо зазначених відомостей не висловив.
31.10.2024 комісією Позивача прийнято рішення про нарахування 108 777,32 грн за виявлене порушення. У подальшому КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» листом № 4 від 08.01.2025 просило провести повторний розгляд акта, при цьому письмово підтвердивши перебування свердловини на своєму балансі. На повторному засіданні комісії 18.02.2025 були присутні представник КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» та голова Степанівської сільської ради, однак жоден із них не надав доказів того, що свердловина перебуває на балансі сільської ради, або що КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» є неналежним споживачем.
Таким чином, саме поведінка КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» та Степанівської сільської ради у досудовому порядку, зокрема усне та письмове підтвердження перебування об`єкта на балансі КП та відсутність заперечень з боку сільської ради, об`єктивно давали Позивачу підстави вважати КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» належним споживачем та Відповідачем. Лише під час судового розгляду Відповідач уперше заявив про свою неналежність, не надавши належних доказів на її підтвердження.
Позивач також звертає увагу на суперечливість поведінки Апелянта. Степанівська сільська рада була присутня на засіданні комісії, однак не заявляла про належність їй спірного об`єкта та не заперечувала проти визначення КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» споживачем. Крім того, сільська рада є засновником КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» та має можливість володіти інформацією щодо діяльності підприємства. Водночас до подання апеляційної скарги вона не заявляла про порушення своїх прав чи інтересів та не скористалася правом вступити у справу як третя особа.
Щодо поданих Апелянтом доказів Позивач зазначає, що вони не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки існували на момент розгляду справи судом першої інстанції та могли бути подані Відповідачем своєчасно. Поважних причин пропуску строку їх подання не наведено. У разі їх прийняття Позивач заперечує їх доказове значення.
Зокрема, паспорт свердловини № 83-Р та рішення 2020 року можуть підтверджувати належність об`єкта сільській раді лише на відповідний період, але не підтверджують його перебування на балансі сільської ради саме у 2024 році, коли було виявлено порушення. Акт приймання-передачі від 06.07.2021 також не містить свердловини № 83-Р серед майна, переданого КП «СТЕПАНІВСЬКЕ». Водночас довідка про балансову вартість майна № 45 від 06.05.2026 відображає стан майна через два роки після виявлення порушення та не спростовує перебування свердловини на балансі КП у 2024 році. Апелянтом не надано доказів, які б безпосередньо підтверджували перебування свердловини на його балансі саме на момент виявлення порушення.
Посилання Апелянта на подальше оприбуткування свердловини на баланс сільської ради у 2025 році, реєстрацію права власності на земельну ділянку та укладення у 2026 році договору про розподіл електричної енергії також не підтверджують її належність сільській раді у 2024 році. Навпаки, наведені обставини свідчать про зміну правового та фактичного статусу об`єкта вже після виявлення порушення.
Щодо тверджень про неправильність розрахунку за необліковану електричну енергію Позивач зазначає, що самовільне підключення не було відображене у жодному договорі, а на об`єкті був відсутній засіб комерційного обліку. Тому Позивач не мав можливості здійснювати передбачений ПРРЕЕ контрольний огляд засобу комерційного обліку. Технічна перевірка вузлів обліку проводиться з іншою періодичністю, яка перевищує період, за який відповідно до ПРРЕЕ здійснюється нарахування. Отже, розрахунок заборгованості Позивач вважає здійсненим правильно.
Крім того, твердження Апелянта про неналежність КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» як Відповідача не узгоджуються з його попередньою поведінкою та наявними у справі доказами. Суд першої інстанції, оцінивши їх у сукупності, обґрунтовано визнав КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» належним Відповідачем.
Щодо посилань Апелянта на нібито безпідставне залишення без розгляду заяви Відповідача про неналежність Відповідача та залучення сільської ради як третьої особи Позивач зазначає, що окремого клопотання про залучення сільської ради Відповідач не подавав, а відповідне прохання містилося лише у відзиві, поданому з пропуском установленого судом строку без клопотання про його поновлення та без зазначення поважних причин. Тому суд першої інстанції правомірно не прийняв такий відзив і додані до нього документи.
Отже, Апелянтом не наведено належних доводів та не подано допустимих доказів на підтвердження того, що Позивач помилково визначив КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» належним Відповідачем. Акт про порушення складено з дотриманням установленої процедури, а представник КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» у досудовому порядку підтвердив перебування спірного об`єкта на балансі підприємства. За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим Позивач просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2026 у справі №916/597/26; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 22.06.2026 у справі №916/597/26 клопотання Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" про розгляд справи №916/597/26 у судовому засіданні з повідомленням учасників справи - задоволено; розгляд апеляційної скарги Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2026 у справі №916/597/26 вирішено здійснювати з повідомленням учасників справи, поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав; призначено справу №916/597/26 до розгляду на 22.09.2026 об 11:00.
В судовому засіданні 22.09.2026 брав участь представник позивача.
Інші учасники судового процесу участі не брали, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності інших учасників справи за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та здійснивши аналіз застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі №916/597/26 за апеляційною скаргою Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2026 підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.
Частиною першою статті 17 ГПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з положеннями частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції, перш за все, має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 17.05.2024 у справі № 910/5094/23, від 22.05.2024 у справі № 910/4552/23, від 10.06.2024 у справі № 910/4552/23.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи із зазначеного вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.
Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Наведене також відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Таким чином, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника чи відповідного органу і які конкретно.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Отже, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав, інтересів та (або) обов`язків міської ради і лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення таких осіб до розгляду спору як третіх осіб.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом розгляду у справі №916/597/26 були позовні вимоги Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» до Комунального підприємства «СТЕПАНІВСЬКЕ» про стягнення вартості необлікованої електричної енергії, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з виявленим на об`єкті порушенням Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Спірні правовідносини виникли між АТ «ДТЕК Одеські електромережі» як оператором системи розподілу та КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» як особою, до якої позивачем заявлено відповідні вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що саме КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» 14.01.2021 підписало заяву-приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, тобто саме підприємство набуло прав та обов`язків споживача за відповідними правовідносинами.
При цьому об`єкт «Артезіанська свердловина №83-Р» не був включений до переліку об`єктів споживача за договором, на підставі якого КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» здійснювало розподіл електричної енергії.
Саме ця обставина була предметом оцінки суду першої інстанції при вирішенні питання про наявність порушення ПРРЕЕ та обґрунтованість нарахування вартості необлікованої електричної енергії.
Так, у мотивувальній частині рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2026 у справі №916/597/26 суд досліджував питання наявності підстав для стягнення з КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» вартості необлікованої електричної енергії, оцінював акт про порушення №8007504 від 01.10.2024, рішення комісії АТ «ДТЕК Одеські електромережі», розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, а також поведінку саме відповідача у відповідних правовідносинах.
При цьому суд першої інстанції не встановлював та не вирішував питання про виникнення, зміну, припинення чи підтвердження будь-яких майнових або немайнових прав Степанівської сільської ради щодо артезіанської свердловини №83-Р, не покладав на неї будь-яких обов`язків, не визнавав за нею чи не заперечував за нею право власності або інше речове право на зазначений об`єкт.
Більше того, резолютивна частина оскаржуваного рішення містить висновок виключно щодо стягнення відповідних грошових коштів з КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» на користь АТ «ДТЕК Одеські електромережі».
Жодного посилання на Степанівську сільську раду, її права, інтереси чи обов`язки резолютивна частина рішення не містить.
За таких обставин доводи апелянта про те, що артезіанська свердловина №83-Р належала Степанівській сільській раді, що вона у подальшому (вже після встановлення факту про порушення) була оприбуткована на баланс сільської ради, а також інші доводи щодо правового та фактичного статусу свердловини, стосуються фактичних обставин та матеріально-правових відносин, які, на думку апелянта, могли існувати між ним та іншими особами, однак самі по собі не свідчать про те, що оскаржуваним рішенням безпосередньо вирішено питання про права, інтереси та/або обов`язки Степанівської сільської ради.
Колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо наявності у особи, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження, не встановлює в межах цього процесу належність спірного майна, не визначає власника артезіанської свердловини №83-Р. Такі питання не є предметом розгляду при вирішенні питання про наявність підстав для застосування пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
Сама по собі обставина, що Степанівська сільська рада є засновником КП «СТЕПАНІВСЬКЕ», також не свідчить про те, що оскаржуваним рішенням безпосередньо вирішено питання про її права, інтереси та/або обов`язки, адже комунальне підпрємтсво є самостійною юридичною особою, а юридична самостійність комунального підприємства та його засновника виключає можливість ототожнення процесуального статусу підприємства зі статусом відповідного органу місцевого самоврядування.
При цьому Степанівською сільською радою в апеляційній скарзі фактично ставиться питання про повторне встановлення обставин, які, на її думку, свідчать про неналежність КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» як відповідача, та про необхідність надання іншої оцінки доказам щодо належності свердловини. Однак такі доводи можуть бути предметом апеляційного перегляду лише за наявності у скаржника самого права на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 254 ГПК України. Встановлення ж відсутності такого права виключає можливість переходу до перевірки рішення суду першої інстанції по суті.
Колегія суддів також бере до уваги, що наведені апелянтом обставини щодо оприбуткування свердловини на баланс Степанівської сільської ради у 2025 році, реєстрації права власності на земельну ділянку у 2025 році, приєднання свердловини до електричної мережі у 2026 році та укладення відповідного договору про розподіл електричної енергії у 2026 році виникли після періоду, за який позивачем здійснено нарахування вартості необлікованої електричної енергії, та після виявлення порушення 01.10.2024. Отже, навіть за умови їх оцінки ці обставини не змінюють того, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції вирішував спір щодо грошових вимог до КП «СТЕПАНІВСЬКЕ», а не щодо прав чи обов`язків Степанівської сільської ради.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що Степанівська сільська рада не довела наявності безпосереднього та безумовного правового зв`язку між оскаржуваним рішенням та її правами, інтересами та/або обов`язками. Апелянтом не зазначено конкретного висновку суду першої інстанції, яким було б вирішено питання про належне йому право, покладено на нього обов`язок або іншим чином безпосередньо визначено його правове становище.
Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №924/699/20 зазначив, якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду.
В свою чергу, як вже було вказано вище, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
Рішення є таким, що прийнято про права / інтереси та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права / інтереси та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права / інтереси та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги.
Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2026 у справі №916/597/26 не є таким, що прийняте про права, інтереси та/або обов`язки Степанівської сільської ради, яка не брала участі у справі.
Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі.
Так, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Оскільки у даному випадку апеляційна скарга подана особою, яка не має права на апеляційне оскарження оскаржуваного рішення, а апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, правові підстави для здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції по суті відсутні.
За таких обставин колегія суддів не переходить до оцінки доводів апеляційної скарги щодо належності артезіанської свердловини №83-Р, правильності визначення КП «СТЕПАНІВСЬКЕ» належним відповідачем, правомірності складення акта про порушення №8007504 від 01.10.2024, правильності визначення періоду нарахування необлікованої електричної енергії та інших доводів, спрямованих на перевірку законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
З тих самих підстав колегія суддів не вбачає правових підстав для прийняття та дослідження додаткових доказів, поданих Степанівською сільською радою разом з апеляційною скаргою та залишає вказане клопотання скаржника без розгляду.
З огляду на викладене апеляційне провадження у справі №916/597/26 за апеляційною скаргою Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2026 підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 233, 234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2026 у справі №916/597/26 - закрити.
Справу №916/597/26 повернути до Господарського суду Одеської області.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 24.09.2026.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська