Ухвала
25 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 585/2082/24
провадження № 61-10905ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Сумського апеляційного суду від 21 липня 2026 року та додаткову постанову Сумського апеляційного суду від 07 серпня 2026 року у складі колегії суддів: Щербаченко М. В., Собини О. І., Замченко А. О., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Роменська міська рада, про поділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності, у якому просив:
виділити в натурі та визнати за ним право власності на приміщення і надвірні будівлі домоволодіння: приміщення житлового будинку літ "А": прихожа "1-3" площею 8,9 кв. м.; житлова кімната "1-5", площею 10,6 кв.м.; житлова кімната "1-6", площею 22,4 кв. м. Приміщення прибудови літ. "а": житлова кімната "1-4", площею 10,6 кв. м. Приміщення прибудови літ. "а1": коридор "1-1", площею 4,0 кв. м.; кухня "1-2", площею 11,5 кв. м. Ганок літ. "а2". Господарські споруди: погріб літ "П" під літ "А", сарай літ. "В", сарай - прибудова літ. "в", гараж літ. "Г", літня кухня літ. "Д", сарай-прибудова літ. "д", вбиральня літ. "У1", ворота з хвірткою №1, колодязь №1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
виділити в натурі та визнати за ОСОБА_1 право власності на приміщення і надвірні будівлі домоволодіння: приміщення житлової прибудови літ "А1": кухня "2-3" площею 9,1 кв. м.; житлова кімната "2-4", площею 15,7 кв. м. Приміщення прибудови літ. "а": кладова "2-2", площею 2,7 кв. м., коридор "2-1" площею 12,5 кв. м. Ганок літ. "а3". Господарські споруди: літня кухня літ. "Б", сарай-прибудова літ. "б", сарай літ. "Е", сарай літ. "Ж", вбиральня літ. "У", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
припинити право спільної часткової власності позивача та відповідачки на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2025 року позов ОСОБА_3 задоволено частково:
виділено в натурі та визнано за ОСОБА_3 право власності на приміщення і надвірні будівлі домоволодіння: приміщення житлового будинку літ "А": прихожа "1-3" площею 8,9 кв. м.; житлова кімната "1-5", площею 10,6 кв. м.; житлова кімната "1-6", площею 22,4 кв.м. Приміщення прибудови літ. "а": житлова кімната "1-4", площею 10,6 кв. м. Приміщення прибудови літ. "а1": коридор "1-1", площею 4,0 кв. м.; кухня "1-2", площею 11,5 кв. м. Ганок літ. "а2". Господарські споруди: погріб літ "П" під літ "А", сарай літ. "В", сарай - прибудова літ. "в", гараж літ. "Г", літня кухня літ. "Д", сарай-прибудова літ. "д", вбиральня літ. "У1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
виділено в натурі та визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення і надвірні будівлі домоволодіння: приміщення житлової прибудови літ "А1": кухня "2-3" площею 9,1 кв. м.; житлова кімната "2-4", площею 15,7 кв. м. Приміщення прибудови літ. "а": кладова "2-2", площею 2,7 кв. м., коридор "2-1" площею 12,5 кв. м. Ганок літ. "аЗ". Господарські споруди: літня кухня літ. "Б", сарай-прибудова літ. "б", сарай літ. "Е", сарай літ. "Ж", вбиральня літ. "У", ворота з хвірткою № 1, колодязь № 1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Сумського апеляційного суду від 21 липня 2026 року:
апеляційну скаргу Менька Д. Д. в інтересах ОСОБА_3 задоволено;
рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2025 року змінено в частині вимог про поділ нерухомого майна в натурі та розподілу судових витрат, виклавши другий та третій абзац резолютивної частини указаного рішення у такій редакції:.
«Провести поділ в натурі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та:
виділити у власність ОСОБА_3 як окремий об`єкт нерухомого майна належну йому частину житлових приміщень, господарських і допоміжних споруд, що складається з: приміщення житлового будинку літ "А" ( прихожа "1-3" площею 8,9 кв. м.; житлова кімната "1-5", площею 10,6 кв. м.; житлова кімната "1-6", площею 22,4 кв. м.); приміщення прибудови літ. "а" ( житлова кімната "1-4", площею 10,6 кв. м.; приміщення прибудови літ. "а1" (коридор "1-1", площею 4,0 кв. м.; кухня "1-2", площею 11,5 кв. м.), ганок літ. "а2", а також такі господарські будівлі і споруди: погріб літ "П" під літ "А", сарай літ. "В", сарай - прибудова літ. "в", гараж літ. "Г", літня кухня літ. "Д", сарай-прибудова літ. "д", вбиральня літ. "У1", колодязь № 1, 60/100 частин воріт з хвірткою № 1;
виділити у власність ОСОБА_1 як окремий об`єкт нерухомого майна належну їй частину житлових приміщень, господарських і допоміжних споруд, що складається з:приміщення житлової прибудови літ "А1" (кухня "2-3" площею 9,1 кв. м.; житлова кімната "2-4", площею 15,7 кв. м.); приміщення прибудови літ. "а" (кладова "2-2", площею 2,7 кв. м., коридор "2-1" площею 12,5 кв. м.); ганок літ. "аЗ"; а також господарські, допоміжні будівлі і споруди: літня кухня літ. "Б", сарай-прибудова літ. "б", сарай літ. "Е", сарай літ. "Ж", вбиральня літ. "У", 40/100 частин воріт з хвірткою № 1»;
рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2025 року скасовано в частині задоволення вимог про припинення права спільної часткової власності та ухвалено нове про відмову в їх задоволенні;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковою постановою Сумського апеляційного суду від 07 серпня 2026 року заяву ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Меньком Д. Д., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 000 грн.
15 серпня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2., на постанову Сумського апеляційного суду від 21 липня 2026 року та додаткову постанову Сумського апеляційного суду від 07 серпня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема, самостійно визначити розмір судового збору (підтвердивши його розмір належними доказами) тадоплатити його (у разі необхідності, ураховуючи сплачені кошти у сумі 2 662,40 грн) у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірного майна (житлового будинку). В ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2026 року також було вказано, що особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У вересні 2026 року особою, яка подала касаційну скаргу, направлено до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову та додаткову постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. У касаційній скарзі вказано, що ціна позову становить 187 000 грн.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Таким чином, ціна позову у цій справі становить 187 000 грн і не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У касаційній скарзі вказується, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки справа порушує питання про межі повноважень суду апеляційної інстанції щодо збирання нових доказів з власної ініціативи в контексті обмежень, встановлених частиною третьою статті 367 ЦПК України, та про застосовність до апеляційного перегляду умов призначення експертизи судом з власної ініціативи, сформульованих для суду першої інстанції (частина перша статті 103 ЦПК України). Це питання виходить за межі спору конкретних сторін і має значення для практики апеляційного перегляду справ у масштабі всієї системи судів загальної юрисдикції. Справа має для неї виняткове значення, оскільки оскарженим рішенням відповідачку ОСОБА_1 позбавлено права власності на нерухоме майно (колодязь № 1), яке набуте нею на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 липня 2014 року та понад 10 років перебувало в її володінні й користуванні, без будь-якої грошової компенсації за втрату відповідної частки. Йдеться про пряме втручання у майнове право, гарантоване статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснене без дотримання вимог законності, співмірності та пропорційності, обов`язковість яких підтверджена практикою Європейського суду з прав людини. Для відповідачки це питання має виняткове особисте значення, оскільки стосується остаточної долі майна, набутого нею в порядку спадкування. Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і в чому проявляється виняткове значення для неї цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для відповідача.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містить.
Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що ВерховнийСуд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Сумського апеляційного суду від 21 липня 2026 року та додаткову постанову Сумського апеляційного суду від 07 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Роменська міська рада, про поділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков