Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7774/26
Номер провадження2/711/4037/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,
представника позивача адвоката Архипенка О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
23 липня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Архипенко Олександр Анатолійович, звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд розірвати шлюб, укладений з відповідачем ОСОБА_2 (вхідний №32316/26, а.с.1-5)
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 08 січня 2009 року між сторонами укладений шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Від спільного проживання у шлюбі неповнолітніх або малолітніх дітей сторони не мають. Спору щодо поділу спільного майна подружжя між сторонами немає; вимог майнового характеру, а також вимог про стягнення аліментів не заявляється.
Також позивач у позові зазначає про те, що сімейне життя сторін не склалося. Внаслідок конкретної обставини, що виникла у стосунках подружжя з боку відповідача, позивач остаточно та безповоротно втратив довіру й повагу до неї. Зазначена обставина має особистий характер, є глибоко образливою для позивача, і він розцінює відповідну поведінку відповідача як несумісну із засадами подружньої вірності, взаємної поваги та довіри, на яких ґрунтується шлюб. Саме ця обставина стала причиною остаточного припинення сімейних відносин.
Крім того в мотивувальній частині позивач зазначає, що, станом на час звернення до суду, сторони фактичних шлюбних відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, спільний сімейний бюджет відсутній.
Підсумовуючи викладене, позивач просить суд розірвати шлюб, укладений 08.01.2009 з відповідачем ОСОБА_2 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: надання до суду доказів надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу ОСОБА_2 на адресу місця реєстрації її проживання: АДРЕСА_1 , зокрема, розрахункового документа встановленої форми та змісту (касового чеку, розрахункової квитанції тощо) про оплату послуги поштового зв`язку та опису вкладення або, у випадку наявності у відповідача електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», то квитанцію про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с.18-19).
29 липня 2026 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Архипенка О.А. до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, долучено докази надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу ОСОБА_2 на адресу місця реєстрації проживання останньої (а.с.21).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 08 год 20 хв 01 вересня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.23-24).
Судове засідання, що було призначене о 08 год 20 хв 01.09.2026, не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.31). Розгляд справи відкладений до 09 год 10 хв 25 вересня 2026 року.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Архипенко О.А. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у мотивувальній частині позовної заяви. Крім того представник позивача просив суд здійснити розподіл витрат позивача на сплату судового збору, а також зробив усну заяву в порядку, передбаченому ч.8 ст.141 ЦПК України, про те, що докази щодо витрат позивача на правничу допомогу будуть надані суду протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 25 вересня 2026 року о 09 год 10 хв не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи відповідач була повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд», що була отримана цим учасником справи 08.09.2026 о 03 год 14 хв 35 сек (а.с.34), що є належним повідомлення учасника справи в розумінні п.1 ч.8 ст.128 ЦПК України, відзиву до суду не направила.
Водночас, 29 серпня 2026 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про розгляд справи у відсутність особи, яка бере участь у справі, в прохальній частині якої позовні вимоги про розірвання шлюбу визнала; розгляд справи просила суд проводити у відсутність відповідача, відмовивши у стягненні витрат на професійну правничу допомогу (вхідний №37265/26, а.с.29-30).
Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію відповідача ОСОБА_2 , висловлену письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 08 січня 2009 року уклали шлюб, який у цей же день зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис №06, що підтверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , що видане повторно 21.07.2026 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с.17).
Також судом встановлено, що спільних неповнолітніх або малолітніх дітей сторони не мають.
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, з урахуванням вимог ст.110 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.
Аналогічні роз`янення викладено в абз.1 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007, згідно з якими проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до положень ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що немає згоди позивача на продовження шлюбу з відповідачем. Водночас, відповідач ОСОБА_2 також письмово підтвердила свою волю на розірвання шлюбу, що укладений з позивачем, подавши до суду відповідну заяву (вхідний №37265/26, а.с.29-30).
Під час дослідження судом фактичних взаємин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що надалі спільне життя позивача та відповідача і збереження між ними шлюбу буде суперечити їх інтересам як подружжя за відсутності згоди кожного з них на продовження шлюбу. Побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які, як встановлено судом, у сторін відсутні.
Суд дійшов висновку, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, а відповідно і не заперечення проти розірвання шлюбу зі сторони відповідача, є обґрунтованими і надалі спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечитиме спільним інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позовна заява підлягає до задоволення.
Також суд, задовольняючи позовну вимогу про розірвання шлюбу, керується положеннями ч.4 ст.206 ЦПК України, згідно якої у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки визнання відповідачем ОСОБА_2 позову про розірвання шлюбу, укладеного з позивачем ОСОБА_1 , не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, тому суд приймає визнання відповідачем позову, а відповідно і ухвалює судове рішення про задоволення позовної заяви.
Щодо розподілу витрат на сплату позивачем судового збору, то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції №2.768602905.1 від 22.07.2026 (а.с.9) позивачем, за подання даної позовної заяви до суду, сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн.
Ураховуючи, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнала позовні вимоги щодо розірвання шлюбу, укладеного з відповідачем, позивачу необхідно було б повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, а саме 665 гривень 60 копійок.
Водночас, оскільки позивач подав позов через підсистему «Електронний суд», то згідно положень ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, розмір судового збору, що підлягав сплаті позивачем за подачу конкретної позовної заяви, складає 1 064,96 грн (1331,20 грн х 0,8).
Проте позивачем за подачу позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн (а.с.9).
У зв`язку з викладеним, керуючись ч.1 ст.142 ЦПК України у взаємозв`язку з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті за подання позовної заяви в електронній формі, а саме 532 гривні 48 копійок (1064,96 грн х 0,5).
Водночас інші 50% судового збору, тобто 532,48 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно положень, передбачених ч.1 ст.141 ЦПК України.
Також суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Що стосується надлишково сплаченого позивачем розміру судового збору, що складає 266 грн 24 коп (1331,20 грн - 1064,96 грн), то суд зазначає про таке.
Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки у заявах по суті справи чи у будь-якому іншому документі, що адресований суду позивач ОСОБА_1 та/або його представник адвокат Архипенко О.А. не просили суд повернути позивачу надлишково сплачений розмір судового збору, тому суд у судовому рішенні, яким завершується розгляду справи, не вирішує питання про повернення позивачу надлишково сплаченої суми судового збору. Водночас, це не позбавляє позивача подати відповідне клопотання після ухвалення судового рішення.
Питання розподілу витрат позивача на надання професійної правничої допомоги суд не здійснює, оскільки представником позивача адвокатом Архипенком О.А., до часу переходу до стадії ухвалення судового рішення, зроблена заява про надання відповідних засобів доказування протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Вказані обставини є процесуальною перешкодою у розподілі витрат позивача на надання професійної правничої допомоги безпосередньо цим судовим рішенням.
Керуючись ст. 24, 105, 110, 112, 114, 115 СК України ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 95, 133, 141, 206, 258, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 січня 2009 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис №06.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого 22 липня 2026 року згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №2.768602905.1 акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», тобто в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 (сорок вісім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 (сорок вісім) копійок.
Копію рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 25 вересня 2026 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: О. В. Петренко