28.09.26
22-ц/812/2167/26
Провадження № 22-ц/812/2167/26 Головуючий суду першої інстанції Далматова Г.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 року м. Миколаїв Справа № 486/1919/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_2 , на ухвалу Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 серпня 2026 року, постановлену під головуванням судді Далматової Г.А., в залі судового засідання в м. Південноукраїнськ, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Південноукраїнської міської ради, Органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Південноукраїнської міської ради, Орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини,
В С Т А Н О В И В:
08 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Південноукраїнської міської ради, Органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини.
Позов мотивувала тим, що вона та відповідач ОСОБА_3 з 07 листопада 2015 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 грудня 2024 року .
У шлюбі народилася дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу, фактично проживає з матір`ю.
З самого моменту розлучення, у позивачки з відповідачем почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні та відвідуванні дитини
Своїми діями відповідач не тільки порушує її права, як матері, а й робить неможливим виконання її батьківських обов`язків перед сином, порушується її участь у вихованні дитини, та в першу чергу порушує права та суперечить інтересам дитини, що негативно буде відбиватись на здоров`ї дитини, як психічному так і фізичному.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 . Визначити такі способи і порядок участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні із ОСОБА_4 , шляхом:- встановлення можливості перебування сина ОСОБА_4 у батька ОСОБА_3 двічі на тиждень у вівторок та четвер з 17 год. 00 хв. з ночівлею з обов`язковим супроводом особисто кожного наступного дня у середу та п`ятницю о 08 год. 00 хв. сина до дитсадка, за виключенням хвороби дитини ОСОБА_4 ,- у разі перебування дитини з батьком за межами міста Південноукраїнськ, обов`язково повідомляти матір дитини, ОСОБА_1 про місцезнаходження дитини ОСОБА_4 ;- у формі зустрічей щонеділі з 15 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.; проведення спільного відпочинку батька ОСОБА_3 із сином ОСОБА_4 із забезпеченням належного харчування, проживання та безпечного перебування в період відпустки ОСОБА_3 до 20 днів на рік за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, не менш ніж за тиждень та враховуючи бажання дитини з обов`язковим повідомленням матері дитини ОСОБА_1 про місцезнаходження дитини ОСОБА_4 ;- побачення та спілкування батька з дитиною проводити самостійно, без присутності матері.- під час хвороби дитини, як обставина, що може виникнути та слугувати виключенням, у вказані вище дні, син перебуватиме з матір`ю, ОСОБА_1 ;- проведення спільного дня народження дитини за попереднім погодженням батьків дитини.
06 лютого 2026 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом, вимоги якого уточнив в подальшому, до ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Південноукраїнської міської ради, Орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини.
ОСОБА_3 в своєму зустрічному позові, посилаючись на те, що ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною, просив суд, зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , шляхом визначення способів участі ОСОБА_3 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , наступним чином: - встановити можливість перебування сина ОСОБА_4 3 (три) дні на тиждень у батька з ночівлею та обов`язковим супроводом дитини наступного дня (якщо наступним припадає будній день) до закладу освіти (за виключенням хвороби дитини); - у разі збігу вихідних днів батьків - 4 години в суботу та 4 години в неділю за попередньою домовленістю з матір`ю дитини; - спільний відпочинок до 50 днів у сукупності на рік на період відпустки батька; - спільне святкування батьками дня народження малолітнього сина ОСОБА_4 ; - необмежене спілкування з сином особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином.
Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 лютого 2026 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду із первісним.
09 липня 2026 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_5 , надав до суду заяву про зупинення провадження у справі.
Заява мотивована тим, що у провадженні Південноукраїнського міського суду Миколаївської області знаходиться цивільна справа № 486/970/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою суду від 01 червня 2026 року відкрито провадження у зазначеній справі.
Розгляд справи № 486/1919/25 є об`єктивно неможливим до вирішення справи № 486/970/26, оскільки визначення місця проживання дитини є первинним питанням, яке має бути вирішене перед визначенням способу участі батька у вихованні та усуненням перешкод у спілкуванні.
Зупинення провадження у справі № 486/1919/25 до вирішення справи № 486/970/26 є необхідним для забезпечення якнайкращих інтересів дитини, оскільки дозволить уникнути суперечливих рішень та забезпечити комплексний та всебічний розгляд усіх питань, пов`язаних із визначенням правового статусу дитини.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив суд зупинити провадження у цивільній справі № 486/1919/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визначення способу участі у виховання дитини - до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 486/970/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 серпня 2026 року зупинено провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Південноукраїнської міської ради, Орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Південноукраїнської міської ради, Органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 486/970/26 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Ухвала суду мотивована тим, що представник відповідача просила зупинити провадження у даній справі до вирішення питання про визначення місця проживання дитини (справа №486/970/26). Вважає, що лише після визначення місця проживання дитини можливе вирішення питання про способи участі іншого з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною.
З таким твердженням представника відповідача суд погоджується, зважаючи на те, що органом опіки та піклування рішенням від 16 квітня 2025 року, яке 16 липня 2025 року було викладено у новій редакції, визначено спосіб участі батька у вихованні дитини.
Отже, тимчасово сторонам окреслено такий порядок.
Оскільки розгляд зазначеної справи неможливий до вирішення цивільної справи № 486/970/26 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, про визначення місця проживання дитини, суд вважає, що клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі підлягає задоволенню.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норма матеріального та процесуального права, просила її скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України.
Проте, між справою про визначення способу участі у вихованні дитини та справою про визначення місця проживання дитини немає жодної об`єктивної взаємозалежності, яка б унеможливлювала розгляд першої справи. Предмети доказування у цих справах є абсолютно різними.
Суд першої інстанції повністю проігнорував явні ознаки зловживання процесуальними правами з боку батька дитини, відповідача по справі - ОСОБА_3 та свідомого, навмисного затягування судового процесу з метою здійснення психологічного та фінансового тиску на матір дитини.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції грубо порушує основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини.
Справа про визначення місця проживання дитини (№ 486/970/26), до вирішення якої суд зупинив цей процес, об`єктивно може розглядатися роками.
Зупинення провадження означає, що протягом усього цього тривалого часу дитина залишається заручником абсолютної правової невизначеності. Малолітня дитина позбавлена нормальних, чітко врегульованих умов для спілкування, виховання та гармонійного розвитку.
У суду першої інстанції не було жодних законних підстав для зупинення провадження. Клопотання відповідача є штучним інструментом зловживання правами, а оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та без урахування інтересів малолітньої дитини
Від ОСОБА_3 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_5 , надійшов відзив на апеляційну скаргу.
В своєму відзиві ОСОБА_3 зазначав, що у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 356 ЦПК України її необхідно повернути скаржниці.
Суд першої інстанції обґрунтовано застосував пункт 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, оскільки існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
Розгляд цих справ окремо може призвести до прийняття суперечливих рішень. Наприклад, суд у справі № 486/1919/25 може визначити спосіб участі батька, виходячи з того, що дитина проживає з матір`ю, а у справі № 486/970/26 суд може визначити місце проживання дитини з батьком. Таке становище суперечитиме інтересам дитини та призведе до правової невизначеності.
Зупинення провадження у справі не порушує права дитини, а навпаки, спрямоване на забезпечення її найкращих інтересів.
Твердження апелянта про зловживання процесуальними правами з боку відповідача є безпідставними та надуманими.
На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
За приписами частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Розумність строків розгляду справи судом є одним із принципів цивільного судочинства.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 вказано, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов:
1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі;
2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 зазначено, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
У справі, що переглядається, при зупиненні провадження в цій справі за заявою ОСОБА_3 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 486/970/26 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, про визначення місця проживання дитини, провадження у якій відкрито 01 червня 2026 року, але справа не розглянута, суд першої інстанції посилався на об`єктивну неможливість розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Південноукраїнської міської ради, Орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Південноукраїнської міської ради, Органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини
Між тим, суд першої інстанції взагалі не зазначив в оскаржуваній ухвалі обґрунтування того, як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.
Так, суд першої інстанції в порушення вимог пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети та підстави позовів у справах і не вказав об`єктивні обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору у справі № 486/970/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, про визначення місця проживання дитини, з огляду на предмет та підстави позову у справі № 486/1919/26, не дає об`єктивної можливості для її розгляду.
Тому, за таких обставин, суд першої інстанції не обґрунтував в чому об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи № 486/970/26 та зупинивши провадження у справі, порушив право позивача на розумні строки розгляду справи. Більш того, така невизначеність суперечитиме інтересам дитини, та призведе до правової невизначеності, як правильно зазначено в доводах апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зробив неправильний висновок про зупинення провадження і оскаржена ухвала суду перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За приписами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалене у справі судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, не може вважатись законним і обґрунтованим та на підстав пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 серпня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.