Провадження № 6/742/158/26
Єдиний унікальний № 742/2185/26
УХВАЛА
28 вересня 2026 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
у складі: головуючого-судді Павлова В. Г.,
за участю секретаря судового засідання Рубан Ж.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
УСТАНОВИВ:
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 червня 2026 року позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 44 958 грн 43 коп. та судовий збір у розмірі 1 677 грн 00 коп.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк» задоволено частково, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 червня 2026 року змінено в частині розміру стягнутої заборгованості: збільшено розмір стягнутої заборгованості за кредитним договором з 44 958 грн 43 коп. до 56 723 грн 73 коп., а судового збору - з 1 677 грн 00 коп. до 2 093 грн 71 коп. Крім того, стягнуто з боржника на користь позивача 3 140 грн 57 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
21 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців рівними щомісячними платежами. Заява обґрунтована тим, що боржник є єдиним опікуном і вихователем малолітнього сина ОСОБА_2 (мати дитини позбавлена батьківських прав), його офіційний чистий дохід становить 10 143 грн 00 коп. на місяць, а одноразове примусове стягнення боргу призведе до скрутного матеріального становища сім`ї.
Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином. Відповідно до ч.2 ст.435 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду питання про розстрочення виконання рішення.
Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для розстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Згідно з частиною третьою цієї статті підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому частиною четвертою статті 435 ЦПК України визначено обставини, які суд також враховує при вирішенні питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зокрема ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан, а також стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Таким чином, вирішення питання про розстрочення виконання рішення потребує оцінки конкретних обставин справи та доказів, поданих заявником на їх підтвердження.
Розстрочення виконання судового рішення є процесуальним заходом, спрямованим на забезпечення його реального виконання у випадках, коли встановлені об`єктивні обставини істотно ускладнюють виконання рішення у встановленому порядку.
При цьому такий захід не повинен призводити до фактичного позбавлення стягувача можливості отримати присуджене йому судом або до невиправданого відкладення виконання судового рішення. Питання про розстрочення підлягає вирішенню з урахуванням розумного балансу інтересів стягувача та боржника.
Суд враховує, що ОСОБА_1 посилається на наявність на його утриманні малолітнього сина, а також на те, що він є єдиним опікуном і вихователем дитини, мати якої позбавлена батьківських прав. Зазначені обставини самі по собі не можуть бути залишені судом поза увагою та підлягають оцінці в сукупності з матеріальним станом заявника та іншими обставинами, що мають значення для вирішення питання про розстрочення виконання рішення.
Разом з тим із наданих суду матеріалів убачається, що заявник має постійне офіційне місце роботи у ПП «Північне-Сайво» та отримує регулярний чистий дохід у розмірі 10 143 грн на місяць. Доказів відсутності у нього будь-яких інших доходів, майна чи інших обставин, які об`єктивно унеможливлюють виконання судового рішення, заявником не надано.
Посилання на необхідність утримання та виховання малолітньої дитини свідчить про наявність у заявника відповідних постійних витрат, однак саме по собі не підтверджує, що виконання судового рішення у загальному порядку є істотно ускладненим або неможливим. Заявником не наведено та документально не підтверджено конкретного розміру щомісячних витрат на забезпечення потреб дитини та інших обов`язкових витрат сім`ї, які унеможливлювали б виконання рішення суду.
Водночас суд враховує розмір остаточно визначених до стягнення коштів. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру заборгованості та судових витрат: з ОСОБА_1 підлягає стягненню 56 723 грн 73 коп. заборгованості за кредитним договором, 2 093 грн 71 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3 140 грн 57 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, тобто загалом 61 958 грн 01 коп.
Отже, запропонований заявником графік розстрочення не відповідає остаточному розміру коштів, присуджених до стягнення. За підрахунками суду, за запропонованого заявником строку у 12 місяців щомісячний платіж за остаточно визначеною сумою 61 958 грн 01 коп. становив би 5 163 грн 17 коп., тобто понад половину зазначеного ним щомісячного чистого доходу. Однак заявником не надано доказів, які б дозволяли встановити, що саме такий розмір щомісячного платежу є об`єктивно посильним для нього з урахуванням необхідних витрат на утримання дитини, або, навпаки, що одноразове виконання рішення є неможливим.
Саме по собі посилання на загрозу скрутного матеріального становища без належного підтвердження конкретного співвідношення доходів, майна та обов`язкових витрат не є достатньою підставою для висновку про істотне ускладнення виконання рішення.
При вирішенні цього питання суд також враховує інтереси стягувача, який після набрання рішенням законної сили має право на його своєчасне та повне виконання. Розстрочення виконання не змінює змісту ухваленого судового рішення, однак фактично відкладає отримання стягувачем присуджених коштів на визначений судом період, а тому може застосовуватися лише за наявності достатньо обґрунтованих об`єктивних обставин.
Суд також бере до уваги, що законодавством про виконавче провадження передбачено визначений законом порядок виконання судових рішень та відповідні гарантії прав боржника під час здійснення виконавчих дій. Сам факт наявності у боржника доходу, з якого відповідно до закону може здійснюватися виконання судового рішення, не свідчить про неможливість його виконання та не створює безумовної підстави для розстрочення.
Таким чином, оцінюючи в сукупності матеріальний стан заявника, наявність у нього на утриманні малолітньої дитини, розмір його підтвердженого доходу, остаточний розмір присуджених до стягнення коштів, відсутність належних доказів того, що виконання рішення у загальному порядку є об`єктивно неможливим або істотно ускладненим, а також необхідність дотримання балансу прав та інтересів сторін, суд приходить до висновку, що передбачених частиною третьою статті 435 ЦПК України підстав для розстрочення виконання судового рішення не встановлено.
За таких обставин заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 260, 261, 353, 354, 435 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 червня 2026 року у справі № 742/2185/26, зміненого постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Суддя В.Г. Павлов