28 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 686/17572/26
провадження № 61-11852ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богач Анатолій Анатолійович, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 серпня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,
ВСТАНОВИВ:
У червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила визнати земельні ділянки, кадастрові номери: [номер приховано]:04:005:0563; [номер приховано]:04:005:0564; [номер приховано]:06:013:0011; [номер приховано]:06:013:0012; [номер приховано]:06:013:0014; [номер приховано]:06:013:0024; [номер приховано]:03:011:0222; [номер приховано]:03:011:0223; [номер приховано]:03:011:0224; [номер приховано]:03:011:0225; [номер приховано]:03:011:0226, спільною сумісною власністю, припинити право спільної сумісної власності та визнати за нею право власності на 1/2 частку кожної земельної ділянки.
Разом з позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на вказані в позові земельні ділянки та заборонити приватному виконавцю Джубабі Д. О., Акціонерному товариству «Прозорро Продажі» (далі - АТ «Прозорро Продажі»), операторам електронних майданчиків, державним реєстраторам, нотаріусам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію, передачу на реалізацію, проведення електронних торгів, оформлення результатів торгів, складання актів про реалізацію майна, укладення правочинів та державну реєстрацію переходу права власності щодо земельних ділянок.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2024 року у справі № 686/3090/21, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 вересня 2024 року, з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за договорами позики на користь ОСОБА_3 . На виконання зазначеного рішення приватним виконавцем Джубабою Д. О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. 08 квітня 2026 року приватний виконавець виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості земельних ділянок боржника з метою їх подальшої примусової реалізації. Арештовані земельні ділянки підлягають оцінці та наступному продажу в межах процедури примусового виконання рішення суду. Земельні ділянки виставлені на електронні торги, тому існує реальна загроза відчуження спільного майна, яке є предметом поділу.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельні ділянки, кадастрові номери: [номер приховано]:04:005:0563; [номер приховано]:04:005:0564; [номер приховано]:06:013:0011; [номер приховано]:06:013:0012; [номер приховано]:06:013:0014; [номер приховано]:06:013:0024; [номер приховано]:03:011:0222; [номер приховано]:03:011:0223; [номер приховано]:03:011:0224; [номер приховано]:03:011:0225; [номер приховано]:03:011:0226, які належать ОСОБА_2 . Заборонено приватному виконавцю Джубабі Д. О., АТ «Прозорро Продажі», операторам електронних майданчиків, державним реєстраторам, нотаріусам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію, передачу на реалізацію, проведення електронних торгів, оформлення результатів торгів, складання актів про реалізацію майна, укладення правочинів та державну реєстрацію переходу права власності щодо земельних ділянок, кадастрові номери: [номер приховано]:04:005:0563; [номер приховано]:04:005:0564; [номер приховано]:06:013:0011; [номер приховано]:06:013:0012; [номер приховано]:06:013:0014; [номер приховано]:06:013:0024; [номер приховано]:03:011:0222; [номер приховано]:03:011:0223; [номер приховано]:03:011:0224; [номер приховано]:03:011:0225; [номер приховано]:03:011:0226, які належать ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції виходив з того, що матеріали заяви про забезпечення позову містяться докази існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участі в розгляді справи, подав апеляційну скаргу на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2026 року, мотивуючи її тим, що оскаржуваною ухвалою суду вирішено питання про його права та обов`язки. У апеляційній скарзі просив скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на те, що суд не врахував набрання законної сили і перебування на примусовому виконанні судового рішення у справі № 686/3090/21 про стягнення боргу з ОСОБА_2 на його користь (виконавчі провадження № 78369766 та № НОМЕР_1). Забезпечення позову порушує його права як стягувача у виконавчому провадженні, є недопустимим забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, які набрали законної сили. Суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони невизначеному колу осіб вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок. Заходи забезпечення не є співмірними з позовними вимогами.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2026 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2026 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що заявникобґрунтував наявність правових підстав для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, враховуючи недобросовісність сторін у справі, зловживання ними своїми правами стосовно кредитора і порушення його прав внаслідок задоволення заяви про забезпечення позову.
09 вересня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богач А. А., звернулася до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 серпня 2026 року (повний текст постанови складено 14 серпня 2026 року), а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2026 року залишити в силі.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив належними, допустимими та достатніми доказами наявність реальної загрози невиконання або ускладнення виконання можливого рішення суду, фактично ототожнив сам факт існування спору щодо майна з автоматичною підставою для накладення арешту. Суд дійшов помилкового висновку, що прагнення дружини (яка не є боржником) захистити свою законну 1/2 частку у майні подружжя є «проявом недобросовісності та зловживанням процесуальними правами» стосовно особистого кредитора її чоловіка - ОСОБА_3 , нездійснив належної оцінки співмірності застосованого заходу забезпечення позову, не навів мотивів відхилення доводів ОСОБА_1 в оскаржуваній постанові.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з пунктами 1, 2, 10 частини першої, частини другої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20 (провадження № 61-549св21), від 12 січня 2022 року у справі № 568/525/21 (провадження № 61-14463св21), від 19 травня 2022 року у справі № 619/2293/21 (провадження № 61-15440св21).
На підставі частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалено судове рішення про стягнення боргу, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17). Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).
Встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2024 року у справі № 686/3090/21, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 81 353,70 дол. США та судові витрати.
Вказане судове рішення перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д. О.
Так, постановою приватного виконавця від 20 березня 2026 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 описано майно боржника та накладено арешт на земельні ділянки, кадастрові номери: [номер приховано]:04:005:0563; [номер приховано]:04:005:0564; [номер приховано]:06:013:0011; [номер приховано]:06:013:0012; [номер приховано]:06:013:0014; [номер приховано]:06:013:0024; [номер приховано]:03:011:0222; [номер приховано]:03:011:0223; [номер приховано]:03:011:0224; [номер приховано]:03:011:0225; [номер приховано]:03:011:0226, а постановою від 08 квітня 2026 року - призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ПП «Проекція» в особі оцінювача ОСОБА_4 для надання звіту про ринкову вартість описаного та арештованого майна боржника - вказаних земельних ділянок, з метою примусової реалізації в межах процедури виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 686/3090/21, виданого 17 вересня 2024 року.
11 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання земельних ділянок, кадастрові номери: [номер приховано]:04:005:0563; [номер приховано]:04:005:0564; [номер приховано]:06:013:0011; [номер приховано]:06:013:0012; [номер приховано]:06:013:0014; [номер приховано]:06:013:0024; [номер приховано]:03:011:0222; [номер приховано]:03:011:0223; [номер приховано]:03:011:0224; [номер приховано]:03:011:0225; [номер приховано]:03:011:0226 спільною сумісною власністю, припинення права спільної сумісної власності та визнання за нею права власності на 1/2 частку кожної земельної ділянки.
Отже, земельні ділянки, що є предметом поділу майна подружжя у цій справі, раніше передано на публічні торги в межах виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Встановивши, що відповідач ОСОБА_2 має невиконанні боргові зобов'язання перед ОСОБА_3 , сторони спору все ще перебувають у шлюбі, після опису та арешту майна боржника у межах процедури його реалізації на прилюдних торгах з метою виконання судового рішення ОСОБА_1 ініціювала спір про поділ майна із забезпеченням позову, що унеможливлює виконання згаданого вище судового рішення про стягнення заборгованості, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для забезпечення позову в обраний позивачкою спосіб.
Апеляційний суд правильно виходив з наявності достатніх правових підстав для скасування ухвали місцевого суду.
Правовий висновок про те, що забезпечення позову під час вирішення спору про поділ майна унеможливлює виконання іншого судового рішення (про стягнення з відповідача кредитної заборгованості на користь особи, яка і оскаржує забезпечення позову), викладено у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 161/6784/20 (провадження № 61-11351св20), в якій суд касаційної інстанції, серед іншого, вказав на помилковість висновків апеляційного суду про те, що «забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, частина якого перебуває на реалізації у зв`язку з виконанням судового рішення про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, не порушує права ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», оскільки установивши, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі й ділять майно, частина якого перебуває на реалізації, апеляційний суд не звернув увагу, що такий поділ майна в обраний подружжям спосіб порушує майнові права та інтереси кредитора й направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника, тому сторони діють очевидно недобросовісно та зловживають своїми правами стосовно кредитора, при відсутності спору між собою, перебуваючи у шлюбі».
Отже, апеляційний суд обґрунтовано врахував доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про наявність правових підстав для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, а саме: недобросовісність дій сторін у справі, ознаки зловживання ними своїми правами стосовно кредитора і порушення його (кредитора) прав внаслідок задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції положень статей 149, 150 ЦПК України не викликає розумних сумнівів.
Доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеним, зводяться до власного тлумачення норм матеріальногота процесуального права та до незгоди з судовим рішенням, висновків суду не спростовують, на їх законність та обґрунтованість не впливають, не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом норм процесуального права є очевидними і не викликають розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богач Анатолій Анатолійович, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 серпня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник