Справа № 523/14287/26
Провадження №2/523/7928/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" вересня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Кисельова В.К.
за участю секретаря - Дзюба Г.І.
за участю представника позивача - адвоката Матяжової О.В.
за участю прокурора - Процюк А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат ГОЛОТОВА МАРІАННА МИКОЛАЇВНА до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, Виконавчий комітет Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, -
ВСТАНОВИВ:
Підстави заявлених позовних вимог.
ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат ГОЛОТОВА МАРІАННА МИКОЛАЇВНА звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, Виконавчий комітет Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, посилаючись на наступні обставини.
Так Позивач, ОСОБА_1 , є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка, ОСОБА_2 , є матір`ю малолітньої ОСОБА_3 . Факт батьківства та материнства сторін підтверджується свідоцтвом про народження дитини, відповідно до якого ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком зазначено ОСОБА_1 , матір`ю ОСОБА_2 .
Позивач стверджує, що з моменту народження дитини відповідачка абсолютно самоусунулася від виконання материнських обов`язків. Дитина проживає разом з позивачем в приватному будинку, який перебуває у власності позивача, перебуває на його повному утриманні, а всі питання її догляду, харчування, лікування, побуту, розвитку та забезпечення вирішуються позивачем самостійно.
Обставини ухилення матері від виконання батьківських обов`язків і повної її відсутності в житті дитини з моменту народження підтверджуються, поясненнями осіб, які безпосередньо бачать життя дитини, а саме: няні, сусідів, друзів, бабусі, а також письмовою заявою самої відповідачки.
Після народження дитини позивач забрав доньку із пологового будинку, забезпечив їй місце проживання, догляд, харчування, необхідні речі, медичний супровід та повсякденну турботу.
Відповідачка з часу народження дитини не проявляє реального інтересу до її життя, не бере участі у догляді, не цікавиться станом здоров`я дитини, не забезпечує її харчуванням, речами, ліками, не допомагає матеріально, не приходить до дитини, не бере участі у вирішенні жодних питань, пов`язаних із її життям. За весь період життя малолітньої ОСОБА_3 відповідачка не виконувала обов`язків матері ані фактично, ані матеріально, ані емоційно. Дитина фактично зростає без участі матері, а її єдиною реальною опорою та особою, яка щоденно забезпечує догляд, є батько.
При цьому відсутність відповідачки у житті дитини не пов`язана з будь-якими об`єктивними перешкодами. Позивач не перешкоджав і не перешкоджає відповідачці бачити дитину, спілкуватися з нею, цікавитися її здоров`ям, брати участь у догляді, розвитку та утриманні.
Позивач неодноразово намагався залучити відповідачку до життя дитини, звертався до неї, надсилав повідомлення, фотографії дитини, просив брати участь у вихованні доньки, а також просив родичів звертатися до відповідачки з цього питання. Однак відповідачка відмовлялася та прямо повідомляла, що не бажає брати участь у житті дитини.
Відповідачка надала письмову заяву, у якій прямо зазначила, що знає про намір звернення до суду з позовом про позбавлення її батьківських прав та проти такого позову не заперечує. У цій заяві відповідачка вказала, що свідомо не хоче бути матір`ю цієї дитини, не хоче брати участь у її житті, вихованні, утриманні, лікуванні, розвитку, догляді та інших питаннях, що стосуються дитини. Також вона зазначила, що її неучасть у житті дитини не є тимчасовою ситуацією або наслідком об`єктивних перешкод, а є її свідомим, добровільним і остаточним рішенням.
Таким чином, поведінка відповідачки є послідовною, тривалою та свідомою. Вона не виконує жодної зі складових батьківського обов`язку: не піклується про фізичний розвиток дитини, не забезпечує її харчуванням, доглядом, лікуванням, не цікавиться станом здоров`я, не підтримує емоційного зв`язку, не бере участі у повсякденному житті дитини та прямо заявляє про небажання бути матір`ю.
Позивач вважає, що збереження за відповідачкою формального статусу матері за таких обставин не відповідає найкращим інтересам малолітньої дитини, створює юридичну невизначеність та у майбутньому може перешкоджати належному вирішенню питань, пов`язаних із лікуванням, оформленням документів, виїздом дитини, захистом її прав та забезпеченням стабільного середовища.
У сукупності надані докази підтверджують, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не має реального наміру брати участь у житті дитини, а тому наявні правові підстави для позбавлення її батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_3 .
На підставі викладеного, позивач просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно її малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позиція відповідача.
Відповідачка ОСОБА_2 подала до суду заяву, через систему «Електронний суд», відповідно до якої вона визнала позовні вимоги у повному обсязі, а також письмово пояснила, що свідомо не хоче бути матір`ю цієї дитини та не хоче брати участь у її житті. Вона не збирається займатися вихованням ОСОБА_3 , не хоче брати участь у її утриманні, лікуванні, навчанні, розвитку, догляді та будь-яких інших питаннях, які стосуються цієї дитини. Вона не бере участі у житті дитини і не планую це змінювати. Це не пов`язано з тим, що їй хтось забороняє бачити дитину, не допускає її до неї або приховує від неї будь-яку інформацію. Відповідачка пояснила, що ОСОБА_1 не перешкоджає їй бачити дитину, спілкуватися з нею або брати участь у її житті. Навпаки, він неодноразово намагався звертатися до неї, писав їй, надсилав повідомлення та фотографії дитини, просив брати участь у її житті, а також просив родичів звертатися до неї з цього приводу. Проте вона не бажає брати жодної участі у її житті. Окрім того, просить ОСОБА_1 прошу більше до неї з цими питаннями не звертатися, не писати їй повідомлення щодо дитини, не надсилати фотографії дитини, не просити побачитися з дитиною.
Позиція органу опіки та піклування.
До суду надійшов висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, який затверджений рішенням виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області № 369 від 03 вересня 2026р.. Відповідно до даного висновку, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У даному висновку встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на час перевірки проживала спільно з ОСОБА_4 , яка є тіткою позивача. Органом опіки та піклування встановлено, що мати дитини не спілкується з донькою, не забезпечує її харчуванням, лікування, не доглядає за нею, що свідчить як свідоме нехтування своїми обов`язками.
Пояснення сторін в судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні у режимі відеоконференції пояснив, що він перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою, та просив народити йому дитину. Після народження дитини, відповідачка не проявляла особливу турботу за дитиною, а через декілька тижнів взагалі виїхала за кордон до свого брата. Після цього, вона повернулась на декілька тижнів, але після цього взагалі виїхала без пояснень. Через деякий час позивач дізнався, що відповідачка виїхала за кордон та проживає у Королівстві Іспанія. Позивач зв`язався з нею, але вона пояснила, що повертатись не збирається та брати участь у житті дитини не збирається.
Відповідачка ОСОБА_2 подала до суду заяву, відповідно до якої визнала позовні вимоги у повному обсязі, а також справу просила розглянути у її відсутність.
Представники Служби у справах дітей Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, Виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, згідно поданого клопотання просили справу розглянути у їх відсутність, підтримали поданий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав.
Прокурор Пересипської окружної прокуратури м. Одеси Процюк А.В. просила позовні вимоги просила залишити без задоволення, оскільки позбавлення батьківських прав є виключним заходом, а обставини, які пов`язані з поведінкою відповідачки, скоріше пов`язані з посттравматичною ситуацію після пологів.
Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини.
Так судом встановлено, що, Позивач, ОСОБА_1 , є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка, ОСОБА_2 , є матір`ю малолітньої ОСОБА_3 .
Факт батьківства та материнства сторін підтверджується свідоцтвом про народження дитини, серія НОМЕР_1 , актовий запис №1224 від 18.11.2025р., зареєстрований Пересипським відділом ДРАЦС ПМУМЮ (м.Одеса). відповідно до якого ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком зазначено ОСОБА_1 , матір`ю ОСОБА_2 .
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не одружені, проте проживали однією сім`єю на час народження дитини. Після народження дитини, вони спільно з дитиною проживали за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні встановлено, що з моменту народження дитини відповідачка абсолютно самоусунулася від виконання материнських обов`язків. Фактично виключено батько займався питаннями щодо догляду, харчуванням, лікуванням, розвитком дитини.
Так після народження дитини позивач забрав доньку із пологового будинку, забезпечив їй місце проживання, догляд, харчування, необхідні речі, медичний супровід та повсякденну турботу.
При цьому відсутність відповідачки у житті дитини не пов`язана з будь-якими об`єктивними перешкодами. Позивач не перешкоджав і не перешкоджає відповідачці бачити дитину, спілкуватися з нею, цікавитися її здоров`ям, брати участь у догляді, розвитку та утриманні.
Позивач неодноразово намагався залучити відповідачку до життя дитини, звертався до неї, надсилав повідомлення, фотографії дитини, просив брати участь у вихованні доньки, а також просив родичів звертатися до відповідачки з цього питання. Однак відповідачка відмовлялася та прямо повідомляла, що не бажає брати участь у житті дитини.
Вищевказані обставини підтверджується поясненнями позивача, який пояснив, що після народження дитини, відповідачка не проявляла особливу турботу за дитиною, а через декілька тижнів взагалі виїхала за кордон до свого брата. Після цього, вона повернулась на декілька тижнів, але після цього взагалі виїхала без пояснень. Через деякий час позивач дізнався, що відповідачка виїхала за кордон та проживає у Королівстві Іспанія. Позивач зв`язався з нею, але вона пояснила, що повертатись не збирається та брати участь у житті дитини не збирається.
Свідок ОСОБА_4 , яка є тіткою позивача, пояснила, що після народження дитини, відповідачка фактично дитиною не займалась, а дитиною займався виключно батько. Мати після народження дитини проживала у будинку спільно з дитиною не більше тижня, а після цього виїхала. Всі спроби налагодження стосунків з позивачем нічого не дали. Свідок пояснила, що після того, як батька мобілізували дитина фактично залишилась одна, та вона вимушена була приїхати до будинку батька та доглядати за дитиною.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона наглядала за будинком, який розташований порядку з будинком позивача. Вона знала позивача як сусіда, а також знала відповідачку, оскільки вона зустрічалась з позивачем. Свідок пояснила, після того, як дізнались, що буде дитина, позивач дуже зрадів. Після народження дитини, батька багато часу приділяв увазі вихованню дитини, а мати біля дитини вона ніколи не бачила. Вона дізналась, що мати залишила дитину на батька та поїхала з будинку.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що допомагає сім`ї позивача та доглядала дитину як няня, починаючи з березня 2026р.. Вона пояснила, мати дитиною фактично не займалась, та вона з нею мала спілкувалась. Фактично з дитиною був батько, а також додатково допомагає бабуся.
Свідок ОСОБА_7 мати позивача, пояснила, у неї виникла підозра, що мати дитину не бажала, оскільки після народження дитини вона не бажала доглядати за дитиною. Вона як могла допомагала синові з онукою, проте не мала можливості постійно її доглядати за віком. Свідок пояснила, що не розуміла поведінку відповідачки, як не бажала доглядати за дитиною, а після того, взагалі поїхала за кордон, а також не повернулась.
Окрім того, в судовому засіданні підтвердились пояснення позивача, його представників, що відповідачка неодноразово виїжджала за кордон, залишавши дитину виключно на батька.
Так згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Адміністрації ДПСУ від 24.09.2026р., ОСОБА_2 виїжджала з України 06.01.2026р. повернулась 30.01.2026р., виїхала 28.02.2026р. повернулась 04.03.2026р.. Останній раз відповідачка виїхала з Україні з 25 березня 2026р., після чого не поверталась.
Суд, звертає увагу на те, що позивача ОСОБА_1 було мобілізовано на початку червня 2026р., а відповідачка виїхала з України 25 березня 2026р., після чого не поверталась. Окрім того, відповідачка оформила право тимчасового захисту в Королівстві Іспанія у липні 2026р..
На підставі викладеного, суд вважає, що підстави заявленого позову жодним чином не пов`язані з мобілізацією позивача, а виникли задовго до цього, а тому не можуть бути розцінені як спробу уникнення від виконання обов`язку щодо захисту Вітчизни.
Суд також приймає до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, який затверджений рішенням виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області № 369 від 03 вересня 2026р.. Відповідно до даного висновку, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У даному висновку встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на час перевірки проживала спільно з ОСОБА_4 , яка є тіткою позивача. Органом опіки та піклування встановлено, що мати дитини не спілкується з донькою, не забезпечує її харчуванням, лікуванням, не доглядає за нею, що свідчить як свідоме нехтування своїми обов`язками.
Правові підстави ухваленого рішення.
Відповідно до ст. 51 Конституції України, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст.8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27.02.1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.
Частиною 7 ст.7 СК України, передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.03.21991 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.1-4 ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.
Відповідно до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України, зокрема п.2 ч.1 ст.164 СК України, визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти (застосовується лише у разі, якщо мати, батько досягли повноліття); жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами (застосовується лише у разі, якщо мати, батько досягли повноліття); вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва (застосовується лише у разі, якщо мати, батько досягли повноліття); засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Позбавлення прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька так і для дитини (ст.166 СК України). Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (п.57,58).
У п.100 справи «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Не може також бути виправданим захід, що роз`єднує сімейні зв`язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім`ї (як приклад, рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).
Висновки суду.
З огляду на досліджені документи, висновок органу опіки та піклування, суд вважає доведеним факт ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, яке полягає в тому, що мати дитини з народження дитини не піклувалась про її фізичний і духовний розвиток, не забезпечувала необхідного харчування, медичного догляду, лікуванням тощо, а також фактично покинула дитину на батька. Окрім того, довідавшись про мобілізацію батька дитини, а також, що дитина залишилась без батьківського піклування не повернулась до країни, не намагалась забрати дитину, а самоусунилась від виконання батьківських обов`язків. Так поведінка відповідачки свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків, при цьому, змінити поведінку відповідачки у кращу сторону неможливо, оскільки вона свідома не бажає займатись дитиною. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що наявні всі правові підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати.
В порядку розподілу судових витрат, необхідно стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ,РНОКПП НОМЕР_3 що проживає АДРЕСА_1 ).
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат ГОЛОТОВА МАРІАННА МИКОЛАЇВНА до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, Виконавчий комітет Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити у повному обсязі.
2. Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ,РНОКПП НОМЕР_3 що проживає АДРЕСА_1 ).
4. Копію рішення після набранням законної сили направити Пересипському відділу ДРАЦС Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Апеляційна скарга на рішення суду може подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення буде складено та підписано у десятиденний строк з дати проголошення рішення.
Суддя В.К. Кисельов
Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2026