Справа№ 161/15909/26
Номер провадження: 2-а/161/215/26
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючої судді Плахтій І.Б.
з участю секретаря судових засідань - Маєвської Х.Ю.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Вахмістрової І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
В С Т А Н О В И В:
27 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до УПП ДПП у Волинській області про скасування постанови. Зазначає, 16 липня 2026 року поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області капралом поліції Мачульським А.О. стосовно нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7558865. Згідно з текстом оскаржуваної постанови, 16 липня 2026 року о 12:42:04 за адресою: м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 34, він, керуючи транспортним засобом Subaru Outback (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), не будучи особою з інвалідністю та не перевозячи таких осіб, нібито здійснив зупинку (стоянку) в місці, позначеному дорожніми знаками 5.38 «Місце для стоянки» з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю» та дорожньою розміткою 1.30, чим порушив п. 33 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 122 КУпАП. Вказаною постановою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн. Вважає зазначену постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Фактичні обставини даної справи свідчать про те, що паркомісце за адресою: м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 34, на якому був припаркований керований ним автомобіль Subaru Outback не відноситься до місць для осіб з інвалідністю. Даний факт повністю підтверджується отриманою офіційною відповіддю від уповноваженого комунального підприємства разом із затвердженою схемою організації дорожнього руху (план-схемою розташування та дислокації паркомісць, дорожніх знаків і розмітки) за вказаною адресою. З наданої комунальним підприємством схеми чітко вбачається межа дії знаків та конкретна кількість/розташування виділених спеціальних паркомісць. Ділянка (конкретне паркомісце), де був розміщений його автомобіль, не належить до місць для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю, а отже, знак 5.38 з табличкою 7.17 на дане паркомісце не поширюється. Також, зауважує, що паркомісце, на якому перебував керований ним транспортний засіб взагалі не має дорожньої розмітки 1.30 (хоча в постанові чітко вказується, що його транспортний засіб перебував на паркомісці, що має дорожню розмітку 1.30), що підтверджується наданими ним фото та відеоматеріалами. В доказ свого твердження також додає копію план-схеми організації паркомісць за адресою: м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 34 з відміткою паркомісця, де був припаркований Subaru Outback (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), де видно що паркомісце не має дорожньої розмітки 1.30. За таких обставин, посадовою особою поліції було безпідставно розширено зону дії знака на сусідні паркомісця, а у його діях повністю відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП. Внаслідок протиправного притягнення його до адміністративної відповідальності, винесення незаконної постанови та загрози безпідставного стягнення штрафу, йому було завдано моральної шкоди. Вона полягає у сильному емоційному стресі, психологічному дискомфорті, порушенні звичайного життєвого ритму та необхідності витрачати особистий час і зусилля на збір доказів, звернення до комунальних служб, підготовку процесуальних документів та судовий захист. На підставі ст. 56 Конституції України та ст. 23 ЦК України розмір завданої моральної шкоди оцінює у розмірі 1000 грн.
На підставі викладеного, просив суд скасувати оскаржувану постанову, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та судовий збір.
14 вересня 2026 року представник відповідача - Вахмістрова І.О. подала заяву про закриття провадження у справі. Вказує, що в ході опрацювання матеріалів позовної заяви представником Відповідача направлено запит вих. № 7435 до Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради щодо надання інформації про організацію дорожнього руху на ділянці за адресою: вул. Кривий Вал, 34, у м. Луцьку, а також щодо протяжності ділянки, на яку поширюється дія дорожнього знака 5.42.1 із додатковою табличкою 7.17. З метою перевірки зазначених обставин також здійснено огляд місця події за адресою: вул. Кривий Вал, 34, у м. Луцьку. Під час огляду встановлено, що навпроти будинку № 34 по вул. Кривий Вал, розташоване одне місце для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю, яке позначене дорожньою розміткою 1.35 та відповідним дорожнім знаком 5.43 із додатковою табличкою 7.17. Зазначений запит Департаментом житлово-комунального господарства Луцької міської ради було перенаправлено до КП «АвтоПаркСервіс». Згідно з відповіддю КП «АвтоПаркСервіс» від 25 серпня 2026 року, на майданчику для паркування транспортних засобів, розташованому по вул. Кривий Вал, відповідно до схеми організації дорожнього руху передбачено чотири окремі місця для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю. При цьому на схемі організації дорожнього руху відсутня додаткова табличка 7.2.2 «Зона дії». Таким чином, дорожній знак із табличкою 7.17 та відповідна дорожня розмітка 1.35 позначають конкретне місце для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю, а не поширюють свою дію на всі наступні місця для паркування. Отже, з урахуванням наявної схеми організації дорожнього руху, фактичного розташування дорожніх знаків та дорожньої розмітки, встановлено, що місце стоянки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не належало до місця, спеціально визначеного для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю. Наявні матеріали не містять належних та достатніх доказів того, що транспортний засіб ОСОБА_1 був розташований саме на такому місці. Таким чином, факт стоянки транспортного засобу ОСОБА_1 на місці, відведеному для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю, не встановлений. З огляду на вищевикладене, у діях гр. ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 6 ст.122 КУпАП. 26 серпня 2026 року на ім`я начальника УПП у Волинській області ДПП була написана доповідна записка, про обставини, які виявлені у ході опрацювання матеріалів позовної заяви по справі №161/15909/26. На підставі доповідної записки від 26 серпня 2026 року було прийнято рішення від 11 вересня 2026 року про скасування оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення від 16 липня 2026 року, яким постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7558865 від 16 липня 2026 року було скасовано та звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом з тим, зазначає, що заявлена позивачем вимога про відшкодування моральної шкоди є недоведеною та не підтверджена належними доказами. На підставі викладеного просить суд: закрити провадження по справі № 161/15909/26; у разі розгляду судом вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди - відмовити у її задоволенні у зв`язку з недоведеністю факту заподіяння моральної шкоди, її характеру, обсягу, причинного зв`язку та заявленого розміру.
У судовому засіданні позивач не заперечував щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про скасування постанови, водночас просив стягнути на його користь моральну шкоду та судовий збір. Зазначив, що у зв?язку з винесенням оскаржуваної постанови змінився звичний ритм його життя, виникли труднощі, пов?язані зі збором необхідних для звернення до суду документів, а також він зазнав моральних переживань та неприємностей. Крім того, позивач зазначив, що витратив значну кількість часу та коштів на пальне, був змушений відвідувати різні установи, що, на його думку, спричинило йому моральну шкоду.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 16 липня 2026 року поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області капралом поліції Мачульським А.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії серії ЕНА № 7558865, про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП.
З оскаржуваної постанови вбачається, що 16 липня 2026 року о 12:42:04 за адресою: м.Луцьк, вул. Кривий Вал, 34, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Subaru Outback, д.н.з. НОМЕР_1 , не будучи особою визначеною Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а також не перевозячи таких осіб, здійснив зупинку (стоянку) транспортного засобу в місці, позначеному відповідними дорожніми знаками 5.38 «Місце стоянки» з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю» та дорожньою розміткою 1.30, на якому дозволено зупинку (стоянку) лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, чим порушив п. 33 Правил дорожнього руху України.
Разом з тим, рішенням начальника УПП у Волинській області ДПП підполковника поліції Сергія Мерчука від 11 вересня 2026 року постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7558865 від 16 липня 2026 року, винесену поліцейським взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП у Волинській області ДПП капралом поліції Мачульським А.О., згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1020 грн. - скасовано та звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закрито.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги те, що оскаржувана постанова скасована суб`єктом владних повноважень, суд вважає, що провадження у справі за адміністративним позовом підлягає закриттю на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд вважає, що позивачу слід повернути з Державного бюджету сплачений судовий збір за позовну вимогу про скасування оскаржуваної постанови, а саме: судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп., сплачений згідно квитанції до платіжної інструкції № 2.775516551.1 від 27 липня 2026 року та судовий збір у розмірі 60 (шістдесят) грн., сплачений згідно квитанції до платіжної інструкції № 2.796022015.1 від 10 серпня 2026 року.
Керуючись ст.ст. 238, 248 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Провадження у справі в частині позовної вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії серії ЕНА № 7558865 від 16 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП - закрити.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп., сплачений згідно квитанції до платіжної інструкції № 2.775516551.1 від 27 липня 2026 року та судовий збір у розмірі 60 (шістдесят) грн., сплачений згідно квитанції до платіжної інструкції №2.796022015.1 від 10 серпня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала у повному обсязі складена 25 вересня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області І.Б. Плахтій