Постанова № 140126342 у справі № 902/851/25 від 23.09.2026

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Справа № 902/851/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

прокурора: Казнодій С.Д.

позивача: не з"явився

відповідача 1: Шевчук О.В. адвокат

відповідача 2: Северин С.Л. самопредставництво

відповідача 3: Андрощук О.Б. самопредставництво

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.06.2026 у справі №902/851/25 (суддя Виноградський О.Є., повний текст складено 10.06.2026)

за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтаж Груп"

до відповідача 2 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях

до відповідача 3 Вінницького національного технічного університету

про визнання договору оренди недійсним

24 червня 2025 року заступник керівника Вінницької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтаж Груп", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Вінницького національного технічного університету з такими вимогами:

- визнати недійсним договір оренди № 2335-НМ нерухомо майна, яке належить до державної власності та перебуває на балансі Вінницького національного технічного університету, що укладений 07.12.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольтаж Груп";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольтаж Груп" повернути балансоутримувачу: Вінницькому національному технічному університету об`єкти оренди, нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення: - у прим. № 1-73,2 кв.м; (№1-№10 за даними БТІ); - у прим.№ 2-27,0 кв.м (№1, №4, № 5, № 6 за даними БТІ), загальною площею 100,2 кв.м., в одноповерховій прибудові (літ.А 1) до 9-поверхового гуртожитку №6 (літ.А) за адресою: вул. Келецька, 102а м. Вінниця, 21021, шляхом підписання акта повернення з оренди орендованого майна.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.06.2026 по справі №902/851/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, керівник Вінницької обласної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області 03.06.2026 у справі № 902/851/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Стягнути з відповідачів на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви у сумі 6056,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 9084,00 грн.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.07.2026 відкрито провадження за апеляційною скаргою керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.06.2026 у справі № 902/851/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.09.2026.

30 червня 2026 року Вінницьким національним технічним університетом поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 03.06.2026 у справі №902/851/25 залишити без змін.

20 липня 2026 року Міністерством освіти і науки України подані додаткові пояснення, в яких з огляду на наведені підрозділом прокуратури підстави апеляційного оскарження , Міносвіти покладається на прийняття судом апеляційної інстанції законного та об`єктивного судового рішення. Просить здійснювати розгляд скарги за відсутності представника Міністерства освіти і науки України.

27 липня 2026 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу керівника Вінницької обласної прокуратури без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/851/25 від 03.06.2026 залишити без змін.

07 серпня 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольтаж Груп" поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд оскаржуване рішення Господарського суду Вінницької області від 03.06.2026 у даній справі залишити без змін.

03.09.2026 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтаж Груп" адвокатом Шевчук О.В. подана заява про відкладення розгляду справи. Вказана заява обґрунтована неможливістю представника ТОВ "Вольтаж Груп" адвоката Шевчук О.В. взяти участь у судовому засіданні 16.09.2026 через перебування з 07.09.2026 до 18.09.2026 у відпустці у зв`язку із заздалегідь запланованим лікуванням, на підтвердження чого наведено довідку Ради адвокатів Вінницької області від 24.08.2026 №361. Посилаючись на необхідність забезпечення права на правничу допомогу та принципу змагальності сторін, представник просить відкласти розгляд справи на дату після 18.09.2026. В підтвердження вказаних обставин до заяви додано лист санаторія "Квітка полонини" ТОВ "Сузір`я" №4353/26 від 05.06.2026; довідку Ради адвокатів Вінницької області №361 від 24.08.2026.

11 вересня 2026 року Вінницьким національним технічним університетом подано клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач-3 не заперечує проти задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтаж Груп" адвоката Шевчук О.В. та відкладення розгляду справи № 902/851/25 на іншу дату після 18.09.2026. Просить суд задовольнити заяву представника ТОВ "Вольтаж Груп" про відкладення розгляду справи №902/851/25 та призначити судове засідання на іншу дату після 18.09.2026.

14 вересня 2026 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях подало клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач-2 не заперечує проти задоволення заяви представника ТОВ "Вольтаж Груп" адвоката Шевчук О.В. та відкладення засідання суду у справі № 902/851/25 з 16.09.2026 на іншу дату, а саме після 18.09.2026. Просить суд задовольнити заяву представника ТОВ "Вольтаж Груп" адвоката Шевчук О.В. про відкладення засідання суду у справі № 902/851/25, призначеного на 16.09.2026, на іншу дату, після 18.09.2026.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 №01-05/968 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Олексюк Г.Є. з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №902/851/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.09.2026 визначено наступний склад колегії суддів: головуюча суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.09.2026 прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.06.2026 у справі №902/851/25, що призначене до розгляду на 16 вересня 2026 року у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В.

Прокурор в судовому засіданні 16.09.2026 не заперечив щодо відкладення розгляду справи.

Представники Вінницького національного технічного університету та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях підтримали заяву представника ТОВ "Вольтаж Груп" адвоката Шевчук О.В. про відкладення засідання суду у справі № 902/851/25.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.09.2026 розгляд справи відкладено на 23 вересня 2026 року.

Прокурор в судовому засіданні 23.09.2026 підтримала доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтаж Груп", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, Вінницького національного технічного університету 23.09.2026 заперечили доводи апеляційної скарги та надали відповідні пояснення.

Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення викладені у відзивах на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив, що 07.12.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, ТОВ «Вольтаж Груп» та Вінницьким національним технічним університетом укладено договір оренди №2335-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності, предметом якого є нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 100,2 кв. м в одноповерховій прибудові до 9-поверхового гуртожитку №6 за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 102а, строком на п`ять років, із цільовим призначенням - здійснення проєктних та проєктно-вишукувальних робіт. Передачі майна в оренду передувало погодження Міністерством освіти і науки України рішення про намір його передачі, а згідно з довідкою Вінницького національного технічного університету від 02.11.2023 №04-14-40 спірні приміщення до передачі в оренду не використовувалися більше трьох років; їх використання орендарем не перешкоджало здійсненню основної діяльності університету, приміщення мали окремий вхід, а потреби у їх використанні для здійснення освітнього процесу не було.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, обмеження щодо використання майна закладів освіти не поширюються, зокрема, на оренду окремих приміщень площею менш як 500 кв. м, які не використовувалися у діяльності такого закладу протягом трьох років, за умови непогіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у ньому. Оскільки спірний об`єкт загальною площею 100,2 кв. м не використовувався університетом більше трьох років, суд дійшов висновку про дотримання відповідачами передбачених законодавством умов його передачі в оренду. Крім того, суд врахував укладений 09.04.2021 між ВНТУ та ТОВ «Вольтаж Груп» договір про співпрацю №11, спрямований на реалізацію спільних навчально-наукових і виробничих проєктів, а також встановлені матеріалами справи обставини проходження 13 студентами ВНТУ виробничої та переддипломної практики у ТОВ «Вольтаж Груп», що за висновком суду підтверджує участь останнього в освітньому процесі університету.

За сукупністю досліджених доказів суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність встановлених законом підстав для визнання договору оренди №2335-НМ від 07.12.2023 недійсним та відповідно для застосування похідного наслідку у вигляді зобов`язання ТОВ «Вольтаж Груп» повернути спірне нерухоме майно Вінницькому національному технічному університету. Суд також врахував позицію Міністерства освіти і науки України щодо можливості передачі в оренду вільних приміщень закладів освіти за умови непогіршення освітнього процесу, надходження орендної плати та відсутність необхідності використання спірних приміщень для освітньої діяльності, зазначивши, що визнання договору недійсним не забезпечить захисту інтересів держави, а навпаки призведе до невиправданих витрат університету на утримання майна, яке тривалий час не використовувалося. Водночас суд визнав обґрунтованими підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України, однак за результатами розгляду спору по суті відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що рішення Господарського суду Вінницької області від 03.06.2026 у справі №902/851/25 ухвалене за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, з неправильним застосуванням статей 203, 215 ЦК України, статті 80 Закону України «Про освіту» та порушенням статей 74, 236 ГПК України. На переконання скаржника, суд помилково визнав правомірною передачу ТОВ «Вольтаж Груп» в оренду майна Вінницького національного технічного університету для здійснення проєктних та проєктно-вишукувальних робіт.

Прокурор наголошує, що частина четверта статті 80 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору від 07.12.2023, передбачала заборону використання майна державних і комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. За його доводами, передача такого майна в оренду допускається лише для надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти та пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням його учасників. При цьому відповідні обмеження поширюються не лише на навчальні корпуси, а й на інші будівлі, споруди та майно закладу освіти. На підтвердження цієї позиції скаржник посилається, зокрема, на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі №917/1173/22, постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №924/391/23 та від 14.02.2024 у справі №910/14998/22.

Скаржник заперечує висновок суду про можливість передачі спірних приміщень в оренду з огляду на їх невикористання в діяльності університету понад три роки та положення пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483. Прокурор стверджує, що цей Порядок, як і положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 щодо надання в оренду тимчасово вільного майна закладів освіти, має підзаконний характер та повинен застосовуватися з дотриманням імперативних приписів частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту». Посилаючись на частину сьому статті 11 ГПК України, постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 та постанову Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №922/2712/19, апелянт зазначає, що підзаконний акт не може усувати встановлену законом заборону використання освітнього майна не за призначенням.

Прокурор звертає увагу, що предметом оренди є нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 100,2 кв. м в одноповерховій прибудові до гуртожитку №6 за адресою: м.Вінниця, вул. Келецька, 102а, а пунктом 7.1 змінюваних умов договору прямо передбачено їх використання для здійснення проєктних та проєктно-вишукувальних робіт. За твердженням апелянта, така мета оренди та зареєстровані види економічної діяльності ТОВ «Вольтаж Груп», основним серед яких є електромонтажні роботи, свідчать про передачу майна для власної комерційної діяльності товариства, а не для забезпечення освітнього процесу чи обслуговування його учасників. У цьому контексті прокурор посилається на постанову Верховного Суду від 31.05.2023 у справі №908/3168/21, у якій за наведеним у скарзі висновком, використання приміщень закладу освіти для проєктних, проєктно-вишукувальних та проєктно-конструкторських робіт визнано таким, що не відповідає освітнім цілям.

Окремо скаржник зазначає, що суд безпідставно ототожнив співпрацю ТОВ «Вольтаж Груп» з університетом із використанням орендованого майна за освітнім призначенням. На думку прокурора, договір про співпрацю від 09.04.2021 №11, проведення спільних досліджень, реалізація окремих проєктів та проходження практики 13 студентами протягом 2024- 2025 років не змінюють установленої договором оренди мети використання приміщень. Апелянт також наголошує, що укладення договору про співпрацю та організація практики не надають товариству права на здійснення освітньої діяльності чи відповідної ліцензії. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №923/1292/21 та від 16.04.2024 у справі №922/3883/23, прокурор підкреслює, що саме договір оренди має визначати належне цільове призначення майна, а домовленості про співпрацю та практичну підготовку студентів не усувають невідповідності його умов вимогам закону.

Крім того, прокурор не погоджується з висновком суду про те, що визнання договору недійсним не забезпечить захисту інтересів держави, оскільки спричинить додаткові витрати університету на утримання приміщень. За доводами апелянта, економічна доцільність оренди, надходження орендної плати, недостатнє фінансування закладу освіти та тривале невикористання майна не є підставами для відступу від законодавчих обмежень і не визначають законності правочину. На підтвердження наведено посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 та постанови Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №927/1424/23, від 04.06.2024 у справі №927/1125/23 і від 09.12.2025 у справі №914/2231/24.

З огляду на зазначене прокурор вважає, що договір оренди суперечить вимогам закону та підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України. Посилаючись на частину першу статті 216 та частину першу статті 785 ЦК України, скаржник також обґрунтовує необхідність повернення спірного майна балансоутримувачу за відповідним актом, оскільки в разі недійсності договору правова підстава для подальшого користування ним відсутня.

Вінницький національний технічний університет у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що апеляційна скарга не містить нових належних і допустимих доказів, які спростовували б висновки суду першої інстанції або підтверджували порушення прав чи інтересів держави. Зокрема, прокуратурою, на думку Вінницького національного технічного університету (далі - ВНТУ), не доведено, що передача спірного майна в оренду спричинила порушення прав та законних інтересів держави, погіршила умови навчання здобувачів освіти чи створила перешкоди для здійснення освітнього процесу. При цьому судом першої інстанції встановлено, що спірне приміщення тривалий час не використовувалося в освітній діяльності ВНТУ, а його використання орендарем не погіршувало умов перебування студентів, працівників та інших учасників освітнього процесу.

Окремо у відзиві університет заперечує доводи прокурора про те, що ТОВ «Вольтаж Груп» не здійснює діяльності, пов`язаної з освітнім процесом. ВНТУ зазначає, що сам по собі цей факт не є достатньою підставою для скасування рішення, оскільки судом досліджувалися обставини взаємодії університету з ТОВ «Вольтаж Груп», зокрема співпраця щодо проходження студентами практики, проведення спільних заходів та інші форми взаємодії. На думку ВНТУ, прокурор фактично просить суд апеляційної інстанції повторно переоцінити вже досліджені докази та дійти інших висновків щодо тих самих обставин, не вказуючи при цьому на конкретні порушення порядку їх дослідження чи оцінки.

Також, університет посилається на приписи статей 269 та 277 ГПК України. ВНТУ зазначає, що апелянтом не доведено жодної із передбачених статтею 277 ГПК України підстав для скасування або зміни рішення - неповного з`ясування обставин, недоведеності встановлених судом обставин, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

Міністерство освіти і науки України у додаткових поясненнях зазначає, що доходи від надання в оренду приміщень, споруд та обладнання можуть бути джерелом фінансування закладу освіти, однак майно державних і комунальних закладів освіти не може використовуватися для діяльності, не передбаченої спеціальними законами, за винятком визначених законом випадків оренди, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням його учасників.

Крім того, міністерство посилається на підпункт 2 пункту 8 Переліку платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796, відповідно до якого допускається надання в оренду тимчасово вільних будівель, приміщень та іншого майна закладів освіти, якщо таке майно тимчасово не використовується в освітній, навчально-виробничій чи науковій діяльності та це не погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти. Також міністерство акцентує, що право розпорядження майном відповідно до статті 317 ЦК України належить власнику, а не постійному користувачу.

Поряд з цим, міністерство зазначає, що на підставі звернення Вінницького національного технічного університету від 11.10.2023 №01-02-08/161 та пропозицій Комісії з майнових питань, оформлених протоколом від 27.10.2023 №28, Міністерством було надано позитивний висновок щодо погодження наміру передати державне майно в оренду саме з метою здійснення проектних та проектно-вишукувальних робіт. Тому, на переконання міністерства, визначальним для вирішення спору є встановлення фактичного способу використання орендованого майна та наявності або відсутності його зв`язку з освітнім процесом.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях у відзиві, заперечуючи доводи прокурора в апеляційній скарзі зазначає, що Господарський суд Вінницької області належним чином встановив фактичні обставини справи, дослідив подані сторонами докази та надав оцінку всім доводам учасників справи, а оскаржуване рішення від 03.06.2026 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. При цьому, на думку Регіонального відділення, апеляційна скарга фактично дублює доводи позовної заяви, які вже були предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції і не містить нових належних та допустимих доказів, здатних спростувати встановлені судом обставини.

На обґрунтування своєї позиції Регіональне відділення посилається на статті 77, 86 та 269 ГПК України, зазначаючи, що оцінка доказів здійснюється судом за внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного та безпосереднього дослідження, а суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Окремо наголошується, що прокурором не надано належних доказів того, що передача спірного майна в оренду порушила права чи законні інтереси держави, погіршила умови навчання здобувачів освіти або створила перешкоди для здійснення освітнього процесу.

Крім того, Регіональне відділення посилається на статтю 277 ГПК України, зазначаючи, що апеляційна скарга не містить обставин, які б свідчили про наявність передбачених процесуальним законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції. У зв`язку з цим вважає рішення Господарського суду Вінницької області від 03.06.2026 законним та обґрунтованим і просить апеляційну скаргу керівника Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення у справі №902/851/25 без змін.

ТОВ «Вольтаж Груп» у відзиві, заперечуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що під час передачі спірного державного майна в оренду та укладення договору оренди №2335-НМ від 07.12.2023 усіма учасниками було дотримано встановлену законом процедуру. Товариство посилається на те, що ВНТУ погодив передачу приміщень в оренду, Міністерство освіти і науки України листом від 30.10.2023 №1/16824-23 погодило намір передачі майна строком на п`ять років, Регіональним відділенням ФДМУ були прийняті накази про включення об`єкта до Переліку першого типу та затвердження умов оренди, після чого проведено електронний аукціон, переможцем якого стало ТОВ «Вольтаж Груп». При цьому жоден із відповідних розпорядчих актів МОН або ФДМУ не скасований та не визнаний недійсним. Товариство посилається на статті 4, 6, 12, 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та зазначає, що процедура передачі майна в оренду була повністю дотримана.

Окремо ТОВ «Вольтаж Груп» заперечує доводи прокурора про використання майна закладу освіти не за освітнім призначенням. На думку товариства, частина четверта статті 80 Закону України «Про освіту» не встановлює вимоги, щоб орендар сам був закладом освіти або ліцензованим суб`єктом освітньої діяльності; визначальним є функціональний зв`язок діяльності орендаря із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням його учасників. На підтвердження такого зв`язку відповідач посилається на договір про співпрацю між ВНТУ і ТОВ «Вольтаж Груп» від 09.04.2021 №11, проходження студентами виробничої та переддипломної практики, проведення консультацій і навчальних заходів, залучення фахівців товариства, забезпечення студентів обладнанням, матеріалами та програмним забезпеченням. Наголошує також, що спірні приміщення понад три роки не використовувалися університетом у навчальному процесі, а доказів того, що їх оренда перешкоджає освітньому процесу чи погіршує умови студентів, прокурором не надано.

Також відзив мотивований наявністю економічного інтересу держави та університету у використанні спірного майна. Відповідач зазначає, що надання тимчасово невикористовуваного приміщення в оренду забезпечує ефективне використання державного майна та додаткове фінансування закладу освіти. На виконання договору ТОВ «Вольтаж Груп» відшкодовує ВНТУ витрати на опалення, електроенергію, водопостачання, утримання будівлі, прибудинкової території та земельний податок, а також забезпечило страхування майна. На підтвердження допустимості передачі такого майна в оренду товариство посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №909/1374/19 та від 18.10.2023 у справі №927/66/23.

Крім того, ТОВ «Вольтаж Груп» ставить під сумнів наявність належних підстав для представництва прокурором інтересів держави саме в особі Міністерства освіти і науки України. Відповідач вказує, що МОН саме погодило передачу спірного майна в оренду, тоді як прокурор фактично оспорює правомірність дій державних органів, які брали участь у цій процедурі. З посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 та від 10.12.2025 у справі №296/704/21 товариство стверджує про неправильне визначення прокурором процесуальної моделі представництва інтересів держави. Додатково наголошує, що саме МОН у листі від 05.11.2024 №1/20570-24 повідомляло про відсутність інформації щодо порушення умов договору або неналежного використання державного майна і не ініціювало припинення оренди. Отже, за позицією відповідача, прокурором не доведено ані конкретного порушення інтересів держави, ані передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для недійсності договору, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції про відмову в позові проситься залишити без змін.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюється відповідно органами державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності здійснюється уповноваженими органами влади з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 ст. 4 вказаного Закону визначено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності, поміж інших, є міністерства (далі - уповноважені органи управління) та Фонд державного майна України.

Відповідно до п. 32 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об`єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі та організовують контроль за використанням орендованого державного майна.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 69 Закону України «Про освіту» державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в цій сфері та спрямований на забезпечення інтересів суспільства щодо належної якості освіти та освітньої діяльності.

Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальними органами. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Підпунктом 89 п. 4 вказаного Положення Міністерство освіти і науки України здійснює управління об`єктами державної власності, що належить до сфери його управління та згідно пп. 3 п. 5 Положення - контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належить до сфери його управління.

Згідно Статуту Вінницького національного технічного університету (нова редакція) - (далі - Статут), університет створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 1994 р. № 244 «Про вдосконалення мережі вищих навчальних закладів», засновано на державній формі власності та знаходиться у сфері управління Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185). Згідно з Указом Президента України від 21 серпня 2003 року № 868 «Про надання Вінницькому державному технічному університету статусу національного» Університету надано статус національного (п.1.1 Статуту) (а.с.112-122 т.1).

Основними напрямами діяльності Університету є: підготовка згідно з державним замовленням і договірними зобов`язаннями висококваліфікованих фахівців за ступенями вищої освіти бакалавра, магістра, доктора філософії для роботи у галузях народного господарства відповідно до отриманих ліцензій; підготовка та атестація наукових, науково-педагогічних кадрів; науково- дослідна робота; підготовка до вступу до закладів вищої освіти; підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів; створення навчальної, навчально- методичної, наукової літератури та нових інформаційних технологій освітньої й наукової діяльності, (п. 1.3 Статуту).

Університет здійснює свою діяльність відповідно до законодавства та цього Статуту, (п. 1.9 Статуту.)

Університет є юридичною особою публічного права, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, а також мати обов`язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Університет може виступати засновником (співзасновником) інших юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність відповідно до напрямів освітньо-науково-виробничої діяльності Університету. Університет має самостійний баланс, рахунки в установах банків та в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Університет може створювати освітньо- науково- виробничі комплекси, які є добровільними об`єднаннями, (п.1.7 Статуту.).

Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов`язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету як Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у підпорядкування та сфері управління якого перебуває Університет.(п.2.1 Статуту).

Згідно п.2.2 Статуту, Міністерство освіти і науки України: 1) затверджує Статут Університету та за поданням Конференції трудового колективу Університету затверджує нову редакцію; 2) укладає у місячний строк контракт із ректором Університету, обраним за конкурсом у порядку, встановленому Законом України «Про вищу освіту»; 3) за поданням Конференції трудового колективу Університету достроково розриває контракт із ректором Університету з підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення Статуту Університету, умов контракту; 4) здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Університету; 5) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Майно закріплюється за Університетом на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним та фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України та Конференції трудового колективу Університету, крім випадків, передбачених законодавством, (п.10.4 Статуту).

Об`єктом оренди за спірним договором оренди № 2335-НМ від 07.12.2023 (п. 4.1 розділу І Змінюваних умов Договору) вказана інформація про об`єкт оренди та склад майна - нежитлові вбудовані приміщення: - у прим. № 1 - 73,2 кв.м (№ 1- № 10 за даними БТІ); - у прим. № 2 - 27,0 кв.м (№ 1, № 4, № 5, №6 за даними БТІ), загальною площею 100,2 кв.м, в одноповерховій прибудові (літ. А 1) до 9-поверхового гуртожитку № 6 (літ. А), за адресою: вул. Келецька, 102а, м. Вінниця, 21021 (а.с.94 т.1).

Фондом державного майна України, на запит прокурора надано інформацію щодо обліку у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності нерухомого державного майна за Вінницьким національним технічним університетом (код за ЄДРПОУ:02070693, суб`єкт управління - Міністерство освіти і науки України), та нерухомого держаного майна, яке перебуває на його балансі.

Згідно витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна на балансі Вінницького національного технічного університету перебуває, окрім іншого, таке державне майно: Будівля гуртожитку 6 (літ А, літ. А1) за адресою: вул. Келецька, 102а, м.Вінниця, 21021 (а.с.67 т.1).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №431827866 від 18 06 2025) будівля гуртожитку №6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 129[телефон приховано]), за адресою: вул. Келецька, 102а, м.Вінниця, 21021 (опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 3873.3, Опис: літери „А" - підвал - пр.№І-№ХІУ- 333 2кв.м. І -поверх - кв.№ 102: №1-№7 - 37,4кв.м; кв.№103: №1-№8 - 37,7кв.м; кв К°104: №1-№8 - 3 7,3кв.м; кв.№105: №1-№5 - 3 7,9кв.м; кв.№106: №1-№8 - 37 9квм; кв.№108: №1-№6 - 37,2кв.м; пр.№І-№ХІУ - приміщення загального користування - 196,1кв.м; пр.№1: №1-№10 - 73,2кв.м; пр.№2: №1-№26-290,6кв.м. Всього по літері „А1" - загальна площа - 363,8кв.м., форма власності: державна, власник - Держава в особі Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ: 38621185), право оперативного управління зареєстровано за Вінницьким національним технічним університетом (код ЄДРПОУ: 02070693) (46 т.1).

Таким чином, Вінницький національний технічний університет є вищим закладом освіти державної форми власності, підпорядкованим Міністерству освіти і науки України, за яким за даними Державного реєстру речових прав закріплюються будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно, з метою забезпечення статутної діяльності закладу вищої освіти (освітньої, наукової та культурно-просвітницької діяльності).

Відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що Міністерство освіти і науки України є органом уповноваженим у даних правовідносинах на захист інтересів держави у розумінні положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

За змістом частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З огляду на викладене, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду, а суд зобов`язаний перевірити такі (аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 17.07.2018 року у справі №804/6296/15, від 17.07.2019 року у справі №824/14/19-а).

Враховуючи висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Листом від 16.10.2024 Заступник керівника вінницької окружної прокуратури звернулась листом за № 50/15440 вих до Міністерства освіти і науки України в якому просить повідомити чи вживались або будуть вживатись Міністерством заходи як уповноваженим органом управління, в тому числі в судовому порядку щодо визнання недійсним або розірвання Договору оренди, повернення орендованого майна (а.с.73-80 т.1).

В листі від 05.11.2024 № 1/20570-24 Міністерство освіти України повідомило Вінницьку окружну прокуратуру, що інформація щодо порушення умов Договору оренди та неналежного використання державного майна у Міністерства відсутня у зв`язку з чим Міністерство не ініціювало питання щодо припинення договору (а.с.83-85 т.1).

Листом від 07.05.2025 за № 50/6859 вих25 Вінницька обласна прокуратура повідомила Міністерство освіти і науки України, що має намір на підставі та в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" звернутись з позовною заявою до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі: Міністерства освіти і науки України до ТОВ "Вольтаж Груп", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницьких областях, Вінницького національного технічного університету про визнання недійсним договору оренди № 2335-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Вінницького національного технічного університету, що укладений 07.12.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ТОВ "Вольтаж Груп", та зобов`язати ТОВ "Вольтаж Груп" повернути Балансоутримувачу: Вінницькому національному технічному університету нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення: - у прим. № 1 - 73,2 кв.м (№ 1-№ 10 за даними БТІ); - у прим. № 2- 27,0 кв.м (№ 1, № 4, № 5, № 6 за даними БТІ), загальною площею 100,2 кв.м в одноповерховій прибудові (літ. А 1) до 9-поверхового гуртожитку № 6 (літ. А), за адресою: вул. Келецька, 102а, м. Вінниця, 21021, шляхом підписання акта повернення з оренди орендованого майна.

Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено прокурором, мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором правильно визначено Міністерство освіти і науки України як орган, уповноважений державою здійснювати функції управління спірним державним майном та захищати відповідні інтереси держави у спірних правовідносинах, що в свою чергу спростовує доводи відповідача-1 ТОВ «Вольтаж Груп» про відсутність належних підстав для представництва прокурором інтересів держави саме в особі Міністерства освіти і науки України.

Переглядаючи оскаржуване рішення по суті спору колегія суддів дійшла наступних висновків.

У статті 15 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту права встановлені статтею 16 ЦК України.

За приписами ч. ч. 1,2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 20.09.2023 за № 234/23 відповідач-1 звернувся до відповідача-3 з заявою про надання в оренду нежитлової будівлі приміщення №1 (1,6 кв. м), № 2 (2,3 кв. м), № 3 (1,9 кв. м), № 4 (8,2 кв. м), № 5 (2,6 кв. м), № 6 (14,9 кв. м), № 4 (4,8 кв. м), № 5 (3,6 кв. м) № 6 (17,1 кв. м), № 7 (20,4 кв. м), № 8 (6,5 кв. м), № 9 5,2 кв. м), № 10 (7,4 кв. м), № 1 (17,1 кв. м), № 7 20,4 кв. м), № 8 (6,5 кв. м)№ 9 (5,2 кв. м), № 10 (7,4 кв. м), № 1 (3,7 кв. м) загальною площею 100,2 кв. м, які знаходяться в одноповерховій прибудові 9-ти поверхового гуртожитку № 6, за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Келецька, 102а, що перебуває на балансі Вінницького національного технічного університету.

Згідно заяви об`єкт планується до використання з метою здійснення проєктних, проєктно-вишукувальних робіт (а.с.108 т.1).

11 жовтня 2023 року відповідач-3 звернувся до позивача з листом за №01-02-08/161 з проханням надати дозвіл на передачу в оренду нерухомого майна: нерухомого державного майна, що знаходиться на балансі ВНТУ - вбудовані приміщення одноповерхової прибудови 9-ти поверхової будівлі гуртожитку № 6, загальною площею 100,2 кв.м, що знаходиться на балансі ВНТУ, за адресою: 21021, м. Вінниця, вул. Келецька, 102 а (а.с.88 т.1).

30 жовтня 2023 року позивач повідомив відповідача-3 листом від №1/16824-23 про погодження рішення про намір передачі державного майна в оренди, оренда якого не порушить цілісності майнового комплексу, а саме нежитлових вбудованих приміщень а одноповерховій прибудові 9-ти поверхового гуртожитку № 6 (літ А, літ А1) (а.с.59 т.1).

07 листопада 2023 року відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з листом № 269/23 від 06.11.2023 в якому просив надати відповідачу-1 в оренду та включити до Переліку об`єктів державної власності (першого типу) нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 100,2 кв. м, які знаходяться в одноповерховій прибудові 9-ти поверхового гуртожитку № 6, за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Келецька, 102а, що перебуває на балансі Вінницького національного технічного університету і є державною власністю, строком на 5 років (а.с. 61 т.1).

07 листопада 2023 року відповідач-3 листом за № 01-02-09/233/3 повідомив відповідачу-2 інформацію щодо нежитлових приміщень в одноповерховій прибудові 9-ти поверхового гуртожитку загальною площею 100,2 кв. м, за адресою: 21100, м.Вінниця, вул.Келецька, 102а, необхідну для укладення договору оренди (а.с.62 т.1).

09 листопада 2023 року відповідач-3 надав відповідачу-2 довідку від 02.11.2023 за №04-14-40, відповідно до якої частина вбудованих нежитлових приміщень в одноповерховій прибудові 9-ти поверхового гуртожитку №1 (1,6 кв. м), № 2 (2,3 кв. м), № 3 (1,9 кв. м), № 4 (8,2 кв. м), № 5 (2,6 кв. м), № 6 (14,9 кв. м), № 4 (4,8 кв. м), № 5 (3,6 кв. м) № 6 (17,1 кв. м), №7 (20,4 кв. м), № 8 (6,5 кв. м), № 9 5,2 кв. м), № 10 (7,4 кв. м), № 1 (17,1 кв. м), № 7 20,4 кв. м), № 8 (6,5 кв. м) № 9 (5,2 кв. м), № 10 (7,4 кв. м), № 1 (3,7 кв. м) загальною площею 100,2 кв. м, за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Келецька, 102а не використовується більше 3 років.

Також, в довідці зазначено, що надання в оренду зазначеного приміщення це можливість його ефективного використання, а також компенсація відшкодування комунальних витрат та витрат на утримання орендованого майна (а.с.60 т.1).

07 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольтаж Груп"(орендар), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (орендодавець) та Вінницьким національним технічним університетом (балансоутримувач) укладено договір оренди №2335-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності (далі за текстом - договір оренди) (а.с.93-103 т.1).

Судова колегія звертає увагу, що 04.11.2025 ТОВ "Вольтаж Груп" подало до суду першої інстанції заяву про повернення до стадії підготовчого провадження та поновлення процесуального строку на подання доказів (а.с.33-39 т.4). До вказаної заяви відповідачем-1 доданий договір про внесення змін і доповнень №1 від 24.10.2025 до договору оренди від 07.12.2023 №2335-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності, яким пункт 7 змінюваних умов договору викладено у наступній редакції: "7. Цільове призначення майна. 7.1 Здійснення проектних, проектно-вишукувальних робіт. Проведення виробничої та переддипломної практичної підготовки студентів Вінницького національного технічного універсітету спеціальності "Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка" з обов`язковим використанням обладнання, матеріалів, засобів, інструментів, технічної документації та новітніх технічних рішень у сфері енергетики та інших технічних наук". Поряд з цим, у п.3 вказаного договору сторони зазначили, що його дія поширює свою дію на правовідносини сторін, що виниклаи з моменту укладення договору оренди від 07.12.2023 року №2335-НМ та діє протягом усього строку дії такого договору оренди від 07.12.2023 року №2335-НМ.

Проте, 10.11.2025 в судовому засіданні суд першої інстанції постановив ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні заяви представника відповідача-1 від 04.11.2025 (а.с.52-53 т.4).

Таким чином, доданий до заяви представника відповідача-1 від 04.11.2025 договір про внесення змін і доповнень №1 від 24.10.2025 до договору оренди від 07.12.2023 №2335-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності судом апеляційної інстанції до уваги не приймається (а.с.42 т.4).

Відповідно до п.1.1 договору оренди №2335-НМ від 07.12.2023 (розділ ІІ незмінюваних умов договору) орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає в строкове платне користування Майно, зазначене у пункті 4.1 Умов.

Згідно пункту 4.1. змінюваних умов договору оренди об`єктом оренди є нежитлові вбудовані приміщення: у прим. № 1 - 73,2 кв.м (№ 1 - № 10 за даними БТІ; у прим. № 2 - 27,0 кв.м, в одноповерховій прибудові (літ А1) до 9-поверхового гуртожитку № 6 (літ А), за адресою: 21021, м. Вінниця, вул. Келецька, 102а (далі за текстом - "Об`єкт оренди").

За умовами пункту 7.1. змінюваних умов договору оренди цільове призначення Майна - здійснення проєктних, проєктно-вишукувальних робіт.

Відповідно до пункту 9.1. змінюваних умов договору оренди місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону складає 13' 000 грн без податку на додану вартість.

Строк договору оренди 5 років, до 07.12.2028 (пункт 12.1. Змінюваних умов Договору оренди).

В пункті 3.1. незмінюваних умов договору оренди орендна плата становить суму, визначену у пункті 9.1. Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

07 грудня 2023 року відповідач-1 та відповідач-3 підписали акт приймання-передачі Об`єкта оренди (а.с.106 т.1).

Поряд з цим, 07.12.2023 відповідач-1 та відповідач-3 уклали договір № ВБ-167 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (а.с.215 т.1).

Згідно пункту вказаного договору балансоутримувач, уклавши з постачальниками комунальних та інших послуг відповідні договори, забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт об`єкта оренди.

В пункті 2.1. договору сторони визначили, що орендар відшкодовує балансоутримувачу його витрати за Договорами на надання комунальних послуг у розмірі встановленому пунктами 1.2.1-1.2.6 цього Договору відповідно до розрахунку балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передавання орендованого майна.

Відповідно до пункту 7.1. цей договір укладено на 5 років, до 07.12.2028.

15 грудня 2023 року відповідач-1 уклав з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" Договір № 11-08.40.23.00015 добровільного страхування майна (а.с.218 т.1). Вигодонабувач - відповідач-3.

Згідно пункту 1.1. договору страхування предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном. Що орендується страхувальником на підставі договору оренди.

Прокурор вважає, що з умов оспорюваного договору оренди, вбачається, що майно навчального закладу передається в оренду з метою розміщення суб`єкта господарювання, що проводить господарську діяльність з здійснення проектних, проектно-вишукувальних робіт, тобто для здійснення господарської комерційної діяльності, а відтак договір оренди №2335-НМ від 07.12.2023, не відповідає чинному на час його укладення законодавству про освіту, адже ним допускається використання майна закладу освіти поза межами цілей освітнього процесу або обслуговуванням учасників цього процесу.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному законодавством.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі статей 203, 215 ЦК України.

При цьому, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Так, підставою недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Колегія суддів зауважує, що приписами статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін правочину, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов, тобто на момент підписання договору його сторонами.

За результатами розгляду такого спору про визнання недійсним правочину вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно усталеної практики Верховного Суду, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 року у справі №910/7975/21, від 01.10.2024 року у справі №910/20103/23, від 15.10.2024 року у справі №917/531/19, від 08.08.2024 року у справі №917/1024/22, від 04.06.2024 року у справі №910/11425/21).

Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 року у справі №917/1024/22, від 20.02.2024 року у справі №903/1037/22, від 19.03.2024 року у справі №910/4293/22).

При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. До таких висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 08.08.2024 року у справі №917/1024/22, від 01.10.2024 року у справі №910/20103/23, від 15.10.2024 року у справі №917/531/19.

Звертаючись до суду з даним позовом про визнання недійсним оспорюваного договору на підставі статей 203 та 215 ЦК України, прокурор зазначає про порушення сторонами вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту".

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулюються Законом України "Про освіту".

Згідно частини 1 статті 79 Закону України "Про освіту" джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема: доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до частини 1 статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Згідно приписів частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції чинній на час укладення договору) об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Наразі частину 4 статті 80 Закону України "Про освіту" доповнено абзацем 2, яким передбачено, що надання в оренду об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, та які відповідно до абзацу першого цієї частини можуть надаватися орендарями державного і комунального майна з використанням майна, що належить закладу освіти, здійснюється за цільовим призначенням, визначеним Кабінетом Міністрів України. Ця зміна не має зворотної дії і не застосовується до оцінки законності договору станом на 07.12.2023.

Тобто, частина 4 статті 80 Закону України "Про освіту" допускала та допускає можливість надання в оренду майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, пов`язаних із обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про освіту" освітня діяльність - діяльність суб`єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті.

Таким чином, забезпечення освітнього процесу є частиною освітньої діяльності.

Разом з тим існують послуги, пов`язані з забезпеченням освітнього процесу або з обслуговуванням учасників освітнього процесу, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти.

Отже, Закон України "Про освіту" дозволяє надання об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, та які пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Закон України "Про освіту" не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте, враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Отже, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях, з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати, виходячи із конкретних обставин справи, з урахуванням того, чи не погіршує надання в оренду майна закладів освіти соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 року у справі №927/1424/23, від 17.09.2024 року у справі №927/55/23, від 22.05.2024 року у справі №906/1105/22.

Відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 70 Закону України "Про вищу освіту" №1556-VII (тут і далі у редакції станом на 07.12.2023 року) матеріально-технічна база закладів вищої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності. Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми закладу вищої освіти з метою забезпечення його статутної діяльності засновником (засновниками) закріплюються на основі права господарського відання або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно. Заклад вищої освіти у порядку, визначеному законом, та відповідно до статуту має право: використовувати майно, закріплене за ним на праві господарського відання, у тому числі для провадження господарської діяльності, передавати його в оренду та в користування відповідно до законодавства.

Об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №906/143/17, від 10.10.2018 року у справі №917/1934/17).

Окрім цього, саме по собі невикористання навчальним закладом своїх приміщень не надає права передачі таких приміщень в оренду з іншою метою, ніж надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.11.2024 року у справі №927/1424/23, від 04.06.2024 року у справі №927/1125/23.

Колегія суддів відзначає, що об`єктом оренди за договором оренди №2335-НМ нерухомого майна від 07.12.2023 є нежитлові вбудовані приміщення: у прим. № 1 - 73,2 кв.м (№ 1 - № 10 за даними БТІ; у прим. № 2 - 27,0 кв.м, в одноповерховій прибудові (літ А1) до 9-поверхового гуртожитку № 6 (літ А), за адресою: 21021, м. Вінниця, вул. Келецька, 102а та перебувають на балансі Вінницького національного технічного університету є державним майном, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 та Закону України "Про управління об`єктами державної власності" від 21.09.2006 у редакціях станом на дату укладення спірного договору.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда здійснюється на основі таких принципів: законності; державного регулювання та контролю; врахування особливостей об`єктів державної та комунальної форм власності. Галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами.

Частиною другою статті 3 цього Закону було визначено перелік майна, що не може бути об`єктом оренди, до якого, зокрема, віднесено єдині майнові комплекси діючих закладів освіти, що фінансуються з державного бюджету.

Разом з цим, частина третя статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачала можливість передачі в оренду окремого індивідуально визначеного майна зі складу відповідного майнового комплексу за умови, якщо таке майно не заборонено до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та його оренда не порушує цілісності майнового комплексу. Саме ці положення наводив і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Однак передбачена Законом України "Про оренду державного та комунального майна" загальна можливість передати окреме державне майно в оренду жодним чином не усуває спеціальних обмежень, передбачених галузевим законодавством про освіту.

Навпаки, приписи законодавства про оренду державного майна мають застосовуватися системно із Законом України «Про освіту».

У цьому контексті необхідно розмежовувати дві самостійні юридичні категорії: можливість об`єкта бути предметом оренди та допустиму мету використання цього об`єкта орендарем.

Навіть якщо окреме приміщення формально може бути самостійним об`єктом оренди, це ще не означає, що воно може передаватися державним закладом освіти іншій юридичній особі для будь-якого виду підприємницької діяльності, оскільки спеціальне обмеження щодо мети такої оренди встановлено безпосередньо частиною четвертою статті 80 Закону України «Про освіту».

Відповідно до пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року №483 (у редакції станом на 07.12.2023 року), не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням, зокрема, майно закладів освіти.

Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров`я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об`єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об`єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.

Посилаючись на довідку ВНТУ від 02.11.2023 №04-14-40, суд першої інстанції встановив, що приміщення площею 100,2 кв. м не використовувалися понад три роки, та зробив із цього висновок про дотримання відповідачами умов пункту 29 Порядку №483.

Колегія суддів вважає такий висновок наслідком неправильного застосування норм матеріального права, враховуючи наступне.

Порядок №483 є підзаконним нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України, тоді як частина четверта статті 80 Закону України «Про освіту» є нормою закону, тобто нормативно-правового акта вищої юридичної сили.

Відповідно до частини сьомої статті 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує правовий акт вищої юридичної сили.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2026 у справі №910/3607/25 прямо звернув увагу на помилковість надання переваги Порядку №483 перед спеціальним Законом України «Про освіту»: «Крім того, суд касаційної інстанції також вважає необґрунтованими посилання судів на пункт 29 Порядку №483, оскільки, як неодноразово зауважував Верховний Суд, зокрема у постановах Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №910/14998/22, від 13.11.2024 у справі №927/1424/23, від 28.01.2026 у справі №906/1105/22, у відносинах оренди рухомого та нерухомого майна, що належить закладам загальної середньої освіти, імперативна норма частини 4 статті 80 спеціального Закону України "Про освіту" підлягає пріоритетному застосуванню. При цьому, відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами, а тому надання судом у спірних правовідносинах переваги приписам підзаконних нормативно-правовим актів (зокрема, Порядку N 483) над положеннями Закону України "Про освіту" є помилковим.».

Вказаний правовий висновок Верховного Суду є релевантним до спірних правовідносин.

Більше того, Верховний Суд у постанові від 14.04.2026 у справі №910/3607/25 зазначив: «У контексті наведеного колегія суддів зазначає, що невикористання навчальним закладом переданого в оренду майна не впливає на цільове призначення такого майна та не змінює такого і не може бути підставою для визнання правомірним укладеного між відповідачами договору оренди. Водночас наявність укладених між орендарем та балансоутримувачем договорів про навчально-виробничу практику, які підтверджують намір орендаря використовувати спірне майно саме для надання послуг, пов`язаних з навчально-виховним процесом, обслуговуванням такого процесу чи його учасників, на чому акцентували суди, відмовляючи у позові, також не може змінювати змісту оспорюваного договору оренди від 22.08.2024 та беззаперечно свідчити про дотримання сторонами положень частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" під час його укладення, адже, як вже зазначалося, саме у договорі оренди майна закладів освіти визначається мета (цільове призначення) використання такого майна.».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що довідка про те, що спірні приміщення не використовувалися ВНТУ понад три роки, могла мати значення при вирішенні процедурного питання щодо передачі майна в оренду, проте вона не надавала сторонам права визначити у договорі таку мету використання державного освітнього майна, яка суперечить спеціальному законодавчому обмеженню.

Інакше застосування пункту 29 Порядку №483 фактично призводило б до зміни Кабінетом Міністрів України змісту частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту», що є неприпустимим.

Проте, як встановлено з матеріалів даної справи, згідно з пунктом 7.1 змінюваних умов договору, цільове призначення майна - здійснення проектних, проектно-вишукувальних робіт (а.с.94 т.1).

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань наявні відомості, що основним видом діяльності ТОВ «Вольтаж Груп» є електромонтажні роботи (43.21). Разом з цим, окрім вказаного виду діяльності, за товариством закріплено інші види діяльності, з яких оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (46.69); роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (47.78); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12); дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (72.19); інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.(74.90); будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (42.22); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів (27.11) (а.с.140-143 т.1).

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на постанову Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» (далі - Перелік), оскільки умовами договору оренди №2335-НМ від 07.12.2023 не передбачено передачу спірного майна ТОВ «Вольтаж Груп» для забезпечення освітнього процесу Вінницького національного технічного університету, обслуговування учасників такого процесу або надання будь-яких інших послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти. Навпаки, пунктом 7.1 змінюваних умов договору оренди №2335-НМ від 07.12.2023 сторони чітко і недвозначно визначили цільове призначення майна - «здійснення проектних, проектно-вишукувальних робіт», тобто вид господарської діяльності орендаря, який за своїм змістом не тотожний забезпеченню освітнього процесу чи обслуговуванню його учасників (а.с.94 т.1).

При цьому підпунктом 2 пункту 8 Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796, дійсно передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти. Однак наведене положення визначає вид платної послуги, яку вправі надавати заклад освіти, та саме по собі не встановлює права використовувати передане в оренду майно державного закладу освіти для будь-якої господарської діяльності незалежно від її цільового призначення. Положення постанови Кабінету Міністрів України №796 як підзаконного нормативно-правового акта підлягають застосуванню виключно у системному взаємозв`язку з імперативними приписами частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту» та не можуть тлумачитися як такі, що розширюють передбачені законом випадки використання майна державного закладу освіти не за освітнім призначенням.

Водночас відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань додатково підтверджують, що визначена договором мета оренди безпосередньо кореспондує зі звичайною господарською діяльністю ТОВ «Вольтаж Груп». Основним видом діяльності товариства є електромонтажні роботи (КВЕД 43.21), а серед інших зареєстрованих видів діяльності зазначено, зокрема, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах (КВЕД 71.12), будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (КВЕД 42.22), виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів (КВЕД 27.11), оптову та роздрібну торгівлю, а також іншу професійну, наукову і технічну діяльність. Отже, передбачені пунктом 7.1 договору «проектні, проектно-вишукувальні роботи» за своїм характером відповідають напрямам власної господарської діяльності орендаря та не свідчать самі по собі про використання об`єкта оренди для забезпечення освітнього процесу ВНТУ.

При цьому наявність серед зареєстрованих за ТОВ «Вольтаж Груп» видів діяльності досліджень й експериментальних розробок у сфері інших природничих і технічних наук (КВЕД 72.19) та іншої професійної, наукової і технічної діяльності (КВЕД 74.90) також не змінює наведеного висновку. Сам факт державної реєстрації певного виду економічної діяльності характеризує правоздатність суб`єкта господарювання здійснювати відповідну діяльність, однак не засвідчує її освітнього характеру та не доводить, що саме спірне майно передано для забезпечення освітнього процесу. Визначальним у спірних правовідносинах є не перелік усіх КВЕД орендаря, а безпосередньо погоджене сторонами у договорі цільове призначення конкретного державного майна та його відповідність вимогам частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту».

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у ВНТУ, не є самостійною та достатньою умовою правомірності такої оренди. Ця обставина має оцінюватися поряд із дотриманням основної законодавчої вимоги щодо допустимого цільового використання освітнього майна. Інакше положення постанови Кабінету Міністрів України №796 фактично набували б значення винятку із заборони, встановленої законом, що суперечило б ієрархії нормативно-правових актів.

Отже, та обставина, що спірні приміщення до передачі в оренду певний час не використовувалися університетом, а їх передача ТОВ «Вольтаж Груп» не погіршила побутових умов студентів і працівників ВНТУ, не спростовує факту невідповідності визначеного самим договором цільового призначення майна вимогам частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту». Передбачена Переліком можливість отримувати доходи від оренди тимчасово вільного майна не може розглядатися як правова підстава для передачі такого майна під здійснення будь-якої підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, посилання суду першої інстанції на постанову Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 не спростовує доводів прокурора щодо незаконності визначеної договором мети використання державного майна, а, навпаки, свідчить про неправильне співвідношення судом першої інстанції положень підзаконного нормативно-правового акта з імперативними положеннями Закону України «Про освіту». Можливість надання майна закладу освіти в оренду та допустима мета його використання орендарем є різними правовими питаннями: перше регулює допустимість самої орендної операції, тоді як друге - законність конкретного змісту правочину. У даній справі саме друга умова не була дотримана, оскільки пункт 7.1 договору №2335-НМ прямо передбачає використання майна для здійснення проектних, проектно-вишукувальних робіт, а не для надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням його учасників.

Колегія суддів вважає, що саме зміст пункту 7.1 договору №2335-НМ є центральною обставиною спору у даній справі.

Як вже зазначалося, у вказаному пункті сторони визначили:

«цільове призначення Майна - здійснення проєктних, проєктно-вишукувальних робіт».

Отже, майно передано для здійснення господарської діяльності орендаря.

В договорі №2335-НМ відсутня умова договору, за якою об`єкт оренди переданий саме для забезпечення виробничої практики студентів, для надання освітніх послуг ВНТУ, для розміщення навчальної лабораторії, кафедри, філії кафедри, для проведення навчальних або наукових заходів чи для іншої діяльності, що безпосередньо забезпечує освітній процес.

Так само договір №2335-НМ не встановлює обов`язку орендаря забезпечувати доступ студентів або викладачів ВНТУ до орендованого майна для навчальних цілей, визначених графіків використання цього майна в освітньому процесі, переліку освітніх послуг або форм такого використання.

Це принципово відрізняє господарську співпрацю суб`єкта господарювання з університетом від цільового використання конкретного об`єкта державної власності відповідно до частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту».

Верховний Суд у постанові від 16.04.2024 у справі №922/3883/23 дійшов наступного висновоку: «Верховний Суд звертає увагу на те, що системний аналіз наведених положень чинного законодавства та практики Верховного Суду дає підстави вважати, що саме у договорі оренди майна закладів освіти має бути визначено мету (цільове призначення) використання такого майна, з урахуванням обмежень, визначених у положеннях частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту".».

Особливу увагу колегія суддів звертає на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2023 у справі №908/3168/21, оскільки фактична мета використання орендованого майна у цій справі є близькою до тієї, яка прямо встановлена договором №2335-НМ.

У зазначеній справі майно навчального закладу було передано ТОВ «НВФ «Енергосистеми», господарська діяльність якого була пов`язана, зокрема, зі здійсненням проєктних, проєктно-вишукувальних та проєктно-конструкторських робіт.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 у справі №908/3168/21 погодився з висновками судів попередніх інстанції: «У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що передані в оренду ТОВ "НВФ "Енергосистеми", господарська діяльність якого пов`язана у тому числі зі здійсненням проектних, проектно-вишукувальних і проектно-конструкторських робіт, приміщення використовуються не за освітніми цілями, що не узгоджується з метою функціонування навчального закладу і заборонено законом. Тому, установивши, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог частини п`ятої статті 63 Закону України "Про освіту" та пункту 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 №63, правильно указали на те, що він підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а спірні приміщення слід повернути орендодавцю.»

Колегія суддів враховує, що справа №908/3168/21 стосувалася правовідносин, які виникли за попередньої редакції законодавства про освіту, а тому її висновки не можуть механічно переноситися на спірні правовідносини. Водночас фактична подібність цільового призначення майна у двох справах є очевидною, а стала практика Верховного Суду щодо частини четвертої статті 80 чинного Закону України «Про освіту» підтверджує ті самі правові висновки.

Колегія суддів також відзначає, що суд першої інстанції значну увагу приділив договору про співпрацю №11 від 09.04.2021, укладеному між ВНТУ та ТОВ «Вольтаж Груп».

За його умовами сторони передбачали співробітництво у сфері спільних досліджень, реалізації технічних проєктів, створення філії кафедри, організації виробничої та переддипломної практики студентів, сприяння їх працевлаштуванню.

Колегія суддів не заперечує ані існування такого договору, ані суспільної чи освітньої корисності відповідної співпраці.

Проте договір про співпрацю №11 та договір оренди №2335-НМ мають різний предмет, різну юридичну природу та породжують різні правовідносини.

Сам договір про співпрацю був укладений 09.04.2021, тобто за два роки і вісім місяців до договору оренди, і його зміст не свідчить про те, що предметом майбутньої співпраці є саме нежитлові приміщення площею 100,2 кв. м за адресою: вул. Келецька, 102а.

Водночас у договорі оренди від 07.12.2023 сторони, маючи можливість визначити освітню мету користування майном, такої мети не передбачили. Вони зазначили зовсім іншу мету - «здійснення проєктних, проєктно-вишукувальних робіт» (а.с.94 т.1).

Таким чином, загальна співпраця товариства та університету не може змінювати погоджене сторонами цільове призначення конкретного державного нерухомого майна.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до наказів Вінницькому національному технічному університеті від 03.04.2024 №108-А, від 05.04.2024 №117-А, від 14.04.2025 №124 і №125 та укладених угод у 2024- 2025 роках виробничу і переддипломну практику на базі ТОВ «Вольтаж Груп» пройшли 13 студентів.

Колегія суддів погоджується, що практична підготовка є складовою освітнього процесу.

Проте сам факт проходження студентами практики на базі юридичної особи - ТОВ «Вольтаж Груп» не доводить, що саме орендоване державне майно площею 100,2 кв. м передавалося для цієї мети та використовувалося як об`єкт освітнього процесу.

Матеріали справи містять накази про направлення студентів на практику, відповідні угоди, освітньо-професійні програми та протоколи участі директора ТОВ «Вольтаж Груп» як представника роботодавця та стейкхолдера у роботі над освітніми програмами. Зокрема, Николаєнко В.В. зазначений як представник роботодавця в протоколі засідання робочої групи від 22.01.2024 та у протоколі від 31.03.2025.

Однак такі документи підтверджують співпрацю університету з роботодавцем, а не законність визначеної договором оренди мети використання державного майна.

Більше того, практика студентів у 2024- 2025 роках є обставиною, що виникла вже після укладення договору 07.12.2023, тоді як відповідність змісту правочину закону має визначатися на момент його вчинення.

Верховним Судом у постанові від 25.06.2024 у справі №923/1292/21 зазначено: «Верховний Суд звертає увагу на те, що подальше укладення орендарем та балансоутримувачем договору про надання освітніх послуг у сфері професійної освіти, за яким має проводитись підготовка і направлення на роботу до орендаря трьох випускників у 2020, 2021 та 2022 роках, а також договорів від 01.06.2020 та від 22.04.2021 про навчально-виробничу практику учнями навчального закладу, не змінює змісту оскаржуваного договору оренди №1611-20-065 та не свідчить про дотримання положень частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" під час його укладення, адже саме у договорі оренди має бути визначено мету (цільове призначення) використання майна. Така правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 16.04.2024 у справі №922/3883/23.»

Отже, проходження 13 студентами ВНТУ практики у ТОВ «Вольтаж Груп» у 2024- 2025 роках не перетворює визначену сторонами 07.12.2023 господарську мету використання майна - здійснення проєктних, проєктно-вишукувальних робіт на освітню.

Крім того, проходження практики на базі підприємств, установ, організацій регулюється Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 08.04.93 року №93 і не передбачає укладення договорів оренди приміщень закладу освіти.

Колегія суддів також враховує, що передачі майна в оренду передувало звернення Вінницького національного технічного університету від 11.10.2023 №01-02-08/161 та пропозиції Комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України, оформлені протоколом від 27.10.2023 №28.

За результатами розгляду цих документів МОН України погодило намір передачі майна в оренду з метою здійснення проєктних, проєктно-вишукувальних робіт.

Однак погодження уповноваженого органу управління не замінює собою вимоги закону щодо допустимої мети оренди.

Частина четверта статті 80 Закону України «Про освіту» передбачає як окрему умову визначення органом управління можливості користування державним майном, так і окремо встановлює вимоги до самої мети оренди.

Отже, погодження МОН є необхідним елементом процедури, однак не може легалізувати умову правочину, яка суперечить імперативній нормі закону.

У постанові від 25.06.2024 у справі №923/1292/21 Верховний Суд дійшов висновку: «Попереднє надання Міністерством освіти і науки України як органом, уповноваженим управляти майном навчального закладу, дозволу Регіональному відділенню на передачу ФОП ОСОБА_1 в оренду майна з метою друкування поліграфічної продукції, жодним чином не спростовує невідповідність оспорюваного договору оренди вимогам частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" (у редакції, чинній на час укладення договору оренди №1611-20-065) та не робить такий договір дійсним.»

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявність позитивного висновку МОН України щодо передачі майна ТОВ «Вольтаж Груп» не свідчить про законність спірного договору.

Не змінює наведеного висновку і встановлена обставина, що приміщення до передачі ТОВ «Вольтаж Груп» понад три роки не використовувалися ВНТУ в освітньому процесі.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що невикористання майна навчальним закладом не створює права використовувати його для будь-якої господарської діяльності.

У постанові від 13.11.2024 у справі №927/1424/23 Верховний Суд підтвердив, що саме по собі невикористання приміщення не дозволяє передавати його в оренду з метою, не пов`язаною з освітньою діяльністю, і що недостатність фінансування закладу освіти так само не є підставою для відступу від законодавчих обмежень.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.06.2024 у справі №927/1125/23, від 09.12.2025 у справі №914/2231/24, від 13.11.2024 у справі №927/1424/23, від 16.04.2024 у справі №922/3883/23 та від 25.06.2024 у справі №923/1292/21.

Таким чином, встановлена судом першої інстанції обставина щодо невикористання приміщень понад три роки не є достатньою правовою підставою для передачі державного майна закладу освіти під здійснення проєктних і проєктно-вишукувальних робіт.

Поряд з цим, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції, що визнання договору недійсним не забезпечує захисту інтересів держави, оскільки спричинить для ВНТУ необхідність самостійно утримувати приміщення, яке до цього не використовувалося, тоді як оренда забезпечує надходження коштів до бюджету та компенсацію витрат, оскільки економічна доцільність правочину і його юридична допустимість є різними категоріями.

Суд не вправі залишати чинним договір, який суперечить імперативній нормі закону, лише з мотивів його економічної вигідності.

Фінансовий інтерес державного закладу освіти може реалізовуватися лише способами, які не суперечать встановленому законом режиму державного майна.

Колегія суддів також відхиляє посилання ТОВ «Вольтаж Груп» на необхідність захисту його майнового інтересу відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21.

У справі №912/2797/21 предметом спору була оренда земельної ділянки, а ключовою обставиною стала об`єктивна неможливість проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки внаслідок неналежного виконання державними органами своїх обов`язків. Саме у цьому контексті Велика Палата Верховного Суду оцінювала пропорційність втручання у майнове право орендаря. Такі правовідносини істотно відрізняються від спірних.

У даній справі мова йде не про негативні наслідки недоліків державного управління, які орендар об`єктивно не міг усунути, а про зміст самого договору №2335-НМ, у якому його сторони визначили цільове призначення державного освітнього майна всупереч установленим законом обмеженням.

Застосування передбаченого законом наслідку до правочину, укладеного з порушенням імперативних вимог, саме по собі не може розглядатися як довільне або непередбачуване втручання держави у майнові права.

Крім того, ТОВ «Вольтаж Груп» як суб`єкт господарювання, який укладав договір оренди державного майна, не могло обґрунтовано розраховувати на ігнорування спеціальних законодавчих обмежень щодо майна закладів освіти.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства та його моральним засадам.

За частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024 у справі №917/1173/22 підтвердила, що договір оренди об`єкта освіти, укладений усупереч спеціальним законодавчим обмеженням, є оспорюваним правочином, який може бути визнаний недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

У даній справі невідповідність договору закону полягає у тому, що державне майно Вінницького національного технічного університету передано приватному суб`єкту господарювання для здійснення визначеної договором підприємницької діяльності - проєктних та проєктно-вишукувальних робіт, тоді як сам договір не передбачає передання цього майна з метою надання послуг, які ВНТУ не може забезпечити самостійно і які пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням його учасників.

Таким чином, зміст договору №2335-НМ станом на момент його укладення 07.12.2023 не відповідав частині четвертій статті 80 Закону України «Про освіту», що відповідно до статей 203, 215 ЦК України є достатньою підставою для визнання такого правочину недійсним.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім наслідків, пов`язаних із його недійсністю, а кожна зі сторін зобов`язана повернути іншій стороні в натурі все одержане на виконання такого правочину.

Стаття 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає обов`язок орендаря після припинення договору повернути орендоване майно у порядку, визначеному договором.

Водночас статтею 785 ЦК України встановлено обов`язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцю річ у відповідному стані.

У даній справі майно було передано ТОВ «Вольтаж Груп» саме Вінницьким національним технічним університетом як балансоутримувачем за актом приймання-передачі від 07.12.2023.

Таким чином, після визнання договору №2335-НМ недійсним правова підстава для подальшого користування ТОВ «Вольтаж Груп» спірними приміщеннями припиняється, а вимога про повернення балансоутримувачу нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 100,2 кв. м шляхом підписання акта повернення з оренди є похідною від вимоги про недійсність договору, відповідає правовій природі спірних відносин та є належним і ефективним способом поновлення порушеного права.

Враховуючи наведене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що Господарський суд Вінницької області при ухваленні рішення від 03.06.2026 правильно встановив факт укладення договору №2335-НМ, його предмет, площу, місцезнаходження та строк оренди, встановив факт попереднього невикористання майна ВНТУ, наявність договору про співпрацю між ВНТУ та ТОВ «Вольтаж Груп», а також проходження студентами практики, проте неправильно визначив юридичне значення цих обставин.

Суд першої інстанції не врахував, що юридично визначальним для перевірки дійсності правочину є його зміст на момент укладення; неправильно надав пункту 29 Порядку №483 значення норми, яка нібито дозволяє використовувати майно закладу освіти для будь-якої господарської діяльності лише через його невикористання понад три роки; не надав належного значення тому, що пунктом 7.1 договору безпосередньо встановлено господарську, а не освітню мету використання майна; помилково ототожнив загальну співпрацю підприємства з університетом та проходження студентами практики із законодавчо допустимою метою передачі конкретного державного нерухомого майна в оренду; а також фактично поставив економічну доцільність оренди вище імперативних законодавчих обмежень.

Водночас актуальна та послідовна практика Верховного Суду у постановах від 16.04.2024 у справі №922/3883/23, від 25.06.2024 у справі №923/1292/21, від 04.06.2024 у справі №927/1125/23, від 13.11.2024 у справі №927/1424/23, від 09.12.2025 у справі №914/2231/24, а також постанова від 14.04.2026 у справі №910/3607/25 підтверджує, що співпраця орендаря із закладом освіти, проходження практики студентами, невикористання майна протягом певного строку чи економічна вигода від оренди не усувають необхідності відповідності самої мети, закріпленої у договорі оренди, вимогам частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту».

У цьому випадку судом першої інстанції допущено неправильне тлумачення та застосування частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту» у взаємозв`язку з положеннями Порядку №483 та статтями 203, 215 ЦК України, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про законність договору оренди №2335-НМ від 07.12.2023.

За таких обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги керівника Вінницької обласної прокуратури обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 03.06.2026 у справі №902/851/25 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, визнання договору оренди №2335-НМ від 07.12.2023 недійсним та зобов`язання ТОВ «Вольтаж Груп» повернути Вінницькому національному технічному університету спірне нерухоме майно шляхом підписання акта повернення з оренди орендованого майна.

4. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Згідно п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права є, серед іншого, неправильне тлумачення закону, застосування закону, який не підлягав застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, апеляційну скаргу керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнити. Рішення Господарського суду Вінницької області від 03.06.2026 у справі №902/851/25 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати недійсним договір оренди №2335-НМ нерухомого майна, яке належить до державної власності та перебуває на балансі Вінницького національного технічного університету, що укладений 07.12.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольтаж Груп" (ідентифікаційний код: 36685404, адреса: приміщення 9, будинок 102 А, вул.Келецька, місто Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21100) та Вінницьким національним технічним університетом. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольтаж Груп" (ідентифікаційний код: 36685404, адреса: приміщення 9, будинок 102 А, вул.Келецька, місто Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21100) повернути Балансоутримувачу: Вінницькому національному технічному університету (Хмельницьке шосе, 95, м. Вінниця 21021, код ЄДРПОУ: 02070693) об`єкт оренди, нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення: - у прим. № 1 - 73,2 кв.м (№ 1- № 10 за даними БТІ); - у прим. № 2 - 27,0 кв.м (№1, №4, №5, №6 за даними БТІ), загальною площею 100,2 кв.м, в одноповерховій прибудові (літ. А 1) до 9-поверхового гуртожитку № 6 (літ. А), за адресою: вул. Келецька, 102а, м.Вінниця, 21021, шляхом підписання акта повернення з оренди орендованого майна.

Згідно ч.14 ст.129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, на підставі статті 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову та апеляційної скарги належить стягнути з відповідачів на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 03.06.2026 у справі №902/851/25 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди № 2335-НМ нерухомого майна, яке належить до державної власності та перебуває на балансі Вінницького національного технічного університету, що укладений 07.12.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вольтаж Груп» (ідентифікаційний код: 36685404, адреса: приміщення 9, будинок 102 А, вул.Келецька, місто Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21100) та Вінницьким національним технічним університетом.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольтаж Груп» (ідентифікаційний код: 36685404, адреса: приміщення 9, будинок 102 А, вул.Келецька, місто Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21100) повернути Балансоутримувачу: Вінницькому національному технічному університету (Хмельницьке шосе, 95, м. Вінниця 21021, код ЄДРПОУ: 02070693) об`єкт оренди, нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення: - у прим. № 1 - 73,2 кв.м (№ 1- № 10 за даними БТІ); - у прим. № 2 - 27,0 кв.м (№1, №4, №5, №6 за даними БТІ), загальною площею 100,2 кв.м, в одноповерховій прибудові (літ. А 1) до 9-поверхового гуртожитку № 6 (літ. А), за адресою: вул. Келецька, 102а, м.Вінниця, 21021, шляхом підписання акта повернення з оренди орендованого майна.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтаж Груп" (21100, Вінницька область, Вінницький район, м.Вінниця, вул. Келецька, буд.102А, приміщення 9, код ЄДРПОУ 36685404) на користь Вінницької обласної прокуратури за наступними реквізитами: (Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UА 568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) - 4037,33 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви; 6056,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (21018, Вінницька область, Вінницький район, м.Вінниця, вул.Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42964094) на користь Вінницької обласної прокуратури за наступними реквізитами: (Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UА 568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) - 1009,33 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви; 1514,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Вінницького національного технічного університету (21021, Вінницька область, Вінницький район, м.Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 95, код ЄДРПОУ 02070693) на користь Вінницької обласної прокуратури за наступними реквізитами: (Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UА 568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) - 1009,33 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви; 1514,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Вінницької області видати судові накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "28" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.