УХВАЛА
18 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 906/401/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кондратова І.Д.
розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Агро-Союз"
на рішення Господарського суду Житомирської області (Тимошенко О. М.)
від 24.06.2026
та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (Маціщук А.В., Філіпова Т.Л., Василишин А.Р. )
від 01.09.2026 (повний текст складений 11.09.2026)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроу Сідс" до Фермерського господарства "Агро-Союз"
про стягнення 1 061 114,94 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гроу Сідс" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фермерського господарства "Агро-Союз" (надалі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 1 061 114,94 грн, з яких: 520 686,52 грн боргу за поставлений товар по Договору поставки №25/03-3 від 25.03.25 з врахуванням курсової різниці; 142 393,95 грн пені; 259 500,20 грн штрафу; 138 534,27 грн 30% річних.
2. Позов обґрунтований невиконанням умов договору поставки Відповідачем, а саме щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.
3. Господарський суд Житомирської області рішенням від 24.06.2026 позов задовольнив частково. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 520 686,52 грн боргу, 10 000,00 грн пені, 10 000,00 грн штрафу, 138 534,27 грн 30% річних, 12 733,38 грн судового збору. Відмовив в задоволенні позову в частині стягнення 132 393,95 грн пені та 249 500,20 грн штрафу.
4. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 01.09.2026 у справі № 906/401/26 апеляційні скарги Позивача та Відповідача залишив без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 у справі № 906/401/26 залишив без змін.
5. 02 вересня 2026 року Відповідач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 у справі № 906/401/26, в якій просить:
- відкрити касаційне провадження на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 у справі № 906/401/26;
- зупинити виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 у справі № 906/401/26 до закінчення перегляду справи в касаційному порядку, про що винести відповідну ухвалу;
- касаційну скаргу Скаржника задовольнити;
- скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 у справі № 906/401/26 частково у частині стягнення 138 534, 27 30 % річних;
- справу № 906/401/26 направити (передати) на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.
6. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив що судами попередніх інстанцій проігноровано відзив Відповідача у частині зменшення 30% річних із урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові Верховного Суду у справі № 902/417/18 що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у даній категорії спорів, за обставин коли відзив Відповідача не береться до уваги, а позиція Верховного Суду ігнорується, внаслідок чого порушується право учасника справи на належний судовий захист.
7. Перевіривши матеріали касаційної скарги Скаржника, Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
8. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
10. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 328 грн.
11. Предметом спору у цій справі є стягнення 1 061 114,94 грн, що менше, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (3 328х500=1 664 000,00 грн).
12. Розглянувши наведені доводи Скаржника щодо наявності випадку, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, для можливості відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Суд дійшов висновку, що твердження Скаржника про те, що подана касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними з огляду на таке.
13. Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
14. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування.
15. При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
16. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
17. Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15 Велика Палата Верховного Суду вказала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів:
- кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності;
- якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
18. Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
19. Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
20. Поряд із цим, касаційна скарга Скаржника не містить належних доводів, які б свідчили про те, що справа № 906/401/26 містить виключну правову проблему, а касаційна скарга стосується питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; не містить доказів кількісного та якісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та належні обґрунтування, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; в касаційній скарзі відсутнє посилання на наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у подібних правовідносинах.
21. Доводи касаційної скарги Скаржника фактично зводяться до незгоди з ухваленими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
22. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
23. З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутністю обґрунтування випадку, що підпадає під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 906/401/26 за касаційною скаргою Скаржника на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
24. У зв`язку із відмовою у відкритті касаційного провадження, Суд не розглядає клопотання Скаржника про зупинення виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 у справі № 906/401/26.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 906/401/26 за касаційною скаргою Фермерського господарства "Агро-Союз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
І. Кондратова