ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/5481/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок»
на рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 (суддя Рога Н. В.)
і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 (головуючий суддя Савицький Я. Ф., судді Діброва Г. І., Ярош А. І.)
у справі № 916/5481/24
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до 1) Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок», 2) Громадської організації «МІР» і 3) Громадської організації «Асоціація жінок України «ДІЯ»
про виселення,
(у судовому засіданні взяли участь представник позивача - Бондар А. Г., представники відповідача-1 - Опаренко О. В., Глушакова Г. В.)
ВСТУП
1. У цій справі перед Верховним Судом постало питання щодо правомірності виселення орендаря із орендованих нежитлових приміщень у зв`язку із закінченням строку договору оренди за умови його належного повідомлення балансоутримувачем такого майна про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зокрема, про необхідність використання орендованого майна балансоутримувачем для власних цілей.
2. При касаційному перегляді справи № 916/5481/24 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості заявленого позову, а відтак, відхиливши безпідставні доводи касаційної скарги відповідача-1, залишив оскаржувані судові рішення про його задоволення без змін.
3. Про наведене детально йдеться далі у цій постанові.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав заявленого позову
4. Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі -Департамент) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» (далі - відповідач-1, скаржник, Благодійний фонд), Громадської організації «МІР» (далі - відповідач-2, ГО «МІР»), Громадської організації «Асоціація жінок України «ДІЯ» (далі - відповідач-3, ГО «Асоціація жінок України «ДІЯ») про виселення з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 135,4 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1.
5. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди від 20.08.2003 № 9/56 припинив свою дію 20.08.2023 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. У зв`язку з припиненням дії зазначеного договору, відсутні правові підстави для подальшого користування об`єктом оренди, що зумовлює необхідність виселення відповідачів із займаного нежитлового приміщення. Разом з тим, орендоване приміщення за актом приймання-передачі орендодавцю добровільно не повернуто. Таким чином, відповідачами порушено вимоги статті 759 Цивільного кодексу України щодо користування майном на підставі договору оренди. Одеський міський благодійний фонд соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загиблих воїнів, ветеранів праці «Порятунок», Громадська організація «МІР» та Громадська організація «Асоціація жінок України «ДІЯ» продовжують використовувати спірне нежитлове приміщення без належних правових підстав, у зв`язку з чим підлягають виселенню з нього.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень, ухвалених у цій справі
6. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 позовну заяву задоволено повністю. Виселено Одеський міський благодійний Фонд соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок», Громадську організацію «МІР», Громадську організацію «Асоціація жінок України «ДІЯ» з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 135,4 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
7. Місцевий господарський суд виснував, що після припинення дії договору оренди відповідачі не виконали обов`язок щодо повернення орендованого майна та продовжили користування спірним приміщенням без належних правових підстав. При цьому використання приміщення для здійснення благодійної діяльності та видачі гуманітарної допомоги не звільняє від обов`язку дотримуватися вимог законодавства щодо користування об`єктами комунальної власності та не створює права на подальше володіння і користування майном після закінчення строку дії договору оренди.
8. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 залишено без змін.
9. Погодившись з висновком місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд додатково зазначив, що передбачені пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634 умови для автоматичного продовження договору оренди у даному випадку були відсутні, а тому договір оренди № 9/56 припинив свою дію 20.08.2023 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Касаційна скарга
10. Благодійний фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. Посилаючись у поданій касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права (відповідні положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану») без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 березня 2025 року по справі № 914/622/24.
12. Крім того, скаржник зазначає, що в судах першої та апеляційної інстанцій позивачем не було доведено ключову обставину для непродовження договору оренди комунального майна, а саме того, що спірний об`єкт комунальної власності необхідний балансоутримувачу та позивачу для власних потреб та не доведено обґрунтування необхідності такого використання.
Позиція інших учасників справи
13. У межах встановленого Верховним Судом строку позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті оскаржуваних рішень, ухвалених судами з додержанням норм норм матеріального та процесуального права.
14. Інші учасники справи своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористались, відповідні відзиви до Верховного Суду не подали.
15. Під час касаційного провадження від Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» також надійшли додаткові пояснення, які за своїм змістом є доповненнями до касаційної скарги, поданими з порушенням вимог частин першої, другої статті 298 ГПК України, що унеможливлює їх прийняття Верховним Судом.
16. Крім того, Благодійний фонд подав клопотання про долучення доказів, яке мотивовано тим, що на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій такі докази фізично не існували, що, на думку скаржника, є об`єктивно поважною причиною в розумінні частини третьої статті 269 ГПК України. Однак суд касаційної інстанції немає повноважень встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність доказу, перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти докази в силу приписів статті 300 ГПК України, що унеможливлює прийняття Верховним Судом доказів, наданих скаржником.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
17. Як з`ясували суди попередніх інстанцій, 20.08.2003 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та Одеським міським благодійним фондом соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загиблих воїнів, ветеранів праці «Порятунок» (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 9/56.
18. Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 135,4 кв. м, розташоване за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1, для розміщення організації.
19. На виконання умов договору того ж дня сторонами було підписано акт приймання-передачі приміщення, що підтверджує фактичну передачу об`єкта оренди орендарю.
20. Пунктом 1.2 договору передбачено, що строк його дії встановлюється з 20.08.2003 по 20.08.2013.
21. 02.10.2013 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради як правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та орендарем було укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди. Цим додатковим договором, зокрема, уточнено найменування орендодавця, змінено порядок розрахунку орендної плати та продовжено строк дії договору до 02.09.2016.
22. Відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 № 137-VIII, Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради та уповноваженим орендодавцем майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, за винятком випадків, коли такі повноваження покладено на інший виконавчий орган міської ради.
23. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2014 у справі № 916/3052/14, залишеним без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій, у задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості було відмовлено. Водночас зустрічний позов Одеського міського благодійного фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загиблих воїнів, ветеранів праці «Порятунок» було задоволено, а пункти 1.3 та 1.4 додаткового договору № 1 від 02.10.2013 визнано недійсними.
24. Під час розгляду зазначеної справи судами було встановлено обставини, які свідчать про продовження строку дії договору оренди № 9/56 на десять років, тобто до 20.08.2023. Вказані обставини мають преюдиційне значення для вирішення цього спору та повторному доказуванню не підлягають.
25. Балансоутримувач спірного майна - Комунальна установа «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради», у межах наданих законом повноважень прийняв рішення про відсутність наміру продовжувати договір оренди у зв`язку з необхідністю використання спірного приміщення для власних потреб в умовах воєнного стану, а саме як резервного місця розташування установи. Вказане рішення було належним чином доведене до відома орендаря та стало підставою для прийняття орендодавцем рішення про відмову у продовженні договору оренди.
26. Матеріалами справи підтверджується, що Орендар був своєчасно повідомлений про припинення договірних відносин та необхідність повернення об`єкта комунальної власності за актом приймання-передачі після закінчення строку дії договору.
27. Водночас доказів оскарження наказу балансоутримувача від 13.07.2023 № 78, наказу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 352 або доказів продовження дії договору оренди після 20.08.2023 матеріали справи не містять.
28. За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що договір оренди нежитлового приміщення від 20.08.2003 № 9/56 припинив свою дію 20.08.2023 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а відповідачі після припинення договірних правовідносин не звільнили та не повернули спірне майно його власнику у встановленому порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
29. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги Благодійного фонду наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
31. Відповідно до положень статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
32. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
33. Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
34. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжено та який тривав на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду даної справи.
35. У зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Законом України від 01.04.2022 № 2181-IX «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану; припинення орендарем договору оренди.
36. На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», що набрала законної сили 01.06.2022.
37. У пункті 5 зазначеної постанови встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
38. Так, відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.
39. Правовий аналіз наведених положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 дає підстави для висновку, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022, за таких умов:
- строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану;
- відсутнє повідомлення балансоутримувача з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
40. У постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 910/18626/23 зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, направлення орендарю заяви про відмову від продовження орендних правовідносин на визначену ним адресу є обов`язковою складовою процедури припинення орендних правовідносин, передбаченої положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634. При цьому, істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.
41. Разом з цим, у наведеній вище постанові Верховний Суд зауважив, що відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634, саме направлення балансоутримувачем орендарю повідомлення про відмову від продовження договору оренди є ключовою умовою для припинення орендних правовідносин, а додаткові дії з боку орендодавця для досягнення цієї мети не передбачені.
42. У постанові Верховного Суду від 04.03.2025 у справі № 914/622/24, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, викладено правові висновки, які за своїм змістом полягають у тому, що форма повідомлення балансоутримувача про відмову в продовженні договору оренди не визначена законодавством. Водночас таке повідомлення (звернення) балансоутримувача повинно містити обґрунтування необхідності використання об`єкта оренди саме для власних потреб балансоутримувача з посиланням на конкретно визначені цілі такого використання, які повинні відповідати законодавству, а також статуту чи положенню балансоутримувача. При цьому власними потребами балансоутримувача можуть бути потреби у використанні об`єкта оренди з урахуванням його функціонального призначення для забезпечення здійснення статутної діяльності балансоутримувача. Повідомлення балансоутримувача, в якому не зазначено про необхідність використання об`єкта оренди для власних потреб балансоутримувача та не наведено обґрунтування необхідності такого використання, не відповідає вимогам абзацу 2 частини першої статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки орендар як більш уразлива сторона в таких правовідносинах має право вимагати дотримання щодо нього загальних засад цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
43. Подібні правові висновки, викладені в постановах від 17.06.2025 у справі № 910/9104/24, від 14.01.2026 у справі № 916/5382/24, від 03.06.2026 у справі № 914/2107/25.
44. У справі, що переглядається (916/5481/24), судами попередніх інстанції встановлено, що балансоутримувачем спірного майна є Комунальна установа «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради». Наказом від 13.07.2023 № 78 зазначена установа прийняла рішення про відсутність наміру продовжувати договір оренди № 9/56 у зв`язку з необхідністю використання спірних приміщень для власних потреб, а саме як резервного місця розташування установи в умовах воєнного стану.
45. На виконання вимог пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634 балансоутримувач листом від 14.07.2023 повідомив орендаря про прийняте рішення та навів підстави непродовження договору (необхідність забезпечення безперебійної роботи органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади в умовах воєнного стану).
46. У подальшому Департамент комунальної власності Одеської міської ради як орендодавець прийняв відповідний наказ про відмову у продовженні договору та звернувся до орендаря з вимогою повернути об`єкт оренди за актом приймання-передачі.
47. З огляду на встановлені обставини, зазначені в пунктах 44-46 цієї постанови, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що у даному випадку, Комунальною установою «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» у листі від 14.07.2023 № 01-13/303-КУ обґрунтовано необхідність використання об`єкта оренди саме для власних потреб балансоутримувача в умовах воєнного стану, а саме для визначення приміщення для резервного місця розташування установи, що повністю відповідає чинному законодавству.
48. Натомість, обґрунтовуючи передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду, відповідач у касаційній скарзі зазначає про неурахування ним висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.03.2025 у справі № 914/622/24.
49. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
50. За змістом цієї норми, касаційний перегляд з вказаних підстав може відбутися за наявності таких складових: 1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; 2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
51. При цьому посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням правової норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, помилково.
52. Протилежність результатів вирішення судових спорів із посиланням на одні й ті ж правові норми може бути пов`язана не з різним їх застосуванням, а із неоднаковими фактичними обставинами справ, встановленими судами при їх розгляді.
53. У справі, що переглядається (№ 916/5481/24), наведені висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.03.2025 у справі № 914/622/24, а навпаки узгоджуються з ними, оскільки за встановлених судами у цій справі (№916/5481/24) обставин та оцінених ним доказів зміст повідомлення балансоутримувача відповідає вимогам, про необхідність дотримання яких і зазначив Верховний Суд у своїй постанові у справі № 914/622/24.
54. Доводи ж касаційної скарги відповідача у цій частині фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів (зокрема, змісту відповідного листа балансоутримувача) та встановлення інших, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, фактичних обставин (щодо використання балансоутримувачем відповідного майна для власних потреб) з метою ухвалення іншого рішення по суті заявлених позовних вимог, тобто рішення про відмову в позові.
55. Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).
56. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
57. З огляду на наведене, визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого належного підтвердження та обґрунтування, позаяк висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладем у постанові Верховного Суду від 04.03.2025 у справі № 914/622/24, та ґрунтуються виключно на встановлених у цій справі (№ 916/5481/24) фактичних обставинах належного повідомлення орендаря про необхідність використання орендованого майна балансоутримувачем для власних цілей, які не можуть бути переоцінені Верховним Судом.
58. В контексті спірних правовідносин Верховний Суд також звертається до власної правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 921/143/24, і зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі (концептуально) з нею узгоджуються.
59. Крім того, із мотивів, детально наведених в пунктах 40-42, 47 цієї постанови, колегія суддів не бере до уваги аргументи скаржника про недоведеності позивачем ключової обставини для непродовження договору оренди комунального майна (пункт 12 цієї постанови).
60. Інші доводи касаційної скарги відповідача-1 підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, вирішального значення для правильного розгляду цієї справи не мають, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
61. Отже, з усього викладеного вбачається, що звернувшись із касаційною скаргою у цій справі, Благодійний фонд не обґрунтувало помилковості висновків судів попередньої інстанцій та неправильного застосування ними норм матеріального права чи порушення процесуальних норм. Сама ж по собі незгода відповідача-1 із результатом вирішення спору у справі № 916/5481/24 не може бути підставою для касаційного оскарження.
62. Доводи відзиву позивача приймаються Верховним Судом у тій мірі, що відповідає наведеному у цій постанові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
63. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
64. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
65. Зважаючи на те, що наведена відповідачем у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, не знайшла свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.
66. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2026 зупинено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 і постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі №916/5481/24 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку
67. Відповідно до частини третьої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
68. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, то виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 і рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 у справі № 916/5481/24 підлягає поновленню.
Розподіл судових витрат
69. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 і рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 у справі № 916/5481/24 залишити без змін.
3. Поновити виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 і рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 у справі № 916/5481/24.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил