Справа № 173/1136/26
Провадження №2/173/1363/2026
У Х В А Л А
іменем України
24 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі
головуючого судді Кожевник О.А.
за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_6
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Бутрович Катерина Сергіївна до ОСОБА_2 , третя особа Верхньодніпровська міська рада Дніпропетровської області про поновлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ:
До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області 14 квітня 2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Бутрович Катерина Сергіївна до ОСОБА_2 , третя особа Верхньодніпровська міська рада Дніпропетровської області про поновлення батьківських правстосовно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді Кожевник О.А.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2026 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження з викликом учасників розгляду справи в судове засідання.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 29 травня 2025 року позивач раніше звертався до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом про поновлення батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_5 . Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської від 20 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи вказане рішення суд виходив з того, що поновлення батьківських прав відносно однієї дитини не відповідає принципу єдності сім`ї та рівності дітей у правах, а також може негативно вплинути на психологічний стан обох дітей, які спільно виховуються і перебувають під опікою однієї особи.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що провадження в частині поновлення батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підлягає залишенню без розгляду, з огляду на таке.
Позбавлення батьківських прав саме по собі не має невідворотного характеру та не позбавляє особу можливості після усунення відповідних обставин звернутися з позовом про їх поновлення (постанова Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 753/5734/23).
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення.
Відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина. Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з повторним позовом про поновлення батьківських прав 14 квітня 2026 року, тобто до спливу встановленого законом однорічного строку, а саме 21.11.2026 р. Таким чином, на момент звернення до суду позивач не був наділений правом на повторне звернення із зазначеним позовом, оскільки передбачений частиною сьомою статті 169 Сімейного кодексу України строк ще не сплив. Крім того, на час розгляду повторного позову обмежувальний строк продовжував діяти.
При цьому положення частини сьомої статті 169 Сімейного кодексу України є спеціальною нормою, яка встановлює обмеження щодо повторного звернення до суду з відповідним позовом після попередньої відмови у його задоволенні.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що поданий позивачем позов є передчасним, оскільки звернення до суду здійснено з порушенням встановленої законом умови щодо строку повторного звернення з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.
У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
Згідно із частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (стаття 46 ЦПК України).
Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Таким чином, цивільна та цивільна процесуальна правоздатність фізичної особи не є тотожними праву на звернення до суду з конкретною вимогою. Наявність у особи цивільної процесуальної правоздатності як загальної здатності бути учасником цивільного процесу не означає безумовного існування у неї права на пред`явлення будь-якого позову за будь-яких обставин.
Право на звернення до суду з конкретною вимогою реалізується у порядку та за умов, визначених законом. Відповідно, якщо законом встановлено спеціальну умову або обмеження щодо повторного звернення з певним позовом, така особа набуває право на повторне звернення лише після виконання передбаченої законом умови.
У даному випадку частиною сьомою статті 169 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.
Отже, до спливу зазначеного строку позивач, будучи цивільно процесуально правоздатною та дієздатною особою, не набув передбаченого законом права на повторне звернення до суду саме з позовом про поновлення батьківських прав. Звернення до суду до спливу встановленого законом однорічного строку є передчасним, оскільки на момент подання позову не настала передбачена законом умова, за якої таке повторне звернення стає можливим. Річний строк сплине лише 21 листопада 2026 року.
Законодавець пов`язує можливість повторного звернення особи до суду з позовом про поновлення батьківських прав із настанням певної юридично значущої обставини, а саме спливом одного року з часу набрання законної сили рішенням суду про відмову в попередньому позові.
Отже, на момент звернення до суду встановлений частиною сьомою статті 169 Сімейного кодексу України строк не сплив, а тому передбачене законом процесуальне право на повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав у позивача ще не виникло.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність залишення без розгляду позову в частині вимог про поновлення батьківських прав щодо дитини, стосовно якої позивачу раніше було відмовлено у поновленні батьківських прав, оскільки на момент звернення до суду позивач не набув передбаченого законом права на повторне звернення з відповідним позовом.
Керуючись ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд дійшов висновку, що позов подано особою, яка не має процесуальної правоздатності, а тому залишає позовні вимоги в частині поновлення батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ст. 4, 12-13, 257, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України,
УХВАЛИВ
Позов ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Бутрович Катерина Сергіївна до ОСОБА_2 , третя особа Верхньодніпровська міська рада Дніпропетровської області про поновлення батьківських прав в частині вимоги про поновлення батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасники справи, яким ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм відповідної копії ухвали.
Суддя О.А. Кожевник