ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
22 вересня 2026 року
м. Харків
справа № 638/1278/26
провадження № 22-ц/818/4549/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: суддів: Савенка М.Є., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мустафаєва Есміральда Бахлул - Кизи, Перша Харківська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Репетун Катерини Володимирівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді Шишкіна О.В.,
в с т а н о в и в :
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мустафаєва Есміральда Бахлул-Кизи, Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним.
23 квітня 2026 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кундіус Г.В. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову, зокрема, шляхом встановлення заборони Першій Харківській міській державній нотаріальній конторі (ЄДРПОУ: 02894013; 61024, Харківська обл., м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 26 ) видавати свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа № 44/2025).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2026 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено. Накладено заборону Перший Харківській міський державній нотаріальній конторі (ЄДРПОУ: 02894013; 61024, Харківська обл., м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 26 ) вчиняти дії в спадковій справі № 44/2025 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі № 638/1278/26.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Репетун К.В. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позивачем не було надано доказів, які б підтверджували існування ризику ускладнення можливого виконання рішення, окрім припущень, а також доказів того, що апелянт вчиняє або має намір вчинити дії, що унеможливлять виконання рішення у разі задоволення позову. Припущення про можливе отримання свідоцтва про спадщину не є достатньою підставою для забезпечення позову, а мотиви застосування саме такого засобу в судовому рішення наведені не були.
Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, оскільки між сторонами дійсно існує спір щодо складеного батьком позивача заповіту на користь відповідачки, який позивач просить визнати недійсним. Заходи забезпечення позову співмірні заявленим вимогам та не порушують права відповідачки.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Судом встановлено, що батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20.12.2024 року ОСОБА_3 , було складено заповіт на всю належну йому частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визнати заповіт ОСОБА_3 від 20.12.2024 року недійсним.
Як на підставу вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилався на те, що 20.12.2024 року його батько, ОСОБА_3 , склав на користь ОСОБА_2 заповіт, перебуваючи в стані недієздатності. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є позивач - ОСОБА_1 та відповідачка у справі, дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою № 44/2025. При зверненні до нотаріуса позивач дізнався, що відповідачка ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті її чоловіка, ОСОБА_3 . У зв`язку з чим, отримавши Свідоцтво про право власності на спадкове майно, відповідачка може вчинити дії, які можуть ускладнити виконання рішення, в разі його задоволення на користь позивача.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами дійсно існує спір щодо визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_3 на користь відповідачки - ОСОБА_2 , на всю належну йому частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Заборона нотаріусу вчиняти дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину є ефективним та належним способом забезпечення позову про визнання заповіту недійсним, оскільки зупиняє рух спадкової справи та запобігає появі нових юридичних перешкод, зокрема, відчуженню майна іншим особам.
Оскільки між сторонами існує спір з приводу спадкування майна та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, то невжиття заходів забезпечення позову, у спосіб, про який просить позивач, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Без встановлення обмежень на час розгляду справи, відповідач може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь-який час, вчинивши дії щодо відчуження майна іншим особам до закінчення судового розгляду.
Натомість, оформлення відповідачкою права на спадщину за заповітом, дійсність якого оскаржується позивачем, ускладнить ефективний захист прав позивача у разі ухвалення рішення на його користь.
В даній справі заборона вчиняти нотаріальні дії безпосередньо пов`язана з предметом спору (заповітом) і є співмірною із позовними вимогами.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17(провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Відповідно до постанов Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Таким чином, обраний судом вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки є тимчасовим, та слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача та вжиття такого заходу не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення прав відповідачки, заблокувавши фактично реалізацію її спадкових прав на невизначений строк, без обґрунтування його необхідності, є безпідставним, оскільки вказаний захід є тимчасовим.
З урахуванням наведених позивачем причин, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, і обґрунтування необхідності їх вжиття, співмірності заходу забезпечення позову заявленим вимогам, висновок суду про задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом заборони нотаріусу вчиняти дії в спадковій справі щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, відповідає вимогам закону.
Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Репетун Катерини Володимирівни - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: М.Є. Савенко
О.Ю. Тичкова