ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
29 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/2154/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» про відвід головуючого судді Богатиря К.В
в межах розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича
на рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2026
по справі №916/2154/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь»
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пожежі в сумі 378 262,00 грн, -
ВСТАНОВИВ:
02.06.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь», в якій просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану внаслідок пожежі у сумі 278 262,00 грн та моральну шкоду у сумі 100 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.07.2026 у задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі у сумі 278 262,00 грн та моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн - відмовлено.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2026 по справі №916/2154/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2154/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2026.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2026 по справі №916/2154/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 11.09.2026; призначено справу №916/2154/25 до розгляду на 24.09.2026 о 11:30.
24.09.2026 у судовому засіданні прийняли участь представник Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича - адвокат Багнюк А.Ю., та представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» - Бєлоусюк В.І., Ілющенко А.Є.
У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» заявив в усній формі відвід головуючому судді Богатирю К.В. В той же час, колегія суддів запропонувала відповідачу викласти даний відвід у письмовій формі.
28.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла письмова заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» про відвід головуючого судді Богатиря К.В. (вх. 3352/26/Д 3 від 28.09.2026).
Відповідач навів наступні підстави для відводу головуючого судді у справі:
- Головуючий суддя Богатир К.В. зупинив представника відповідача у судовому засіданні 24.09.2026 та зняв питання представника відповідача до представника позивача з розгляду як таке, що не має істотного значення для вирішення справи. На думку відповідача такі дії головуючого судді Богатир К.В. позбавили можливості відповідача забезпечити доказовою базою та аргументами на свою користь свою правову позицію.
- Суддя Богатир К.В. вже приймав участь у розгляді цієї справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.12.2025 про призначення судової експертизи. Відповідач вказав, що суддя Богатир К.В. проявляв крайню зацікавленість у залишенні ухвали в силі та буквально засипав апелянта питаннями щодо пожежі.
- Відмову продовжити строк на подання відзиву на п`ять днів заявник вважає незаконною, оскільки вона була оголошена в засіданні без оформлення окремого письмового документа. Заявник стверджує, що це позбавило його права на оскарження ухвали про відмову у продовженні строку на подання відзиву.
- Призначення наступного засідання спочатку на 28.09.2026, а потім на 30.09.2026 заявник оцінює як свідоме створення умов, за яких заяву про відвід не буде передано на розгляд іншому судді. Відповідач вказує, що позбавлення права заявника на розгляд заяви про відвід іншим складом суду ніж розглядає справу - є ґрунтовним порушенням норм процесуального права.
- Заявник посилається на ризик неможливості касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції через ціну позову та припускає, що апеляційний суд може скасувати правильне рішення з особистих мотивів.
- Заявник посилається на невичерпність підстав відводу за п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України та загалом стверджує про зловживання процесуальними правами й упередженість.
Дослідивши доводи заяви про відвід, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ст. 36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 7-8, 11 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
В рішенні Європейського суду у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 року зазначено: «стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правовою підставою для відводу колегії суддів зазначtyj п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Частиною 4 ст. 35 ГПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
В силу положень частин 2 та 3 статті 38 ГПК з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Отже, стаття 6 Конвенція вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був "безстороннім".
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:
(І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та
(ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключи ти будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пункти 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та "Веттштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:
- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);
- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі "Бочан проти України", №7577/02 від 03.05.2007);
- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр» проти України");
- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
Суд також виходить із того, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. пункт 119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. пункт 32 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
Суд ураховує, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії", від 26.10.1984, Series А, № 86).
Господарський процесуальний кодексу України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
З аналізу підпункту 5 частини першої статті 35 ГПК України та статті 6 Конвенції Суд висновує, що особиста неупередженість судді є презумпцією, законодавством не встановлюється вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність та упередженість судді, однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді за підпунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності судді/ колегії суддів.
Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже об`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Щодо зняття головуючим питання представника відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
У даному конкретному випадку представник відповідача Ілющенко А.Є. ставив представнику позивача питання, які направлені на з`ясування обставин законності ведення позивачем підприємницької діяльності як фізичною особою-підприємцем, правильності подачі податкової звітності, використання РРО та дотримання касової дисципліни. Предметом спору у даній справі є стягнення матеріальної та моральної шкоди, які виникли внаслідок пожежі. На переконання колегії суддів, питання представника відповідача не мають істотного значення для вирішення спору у даній справі, оскільки не входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГПК України головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Отже, оцінка істотності поставленого питання та його зняття з розгляду є процесуальним повноваженням головуючого. Незгода заявника з таким процесуальним рішенням не свідчить про упередженість судді, адже фактично зводиться до незгоди з процесуальним рішенням судді, та в силу частини четвертої статті 35 ГПК України не може бути самостійною підставою для відводу. Заявником не наведено об`єктивних даних про нерівне ставлення до учасників справи чи інші факти, які б підтверджували заінтересованість судді у результаті її розгляду.
Довід заявника про те, що відмова у продовженні процесуального строку мала бути оформлена виключно окремим письмовим документом, також є необґрунтованим.
Частина шоста статті 119 ГПК України передбачає постановлення ухвали за результатами вирішення питання про поновлення або продовження процесуального строку, однак не встановлює виключно письмової форми такої ухвали. Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 233 ГПК України інші ухвали суд може постановляти без виходу до нарадчої кімнати із занесенням їх до протоколу судового засідання.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5810/17 зазначено, що протокольна ухвала про відмову поновити процесуальний строк є різновидом ухвали про відмову поновити або продовжити процесуальний строк. Верховний Суд також наголосив, що можливість оскарження не залежить від поділу ухвал на протокольні та такі, що оформлені окремим документом.
Тому посилання заявника на нібито позбавлення права на оскарження саме внаслідок протокольної форми ухвали є безпідставним. Питання допустимості та порядку оскарження конкретного процесуального рішення не стосується наявності підстав для відводу судді.
Посилання заявника на попередній апеляційний перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 19.12.2025 про призначення експертизи також не підтверджує упередженості судді Богатиря К.В.
Колегія суддів встановила, що на розгляді Південно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів головуючий суддя Аленін О.Ю., судді Богатир К.В., Поліщук Л.В. знаходилась апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.12.2025 про призначення експертизи у справі №916/2154/25.
В той же час постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів головуючий суддя Аленін О.Ю., судді Богатир К.В., Поліщук Л.В. від 05.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» задоволено; ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.12.2025 по справі №916/2154/25 - скасовано; у задоволені клопотання Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича про призначення судової експертизи - відмовлено; справу №916/2154/25 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Тобто колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, до складу якої входив суддя Богатир К.В., навпаки задовольнила апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь», тобто прийняла рішення на користь відповідача, що очевидно не може свідчити про упередженість колегії суддів.
При цьому рішення за результатами розгляду апеляційної скарги у справі №916/2154/25 було прийнято суддями одностайно, без будь-яких окремих думок.
Тому, не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що суддя Богатир К.В. був зацікавлений у залишенні ухвали про призначення експертизи в силі, адже це суперечить фактичному результату її апеляційного перегляду.
При цьому заявник не зазначає та не підтверджує, що під час попереднього апеляційного розгляду по справі №916/2154/25 заявляв про упередженість судді Богатиря К.В. або порушував питання про його відвід.
Доводи відповідача про те, що призначення наступного судового засідання на 28.09.2026 або 30.09.2026 позбавляє його права на передачу заяви про відвід на розгляд іншому суддею, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.
Частина третя статті 39 ГПК України не встановлює безумовного права учасника справи на вирішення кожної заяви про відвід іншим суддею.
Передача заяви іншому судді здійснюється лише за умови, що суд дійде висновку про необґрунтованість відводу і така заява надійшла не пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання. Якщо заяву подано пізніше, питання про відвід вирішується судом, що розглядає справу. Саме застосування цього процесуального порядку не свідчить про упередженість суду.
Більше того, такі посилання відповідача є передчасними, адже заява про відвід передається на розгляд іншому судді в разі саме визнання його необґрунтованим, тоді як в разі задоволення такого відводу, відповідна заява на розгляд іншому судді не передається.
Крім того, відвід у даному випадку фактично було заявлено 24.09.2026 та колегія суддів надала право відповідачеві викласти дану заяву про відвід у письмовій формі з наведенням всіх необхідних підстав. Надходження такої заяви про відвід у письмовій формі до суду лише 28.09.2026, не змінює факту заявлення такого відводу ще 24.09.2026. Враховуючи те, що наступне засідання у даній справі призначено на 30.09.2026, то у разі визнання колегією суддів заяви про відвід необґрунтованою, така заява буде передана на розгляд іншому судді, адже її фактично було подано за 6 днів до наступного судового засідання.
Тому посилання відповідача в даній частині є необґрунтованими.
Посилання на можливу неможливість касаційного перегляду постанови Південно-західного апеляційного господарського суду за результтатми перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2026 по справі №916/2154/25, припущення про скасування правильного рішення з особистих мотивів, а також загальні міркування про зловживання правом не містять конкретних і перевірюваних фактів, які б свідчили про особисту заінтересованість або необ`єктивність судді.
Суд зазначає, що доводи заявника суперечать найважливішому принципу судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, правова позиція яких заявника не влаштовує.
Отже, за правовою суттю твердження про схиленість до сторони позивача тощо є припущеннями та абстрактними і загальними висловлюваннями, на підтвердження яких не надано жодних доказів, які б доводили, що суддя Богатир К.В. прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, або/та/чи можуть кваліфікуватись як переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо її безсторонності або/та/чи існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судді, адже незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в цій чи/та інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, участь судді у іншій справі не може бути підставою для відводу та не є і не може викликати сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді в силу імперативного припису частини четвертої статті 35 ГПК України.
Аналогічний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду від 29.05.2024 по справі № 911/172/22.
Наведена в заяві інформація для відводу у розгляді даної справи не свідчить про наявність підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України, для відводу судді, а також не підтверджує упередженість та необ`єктивність судді Богатиря К.В. при розгляді даної справи.
В свою чергу, всі посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» базуються виключно на його припущеннях та незгоді з процесуальними рішеннями та висновками суду у цій справі.
Таким чином, заява про відвід судді Богатиря К.В. у розгляді справи №916/2154/25 не містить обґрунтованого посилання на обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а також відсутні докази на підтвердження інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, у зв`язку з чим Суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявленого відводу.
Враховуючи викладене, а також те, що інших ґрунтовних аргументів на доведення наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності головуючого судді Богатиря К.В., заявником у заяві про відвід не наведено, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Керуючись ст.ст. 32, 35, 38, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В:
1.Визнати необґрунтованим відвід головуючого судді Богатиря К.В., заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» у справі №916/2154/25.
2.Справу №916/2154/25 передати на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран