ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/2154/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
представники учасників справи у судове засідання не з`явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича
на рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2026, суддя суду першої інстанції Демченко Т.І., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 29.07.2026
по справі №916/2154/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь»
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пожежі в сумі 378 262,00 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина.
02.06.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь», в якій просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану внаслідок пожежі у сумі 278 262,00 грн та моральну шкоду у сумі 100 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що він є власником майстерні «Master Company», яка знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 14В, відповідно до договору купівлі-продажу від 12.07.2021, а також як фізична особа-підприємець є орендарем приміщення загальною площею 12 кв. м на першому поверсі за цією ж адресою. 10.12.2024 за вказаною адресою виникла пожежа, унаслідок якої позивачу, за його твердженням, заподіяно збитки.
Позивач зазначав, що відповідач є відповідальним за газову трубу, яка, на думку позивача, є причиною виникнення пожежі. На підтвердження своїх доводів він надав відеозапис, з якого, на його думку, убачається момент спалаху газової труби. Визначаючи склад учасників у справі, позивач виходив із того, що саме на балансі відповідача знаходиться газове обладнання, яке загорілося.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.07.2026 у задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» про стягнення з матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі у сумі 278 262,00 грн та моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн - відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем вини відповідача у завданні матеріальної та моральної шкоди внаслідок пожежі. При цьому суд зазначив, що заявлені збитки не підтверджені належними та допустимими доказами, докази знаходження товару у приміщенні позивача на час пожежі не надані, причинно-наслідковий зв`язок між пожежею та завданими збитками не встановлено, а доказів спричинення моральної шкоди не подано.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2026 по справі №916/2154/25.
Позивач вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про непідтвердження розміру збитків належними та допустимими доказами. На його думку, акти № 1, № 2 та № 3 про пошкоджене обладнання і списання товарів не можуть бути відхилені лише з підстави їх складення позивачем, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не виключає можливості використання як доказів документів, складених стороною спору. Позивач зазначає, що ці акти складені комісією, містять відомості про пошкоджене майно, причини втрати ним працездатності, висновок про неможливість його подальшого використання та вартість такого майна, а тому мають оцінюватися у сукупності з іншими доказами.
Щодо акта № 1 позивач зазначає, що відображене у ньому майно є спеціалізованим професійним устаткуванням, яке використовувалося у діяльності сервісного центру за видами діяльності з ремонту обладнання зв`язку, комп`ютерів, периферійного устаткування та електронної апаратури. На його думку, це обладнання не є оборотним товаром, який регулярно реалізується покупцям, а становить матеріально-технічну базу сервісного центру, необхідну для здійснення господарської діяльності. Позивач вважає, що суд не дослідив характер спірного майна, його функціональне призначення та використання у господарській діяльності.
Щодо акта № 2 позивач зазначає, що суд першої інстанції не надав йому окремої оцінки та помилково ототожнив зміст цього акта з видатковими накладними. За твердженням позивача, акт № 2 не містить переліку придбаних ним товарів, а стосується пристроїв клієнтів, які перебували у сервісному центрі на момент пожежі та були пошкоджені внаслідок її виникнення. На думку позивача, суд не дослідив зміст цього акта, не встановив, які саме обставини ним підтверджуються, кому належить пошкоджене майно та яке правове значення мають такі пошкодження для вирішення спору.
Стосовно акта № 3 про списання товарів, знищених під час пожежі, позивач вказує, що суд безпідставно поставив під сумнів реалізацію товару, придбаного починаючи з 2022 року. Позивач зазначає, що до справи подано видаткові накладні не лише за 2022 рік, а й за 2023- 2024 роки, а порівняння накладних з актом № 3 свідчить про систематичне поповнення товарного асортименту та про те, що в акті відображені фактичні залишки товарно-матеріальних цінностей на дату пожежі, а не весь обсяг придбаного товару. Він наголошує, що кількість окремих товарних позицій в акті є меншою, ніж у видаткових накладних, що, на його думку, підтверджує реалізацію частини товару до моменту пожежі.
Позивач також вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини щодо наявності майна у приміщенні сервісного центру на момент пожежі. На його думку, акт про пожежу від 10.12.2024, висновок № 74 про причини виникнення пожежі та фототаблиці до нього підтверджують факт знаходження майна позивача у приміщенні сервісного центру «Master Company». Позивач зазначає, що на фототаблицях зафіксовано обладнання, меблі та інші предмети, що свідчать про фактичне функціонування сервісного центру і наявність майна всередині приміщення на момент пожежі.
Щодо причинно-наслідкового зв`язку між пожежею та завданими збитками позивач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно обмежився оцінкою відеозапису та не врахував сукупність інших доказів, зокрема документів, складених органами ДСНС за результатами дослідження місця пожежі. Він посилається на акт про пожежу від 10.12.2024 та висновок № 74, якими, за його твердженням, установлено, що осередок пожежі знаходився в районі розташування регулятора тиску газу, умовами, що вплинули на розвиток пожежі, були розгерметизація газового трубопроводу та горіння газу, а внаслідок пожежі пошкоджено майно орендаря сервісного центру «Master Company».
Позивач вказує, що дата, яка відображається на відеозаписі, є технічною помилкою, пов`язаною з налаштуваннями пристрою, за допомогою якого здійснювалася відеофіксація, а не фактичною датою виникнення події. На його думку, навіть за наявності сумнівів щодо технічної інформації у відеофайлі такі обставини не можуть спростовувати висновки спеціалістів ДСНС та інші письмові докази. Позивач стверджує, що факт виникнення пожежі 10.12.2024 за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 14, підтверджується актом про пожежу, висновком № 74, актом АТ «Одесагаз» № 5591 та іншими матеріалами справи.
Позивач стверджує, що суд першої інстанції не врахував обставин щодо належності та експлуатаційної відповідальності за джерело підвищеної небезпеки, з якого виникла пожежа. За його доводами, відповідно до акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін № 1229/23 від 02.02.2018 газопровід та регулятор тиску FE-25 перебували у межах відповідальності відповідача. Позивач наголошує, що саме відповідач мав обов`язок забезпечити належну експлуатацію такого газового обладнання та нести відповідальність за наслідки неналежного утримання майна, що перебувало у сфері його контролю.
Крім того, позивач зазначає, що документи, на які послався суд першої інстанції як на докази належної експлуатації та технічного обслуговування газового обладнання, не підтверджують його технічний стан на момент виникнення пожежі. Зокрема, договір № 002839(об)(25) та додаток до нього датовані 26.12.2024, тобто укладені після пожежі, а акти виконаних робіт за IV квартал 2024 року та І квартал 2025 року також складені після спірної події. На думку позивача, суд фактично ототожнив факт технічного обслуговування газових мереж із доказом належного стану обладнання на момент виникнення пожежі.
Позивач також не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність моральної шкоди. Він зазначає, що суд не надав належної оцінки обставинам та доказам, які підтверджують наслідки пожежі й її вплив на господарську діяльність позивача. За твердженням позивача, внаслідок пожежі було пошкоджено приміщення сервісного центру, знищено та приведено у непридатний стан товарно-матеріальні цінності, обладнання й інше майно; позивач був позбавлений можливості у звичайному режимі здійснювати прийом клієнтів, надавати послуги, реалізовувати товари та виконувати зобов`язання перед контрагентами і споживачами. Позивач вказує на вимушене припинення роботи сервісного центру, необхідність відновлення пошкодженого приміщення, пошук шляхів ліквідації наслідків пожежі, неможливість виконання замовлень клієнтів та негативний вплив цих обставин на його ділову репутацію.
Також позивач посилається на висновки Верховного Суду щодо презумпції вини заподіювача шкоди у деліктних зобов`язаннях. На думку позивача, він довів факт виникнення пожежі, пошкодження майна, причинний зв`язок між пожежею та завданими збитками, а також перебування газового обладнання у сфері експлуатаційної відповідальності відповідача, тоді як відповідач не спростував належними та допустимими доказами наявність своєї вини у неналежному утриманні та експлуатації такого обладнання. Позивач вважає, що суд першої інстанції неправильно розподілив обов`язок доказування між сторонами.
Керуючись викладеним вище, позивач просить рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2026 по справі №916/2154/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
14.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2026 по справі №916/2154/25.
Даний відзив було подано 11.09.2026.
Відповідач зазначає, що відсутність майна, яке, за твердженням позивача, постраждало, не дає можливості встановити наявність шкоди, її розмір та ступінь пошкодження. На його думку, доки не буде встановлено факту завдання шкоди та її обсягу, розгляд питання про винуватість або невинуватість відповідача у її завданні є передчасним. Відповідач також вказує, що представник позивача неодноразово підтверджувала відсутність пошкодженого майна у матеріалах справи та те, що їй таке майно не передавалося.
За твердженням відповідача, суд першої інстанції, розглядаючи причини пожежі та дії чи бездіяльність відповідача, фактично вийшов за межі необхідного для спору дослідження, оскільки насамперед слід було встановити наявність шкоди та її розмір. Відповідач зазначає, що розгляд питання винуватості за невстановленого факту шкоди завдає йому репутаційних та матеріальних втрат, а директору товариства - моральних втрат.
Відповідач стверджує, що позивач здійснював господарську діяльність без належного підтвердження реєстрації реєстратора розрахункових операцій, подання форми № 20-ОПП, фінансової та податкової звітності, сплати податків, а тому така діяльність, на думку відповідача, не може бути підставою для задоволення позовних вимог. Він зазначає, що сума 278 262,00 грн, заявлена до стягнення, виникла в результаті господарської діяльності та мала бути відображена у податковій звітності. Відповідач вказує, що позивач не подав відповідних документів, і повідомляє про необхідність проведення перевірки позивача фіскальними органами та постановлення окремої ухвали.
Відповідач також вказує на непідтвердження законності набуття позивачем прав на приміщення, в якому, за його твердженням, перебувало майно. На думку відповідача, позивач не надав належних правовстановлюючих документів на майстерню та приміщення площею 12 кв. м, документів про введення приміщень в експлуатацію, державну реєстрацію, дозволів на ведення діяльності та договорів, які б пояснювали правові підстави користування приміщенням. Відповідач зазначає, що договір оренди укладено між фізичними особами, тоді як господарську діяльність здійснює фізична особа-підприємець, а тому вважає, що позивач не мав законних підстав здійснювати у цьому приміщенні підприємницьку діяльність і зберігати товар.
Окремо відповідач зазначає, що право позивача на звернення до суду, на його думку, використовується як один з епізодів вимагання та зловживання правом з метою створення штучного тиску на відповідача. Відповідач посилається на спробу нападу на директора товариства, продовження тиску у суді та повідомляє про підготовку матеріалів до Вищої ради правосуддя, Державного бюро розслідувань і поліції.
Відповідач наголошує, що його лінія захисту побудована лише на документах, поданих позивачем, та що доказування позовних вимог є обов`язком позивача. З цієї причини відповідач не витребував у позивача інших документів, оскільки, за його позицією, не має допомагати позивачу у доведенні бездоказового позову.
Щодо пожежі відповідач зазначає, що між його будівлею та кіосками позивача знаходиться кав`ярня « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка тривалий час не працювала та, за його твердженням, була притулком для бездомних осіб, про що відповідач неодноразово повідомляв її власників і Київську районну адміністрацію. Відповідач стверджує, що висновки ДСНС, АТ «Одесагаз» та органів внутрішніх справ вказують на підпал, а встановити злочинців мали матеріали кримінального провадження; позивач, на думку відповідача, не надав доказів, крім звернення до правоохоронних органів із заявою.
Відповідач указує, що напрямок розгорання був з боку газової труби, але не від труби, а з кута підлоги кафе-бару «Лісова Поляна», внаслідок чого відбулося загоряння прокладки газової труби. Він зазначає, що товариство також є потерпілим від дій третіх осіб та підпалу. За доводами відповідача, у нього укладено договір з АТ «Одесагаз» на технічне обслуговування газопроводів і споруд на них; регулятор тиску FE-25 є механічним, не має джерела займання та не здатний запалити газоповітряну суміш без наявності зовнішнього джерела запалювання. Відповідач також стверджує, що клапан подачі газу, який був пошкоджений унаслідок пожежі, перебуває поза зоною його відповідальності.
У загальному висновку відзиву відповідач вказує, що рішення суду першої інстанції є правильним по суті, а посилання позивача на акти не замінює необхідності пред`явлення пошкодженого майна. На думку відповідача, фізично неможливо встановити суму шкоди без проведення експертизи пошкодженого майна, наявність якого не підтверджена, а вина відповідача у підпалі та/або недбалості апеляційною скаргою не доведена.
Керуючись викладеним вище, відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги Норенка О.С. відмовити, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 у справі № 916/2154/25 залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2154/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2026.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/2154/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2026 по справі №916/2154/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2154/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2154/22.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2026 по справі №916/2154/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 11.09.2026; призначено справу №916/2154/25 до розгляду на 24.09.2026 о 11:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
24.09.2026 у судовому засіданні прийняли участь представник Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича - адвокат Багнюк А.Ю., та представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» - Бєлоусюк В.І., Ілющенко А.Є.
У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» заявив в усній формі відвід головуючому судді Богатирю К.В. В той же час, колегія суддів запропонувала відповідачу викласти даний відвід у письмовій формі.
Крім того, 24.09.2026 колегія суддів оголосила перерву у судовому засіданні до 30.09.2026 о 12:30.
28.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла письмова заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» про відвід головуючого судді Богатиря К.В. (вх. 3352/26/Д 3 від 28.09.2026).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 (колегія суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В.) визнано необґрунтованим відвід головуючого судді Богатиря К.В., заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» у справі № 916/2154/25; справу № 916/2154/25 передано на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку ч.3 ст.39 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2026 для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» про відвід головуючого судді Богатиря К.В. в апеляційному провадженні у даній справі визначено суддю Цісельського О.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2026 (суддя Цісельський О.В.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» про відвід головуючого судді Богатиря К.В. (вх. № 3352/26/Д3 від 28.09.2026) в апеляційному провадженні у справі № 916/2154/25 відмовлено.
30.09.2026 представники учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином. Дані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи розпискою про повідомлення представників учасників про дату наступного судового засідання від 24.09.2026. Даною розпискою повідомлено учасників справи №916/2154/25 про те, що наступне судове засідання у даній справі відбудеться 30.09.2026 о 12:30.
Відповідна розписка містить підпис представника Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича - адвоката Багнюка А.Ю. та представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» - Бєлоусюка В.І., Ілющенка А.Є.
До Південно-західного апеляційного господарського суду 29.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Південь» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання обґрунтовано тим, що представник відповідача в особі керівника Бєлоусюк Володимир Іванович проходить дослідження стану здоров`я у зв`язку із його стрімкім погіршенням. У зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я виникла ургентна необхідність у проходженні як можна скоріше додаткових досліджень, які визначено на 30 вересня 2026 року та наступні дні з можливою подальшою госпіталізацією.
Іншим аргументом для відкладення дати слухання справи є невизначеність із заявою про відвід судді Південно-західного апеляційного господарського суду Богатиря К.В. від розгляду справи № 916/2154/25.
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія - Південь» про відкладення розгляду справи № 916/2154/25, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання лише у разі визнання їх явки обов`язковою. Частинами одинадцятою та дванадцятою статті 270 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи, зокрема, за клопотанням учасника справи, якщо наведені ним причини неявки будуть визнані судом поважними; водночас неявка належно повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи.
Явка учасників справи у судове засідання, призначене на 30.09.2026, судом обов`язковою не визнавалася. Отже, саме по собі бажання представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
За приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заяв та клопотань. Долучені до клопотання докази підтверджують проходження Бєлоусюком Володимиром Івановичем медичних обстежень у період із серпня до середини вересня 2026 року. Водночас у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази проходження ним обстеження, перебування у лікувальному закладі або вчинення іншої медичної процедури саме 30.09.2026, тобто в день призначеного судового засідання. Посилання заявника на можливу госпіталізацію та ймовірне вирішення питання щодо оперативного втручання не підтверджені відповідними медичними документами.
Колегія суддів також враховує, що інший наведений заявником аргумент - наявність заяви про відвід судді Богатиря К.В. - втратив актуальність, оскільки 30.09.2026 у задоволенні заяви про відвід відмовлено. Отже, ця обставина не перешкоджає розгляду апеляційної скарги у призначеному судовому засіданні.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а основною передумовою для цього є не сама відсутність учасника чи його представника, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні. Якщо явка учасників не визнавалася обов`язковою, а наведені причини неявки не підтверджені належними доказами, суд вправі розглянути справу за їх відсутності.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для визнання наведених у клопотанні причин поважними та для відкладення розгляду справи, тому у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія - Південь» про відкладення розгляду справи № 916/2154/25 необхідно відмовити.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 30.09.2026, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2026 по справі №916/2154/25, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2026 по справі №916/2154/25 по суті, не дивлячись на відсутність представників учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Норенко Олег Сергійович є власником майстерні «Мастер Компани», що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 14В, відповідно до договору купівлі-продажу від 12.07.2021.
Згідно з випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та громадських формувань від 15.07.2021, Норенко Олег Сергійович з 14.07.2021 є фізичною особою-підприємцем за наступними видами економічної діяльності:
- 95.12 Ремонт обладнання зв`язку (основний);
- 47.41 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;
- 47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах;
- 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах;
- 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.;
- 95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устатковання;
- 95.21 Ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.
Також, Норенко Олег Сергійович як фізична особа-підприємець є орендарем приміщення загальною площею 12 кв. м. на першому поверсі, що також знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 14В, що підтверджується договором оренди приміщення №01/08/24 від 01.08.2024.
Як убачається із матеріалів справи, 10.12.2024 орієнтовно о 12 год. 40 хв. виникла пожежа в громадській будівлі кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з актом про пожежу від 10.12.2024 пожежею знищено будівельні конструкції та майно в південній частині кафе-бару «Лісова поляна» та пошкоджено будівельні конструкції та майно в торгівельному павільйоні: кофейня «Bricks» (орендар ФОП Висоцька А.В.), сервіс-центр «Мастер Компані» (орендар ФОП Норенко О.С.), частково будівельні конструкції кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в південно-західному куті будівлі, а також газовий трубопровід АТ «Одесагаз». Акт про пожежу містить підпис Норенко О.С.
У матеріалах справи наявний Висновок № 74 про причини виникнення пожежі, складено 24.12.2024 Дослідно-випробувальною лабораторією аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС в Одеській області.
Відповідно до п. 11 Висновку №74 від 24.12.2024:
«Осередок пожежі та опис ознак, що вказують на осередок загорання: в ході проведення детального огляду господарської споруди, у найбільш інтенсивні термічні пошкодження спостерігалися в районі розташування підсобного приміщення кафе-бару «Лісна Поляна» (літера 7 за технічним паспортом ТОВ «БТІ- Київ»). Під час проведення детального динамічного огляду даного підсобного приміщення, спостерігалося вигорання дерев`яних конструкцій стін та стелі. Також було виявлено дві локальні ділянки, де утворились локальні прогари дерев`яного настилу підлоги. Також, поряд з даним районом спостерігалася газова труба з регулятором тиску, що розташовувався в середині металевого ящику. По мірі віддалення від даного місця інтенсивність термічних пошкоджень зменшувалася в північно- західному напрямку.
Вище вказані термічні пошкодження та сліди напрямку розвитку пожежі, вказували на те, що осередок пожежі знаходився в районі розташування підсобного приміщення кафе-бару «Лісна Поляна» в районі розташування регулятори тиску газу, що був встановлений на газової магістралі.»
У висновку №74 від 24.12.2024 розглянуто чотири можливі причини пожежі: аварійний режим роботи електромережі, необережне поводження з вогнем, несправність газового обладнання внаслідок електростатичного розряду та занесення стороннього джерела запалювання невстановленою особою. Перші три версії визначено як неспроможні або малоймовірні.
Водночас щодо четвертої версії у Висновку №74 від 24.12.2024 зазначено таке:
«Поширеним способом пошкодження чужого майна є занесення стороннього джерела запалення із ззовні (підпал) не встановленою особою (особами). Підпал - умисна дія людини (або групи осіб), яка призвела до створення (виникненню) джерела запалення і сприяла його дії на горючі матеріали у присутності окислювача (кисню, повітря) з виникненням неконтрольованого горіння. На місці підпалу можуть зберегтись сліди, у вигляді порушення цілісності конструкцій, обладнання, скління та інше, що утворювались для занесення, виникнення ініціаторів горіння або для поширення пожежі на більшу площу. На місці пожежі можуть зберегтися фрагменти матеріалів, які використанні для підпалу. Для підпалу можуть використовуватися як низькокалорійні джерела, так і засоби, що викликають могутній вогняний імпульс (піротехнічні вироби, легкозаймисті або горючі рідини). Також, на місці пожежі при використанні ініціаторів горіння у вигляді легкозаймистих або горючих рідин, виникають локальні прогари конструкцій, або на горючих поверхнях утворюються локальні ділянки, де спостерігаються термічні пошкодження з чітко окресленими межами або локальні ділянки з повним вигоранням шару кіптяви та утворенням плям білого кольору(окалини).
В ході детального динамічного огляду підсобного приміщення, в місці знаходження осередку пожежі, спостерігались локальні прогари дерев`яного настилу підлоги та найбільше вигорання горючих будівельних конструкцій. В районі знаходження осередку пожежі, також, спостерігались термічні пошкодження конструкцій регулятора тиску на газовій трубі та вигорання прокладок, що в свою чергу сприяло швидкому розповсюдженню пожежі. Даний регулятор розташовувався в металевому ящику та на висоті 1,5 м від рівня грунту, що виключало можливість утворення локальних прогарів, які спостерігались на дерев`яному настилу підлоги, в результаті горіння газу. Дані локальні прогари, що спостерігались на настилі підлоги, характерні для слідів, які утворюються при горінні горючої рідини на її поверхні.
Ураховуючи результати огляду місця пожежі, характер термічних пошкоджень, відсутність «стаціонарних» джерел запалювання, аналіз ознак спрямованості горіння, місце знаходження осередку пожежі, наявність локальних прогарів, які притаманні вигоранню легкозаймистих або горючих рідин, вказує, що ймовірною причиною виникнення даної пожежі є занесення стороннього джерела запалювання із зовні невстановленою особою (особами) із використанням ініціаторів горіння у вигляді легкозаймистих речовин (ЛЗР) або горючих рідин (ГР).»
У підсумку Висновку №74 від 24.12.2024 фахівцями Дослідно-випробувальної лабораторії зазначено, що ймовірною причиною пожежі, що виникла 10.12.2024 в громадській будівлі кафе-бару «Лісна Поляна», за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. № 14, є занесення стороннього джерела запалювання із зовні невстановленою особою (особами) із використанням ініціаторів горіння у вигляді легкозаймистих речовин (ЛЗР) або горючих рідин (ГР).
06.01.2025 ФОП Норенко О.С. звернувся до Одеського районного управління поліції №1 із заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме: умисне знищення чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчинене шляхом підпалу.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань відкрито кримінальне провадження №12025162480000103, правова кваліфікація за ч. 1 ст. 270 КК Україна, а саме порушення встановлених законодавством вимог пожежної або техногенної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі або аварії, якою заподіяно шкоду здоров`ю людей або майнову шкоду у великому розмірі, де ФОП Норенко О.С. є потерпілим. На момент розгляду справи у Господарському суді Одеської області інформацію щодо результатів кримінального провадження до суду не надано.
На підтвердження своїх доводів позивач надає відеозапис, з якого, на його думку, убачається момент спалаху газової труби.
З листа АТ «ОДЕСАГАЗ» № 62 від 15.01.2025 та акта аварійно-диспетчерської служби № 5591 від 10.12.2024 вбачається, що о 12 год. 55 хв. надійшло повідомлення про пожежу за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 14В. В акті зафіксовано, що регулятор тиску FE-25 та кульовий кран були знищені вогнем.
У листі АТ «ОДЕСАГАЗ» № 310 від 25.02.2025 зазначено, що за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 14 договори розподілу природного газу не укладалися, а кафе «Лісова Поляна» не є споживачем природного газу та не газифіковане. Водночас у листі № 587 від 14.04.2025 АТ «ОДЕСАГАЗ» повідомило, що за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 6 укладено договір розподілу природного газу з ТОВ «Надія-Південь» № 002839, а також наявний договір на технічне обслуговування внутрішніх газових мереж та газового обладнання. У цьому листі пояснено, що адресу 6/1 в акті аварійно-диспетчерської служби було зазначено за інформацією осіб, присутніх під час його складання.
Матеріали справи містять акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін № 1229/23 від 02.02.2018, складений між оператором ГРМ та ТОВ «Надія-Південь». За цим актом межу балансової та експлуатаційної відповідальності визначено після точки «Б»; акт містить схему газопроводів із позначенням регулятора FE-25. Також надано договір на технічне обслуговування № 002839(об)(25) від 26.12.2024, графік технічного обслуговування та акти виконаних робіт за IV квартал 2024 року і I квартал 2025 року.
На підтвердження розміру майнової шкоди позивач подав три акти. Акт № 1 і акт № 2 датовані 10.12.2024. В акті № 1 наведено перелік 30 одиниць пошкодженого обладнання із загальною вартістю 122 973 грн. В акті № 2 зазначено шість пошкоджених пристроїв клієнтів загальною орієнтовною вартістю 28 500 грн. В акті № 3 дату складання не заповнено, однак у його тексті зазначено, що внаслідок пожежі, яка сталася 10.12.2024, знищено товарно-матеріальні цінності; цей акт містить перелік знищених товарних залишків на суму 126 789 грн. Усі три акти пов`язують втрату або пошкодження майна з пожежею 10.12.2024; акт № 1 і акт № 2 підписані Норенком О.С. та двома іншими особами.
Для підтвердження вартості наведеного в актах майна до позову долучено видаткові накладні фізичної особи-підприємця Чабана К.І., як постачальника, покупець ФОП Норенко О.С., за 2022-2024 роки та додаток № 1 до договору купівлі-продажу майстерні.
У зв`язку із тим, що через пожежу позивачу спричинені збитки, він звернувся до суду із цим позовом. Визначаючи склад учасників у справі позивач виходив із того, що саме на балансі ТОВ «Надія-Південь» знаходиться газове обладнання, яке загорілося.
Позивач визначив розмір майнової шкоди у сумі 278 262 грн, що складається з вартості майна, зазначеного в актах № 1, № 2 та № 3, а розмір моральної шкоди - у сумі 100 000 грн.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
У постанові від 02.05.2024 у справі №914/127/20 Верховний Суд зазначив, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Заявляючи до стягнення збитків, позивач повинен, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України.
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).
При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Заявлена до стягнення сума матеріальної шкоди 278 262,00 грн сформована позивачем із вартості обладнання за актом № 1 на суму 122 973,00 грн, пристроїв клієнтів за актом № 2 на суму 28 500,00 грн та товарів за актом № 3 на суму 126 789,00 грн. Сам по собі факт пожежі, а також зафіксоване актом про пожежу пошкодження майна сервісного центру не доводять, що кожна річ з указаних у цих актах перебувала саме у приміщенні позивача на час пожежі, була знищена або пошкоджена та мала заявлену вартість.
Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд не міг брати до уваги акти № 1, № 2 та № 3 тільки через їх складання позивачем. Походження документа від сторони не є самостійною підставою для його неврахування. Водночас відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України такий документ підлягає оцінці разом з іншими доказами щодо того, які саме обставини він підтверджує. У цій справі зазначені акти, складені за участю позивача, фіксують його власне твердження про перелік майна та його вартість, проте не містять об`єктивних відомостей, які б підтверджували наявність кожної позиції у приміщенні на 10.12.2024, її належність позивачеві, характер і ступінь пошкодження та фактичний розмір втрати.
Стосовно акта № 1 колегія суддів враховує довід позивача про професійне призначення обладнання та його використання в роботі сервісного центру. Проте спеціалізований характер устаткування, як і посилання на договір купівлі-продажу майстерні, не є доказом того, що конкретні найменування з цього акта фактично перебували у спірному приміщенні на момент пожежі та були знищені внаслідок неї. Позивач не надав інвентаризаційних документів, облікових відомостей щодо основних засобів, актів огляду або інших належних доказів, які б індивідуалізували це обладнання, засвідчували його наявність у майстерні та дозволяли встановити розмір реальної шкоди.
Щодо акта № 2 апеляційна скарга прямо зазначає, що наведені в ньому пристрої належали клієнтам позивача. Така обставина не підтверджує завдання шкоди у сумі 28 500,00 грн саме позивачеві. Матеріали справи не містять договорів або замовлень на ремонт, актів приймання-передачі пристроїв, відомостей про їх власників, документів про ціну, обов`язок позивача відшкодувати їм вартість майна, факт такого відшкодування чи іншу правову підставу для пред`явлення ним вимоги від власного імені. Отже, окреме правове значення цього акта, на необхідності якого наполягає позивач, не свідчить про доведеність збитків позивача.
Акт № 3 про списання товарів не містить дати його складання. Долучені до справи видаткові накладні за 2022- 2024 роки підтверджують придбання позивачем товару в минулому, але не підтверджують його фактичні залишки на дату пожежі. Порівняння кількості товарних позицій у накладних та в акті № 3, на яке посилається позивач, може свідчити лише про можливість реалізації частини товару, однак не є належним доказом наявності решти саме 10.12.2024. Відомості про рух товару, інвентаризаційний опис залишків, первинні документи, що підтверджують зберігання конкретних товарних позицій у приміщенні, або інші докази, які б дозволяли встановити кількість і вартість товару на дату пожежі, позивач не надав.
Не спростовують цього висновку посилання позивача на акт про пожежу, висновок № 74 та фототаблиці до нього. Ці документи підтверджують виникнення пожежі та наявність у сервісному центрі певних пошкоджених речей, однак не ідентифікують кожну позицію, зазначену в актах № 1- 3, не встановлюють її власника, кількість, вартість, ступінь пошкодження або неможливість відновлення. Відтак вони не усувають відсутності доказів перебування заявленого майна у приміщенні позивача на момент пожежі та не підтверджують розмір матеріальної шкоди 278 262,00 грн.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач не довів факту завдання йому збитків у заявленому складі та розмірі. Недоведеність цієї самостійної умови відповідальності вже виключає задоволення вимоги про стягнення матеріальної шкоди.
Крім того, позивач не довів протиправності поведінки відповідача та причинного зв`язку між діями або бездіяльністю ТОВ «Надія-Південь» і виникненням пожежі. З висновку № 74 про причини виникнення пожежі, складеного 24.12.2024 Дослідно-випробувальною лабораторією аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС в Одеській області, убачається, що осередок пожежі містився в районі підсобного приміщення кафе-бару «Лісна Поляна», де поряд знаходився регулятор тиску газу FE-25. Наявність осередку поблизу газового регулятора не тотожна встановленню причини займання цього регулятора або газопроводу.
У висновку № 74 розглянуто чотири можливі причини пожежі: аварійний режим роботи електромережі, необережне поводження з вогнем, несправність газового обладнання (електростатичний розряд) та занесення стороннього джерела запалювання. Перші три версії, зокрема версію несправності газового обладнання, визнано неспроможними або малоймовірними. Підсумковий висновок прямо визначає ймовірною причиною пожежі «занесення стороннього джерела запалювання із зовні невстановленою особою (особами) із використанням ініціаторів горіння у вигляді легкозаймистих речовин (ЛЗР) або горючих рідин (ГР)».
Колегія суддів також враховує, що у висновку № 74 вказано на локальні прогари дерев`яного настилу підлоги, характерні для горіння горючої рідини. Водночас регулятор тиску був розміщений у металевому ящику на висоті 1,5 м від рівня ґрунту, що виключало утворення таких прогарів унаслідок горіння газу. Термічні пошкодження регулятора та вигорання прокладок, за висновком ДСНС, сприяли швидкому поширенню пожежі. Отже, зазначене горіння газового вузла було наслідком розвитку пожежі та чинником її поширення, а не встановленою причиною її виникнення.
Посилання апеляційної скарги на акт про пожежу та акт АТ «Одесагаз» № 5591 не змінюють цього висновку. Вони фіксують пожежу і пошкодження газового обладнання, але не містять висновку про технічну несправність регулятора, вину відповідача або причинне породження пожежі саме газовим вузлом. У сукупності з іншими доказами висновок № 74 є більш вірогідним доказом фактичної причини пожежі, оскільки містить дослідження її осередку, характеру термічних пошкоджень та можливих джерел запалювання.
Окремо колегія суддів оцінює довід апеляційної скарги про технічну помилку в даті відеозапису. На відеозаписі зазначено дату 18.11.2024, тоді як пожежа відбулася 10.12.2024. Твердження позивача про неправильне налаштування пристрою не підтверджене технічною інформацією про відеофайл, висновком спеціаліста, поясненням виробника чи іншими належними доказами. Навіть за припущення, що дата на відеозаписі є помилковою, цей запис не спростовує підсумковий висновок № 74 про зовнішнє джерело запалювання і не підтверджує несправності газового обладнання або протиправної поведінки відповідача.
Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін № 1229/23 від 02.02.2018, на який посилається позивач, може визначати межі відповідальності за експлуатацію відповідної ділянки газопроводу. Проте він не підтверджує технічної несправності обладнання на 10.12.2024, порушення відповідачем правил його утримання або причинного зв`язку між газовим обладнанням та пожежею. Належність обладнання до сфери відповідальності відповідача сама по собі не створює обов`язку з відшкодування шкоди без доведення інших елементів складу цивільного правопорушення.
Довід позивача про те, що договір № 002839(об)(25) від 26.12.2024 та акти виконаних робіт, складені після пожежі, не доводять технічний стан обладнання на дату події, є слушним лише в тій частині, що зазначені документи не можуть самостійно підтверджувати такий стан на 10.12.2024. Проте цей довід не спростовує правильності результату розгляду спору. Колегія суддів не покладає висновок про відсутність причинного зв`язку на самі лише документи про технічне обслуговування, оскільки він ґрунтується передусім на висновку № 74 та на відсутності належних доказів протилежного з боку позивача.
Посилання позивача на презумпцію вини заподіювача шкоди також не приймаються. Передбачена частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України презумпція вини не звільняє позивача від обов`язку довести факт шкоди, протиправність поведінки конкретної особи та причинний зв`язок між цією поведінкою і шкодою. Лише після доведення цих обставин виникає обов`язок відповідача доводити відсутність своєї вини. У цій справі позивач не довів ані факту завдання йому збитків у заявленому розмірі, ані того, що пожежа виникла внаслідок дій чи бездіяльності відповідача. Тому підстав для застосування презумпції вини немає.
Вимога про відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн є похідною від твердження про протиправне спричинення пожежі відповідачем. Згідно зі статтею 23 та частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується за наявності неправомірних дій або бездіяльності особи, вини та причинного зв`язку між такими діями та немайновими втратами. Оскільки протиправність поведінки відповідача та її зв`язок з пожежею не доведені, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні. Окрім того, твердження про вимушене припинення роботи сервісного центру, неможливість виконання замовлень і негативний вплив на ділову репутацію не підтверджені самостійними належними доказами, які б дозволяли встановити характер, обсяг і розмір заявленої моральної шкоди.
Колегія суддів окремо зазначає, що твердження відповідача про можливі порушення позивачем податкового законодавства, реєстрації реєстратора розрахункових операцій, подання форми № 20-ОПП та необхідність проведення податкової перевірки не стосуються предмета доказування у цьому спорі. У межах цієї справи суд вирішує питання про наявність або відсутність підстав для відшкодування шкоди, завданої пожежею. Дотримання податкового законодавства та проведення податкового контролю є предметом окремих, визначених законом процедур і жодним чином не впливають на встановлення складу цивільного правопорушення, на якому ґрунтується позов. Тому ці посилання не потребують правової оцінки під час вирішення заявленої вимоги та не є підставою для постановлення окремої ухвали.
Таким чином, наявні у справі докази не підтверджують у сукупності: факту завдання позивачеві матеріальних збитків у заявленому складі та розмірі; протиправної поведінки відповідача; причинного зв`язку між діями або бездіяльністю відповідача і пожежею; а отже, і вини відповідача у завданні шкоди. Відсутність цих елементів складу цивільного правопорушення виключає можливість стягнення як матеріальної, так і моральної шкоди.
Як встановлено вище, доводи апеляційних скарг також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2026 по справі №916/2154/25 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2026 по справі №916/2154/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційних скарг на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2026 по справі №916/2154/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2026 по справі №916/2154/25 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 02.10.2026.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран