УХВАЛА
29 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 646/2835/26
провадження № 61-12406ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Харківського апеляційного суду від 07 вересня 2026 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - приватний нотаріус Литвинова Інна Вікторівна, про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором, зняття заборони відчуження об`єкта нерухомості,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк»), третя особа - приватний нотаріус Литвинова І. В., про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором, зняття заборони відчуження об`єкта нерухомості.
Рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 20 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано припиненим зобов`язання за кредитним договором № 1011 від 19 грудня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ «Ощадбанк».
Знято заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , та виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 58981497
і виключено з Державного реєстру іпотек запис № 58980717.
Додатковим рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 05 червня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбалюка С. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Вимогу представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбалюка С. В. про відшкодування ОСОБА_1 витрат на правову допомогу залишено без задоволення.
Залишаючи без задоволення заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що саме спадкодавець за життя не вчинив активних дій, направлених на зняття заборон, пов`язаних із припиненням основного зобов`язання. Суд вказав на відсутність доказів того, що АТ «Ощадбанк» якимось чином перешкоджав спадкодавцю або його спадкоємцям у реалізації своїх прав. Позивачем не надано доказів, які б підтвердили необґрунтованість дій відповідача у справі, що зумовили понесення заявлених до стягнення витрат, тому відсутні правові підстави для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Постановою Харківського апеляційного суду від 07 вересня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбалюка С. В. задоволено частково.
Додаткове рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 05 червня
2026 року скасовано та ухвалено нове.
Стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи заяву, суд апеляційної інстанції виходив з того, що АТ «Ощадбанк» заперечував проти задоволення позову. Рішення суду ухвалено на користь позивача. Даних щодо зловживання позивачем процесуальними правами або щодо неправомірних дій позивача, що призвели до виникнення спору, не встановлено. Із урахуванням вимог розумності та справедливості, виваженості, складності справи та реального обсягу робіт, наявності поданих заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
25 вересня 2026 року представник АТ «Ощадбанк» - адвокат Дем`янов І. Ю. через приймальню громадян Верховного Суду «Скриня» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 07 вересня 2026 року, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження
у справі слід відмовити з таких підстав.
Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з положеннями частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони
у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, власної ініціативи.
Судом апеляційної інстанцій встановлено, що 17 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, а також просив стягнути витрати на правничу допомогу.
Рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 20 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.
21 травня 2026 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбалюка С. В. про ухвалення додаткового рішення та стягнення з АТ «Ощадбанк» понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн.
28 травня 2026 року АТ «Ощадбанк» подало заперечення на заяву та просило відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.
Встановлено, що 16 лютого 2026 року між Адвокатським об`єднанням «Мельник та Партнери» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги.
За умовами пункту 2.2. укладеного між сторонами договору про надання професійної правничої допомоги від 16 лютого 2026 року, клієнт відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» оплачує працю Об`єднання по наданню правничої допомоги, означеної у пункті 1.1. цього договору, за фіксованою ціною, яка визначається, зокрема з розрахунку по 40 000,00 грн за участь адвоката в судовому процесі в суді першої інстанції (окремо), апеляційної (окремо) чи касаційної інстанції (окремо), незалежно від кількості судових засідань та виконаної роботи/наданих послуг адвокатом.
Згідно акту виконаних робіт від 21 травня 2026 року, складеного сторонами договору про надання професійної правничої допомоги від 16 лютого 2026 року, було прийнято від виконавця наступні послуги, надані в межах справи
№ 645/2835/26 на суму 40 000,00 грн, а саме: вивчення та аналіз наданих клієнтом документів щодо правовідносин пов`язаних із наявністю обтяження у вигляді іпотеки та заборони на спадковому майні, їх співставлення з положеннями чинного законодавства; пошук, вивчення та аналіз практики застосування положень чинного законодавства щодо правовідносин пов`язаних з обтяженням майна іпотекою та забороною, зважаючи на конкретно визначений характер правовідносин сторін - неможливість реалізації спадкових прав; здійснення запиту до ДРРП з метою визначення власника спадкової маси та наявність обтяжень нерухомого майна; складання і надсилання адвокатського запиту до установи банку про надання інформації та підтверджуючих документів щодо заборгованості спадкодавця; формування остаточної правової позиції позивача та складання позовної заяви, її оформлення та подання до суду; час, витрачений адвокатом на дорогу до суду, очікування початку судових засідань та участь у судових засіданнях в суді першої інстанції; надання консультацій і роз`яснень положень чинного законодавства, на загальну суму 40 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції вірно встановив, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, виваженості, складності справи та реального обсягу робіт, наявності поданих заперечень АТ «Ощадбанк», наявні підстави для часткового задоволення заяви та стягнення з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що значений адвокатом Цимбалюком С. В. розмір витрат на правову допомогу
в сумі 40 000,00 грн не відповідає обсягу послуг наданих позивачеві, вимогам розумності та складності справи.
Харківський апеляційний суд дійшов правильного висновку, що посилання суду першої інстанції на частину дев`яту статті 141 ЦПК України, якою передбачено, що
у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, було безпідставним. Оскільки відповідач заперечував проти задоволення позову, рішення суду ухвалено на користь позивача, даних щодо зловживання процесуальними правами позивачем або його неправомірних дій, що призвели до виникнення спору, судом не встановлено.
Згідно практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), про що, зокрема, як зазначено в пункті 95 Рішення ЄСПЛ у справі «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року, пункті 88 Рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи
та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду про задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права та направлені на переоцінку доказів у справі, що в силу приписів статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Отже, постанова Харківського апеляційного суду від 07 вересня 2026 року
є законною та обґрунтованою, постановленою з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Харківського апеляційного суду від 07 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - приватний нотаріус Литвинова Інна Вікторівна, про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором, зняття заборони відчуження об`єкта нерухомості відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк