179/2298/25
2/179/337/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Ковальчук Т.А.
при секретарі Хорольській І.П.,
за участю
представника позивача Сокири В.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" про визнання кредитного договору недійсним,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову посилається на те, що 06.01.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №166383 на суму 8 000,00 грн.
16.04.2025 року Первісний кредитор та Позивач уклали Договір факторингу №16042025, згідно умов якого, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набув право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором.
Загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором становить 13 684, 40 грн., з яких: 8000 грн. - заборгованість за кредитом; 4683, 40 грн. - заборгованість за відсотками, 501, 00 грн - заборгованість по комісії, 500 грн - заборгованість за штрафними санкціями.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 13 684,40 грн., судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Представник позивача у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги викладені в первісній позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання з`явилася, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає за необхідне задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Представник відповідача ОСОБА_2 підтримав позицію відповідачки.
08.01.2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, згідно якого ОСОБА_1 зазначає, що не користується Інтернетом, адже не має для цього технічної можливості. Номер телефону вказаний у кредитному договорі їй невідомий. До моменту подання позовної заяви не знала про існування в АТ «Райффайзен Банк» віртуальної картки НОМЕР_1 емітованої на її ім`я. Також відповідач зазначає, що з виписки банку вбачається періодичність зарахування коштів на вказану картку та виведення коштів на іншу платіжну картку за короткий проміжок часу.В свою чергу, у провадженні слідчого відділення ВП №1 Самарівського РВП перебувають матеріали кримінального провадження №12025042470000255 від 21.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (шахрайство) за заявою ОСОБА_1 . В рамках кримінального провадження встановлено, що відповіачка ОСОБА_1 не володіє та не користується сматрфоном за допомогою, якого можна вихдити в мережу інтернет, а відповідно укладати електронні договори. Також, ОСОБА_1 не користується та не має доступу до соціальних мереж.
19.01.2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якої Позивач вказує на доведеність факту виконання вимог первісним кредитором «ТОВ «ФК «Кредіплюс», що є підставою для задоволення позовних вимог.
28.01.2026 року відповідач надала до суду письмові заперечення, згідно яких вказує, що не змогла б укласти електронний договір кредитування, адже не користується мережею Інтернетом, електронною поштою та не розуміється в смартфонах та іншій техніці, що має доступ до мережі Інтернет. Натомість вказані шахрайські дії вчинила щодо неї її донька ОСОБА_3 , скориставшись персональними даними матері ОСОБА_1 відкрила віртуальну картку та взяла кредитні кошти.
22.04.2026 року представником відповідача ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву, згідно якої просить визнати договір №166383 від 06.01.2025 року недійсним.
28.05.2026 року подано представником позивача відзив на зустрічну позовну заяву, згідно якого вказано, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС", перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання Договору, перевірило не лише особисті дані Відповідача з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме: приналежність платіжної картки Позичальнику. Враховуючи повну цивільну дієздатність Відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам Відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість.
Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.01.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір N? 166383 на суму 8 000,00 грн (а. с. 9-12, т.1).
Згідно умов кредитного договору № 166383 від 06.01.2025 року позичальник вказав фінансовий номер телефону - « НОМЕР_2 », номер картки - « НОМЕР_1 ».
16.04.2025 року Первісний кредитор та Позивач уклали Договір факторингу №16042025, згідно умов якого, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набув право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором.
Відповідно до відповіді на ухвалу про витребування доказів АТ «Райффайзен Банк» повідомив, що платіжна картка НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , але фінансовий номер зазначено в анкетних даних - «НОМЕР_4».
Згідно відповідей на звернення ОСОБА_1 , уповноважені особи ВП №1 Самарівського РВП в Дніпропетровській області повідомили, що на ім?я ОСОБА_1 не встановлено реєстрації в соціальних мережах, користується мобільним телефоном кнопкового типу, моб.номер НОМЕР_3 без технічної можливості доступу до мережі Інтернет (а.с. 240, 241, т.1)
ПрАТ «Київстар» у відповіді на ухвалу про витребування доказів зазначає, що доступу до мережі Інтернет по телефонному номеру НОМЕР_4 у період часу з 01.01.2025 року по 15.02.2025 року не зафіксовано.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з положеннями частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
ВС у своїй практиці наголошує, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦКУ). Згідно зі ст. 203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до положень ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За вимогами ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.
Суди (зокрема Верховний Суд у справі № 758/14925/23) зазначають, що використання аналога власноручного підпису (одноразового ідентифікатора з SMS) є дійсним лише за умови доведеності факту направлення та отримання його саме відповідачем.
Судом встановлено, що відповідач має у користуванні номер телефону НОМЕР_3 , а зазначений фінансовий номер у кредитному договору №166383 від 06.01.2025 року не є номером телефону, яким користується саме ОСОБА_1 . Відповідач також не має фінансової можливості, та фізичної здібності користуватись мережею Інтернет і відповідно укладати електронні кредитні договори. Із виписок по картці наданих банком вбачається, що кошти надходять на картку у певній сумі і впродовж декількох хвилин в тій же сумі здійснюється переказ коштів на картку ОСОБА_3 за допомогою мобільного застосунку банку.
У своїй сукупності всі зібрані докази у матеріалах справи свідчать про те, що підпис у кредитному договорі поставлено іншою особою без згоди та відома ОСОБА_1 , це означає відсутність волевиявлення на укладення правочину, що суперечить вимогам законодавства.
Враховуючи наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що однієї лише друкованої вказівки у договорі про те, що певна особа підписала його електронним підписом, недостатньо для доведення факту такого підписання. Застосування іншого підходу призведе до абсурдної практики, згідно з якою одна лише друкована вказівка про підписання особою якогось правочину буде достатньою для покладення на особу цивільної відповідальності за невиконання обов`язків за правочином.
Суду не було надано доказів того, що відповідачка користувалася будь-якими послугами первісних кредиторів, отримувала від них одноразові ідентифікатори, здійснювала вхід в особистий кабінет, проставляла на документах електронні підписи.
У разі встановлення відсутності волевиявлення особи на укладання спірного правочину такий договір має бути визнаний недійсним. Про це йдеться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року у справі № 761/26618/15-ц.
У той же час суд не вважає за можливе задовольнити зустрічні позовні вимоги у зв`язку із тим, що вказаний кредитний договір №166383 від 06.01.2025 року укладено між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС", адже згідно зустрічного позову відповідачем вказаний не ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС", а ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ", який у свою чергу має лише права вимоги за вказаним кредитним договором.
Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачка дійсно укладала кредитний договір з первісним кредитором та дійсно отримувала і використовувала кредитні кошти, у зв`язку з чим суд вважає необхідним відмовити в задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Відомості про учасників справи:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.А.Ковальчук