УХВАЛА
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа №120/9686/21-а
адміністративне провадження № К/990/41460/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №120/9686/21-а, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу №717 від 02 серпня 2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » із змінами, внесеними наказом №719 від 04 серпня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ №191-о від 05 серпня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ №195-о від 09 серпня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » ;
- поновити на посаді старшого державного ревізора - інспектора Вінницького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків;
- стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 05 серпня 2021 року по день фактичного поновлення на роботі;
- стягнути моральну шкоду у сумі 90000,00 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області №717 від 02 серпня 2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »;
- визнано протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області №191-о від 05 серпня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- визнано протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області №195-о від 09 серпня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного ревізора - інспектора Вінницького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків з 10 серпня 2021 року;
- стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 10 серпня 2021 року по 11 вересня 2025 року в сумі 740 092,27 грн., з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів;
- допущено судове рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного ревізора - інспектора Вінницького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків та присудження виплати заробітної плати у межах сум стягнення за один місяць у сумі 15 582, 26 грн;
- в іншій частині заявлених вимог відмовлено.
07 вересня 2026 року до Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №120/9686/21-а.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 вересня 2026 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Радишевської О.Р. (судді -доповідача), суддів: Желєзного І.В., Мельник-Томенко Ж.М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2026 року, здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року №1238/0/78-26, визначено новий склад колегії суддів: головуючу суддю (суддю-доповідача) - Радишевську О.Р., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що позивач обіймала посаду старшого державного ревізора - інспектора Вінницького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв`язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
У касаційній скарзі скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що справа має виняткове значення для скаржника.
Суд відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на таке.
У Рішенні від 22 листопада 2023 року у справі №3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23,188/23) Конституційний Суд України зазначив, що Верховний Суд як суд касаційної інстанції під час перегляду в касаційному порядку судових рішень має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків судових рішень, а не задля нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у вчиненні правосуддя. Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в у процесуальному законі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Суд зазначає, що справа, яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судом апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципу правової визначеності з метою гарантування передбачуваності судового рішення.
Водночас касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених критеріїв. Заявником у касаційній скарзі також не наведено вимог, що дають підстав вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для необмеженого кола осіб. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду.
Судом також установлено, що касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №120/9686/21-а.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді: О.Р. Радишевська Ж.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько