Справа № 127/1872/26
Провадження № 22-ц/801/1774/2026
Категорія: 77
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.
Доповідач:Оніщук В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року Справа № 127/1872/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Копаничук С. Г., Берегового О. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Розподільчий центр «Плюс»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Ан О. В. в залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розподільчий центр «Плюс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що позивачка перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» і займала посаду контролера якості служби якості. Упродовж усього періоду роботи вона сумлінно виконувала свої посадові обов`язки, претензій до якості її роботи у встановленому законом порядку не висувалося, дисциплінарних стягнень до відповідного періоду не застосовувалося.
Зазначене узгоджується з вимогами статті 139 КЗпП України щодо належного виконання працівником трудових обов`язків та підтверджує відсутність правових підстав для застосування до неї найсуворішого дисциплінарного стягнення - звільнення.
Починаючи з певного часу із боку керівництва та посадових осіб роботодавця щодо ОСОБА_1 почали вчинятися системні дії психологічного тиску, спрямовані на примусове припинення трудових відносин. Їй неодноразово в усній формі пропонували написати заяву про звільнення за власним бажанням, від чого вона послідовно відмовлялася.
Після цього з боку представників роботодавця почали лунати погрози звільнення «по статті», зокрема за пунктом 3 частини першої статті 40 К3пП України.
Паралельно ОСОБА_1 змушували заднім числом писати пояснення щодо нібито виявлених недоліків у продукції, хоча контроль якості на підприємстві здійснюється колективно всією зміною, а не одноосібно нею.
Таким чином, з боку роботодавця на позивачку безпідставно та умисно покладалася персональна відповідальність за результати колективної роботи всієї зміни. Такий підхід був очевидно вибірковим, упередженим та не відповідав реальному розподілу функціональних обов`язків, що свідчить про цілеспрямоване створення штучних, формальних підстав для її подальшого дисциплінарного переслідування та звільнення.
Унаслідок тривалого психологічного пресингу з боку керівництва психоемоційний стан позивачки істотно погіршився. Вона почала відчувати постійну тривогу, нервову напругу, безсоння, дратівливість, емоційне виснаження, страх втрати роботи та почуття безпорадності перед свавільними діями роботодавця. З огляду на зазначене, позивачка була вимушена звернутися за медичною допомогою до лікаря-психіатра.
За результатами медичної консультації їй було встановлено діагноз «Порушення адаптації», що є прямим наслідком тривалого стресового впливу та психотравмуючих обставин на роботі, у зв`язку з чим лікарем було призначено медикаментозне лікування. Вказане підтверджує, що психологічний тиск з боку роботодавця мав реальні негативні наслідки для здоров`я ОСОБА_1
02 січня 2026 року, одразу після завершення лікарняного, позивачці знову було запропоновано написати заяву про звільнення з повідомленням про наявність лише двох «варіантів»: звільнення за власним бажанням або звільнення «по статті». Того ж дня приблизно об 11 годині ОСОБА_1 викликали на роботу, куди вона прибула та наполягала на присутності адвоката під час розмови щодо звільнення, однак його на прохідній підприємства не допустили, чим фактично було перешкоджено реалізації права позивачки на правову допомогу.
Після прибуття на підприємство ОСОБА_1 повідомили, що 02 січня 2026 року є днем її звільнення, при цьому жодного наказу про звільнення для ознайомлення не надали. У цей же день позивачку намагалися ознайомити з наказами про дисциплінарні стягнення.
Після того як ОСОБА_1 повідомила про намір підписувати такі накази із письмовими запереченнями, їй було відмовлено у їх наданні для ознайомлення, що свідчить про усвідомлення роботодавцем незаконності власних дій.
Після візиту на роботу 02 січня 2026 року ОСОБА_1 було направлено робочий графік, у якому її прізвище було відсутнє. Згодом, без надання наказу про звільнення, без належного оформлення припинення трудових відносин та без вручення будь-яких кадрових документів, на банківський рахунок ОСОБА_1 надійшло SMS-повідомлення про зарахування коштів як «розрахунку при звільненні».
Зазначені дії відповідача є порушенням гарантій працівника при припиненні трудового договору.
Ненадання для ознайомлення наказу про звільнення, непрозорість кадрових дій, фактичне «повідомлення постфактум» про звільнення та надсилання коштів без вручення кадрових документів свідчать про грубе порушення відповідачем процедури звільнення та права ОСОБА_1 на належне повідомлення і захист.
Окрім того у наказі про звільнення як підставу зазначено «заяву Пашалик», якої вона не писала і не підписувала. Внесення до кадрових документів підприємства відомостей про «заяву» позивачки за її фактичної відсутності є внесенням недостовірних даних, що свідчить про фальсифікацію підстав звільнення та може містити ознаки кримінального правопорушення, пов`язаного з підробленням/ використанням підроблених документів (стаття 358 Кримінального кодексу України).
У зв`язку з цим ОСОБА_1 подала заяву до правоохоронних органів про повідомлення щодо вчинення кримінального правопорушення; відповідно до статті 214 КПК України уповноважені особи зобов`язані внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.
Підставою звільнення відповідач також зазначив пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України - систематичне невиконання працівником без поважних причин трудових обов`язків. Однак ця підстава може бути застосована лише за наявності сукупності умов: наявності саме дисциплінарних проступків, їх повторюваності (систематичності), а також того, що до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення, і попередні стягнення не втратили чинності.
Проте до ОСОБА_1 жодних дисциплінарних стягнень до «відповідного періоду» не застосовувалося, що унеможливлює правомірне застосування пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України як підстави звільнення, а тому процедура притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності також була грубо порушена.
Водночас у наказі № 897/КП не наведено конкретних фактів, дат, часу, змісту порушень, не зазначено, коли саме і який проступок вчинено, коли його виявлено, за який період сформувалася «систематичність», що позбавляє можливості перевірити дотримання строків, передбачених статтею 148 КЗпП України, та свідчить про формальний характер наказу.
Окрім того, оскаржуваний наказ містить лише загальне оціночне формулювання «систематичне невиконання», без конкретизації складу проступків, без посилання на фактичні обставини та докази, а отже не може вважатися належно мотивованим індивідуальним актом роботодавця про застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення. Відсутність мотивування і конкретики унеможливлює реальну перевірку законності звільнення.
Сукупність зазначених обставин - тиск, погрози, вимоги «за власним бажанням», спроби створення «заднім числом» пояснень, недопуск адвоката, виключення з графіку, подальше звільнення з посиланням на неіснуючу «заяву» - свідчать про заздалегідь сплановане незаконне звільнення та усунення ОСОБА_1 від роботи.
02 січня 2026 року адвокатом складено Акт фіксації порушень трудових прав, яким зафіксовано психологічний тиск, факт недопуску адвоката, відсутність належного ознайомлення з кадровими документами та інші порушення. Вказане підтверджує як самі порушення, так і їх системність.
Водночас поведінка відповідача має ознаки мобінгу у розумінні статті 2-2 КЗпП України, оскільки щодо неї вчинялися системні дії психологічного тиску та створювалися умови, спрямовані на примус до звільнення.
Такі незаконні дії відповідача завдали ОСОБА_1 істотної моральної шкоди.
Відповідно до відомостей вебпорталу Пенсійного фонду України середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за період з червня по листопад 2025 року становить 61 886,01 грн на місяць.
Вважаючи своє звільнення незаконним, звернувшись із цим позовом, позивачка просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» № 897-КП від 02 січня 2026 року про звільнення ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді контролера якості служби якості у ТОВ «Розподільчий центр «Плюс»;
- стягнути з ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 02 січня 2026 року по день фактичного поновлення на роботі;
- стягнути з ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
У ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , будучи контролером якості, допустила неналежне виконання своїх посадових обов`язків, порушила вимоги Робочої інструкції, а саме: не виявила невідповідність готової продукції технічним вимогам. Вказане порушення було вчинено тричі 02 серпня 2025 року, 03 жовтня 2025 року та 27 листопада 2025 року.
Жодних вагомих та поважних причин допущення вказаних порушень позивачка у поясненнях не надала.
Дисциплінарні стягнення були винесені роботодавцем з дотриманням строків і порядку застосування дисциплінарних стягнень, а звільнення позивачки з роботи відбулось в законний спосіб з дотриманням відповідачем процедури звільнення, тому вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно зазначення у наказі про звільнення, про те що звільнення відбулося на підставі заяви ОСОБА_1 то суд зазначив, що відповідачем було допущено технічну помилку, натомість звернув увагу, що звільнення відбулося на підставі ч. 1 п. 3 ст. 40 КЗпП України, про що вказано у наказі, також зазначено причини звільнення - систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків.
Також суд зазначив, що вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди є похідними вимогами від поновлення на роботі, тому задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Копаничук С. Г.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 червня 2026 року матеріали справи витребувано із суду першої інстанції.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 червня 2026 року строк на усунення недоліків було продовжено.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2026 року суддю Голоти Л. О. замінено на суддю Берегового О. Ю.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк на подання відзиву.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 липня 2026 року справу призначено до розгляду на 20 серпня 2026 року о 10 год 00 хв.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 серпня 2026 року строк розгляду справи було продовжено, судове засідання відкладено на 24 вересня 2026 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви.
Також у апеляційній скарзі позивачка зазначає, що відповідач помилково вважає, що відбулось неодноразове порушення позивачкою посадових обов`язків та внутрішніх нормативних документів товариства, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого проступку та попередньої роботи позивача. Також, з огляду на наявність накладених на позивача дисциплінарних стягнень у вигляді доган від 24 листопада 2025 року та від 03 грудня 2025 року, відповідачем прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
З 24 грудня 2025 року по 31 грудня 2025 року позивач перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності.
У наказі ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» № 897/КП від 2 січня 2026 року про звільнення ОСОБА_1 у графі «Дата/причина звільнення» зазначено підставу звільнення: «02.01.2026 за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України». Оскільки звільнення позивача відбулося з ініціативи роботодавця на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, подання працівником заяви про звільнення у такому випадку законодавством не передбачено. Водночас у графі «Підстава» зазначено «заява ОСОБА_1 », що є технічною помилкою.
Тобто, відповідач неодноразово підтвердив факти здійснення ним порушень документообігу (на думку позивача, підробку документів) зі свого боку по відношенню до позивача ОСОБА_1 .
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави.
Представники відповідача в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
11 серпня 2015 року ДП «КК «Рошен» та ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» підписали договір № 146 про надання послуг, згідно умов якого, ДП «КК «Рошен» доручає, а ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» зобов`язується на свій ризик виконати роботи по фасуванню, пакуванню та маркуванню продукції і надати супутні цим роботам послуги. Характер робіт, об`єм (план), терміни виготовлення, вартість і умови оплати, якісні і кількісні характеристики, асортимент продукції визначаються щомісячними додатками до договору, що є його невід`ємною частиною (а. с. 201, том 1).
ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Розподільчий центр «Плюс», на посаді контролера харчової продукції 4 ранг. Прийнята за основним місцем роботи за строковим трудовим договором на умовах повної зайнятості з 03 серпня 2023 року по 05 вересня 2023 року (а. с. 79, том 1).
Наказом № 434/1/К ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» переведено ОСОБА_1 на посаду контролер якості 4 рангу в підрозділ «Служба якості» (а. с. 80-84, том 1).
Основні завдання та обов`язки контролера якості містяться у робочій інструкції зі змістом якої ознайомлена ОСОБА_1 (а. с. 85-91, том 1).
Так згідно п. 1.4 розділу 1 Робочої інструкції контролер якості у своїй діяльності керується, зокрема статутом ТОВ «Розподільчий центр «Плюс», положеннями, наказами, розпорядженнями, інструкціями, що діють на підприємстві, технічною, технологічною, фінансово-економічною документацією, правилами внутрішнього трудового розпорядку, документацією СУЯ та СУБХП, посадовою інструкцією.
Відповідно до розділу 2 Робочої інструкції, однією із основних задач контролера якості при виконанні приймально-здавального контролю є недопущення випуску з підприємства невідповідної готової продукції.
Розділом 2 Робочої інструкції передбачено, що контролер якості, що працює на контролі готової продукції на дільниці фасування, зобов`язаний (додатково до пп. 2.1-2.17.): 2.32 протягом робочої зміни здійснювати відбір зразків готової продукції (далі ГП) у встановленому порядку; 2.33 здійснювати контроль якості ГП (готової продукції) згідно із вимогами чинної НД (нормативної документації), встановленими графіками контролю, затвердженими стандартними операційними процедурами (СОП) та інструкціями; 2.34 здійснювати контроль маркування, загортання і пакування; 2.35 здійснювати контроль маси нетто ГП, маси нетто пакувальної одиниці, при необхідності - кількість штук в кілограмі; 2.38 оформлювати звітність: вести журнали контролю, чек-листи, протоколи виконаних аналізів, вносити дані і результати аналізів в програму «IT-Enterprise»; 2.39 оформлювати Посвідчення про якість ГП; 2.40 здійснювати блокування невідповідних н/ф (напівфабрикатів) та ГП за результатами контролю. В разі виявлення невідповідності вносити записи у Реєстр невідповідності та коригувальних дій та оформлювати документ про невідповідність («Аналіз відхилення/невідповідності»).
Згідно Робочої інструкції контролер якості несе відповідальність за: неналежне виконання своїх посадових обов`язків, та невикористання прав, передбачених даною посадовою інструкцією; недотримання трудової дисципліни та Правил внутрішнього та трудового розпорядку підприємства; порушення діючих нормативних актів по охороні праці та пожежної безпеки підприємства; недотримання конфіденційності інформації, що стала відомою працівнику в силу виконання своїх обов`язків; несвоєчасне виконання розпоряджень начальника служби якості; невиконання приписів та вказівок керівництва підприємства та вищестоящих органів, а також органів державного нагляду (а. с. 85-91, том 1).
22 листопада 2025 року на «гарячу лінію» 0-800 надійшла скарга від споживача, яка зареєстрована оператором відповідно до Процедури КПI-8.2.-01 від 15.03.2018/P01 на «Порталі для реєстрації скарг та запитів» за № 57567, дата створення: 22 листопада 2025 року о 17:34:33, на продукт цукерки глазуровані з желейним корпусом «Xmas Jelly mix», дата виготовлення: 03 жовтня 2025 року, номер партії: L - 1310251, щодо відсутності одного із п`яти смаків цукерок у пакеті, а саме цукерки «Xmas Jelly mix pear» (а. с. 117-119, том 1).
Згідно з п. 1.4. Технічних вимог РЦ-ТВ-02-37 міксування в пакети 1 кг відбувається шляхом змішування п`яти смаків у бункері та на фасувальному автоматі. У кожному пакеті обов`язково повинні бути присутні всі п`ять смаків (а. с. 111-112, том 1). Як було встановлено міксування цукерок «Xmas Jelly mix РЦ 1кг», дата виготовлення: 3 жовтня 2025 року, номер партії: L - 1310251, проводилося 13 жовтня 2025 року (а. с. 119, том 1).
Контроль якості партії готової продукції здійснювався контролером якості ОСОБА_1 , що підтверджується табелем обліку робочого часу працівників Служби якості ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» за жовтень 2025 року, витягом з Журналу контролю якості готової продукції та Протоколом контролю якості продукції, оформленому в програмі IT-Enterprise (а. с. 122-124, том 1).
За результатами вказаного порушення ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» склало акт про встановлення факту порушення робочої процедури контролером якості ОСОБА_1 , зі змістом якого позивач була ознайомлена (а. с. 125, том 1).
24 листопада 2025 року ОСОБА_1 надала письмові пояснення у яких вказала, що 13 жовтня 2025 року під час огляду цукерок «Xmas Jelly mix РЦ» не було виявлено відхилень по міксуванню. Огляд проводився 2 рази під час контролю пошкоджень цукерок, а також на лінії 5 р./зміну (а. с. 126, том 1).
Наказом № 92/1 від 24 листопада 2025 року ОСОБА_1 , контролеру якості оголошено догану за порушення посадових обов`язків (а. с. 127, том 1).
Із ознайомленням із змістом наказу ОСОБА_1 відмовилася, про що відповідачем було складено відповідний акт (а. с. 128, том 1).
11 листопада 2025 року від працівника відділу технології упаковки департаменту підготовки виробництва ДП «КК «РОШЕН» до відповідача надійшла скарга на якість лінії розрізу групового пакування шоколаду чорного термостійкого РЦ 80г, у якій зазначається, що «на полицях магазину помітили продукцію з недопустимим зовнішнім виглядом сформованого пакету. Під час наступного виробництва термостійкого шоколаду прошу звернути особливу увагу на якість лінії розрізу. Якість групового пакування має відповідати Загальним технічним вимогам на групову упаковку РЦ-ТВ-02-02.» (а. с. 164, том 1).
Фасування шоколаду чорного термостійкого РЦ 80 г, дата виробництва: 29 липня 2025 року, партія L02082025 1, проводилося 02 серпня 2025 року (а. с. 168, том 1).
02 серпня 2025 року контроль якості готової продукції на лінії щодо шоколаду чорного термостійкого РЦ 80г здійснювала контролер ОСОБА_1 , що підтверджується табелем обліку робочого часу працівників Служби якості ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» за серпень 2025 року, протоколом перевірки маркування від 02 серпня 2025 року за підписом ОСОБА_1 та чек-листом контролю готової продукції на лінії від 2 серпня 2025 року, заповненим контролером ОСОБА_1 .
Згідно записів у чек-листі контролю готової продукції на лінії від 02 серпня 2025 року та у протоколі перевірки маркування від 02 серпня 2025 року щодо шоколаду чорного термостійкого РЦ 80г у контролера ОСОБА_1 зауваження щодо якості групового пакування продукції відсутні (а. с. 166-169, том 1).
03 грудня 2025 року ОСОБА_1 надала пояснення у яких зазначила, що «при фасуванні чорного термостійкого лінія відрізу групового пакету мала незначні дефекти, оскільки ножі на автоматі мають виробіток (загнуті зубці), а етикетка має підвищену щільність» (а. с. 171, том 1).
28 листопада 2025 року Службою якості ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» під час переконтролю контрольних зразків карамелі «Fruits РЦ 600г /14шт EU/» (партія - L 2711251 7, дата виробництва - 08 листопада 2025 року) було виявлено невідповідність єврослоту, а саме зміщення єврослоту більше ніж на 3 мм від центру (від 3 до 13 мм) та не якісно пропаяний єврослот, на підтвердження відхилення/невідповідності № 22/25 (а. с. 174-175, том 1).
27 листопада 2025 року контроль на лінії щодо продукції карамелі «Fruits РЦ 600г /14шт EU/» здійснювався контролером якості ОСОБА_1 , оператором лінії був ОСОБА_2 (а. с. 186, том 1).
Згідно записів у чек-листі контролю готової продукції на лінії та чек листі перевірки штрих коду, ідентифікаторів макету, зварних швів, єврослоту, наявності та стану перфорації щодо карамелі «Fruits РЦ 600г /14шт EU/» у контролера ОСОБА_1 зауваження протягом зміни 27 листопада 2025 року до стану єврослоту відсутні (а. с. 186-189, том 1).
28 листопада 2025 року ОСОБА_1 у своїх поясненнях повідомила, що не звернула увагу, що зміщення єврослоту перевищило допустимі межі згідно ТВ, оскільки розміщення його визначала візуально, без вимірювання (а. с. 191, том 1).
02 грудня 2025 року оператор лінії ОСОБА_2 надав пояснення у яких вказав на те, що під час зміни зауважень від майстра зміни та контролера не отримував (а. с. 192, том 1).
Наказом № 99/1 від 03 грудня 2025 року ОСОБА_1 , контролеру якості оголошено догану за порушення посадових обов`язків (а. с. 172, том 1).
Із ознайомленням із змістом наказу ОСОБА_1 відмовилася, про що відповідачем було складено відповідний акт (а. с. 173, том 1).
З 24 грудня 2025 року по 31 грудня 2025 року позивач перебувала на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності (а. с. 193, том 1).
Згідно наказу № 106 1 січня 2026 року було не робочим днем у ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» (а. с. 194, том 1).
Наказом № 897/КП від 2 січня 2026 року ОСОБА_1 звільнено з посади контролера якості 4 рангу, причиною стало систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. Підставою зазначено заяву ОСОБА_1 (а. с. 195, том 1).
Наказ про звільнення було надіслано відповідачем на адресу позивачки (а. с. 196-197, том 1).
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
Статтею 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Отже, Конституція України, норми якої, відповідно до ст. том 8 цього Основного закону, є нормами прямої дії, визначає, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтями 139, 147 КЗпП України визначено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. За порушення трудової дисципліни до працівника можуть бути застосовані один з таких заходів стягнення, як догана або звільнення.
Згідно зі ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
У пункті 22 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року, роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року в справі № 757/16203/16-ц, дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Аналогічні правові висновки щодо тлумачення та застосування статей 147, 147-1 КЗпП України викладено у постановах Верховного Суду від 19 липня 2022 року в справі №608/715/21, від 30 березня 2022 року в справі №530/1450/19, від 17 лютого 2022 року в справі №171/131/20.
Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 систематично не виконувала належним чином свої трудові обов`язки щодо контролю якості на виробництві, до неї вже застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у виді догани на підставі наказів № 92/1 від 24 листопада 2025 року, № 99/1 від 03 грудня 2025 року.
Вказані накази позивачкою не оскаржувалися та є чинними на момент розгляду цієї справи, а тому при звільненні ОСОБА_1 відповідачем були дотримані норми трудового законодавства України, відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що роботодавець діяв у межах установленої трудовим законодавством процедури звільнення за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків.
Викладені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, судові витрати за перегляд справи судом апеляційної інстанції слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повна постанова складена 29 вересня 2026 року.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді С. Г. Копаничук
О. Ю. Береговий