ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2026 року Справа № 925/744/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,
за участі представників сторін:
від позивача - представник Гарбазей Д.О. - адвокат,
від відповідача - Клименко О.С. - адвокат за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства Спеціалізоване ремонтно-будівельне
підприємство «Черкасиліфт», м. Черкаси
до товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська
компанія «Нова якість» Дільниця 23», м. Черкаси
про стягнення 870 253 грн. 85 коп.,
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось приватне підприємство Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова якість" Дільниця 23" про стягнення з відповідача 870 253 грн. 85 коп. заборгованості, а саме: 469 646 грн. 18 коп. - суми основного боргу, 194 873 грн. 17 коп. - пені, 169 524 грн. 26 коп. - інфляційних втрат та 36 210 грн. 24 коп. - 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг № 28073 від 01 липня 2019 року.
У зв`язку з припиненням повноважень судді Довганя К.І., справу №925/744/25 передано на повторний автоматизований розподіл справ.
Відповідно до ст.ст. 6, 32 ГПК України вищезазначену справу 02 вересня 2025 року передано на розгляд судді Васяновичу А.В.
Ухвалою суду від 08 вересня 2025 року справу №925/744/25 прийнято до свого провадження суддею Васяновичем А.В. та вирішено її розглядати за правилами загального позовного провадження.
Підготовче засідання суду було призначено на 10 год. 00 хв. 07 жовтня 2025 року.
Проте, судове засідання призначене на 10 год. 00 хв. 07 жовтня 2025 року не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2025 року суд призначив розгляд справи у підготовчому засіданні на 10 год. 00 хв. 03 листопада 2025 року.
Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 24 листопада 2025 року та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Проте, судове засідання призначене на 10 год. 00 хв. 24 листопада 2025 року не відбулося, у зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду.
Ухвалою суду від 24 листопада 2025 року суд призначив розгляд справи в підготовчому засіданні на 10 год. 00 хв. 09 січня 2026 року.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 09 січня 2026 року, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті було призначено на 10 год. 30 хв. 12 лютого 2026 року.
Однак, судове засідання призначене на 10 год. 30 хв. 12 лютого 2026 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді по даній справі з 28 січня 2026 року на лікарняному.
Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 10 березня 2026 року.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 10 березня 2026 року, суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи по суті на 12 год. 00 хв. 30 березня 2026 року.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 30 березня 2026 року, суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи по суті на 11 год. 00 хв. 23 квітня 2026 року.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 23 квітня 2026 року, суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 11 травня 2026 року.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 11 травня 2026 року, суд оголосив перерву до 11 год. 30 хв. 16 червня 2026 року.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 16 червня 2026 року, суд оголосив перерву до 12 год. 00 хв. 08 липня 2026 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав наведених у своїх письмових заявах.
Зокрема, заперечуючи проти позову у своїх заявах по суті справи відповідач зазначав, що строк дії договору № 28073 від 01 липня 2019 року, укладеного між сторонами закінчився 20 травня 2020 року.
В листі від 03 липня 2020 року за №2273/23 відповідач повідомляв позивача про відсутність будь-яких грошових зобов`язань за договором починаючи з 21 травня 2020 року, у зв`язку із закінченням строку дії договору. Крім того, товариство звертало увагу на невідповідність визначеної позивачем у своїх актах вартості наданих послуг за травень 2020 року фактичному строку дії договору.
Позивачем не було здійснено перерахунку вартості послуг відповідно до кількості днів травня, протягом яких діяв договір.
Листом від 25 травня 2023 року № 378 товариство вкотре звернулося до позивача з вимогою виконати обов`язок щодо передачі відповідачу технічної документації на ліфти, а також наголосило на відсутність у ПП СРБП «Черкасиліфт» з 20 травня 2020 року правових підстав та відповідних повноважень для доступу до ліфтів і здійснення їх технічного обслуговування.
Відповідач вважає, що в нього відсутня заборгованість перед позивачем, а відтак відсутні підстави для нарахування та стягнення будь-яких штрафних санкцій, заявлених у межах даного позову.
На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивач у відповіді на відзив зазначав, що згідно умов договору позивач (постачальник) зобов`язується надати, а відповідач (замовник) прийняти й оплатити послуги з технічного обслуговування ліфтів за переліком, графіком і за цінами, наведеними у додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору, а також в обсягах, передбачених договором.
Договором визначені певні види робіт, які входять до складу послуг і які повинні бути надані кожного місця для отримання оплати. В той же час у випадку не виконання таких робіт підстав для оплати за послуги у відповідному календарному місяці відсутні.
Відтак, договір встановлює, як підставу для оплати, виконаного відповідного обсягу робіт протягом місяця. При цьому такі роботи можуть виконуватися як протягом всього місяця, так і бути виконані в певний проміжок часу, але відповідно до графіку виконання, в обсягах і терміни передбачені чинними нормативними актами.
При цьому, оплата здійснюється за надані послуги протягом відповідного місяця, а не за кількість днів у місяці.
Отже, на думку позивача твердження відповідача про те, що ПП СРБП «Черкасиліфт» повинен був здійснити перерахунок вартості наданих послуг за травень 2020 року начебто через те, що договір припинився не 31 травня 2020 року, а 20 травня 2020 року, а відповідно і послуги надані не в повному об`ємі є безпідставними.
В свою чергу, позивач стверджує, що роботи та послуги станом на 20 травня 2020 року були надані в повному обсязі.
Водночас, у визначені договором строки замовником не було повернуто а ні підписаного примірника акту наданих послуг за травень 2020 року, а ні аргументованої відмови від підпису.
Строк оплати акту за травень 2020 року настав 01 липня 2020 року.
Свою позицію щодо необґрунтованості акту наданих послуг № 28073-05 за травень 2020 року на суму 16 942 грн. 78 коп. відповідач висловив лише у листі від 03 липня 2020 року № 2273/23.
Згідно п. 10.1 договір діє з 01 липня 2019 року до 20 травня 2020 року включно.
В той же час, п. 10.2. договору передбачено, що дія договору припиняється при настанні однієї з умов: а.) повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором; б.) за згодою сторін; в.) з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
При цьому закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.
Оскільки відповідачем не було виконано зобов`язання в повному обсязі за надані послуги, вказаний договір свою дію не припинив. Відповідно господарські зобов`язання існують, отже строк дії договору не припинено.
Позивач вважає, що відповідач в даному випадку безпідставно посилається на рішення судів по справах № 925/1643/20, № 925/1066/20, № 925/1061/20, № 925/1068/20, оскільки предмет і підстави спору, в тому числі і фактичні обставини справи є відмінними.
Приватне підприємство «Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство «Черкасиліфт» належним чином виконувало взяті на себе зобов`язання по договору, здійснювало поточні та капітальні ремонти, забезпечувало роботу аварійної ліфтової служби.
Натомість відповідач протягом 2020-2025 років не вживав жодних реальних заходів щодо виконання обов`язків з безпечного та безперебійного забезпечення мешканців м. Черкаси належними послугами з експлуатації ліфтів та аварійного обслуговування.
В той же час протягом всього спірного періоду відповідач стягував з мешканців м. Черкаси плату за технічне обслуговування ліфтів, що входить до тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, при цьому не надаючи таку послугу.
Відповідач у запереченні на відповідь на відзив вказував, що будь-які послуги надані ПП СРБП «Черкасиліфт» поза межами визначеного строку дії договору не входять до обсягу зобов`язань сторін за договором.
Для спростування доводів позивача про стягнення з мешканців будинків плати за технічне обслуговування ліфтів відповідач надав звіти витрат та нарахувань по багатоквартирних будинках в розрізі нарахованих оплат за послуги.
При цьому відповідач вказував, що доступ до даних щомісячних звітів за весь період надання послуг з управління багатоквартирним будинком має кожен співвласник багатоквартирного будинку, який обслуговується управителем - ТОВ «Управлінська компанія Нова якість Дільниця 23», та який реалізується шляхом доступу до особистого кабінету користувача через його логін та пароль, на сайті: https://nova yakist.ua/.
В судовому засіданні, яке відбулося 08 липня 2026 року згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/744/25.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:
Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг від 01 липня 2019 року № 28073 він надавав відповідачу послуги з технічного обслуговування ліфтів у багатоквартирних будинках, управителем яких є відповідач.
За доводами позивача, у зв`язку з наданням зазначених послуг у відповідача виник обов`язок щодо їх оплати.
Свій обов`язок відповідач у повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором.
Позивач зазначає, що сума основного боргу за договором про надання послуг становить 469 646 грн. 18 коп. за період: травень 2020 року - квітнень 2025 року.
Судом встановлено, що 01 липня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 23» (замовник) та приватним підприємством Спеціалізоване ремонтно - будівельне підприємство «Черкасиліфт» (постачальник) було укладено договір надання послуг №28073.
Умовами договору сторони погодили:
п. 1.1. постачальник зобов`язується надати, а замовник в порядку та на умовах, визначених договором зобов`язується прийняти й оплатити постачальнику послуги з технічного обслуговування ліфтів, за переліком, графіком і за цінами, наведеними у додатках до договору;
п. 3.1 ціна договору становить 16 942 грн. 78 коп. в місяць з ПДВ.
п. 4.1. розрахунки за послуги здійснюються у національній валюті України - гривні;
п. 4.2. замовник здійснює оплату за послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу до 30 (тридцяти) днів з моменту підписання уповноваженими представниками замовника і постачальника актів наданих послуг;
п. 4.3. в платіжному дорученні на оплату наданих послуг замовник зобов`язаний вказувати період, за який сплачуються кошти. У разі недотримання цієї вимоги і за наявності заборгованості за надані послуги, кошти постачальником будуть зараховуватися в погашення заборгованості, починаючи з часу її виникнення;
п. 4.4. оплата вважається здійсненою з моменту зарахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника вказаний у реквізитах договору;
п. 5.1. постачальник забезпечує надання послуг в обсягах та у терміни, передбачені вимогами нормативних документів України, Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів (ПББЕЛ) в терміни, зазначені у графіках надання послуг, проводить заміну комплектуючих виробів та деталей в обсязі, зазначеному п.п.1.1.17 наказу Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150 із змінами, звільнення пасажирів з кабін ліфтів, що зупинились, позапланові ремонти за викликом у разі зупинки чи перебоїв у роботі ліфтів.
п. 5.2. надання послуг передбачає:
вид робіт: регламентні (декадні) роботи; склад робіт: перевірка технічного стану, усунення дрібних пошкоджень, прибирання ліфтів, обходи та огляди, кількість яких регламентується ПББЕЛ; періодичність проведення: не рідше одного разу в 10 днів;
місячні роботи; склад робіт: перевірка дієздатності і забезпечення безпечної роботи ліфтів, перевірка і, за необхідності, регулювання всіх вузлів і ланцюгів безпеки, виявлення і заміна вузлів і деталей, які зносились і не можуть забезпечити надійну роботу ліфтів, прибирання порталів дверей шахти, машинних приміщень, приямків від забруднення та сміття і інші роботи, які передбачені технологічним процесом; періодичність проведення: не рідше одного разу в 31 день;
квартальні ремонти: проведення всіх робіт, передбачених місячним ремонтом, а також роботи з перевірки і ремонту вузлів, які не входять до вузлів безпеки, роботи з подовження терміну експлуатації обладнання, змащувальні роботи; періодичність проведення: не рідше одного разу на 3 місяці;
аварійне обслуговування: усунення непередбачених зупинок ліфта, звільнення пасажирів з кабін ліфтів, що зупинились, відновлення освітлення в кабіні ліфтів. При цьому непланові зупинки ліфтів, що виникають протягом доби, повинні усуватися ліфтовою аварійною службою (ЛАС) постачальника; періодичність проведення: цілодобово;
п.5.3. за результатами наданих послуг, постачальник складає, підписує сам і надає до підпису замовнику два примірники акта наданих послуг. Останній протягом одного робочого дня перевіряє цей акт та, у разі відсутності зауважень, підписує і повертає один примірник акта постачальнику, або надає постачальнику аргументовану відмову у підписі;
п. 5.4. у разі не повернення замовником постачальнику підписаного, у визначені п.5.3 договору строки акта наданих послуг, або не надання аргументованої відмови у підписанні, такий акт вважається підписаним з боку замовника. Послуги надані за актом підлягають оплаті на умовах договору;
п. 7.2 замовник за затримку оплати отриманих послуг сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені від суми неоплачених послуг за кожен день затримки;
п. 8.3. сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов`язань за договором, повинна негайно, але в будь якому разі не пізніше 10 (десяти) днів письмово повідомити інші сторони про настання і припинення обставин, що перешкоджають виконанню умов договору;
п. 10.1 договір діє з 01 липня 2019 року до 20 травня 2020 року включно.
У додатку №1 до договору про надання послуг від 01 липня 2019 року №28073 сторони вказали, крім іншого, будинки та кількість ліфтів у них, що підлягають обслуговуванню за цим договором, а саме: по вул. Гоголя, буд. 315 - 4 ліфти, по вул. Гоголя, буд. 375 - 2 ліфти, по вул. Гоголя, буд. 390 - 2 ліфти, по вул. Гоголя, буд. 409 - 5 ліфтів, по вул. Гоголя, буд. 440 - 4 ліфти, по вул. Гоголя, буд. 458 - 2 ліфти, по вул. Гоголя, буд. 460 - 2 ліфти.
Відповідно до додатка № 1 до договору про надання послуг від 01 липня 2019 року № 28073 визначено вартість обслуговування 21-го ліфта за вказаними адресами в розмірі 16 942 грн. 78 коп. на місяць з ПДВ.
29 травня 2020 року постачальником було складено та підписано акт наданих послуг №28073-05 за травень 2020 року на суму 16 942 грн. 78 коп., який отримано замовником 29 травня 2020 року (т.2 а.с. 148-152).
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що листом від 08 травня 2020 року повідомив позивача про припинення з 21 травня 2020 року договору про надання послуг від 01 липня 2019 року №28073 через закінчення строку його дії, і у зв`язку з цим просив останнього до 21 травня 2020 року надати йому технічні паспорти, іншу експлуатаційну та технічну документацію на ліфти, що обслуговувалися за вказаним договором згідно з додатком №1 до нього.
Матеріали справи не містять листа відповідача від 08 травня 2020 року.
Проте, в матеріалах справи знаходиться лист-відповідь позивача від 20 травня 2020 року №1/265 на звернення відповідача №1648-1688/1 від 08 травня 2020 року (т.1 а.с.44).
Зокрема, у своєму листі позивач зазначав, що оскільки ліфти являються джерелом підвищеної небезпеки, ПП «СРБП «Черкасиліфт» буде здійснено передачу документації на ліфти лише після складання актів приймання-передачі, підписаними комісією в складі кваліфікованих фахівців ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» та ПП «СРБП «Черкасиліфт», які мають відповідну кваліфікацію та досвід.
Для реалізації вищевказаного механізму передачі технічної документації на ліфти, позивач просив надати перелік осіб, які зі сторони товариства (відповідача) ввійдуть до складу комісії з зазначенням їх кваліфікації, що підтверджується відповідними документами та посвідченнями (копії повинні бути надані).
Також позивач вказав, що оскільки строк дії договору про надання послуг закінчується 20 травня 2020 року, а процедура передачі документації на кожен ліфт, з врахуванням необхідності проведення технічного огляду та складання відповідних актів, займе певний проміжок часу, з метою забезпечення безперебійної та надійної роботи ліфтів та піклуючись про інтереси мешканців багатоквартирних будинків м. Черкаси, позивач запропонував укласти додаткову угоду до вищевказаного договору та продовжить строк його дії до 31 травня 2020 року (т.1 а.с.44).
Отже, суд визнає обставину направлення відповідачем листа за №1648-1688/1 від 08 травня 2020 року встановленою.
Матеріали справи не містять доказів згоди відповідача на продовження дії договору до 31 травня 2020 року.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Згідно ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Отже, суд дійшов висновку, що 20 травня 2020 року строк дії договору про надання послуг від 01 липня 2019 року №28073 закінчився.
Відповідач стверджує, що після закінчення дії договору позивач не передав йому технічну документацію на ліфти.
Судом враховано, що ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку - це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Згідно із ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Співвласник має право вільного доступу до технічної документації на багатоквартирний будинок. Замовник будівництва або попередній власник будинку зобов`язаний передати паспорт об`єкта будівництва та один примірник технічної документації на будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, співвласникам в особі їх об`єднання або особі, уповноваженій співвласниками у передбаченому цим Законом порядку. У разі якщо об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не створено та уповноважену особу не визначено, паспорт об`єкта будівництва та примірник технічної документації на будинок передаються управителю, якщо його обрано відповідно до закону. У разі зміни форми управління багатоквартирним будинком особа, яка здійснювала управління, повинна передати наявну в неї технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок особі, визначеній співвласниками такого будинку. У разі зміни управителя попередній управитель повинен передати наявну в нього технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок новому управителю.
Згідно з п. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з управління багатоквартирним будинком включає, зокрема, утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 17.07.2018 №176 затвердило перелік технічної документації на багатоквартирний будинок, до якого включило і технічну документацію на ліфти.
Відповідно до п. 7.1.3 правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці і гірничого нагляду від 01.09.2008 №190, виготовлені ліфти повинні бути забезпечені такою технічною документацією від виробника: паспортом ліфта, установчим кресленням (для ліфтів); настановою з експлуатації; настановою з монтажу, пуску, регулювання та обкатки; принциповою електричною (гідравлічною) схемою з переліком елементів; описом електроприводу і автоматики (дозволяється опис записувати в настанову з експлуатації); електричною (гідравлічною) схемою з`єднань, а також іншою документацією, передбаченою технічними умовами на конкретний ліфт.
Отже, ліфти в багатоквартирних будинках є спільною сумісною власністю співвласників цих багатоквартирних будинків.
Відповідач під час дії договору був управителем багатоквартирних будинків в м. Черкаси, зокрема за адресами: вул. Гоголя, буд. 315, вул. Гоголя, буд. 375, вул. Гоголя, буд. 390, вул. Гоголя, буд. 409, вул. Гоголя, буд. 440, вул. Гоголя, буд. 458, вул. Гоголя, буд. 460, до зобов`язань якого, крім іншого, входило і здійснення технічного обслуговування ліфтів.
Припинення договору про надання послуг від 01 липня 2019 року №28073 у зв`язку із закінченням строку його дії стало підставою для повернення позивачем відповідачу технічної документації на ліфти, задля можливості їх (ліфтів) подальшого технічного обслуговування самостійно відповідачем чи за укладеним ним договором з іншою особою, що має на це право.
Чинним законодавством і договором про надання послуг від 01 липня 2019 року не передбачено спеціального порядку передачі технічної документації на ліфти, тому позивач мав здійснити таку передачу без будь-яких умов, зокрема і зазначених у його листі від 20 травня 2020 року.
Матеріали справи не містять доказів своєчасної передачі відповідачу технічної документації на ліфти.
Отже, суд дійшов висновку, що в данному випадку, після закінчення строку дії договору про надання послуг, позивач всупереч наведених вище норм, своєчасно не передав відповідачу технічну документації на ліфти та самостійно і на свій ризик, без наявності відповідних на те підстав продовжив виконувати ремонтні роботи (надавати послуги).
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.
В зв`язку з чим суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова Якість «Дільниця 23» упродовж 2020- 2025 років не вживало належних заходів для виконання покладених на нього обов`язків щодо забезпечення безпечної та безперебійної експлуатації ліфтів і аварійного обслуговування мешканців м. Черкаси.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає:
утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;
а також комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Тобто, утримання ліфтів відноситься до житлової послуги а не до комунальної.
Статтею 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники, зокрема зобов`язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є : 1) перелік послуг;
2) вимоги до якості послуг;
3) права і обов`язки сторін;
4) відповідальність сторін за порушення договору;
5) ціна послуги;
6) порядок оплати послуги;
7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги;
8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання. (ч.3 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до положень вказаного Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:
1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;
2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.
Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов`язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території.
На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих послуг з управління, їхню вартість, а також галузева звітність.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 904 ЦК України регулює відшкодування виконавцеві фактичних витрат за договором про безоплатне надання послуг.
Зокрема, за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положення частини першої цієї статті застосовуються також у випадках, коли неможливість виконати договір про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника або внаслідок непереборної сили.
Договором від 01 липня 2019 року №28073, що діяв до 20 травня 2020 року було передбачено надання послуг за плату.
Водночас, в договорі сторони визначили, що надання послуг з технічного обслуговування передбачає також і аварійне обслуговування ліфтів.
Тобто, в ціну договору було включено вартість робіт з аварійного обслуговування ліфтів.
Після закінчення строку дії договору (після 20 травня 2020 року) між сторонами не було узгоджено ціну послуги та її складові.
При цьому судом враховано, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09 листопада 2006 року № 369, було затверджено «Порядок встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації».
Цей Порядок визначає механізм встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації у житлових будинках.
Дія цього Порядку поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, які виконують роботи з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації.
Згідно з п. 1.2. Порядку базова ціна технічного обслуговування ліфта (далі - базова ціна) - це середньомісячна вартість послуг із забезпечення робочого стану та безпечної експлуатації ліфтів у розрахунку на один базовий ліфт;
базова ціна технічного обслуговування обладнання системи диспетчеризації - середньомісячна вартість послуг із забезпечення справного та безпечного стану окремого обладнання системи диспетчеризації, яке підключене до неї, у розрахунку на одиницю обладнання; за базове прийнято обладнання системи диспетчеризації, у якій використовуються релейні комутувальні елементи (реле), наприклад багатопровідні об`єднані диспетчерські системи типу "Комфорт".
Відповідно до п. 2.1. Порядку вартість технічного обслуговування ліфтів у житлових будинках за місяць визначається як добуток від ціни технічного обслуговування базового ліфта на коефіцієнти складності, що враховують кількість поверхів, типи ліфтів, термін експлуатації ліфтів, форми їх обслуговування, умови експлуатації ліфтів, наявність системи диспетчеризації та параметри, наведені в додатках 1-4 до цього Порядку.
Згідно п. 2.2. Порядку розрахунок вартості технічного обслуговування ліфтів у житлових будинках виконується на кожний ліфт окремо.
Водночас, відповідно до п. 2.3. Порядку вартість технічного обслуговування ліфтів не включає суми витрат на:
роботи з поточного та капітального ремонту, передбачені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 червня 2004 року № 150 (z1046-04) "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд", зареєстрованим Міністерством юстиції України 21 серпня 2004 року за № 1046/9645; (Абзац другий пункту 2.3 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 53 (z0376-15) від 20.03.2015) будівельні та електромонтажні роботи, передбачені зазначеним наказом;
роботи, пов`язані із заміною чи доробкою вузлів та електричних схем, які не відповідають вимогам безпечної експлуатації ліфта;
роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварій, навмисного пошкодження, порушень правил експлуатації та норм енергопостачання, крадіжок обладнання;
експертні обстеження та повні періодичні планові та позачергові технічні огляди.
Пунктом 2.4. Порядку встановлено, що розрахунок базової ціни здійснює спеціалізована ліфтова організація, яка отримала в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів.
Згідно п. 2.5. Порядку базова ціна обслуговування одного базового ліфта включає планову виробничу собівартість, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати, що пов`язані з технічним обслуговуванням ліфтів у розрахунку на один базовий ліфт та розрахункову суму прибутку.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проте, позивачем під час розгляду даного спору не було надано суду обґрунтованого розрахунку вартості фактично наданих послуг з технічного обслуговування ліфтів, виконаного відповідно до затвердженого Порядку, за період з 21 травня 2020 року по квітень 2025 року, та окремого розрахунку вартості робіт пов`язаних з ліквідацією наслідків аварій у цей період (тобто у період фактичного надання послуг співвласникам житлових будинків, після закінчення дії договору укладеного з відповідачем, в якому сторонами було визначено ціну послуг з урахуванням плати за аварійні виклики).
Відповідно до п. 34 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №712 від 05 вересня 2018 року, під час надання послуги з управління управитель має право здійснювати перерозподіл фактичних витрат у структурі кошторису без зміни загального обсягу таких витрат у межах одного багатоквартирного будинку та без зміни ціни на послугу з управління, визначеної договором управління.
З наданих суду звітів про надані послуги вбачається, що після закінчення дії договору відповідач фактично не отримував від співвласників багатоквартирних будинків плати за послугу з технічного обслуговування ліфтів.
Відповідач після 20 травня 2020 року не замовляв у позивача послуги з технічного обслуговування ліфтів, а аварійні роботи виконувалися позивачем за викликом (замовленням) мешканців багатоквартирних будинків, проте розрахунку їх вартості суду не надано.
Що стосується боргу по договору за період з 01 травня 2020 року по 20 травня 2020 року то судом враховано наступне:
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вже зазначалося вище, пунктом 4.2. договору визначено, що замовник здійснює оплату за послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу до 30 (тридцяти) днів з моменту підписання уповноваженими представниками замовника і постачальника актів наданих послуг.
Відповідно п. 5.4. договору, у разі не повернення замовником постачальнику підписаного, у визначені п.5.3 договору строки, акта наданих послуг, або не надання аргументованої відмови у підписанні, такий акт вважається підписаним з боку замовника. Послуги надані за актом підлягають оплаті на умовах договору.
Як вбачається з матеріалів справи 29 травня 2020 року на виконання п. 5.3. договору постачальником було складено та підписано акт наданих послуг №28073-05 за травень 2020 року на суму 16 942 грн. 78 коп., який отримано замовником 29 травня 2020 року (т.2 а.с. 148-152).
Отже, відповідач зобов`язаний був не пізніше 30 травня 2020 року розглянути цей акт та підписати його або надати аргументовану відмову.
Тобто, строк оплати наданих послуг за 20 днів травня 2020 року настав 30 червня 2020 року.
Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту належного виконання своїх грошових зобов`язань за послуги надані в травні 2020 року.
Водночас, суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що станом на 20 травня 2020 року всі передбачені умовами договору роботи (послуги) були виконані, оскільки згідно п. 5.2 договору регламентні (декадні) роботи повинні проводитися не рідше одного разу в 10 днів.
Крім того, як вже зазначалося вище, у вартість послуг за договором було також включено вартість робіт з аварійного обслуговування ліфтів, які виконуються цілодобово.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню в судовому порядку 10 930 грн. 80 коп. боргу за договором від 01 липня 2019 року за період з 01 травня 2020 року по 20 травня 2020 року (16 942 грн. 78 коп. : 31 день травня х на 20 днів = 10 930 грн. 80 коп.), а в решті вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 458 715 грн. 38 коп. позов задоволенню не підлягає за недоведеністю.
Позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних витрат.
За приписом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 договору замовник за затримку оплати отриманих послуг сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені від суми неоплачених послуг за кожен день затримки.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.
Здійснивши перевірку розрахунку неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «LIGA 360» судом встановлено, що розрахунок є невірним.
Зокрема, позивачем в розрахунку неустойки не було враховано положення ч.6 ст.232 ГК України, а також не вірно визначено суму боргу та період прострочення.
Отже, за період з 01 липня 2020 року по 01 січня 2021 року сума неустойки нарахованої на борг в розмірі 10 930 грн. 80 коп. становить 663 грн. 02 коп.; інфляційні втрати за період: липень 2020 року - квітень 2025 року становлять 8 160 грн. 66 коп.; 3% річних за період з 01 липня 2020 року по 06 червня 2025 року - 1 617 грн. 61 коп.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в судовому порядку 10 930 грн. 80 коп. основного боргу, 663 грн. 02 коп. пені, 8 160 грн. 66 коп. інфляційних втрат, 1 617 грн. 61 коп. 3% річних, а в решті вимог позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 23», (ідентифікаційний код 43081381, вул. Смілянська, 145, м. Черкаси) на користь приватного підприємства Спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства «Черкасиліфт» (ідентифікаційний код 02774094, вул. Гетьмана Сагайдачного, 12/1, м. Черкаси) - 10 930 грн. 80 коп. основного боргу, 663 грн. 02 коп. пені, 8 160 грн. 66 коп. інфляційних втрат, 1 617 грн. 61 коп. 3% річних та 321 грн. 12 коп. судового збору.
3. В решті вимог в позові відмовити.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 28 вересня 2026 року.
Суддя А.В.Васянович