УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №295/6662/26 Головуючий у 1-й інст. Пилипюк Л.М.
Категорія 37 Доповідач Коломієць О. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Шалоти К.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №295/6662/26 за позовомМоторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу
за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України
на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 01 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Пилипюк Л.М.,
установив:
У травні 2026 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 01 червня 2026 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04.06.2026,позовну заяву передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Дніпра.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Моторне (транспортне) страхове бюро України подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить ухвалу скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вирішуючи питання про передачу справи за підсудністю Корольовським районним судом м. Житомира не враховано, що Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області не здійснює судочинства. Підсудність справ змінено на Шевченківський районний суд м. Дніпра.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи, що станом на дату передачі даної справи з Богунського районного суду м. Житомира до Корольовського районного суду м. Житомира відповідач мав зареєстроване місце проживання, як внутрішньо переміщена особа, за адресою: АДРЕСА_1 , то дана справа мала бути розглянута Корольовським районним судом м. Житомира.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Однак відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст. 360 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 14.09.2026, є дата складення повного судового рішення 30.09.2026.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду встановлено, що ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира від 30 квітня 2026 року справу передано за підсудністю до Корольовського районного суду міста Житомира, оскільки відповідач ОСОБА_1 має зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 48).
Згідно з відповіддю № 2670781 від 29 квітня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 46).
Відповідно до відповіді № 2813653 від 30 травня 2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, ОСОБА_1 16 травня 2024 року знятий з обліку внутрішньо переміщених осіб (а.с. 57).
Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з відповіддю № 2813653 від 30 травня 2026 року відповідач ОСОБА_1 16 травня 2026 року був знятий з обліку внутрішньо переміщених осіб, а його зареєстроване місце проживання знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підсудний Шевченківському районному суду м. Дніпра за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23).
При цьому предметом заявленого у цій справі позову є вимога Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування в порядку регресу коштів, виплачених у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні (ч.9 ст. 28 ЦПК України).
Згідно з частиною шостою статті 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Відповідно до частини дев`ятої статті 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів справи, станом на 30 квітня 2026 року, тобто на момент постановлення Богунським районним судом м. Житомира ухвали про передачу справи за підсудністю, відповідач ОСОБА_1 мав останнє відоме зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .
Саме встановлення цієї обставини стало підставою для передачі справи за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.
При цьому вказана ухвала Богунським районним судом м. Житомира від 30.04.2026 в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.
Згідно пункту 1 частини першої, частини другої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Статтею 32 ЦПК України передбачено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що повернення справи, яка передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, не передбачено процесуальним законом, оскільки така справа повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 164/2138/19 (провадження № 61-13799св20).
Однак, Корольовський районний суд м. Житомира оскаржуваною ухвалою від 01 червня 2026 року, передаючи цивільну справу № 295/6662/26на розгляд Шевченківського районного суду м. Дніпра, допустив спір про підсудність.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому суди мають гарантувати сторонам розгляд справ належним складом суду за встановленою підсудністю, не допускаючи порушення їх конституційних прав в доступі до правосуддя.
Отже, висновок суду першої інстанції про передачу справи на розгляд до іншого суду не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства.
Згідно з положенням частини другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права.
Таким чином, враховуючи, що спори між судами про підсудність не допускаються, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 01 червня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.С. Коломієць
Судді О.Б. Талько
К.В. Шалота