УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №278/801/18 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Категорія 39 Доповідач Григорусь Н. Й.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Григорусь Н.Й.,
суддів Панкеєвої В.А., Миколайчука П.В.,
за участю секретаря судового засідання Кучер А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) у місті Житомирі заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання у цивільній справі №278/801/18 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Сокуренко Н.В. на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 09 липня 2026 року, постановлену під головуванням судді Дубовік О.М. у місті Житомирі,
в с т а н о в и в:
У травні 2026 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа у справі № 278/801/18 та поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, на обґрунтування якої зазначив, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість у сумі 48926,07 грн.
На виконання вказаного рішення 09 жовтня 2018 року видано виконавчий лист, після чого Житомирський ВДВС в Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) 03 вересня 2019 року відкрив виконавче провадження СВП № 59948333. На підставі постанови державного виконавця від 25 травня 2021 року вказаний виконавчий лист повернуто. Постанова та виконавчий документ з виконавчої служби до банку не надходили, матеріали на момент звернення до суду із заявою знищені, виконавчий лист втрачено. У зв`язку з цим представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на пункт 17.4 Перехідних положень ЦПК України, просив видати дублікат виконавчого листа по справі, оскільки рішення суду по справі № 278/801/18 не виконано, а також поновити строк для пред`явлення виконавчого документу.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 09 липня 2026 року у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» (боржник ОСОБА_1 ) про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документу у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погодившись із указаною ухвалою представник АТ КБ «ПриватБанк» Сокуренко Н.В. подала до суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документу.
На обґрунтування апеляційної скарги вказала, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам щодо відсутності належних доказів направлення АТ КБ «ПриватБанк» постанови державного виконавця та оригіналу виконавчого листа, а саме квитанції та рекомендованого повідомлення. Оскільки виконавчий лист втрачено, у стягувача він відсутній, на виконанні у виконавчій службі не перебуває, вказане унеможливлює виконання рішення суду та порушує майнові права АТ КБ «ПриватБанк».
Також вказала, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо пропущення заявником строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки судом першої інстанції не враховано, що Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2024 року в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на теперішній час його дію не припинено. Відтак, на даний час строк пред`явлення виконавчого листа не пропущено.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались. Однак відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції на підставі ч.3 ст. 360 ЦПК України.
У судовому засіданні представник АК КБ «ПриватБанк» Сокуренко Н.В. доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
Представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Колупаєв В.В. апеляційну скаргу вважав безпідставною та в її задоволенні просив відмовити.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Житомирському відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №59948333 з примусового виконання виконавчого листа №278/801/18, виданого 09 жовтня 2018 року Житомирським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у сумі 48926,07 грн.
Згідно листа Житомирського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06 травня 2026 року № 50761, 03 вересня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 25 травня 2021 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливе звернути стягнення. Повідомлено, що надати підтвердження направлення стягувачу виконавчого документа та постанови про його повернення не можливо, оскільки відповідні реєстри відправлень були знищені після закінчення строку їх зберігання, а матеріали виконавчого провадження знищені у зв`язку із закінченням строку зберігання. Крім того, зазначено, що повторно виконавчий документ до виконання не надходив (а.с. 6).
Відповідно до постанови від 25 травня 2021 року виконавчий лист №278/801/18, виданий 09 жовтня 2018 року, повернуто стягувачу (а.с. 7).
АТ КБ «ПриватБанк» 22 квітня 2026 року звернувся до Житомирському відділу державної виконавчої служби у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з проханням про надання інформації щодо перебування на виконанні виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №278/801/18, виданого 09 жовтня 2018 року Житомирським районним судом Житомирської області, а у разі повернення виконавчого документа стягувача надати копію постанови про його повернення та підтвердження направлення виконавчого документа і постанови стягувачу (а.с. 10).
Матеріали справи також містять довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 14 травня 2026 року про втрату виконавчого документа, за змістом якої після отримання відповіді органу державної виконавчої служби банком встановлено, що постанова про повернення виконавчого документа та сам виконавчий лист до банку не надходили, а надати докази їх направлення державний виконавець не має можливості через знищення відповідних матеріалів. У зв`язку з цим заявник вважає оригінал виконавчого листа втраченим (а.с. 8)
Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його видачі, оскільки строк його пред`явлення до виконання закінчився та питання про поновлення пропущеного строку для його пред`явлення заявником не ставилося.
Апеляційний суд, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 53 - 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) вказано, що аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII, який є чинним з 2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
За змістом статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку з встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Згідно ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Оскільки строк звернення до суду із вимогою про видачу дубліката виконавчого документа законом не визначено, доцільність такого звернення зберігається лише в межах строків, встановлених для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки після їх спливу виконавче провадження не може бути відкрите.
Таким чином, вирішуючи питання про видачу дубліката виконавчого документа суду необхідно встановити чи звернувся заявник про видачу дублікату виконавчого документа в межах строку пред`явлення останнього до виконання, у разі пропуску такого строку чи звертався заявник із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання одночасно із заявою про видачу дубліката.
Отже, на переконання суду, єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання є поважність причин пропуску строку та наявність необхідних доказів, щодо підтвердження факту втрати виконавчих документів.
Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з заявою АТ КБ «ПриватБанк» стверджував, що оригінал виконавчого листа на адресу банку не надходив, що підтверджується копією довідки від 14 травня 2026 року № Е.00.0.0.0/3-260514/75361.
Перевіривши зібрані у справі докази, колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, що підтверджували поважність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу на виконання та видачі дубліката виконавчого листа, оскільки після повернення виконавчого документу постановою державного виконавця від 25 травня 2021 року пройшов тривалий час, а заявник почав цікавитись ходом виконавчого провадження лише у 2026 році.
Зазначені заявником докази не підтверджують втрату виконавчого листа.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Згідно з ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Враховуючи наведене, довідка, складена АТ КБ «ПриватБанк» від 14 травня 2026 року про не надходження виконавчого документу на адресу банку, не є належним та допустимим доказом, оскільки створений заявником без інформації, отриманої від ДП «Укрпошта», яке займається пересиланням документів державних установ.
Відповідь Житомирського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області від 06 травня 2026 року №50761 про відсутність можливості надати інформацію щодо скерування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу також не свідчить про те, що виконавчий лист не був направлений стягувачу, чи був втрачений при пересилці.
Колегія суддів зауважує, що видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. При вирішенні питання про видачу дублікату виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
У матеріалах справи відсутні достатні дані, з яких можна встановити за яких обставин було втрачено виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості.
Доводи скаржника, що введення воєнного стану в Україні зупинило строки виконання рішення суду, колегія вважає необґрунтованими, оскільки строк пред`явлення виконавчого документу у даній справі знаходиться поза межами вказаного періоду.
За таких обставин апеляційний суд підтримує висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для видачі дублікату виконавчого листа.
З врахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про добросовісну реалізацію Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема учинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення.
З викладеного вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» дії для забезпечення свого права на виконання судового рішення не вчинялись, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущений через власну бездіяльність стягувача, об`єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Ураховуючи, що строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, судом першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа.
На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 09 липня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.Й. Григорусь
Судді П.В. Миколайчук
В.А. Панкеєва
Повний текст складено 29.09.2026.