УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №188/4372/25 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю.
Категорія 57 Доповідач Григорусь Н. Й.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Григорусь Н.Й.,
суддів Миколайчука П.В., Панкеєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу №188/4372/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зарицької Катерини Юріївни на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 серпня 2026 року, постановлену під головуванням судді Хуторної І.Ю. у місті Бердичеві,
встановив:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 83210,00 грн та судові витрати.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 серпня 2026 року цивільну справу № 188/4372/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів передано на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.
Вважаючи зазначену ухвалу незаконною, прийнятою з порушенням норм процесуального права, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Зарицька К.Ю. подала апеляційну скаргу, у якій просила її скасувати та постановити нову ухвалу, якою справу направити до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, помилково передав цю справу за територіальною підсудністю для розгляду до Приморського районного суду м. Одеси.
Звернула увагу на положення частини 2 статті 31 ЦПК України. Вважала, що зміна проживання відповідача охоплюється диспозицією вказаної норми. Крім того, вказала на помилковість посилання районного суду на ст.5 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а також не правильне трактування судом позиції представника позивача щодо направлення справи за підсудністю. На думку представника скаржника, безпідставна передача справи на розгляд до іншого суду створить ризик затягування розгляду справи.
Відповідач не скористалась правом на подання відзиву.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6 (повернення заяви позивачеві(заявникові)), 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не належить до його територіальної юрисдикції, а тому відповідно до пункту першого частини першої статті 31 ЦПК України та з урахуванням клопотання сторони позивача про передачу справи за підсудністю за місцем проживання відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), справу слід передати на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.
Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 83210,00 грн та судові витрати.
Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2026 року цивільну справу передано на розгляд Бердичівському міськрайонному суду Житомирської області, у зв`язку з тим, що судом встановлено місце проживання відповідача ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеної особи з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери за адресою : АДРЕСА_2 згідно відповіді №2155268 від 19 грудня 2025 року
21 травня 2026 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області прийняв позовну заяву про відкрив спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив розгляд справи.
У своїй заяві від 17 липня 2026 року ОСОБА_2 повідомила, що згідно довідки від 22 червня 2026 року №5105-5004078729 є внутрішньо переміщеною особою та проживає у АДРЕСА_1 (а.с. 56).
Крім того, згідно відповіді № 3123762 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 04 серпня 2026 року ОСОБА_2 з 22 червня 2026 року взята на облік як внутрішньо переміщена особа та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддею Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 серпня 2026 року поставлено на обговорення питання щодо передачі справи за підсудністю у порядку ст. 27 ЦПК України за місцезнаходженням відповідача ОСОБА_2 та ухвалою суду передано дану цивільну справу на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Встановлено, що провадження у вказаній справі було відкрито 21 травня 2026 року. В ухвалі про відкриття провадження зазначено, що позовна заява подана з дотриманням вимог ст.ст.175-177 ЦПК України, справа підсудна Бердичівському міськрайонному суду Житомирської області, відсутні підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.
Відповідно до ч.2 ст. 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Статтею 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність справ.
Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної' підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Предметом даного спору є питання стягнення безпідставно набутих коштів, а отже підстав для застосування виключної підсудності немає.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Позивач у цій справі використав належне йому право вибору та звернувся до суду за місцезнаходженням відповідача.
Таким чином, Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області правомірно з дотриманням правил підсудності було відкрито провадження та справу призначено до розгляду.
Щодо посилань суду першої інстанції при вирішенні питання про передачу даної справи за підсудністю за адресою фактичного місця проживання відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказана обставина не є передбаченою законодавством підставою для передання справи за підсудністю до іншого суду, оскільки реєстрація відповідача як внутрішньо переміщеної особи не слід ототожнювати з зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування фізичної особи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області вже було прийнято дану справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, після чого вона зі зміною адреси проживання відповідача стала підсудна іншому суду, справа не належить до виключної підсудності іншого суду, то вона повинна бути розглянута цим же судом.
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до цього ж суду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зарицької Катерини Юріївни задовольнити.
Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 серпня 2026 року скасувати та справу №188/4372/25 направити для продовження розгляду до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.Й. Григорусь
Судді П.В. Миколайчук
В.А. Панкеєва