ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
25 вересня 2026 року м. Ужгород № 260/3733/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дору Ю.Ю.
при секретарі судового засідання Тереля А.А.
за участю:
представника позивача - Сухан Н.В.,
представника відповідача - Басараб А.С.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
29 травня 2026 року адвокат Сухан Наталія Володимирівна (далі - представник позивача) в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці (далі - відповідач), яким просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Закарпатської митниці від 05.05.2026 року №UA305[телефон приховано] та №UA305[телефон приховано].
В обгрунтування позовних вимог, представник позивача вказує, що 13.05.2026 року ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку AT «Укрпошта» отримав податкові повідомлення-рішення Закарпатської митниці від 05.05.2026 року №UA305[телефон приховано] та №UA305[телефон приховано] з додатками до них. Згідно змісту вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідачем збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем «Мито» на «Товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання» (код платежу 15010100) на суму 110134, 24 грн. (сто десять тисяч сто тридцять чотири гривні 24 копійки) та за платежем «Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів...; тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну...)» (код платежу 14070100) на суму 22026, 85 грн. (двадцять дві тисячі двадцять шість гривень 85 копійок)
З вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
02 червня 2026 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано докази та запропоновано учасникам справи надати відзив, відповідь на відзив та заперечення щодо відповіді на відзив.
У подальшому на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив, згідно змісту якого вбачається, що Закарпатська митниця заперечує проти задоволення позовних вимог повністю, вважає позов безпідставним та необгрунтованим, а відтак таким, що не підлягає задоволенню.
03 липня 2026 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду задоволено заяву про відвід головуючої судді Калинич Я.М. та передано справу №260/3733/26 до відділу документообігу та забезпечення судового процесу Закарпатського окружного адміністративного суду для здійснення подальшого повторного автоматизованого розподілу справи.
Розпорядженням керівника апарату Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року №261 призначено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи №260/3733/26.
За результатами проведення повторного автоматичного розподілу 03 липня 2026 року справа призначена судді Дору Ю.Ю..
07 липня 2026 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду Дору Ю.Ю. прийнято до провадження дану справу та призначено підготовче судове засідання на 03 вересня 2026 року.
03 вересня 2026 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд такої по суті на 24 вересня 2026 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просила суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до наказу Закарпатської митниці від 05.03.2026 №194, проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи в частині обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування згідно митної декларацій типу ІМ 40 ДЕ від 12.03.2024 №24UA305110003251U1, за результатами якої встановлено відсутність підстав для застосування преференційної ставки ввізного мита, встановленої Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII (далі - Угода).
В підтвердження даних обставин стороною відповідача надано для придання до матеріалів справи копію наказу, з супровідним листом митниці від 05.03.2026 №7.7-5/19- 01/13/2160, та квитанції Укрпошти R068069111339 в якості доказу направлення та вручення 11.03.2026 їх позивачу.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивачем ввозились товари з поданням, в якості підстави для застосування преференційної ставки ввізного мита, сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 за митною декларацією від :2.03.2024 №24UA305110003251U1 з поданням до митного оформлення сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 11.03.2024 № Ту 0648764. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%.
Експортером (продавцем) вказаного товару є чеська компанія «РТК service s.r.o.», 26901 Rakovnik, Na Studankach 2690, Чехія.
Дані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи роздруківкою МД та відповідного сертифікату з перевезення (походження) товарів форми EUR.1.
Керуючись статтею 31 та 32 Доповнення І до Конвенції уповноваженим митний орган Чеської Республіки провів самостійну перевірку сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 (в тому числі сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 11.03.2024 №Ту 0648764, поданого до митного оформлення позивачем за МД від 12.03.2024 №24UA305110003251U1).
Відповідно до результатів самостійно проведених митними органами Чеської Республіки, (лист від 04.09.2025 №35185-2/2025-900000-22020/ZD) перевірочних заходів та відповідей компаній, які зазначені постачальниками в деклараціях постачальників, в т.ч. сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 11.03.2024 №Ту 0648764, доведеного листом Державної митної служби України від 08.09.2025 №15/15-03-01/7/5270, встановлено, що вищевказаний сертифікат з перевезення товару EUR.1 виданий митним органом Чеської Республіки на підставі фальсифікованої декларації постачальника.
У зв`язку з цим, товари/продукція, на які поширюються вищевказаний сертифікат ЕUR. 1, не підпадає під преференційний режим відповідно до положень Додатку І Конвенції в рамках Угоди, а саме уповноваженим органом Чеської Республіки повідомлено наступне: «Митниця Центрально чеського краю в рамках своєї інспекційної діяльності виявила, що митний представник експортера подає митниці явно підроблені декларації постачальника під час подання заявки на підтвердження сертифікатів перевезення EUR.1 до України - різні експортери, різні одержувачі. Митниця надіслала запрошення для перевірки справжності декларацій постачальника компаніям, зазначеним у цих деклараціях постачальників. На підставі відповідей цих компаній ми надсилаємо вам список сертифікатів перевезення EUR.1, до яких стосуються підроблені декларації постачальника, у додатку. Генеральне управління митної служби цим передає цей висновок до Митної адміністрації України для подальшої обробки.
Копії супровідного листа Державної митної служби України та відповідного листа іноземного митного органу з офіційними перекладами Закарпатської торгово- промислової палати приєднано до матеріалів справи.
Таким чином, з урахуванням отриманої інформації від уповноважених митних органів Чеської Республіки, перевіркою встановлено безпідставне застосування позивачем пільги передбаченою Угодою, та відповідно відсутність підстав для преференційного оподаткування ввезених товарів при здійсненні їх митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією «410».
Зазначене, не підтвердження преференційного походження товарів в контексті Угоди, стало підставою для визначення податкового зобов`язання на загальну суму 105728,87 грн., у тому числі:
88 107,39 грн. ввізного мита,
17 621,48 грн. податку на додану вартість.:
Вказані результати документальної перевірки стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень: від 05.05.2026 №UA305[телефон приховано] за податком на додану вартість з товарів, ввезених на територію України (податкове зобов`язання на 17621,48 грн. та з штрафними санкціями у розмірі 4405,37 грн.) та від 05,05.2026 №UA305[телефон приховано] за митом (податкове зобов`язання на 88107,39 грн. та з штрафними санкціями у розмірі 22026,85 грн.).
Відповідно до пункту 1 статті 29 Глави ї розділу IV Угоди кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони відповідно до Графіків, встановлених у Додатку 1-А до цієї Угоди.
Статтею 26 розділу IV Угоди встановлено, що положення Глави І застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.
У відповідності до пункту 2 статті 26 розділу IV Угоди, термін «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І «Щодо визначення концепції «товарів, що походять з певної країни» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол І) до цієї Угоди.
1 лютого 2018 року Україна набула статусу учасниці Регіональної конвенції про пан- євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція) (Закон України від 08.11.2017 № 2187-VIII «Про приєднання України до Регіональної конвенції про лан-євро-середземноморські преференційні правила походження»).
Згідно статті 1 Конвенції « 1. Ця Конвенція встановлює положення про походження товарів, що продаються згідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними Сторонами. У Доповненні І викладено загальні правила для концепції походження товарів та методів адміністративного співробітництва. У Доповненні II викладено конкретні положення, які застосовуються між певними Договірними сторонами та відмінні від положень, зазначених у Доповненні І».
Відповідно до статті 83 Глави 5 Розділу IV Угоди, Підкомітетом Україна - ЄЄ з питань митного співробітництва прийнято Рішення від 21 листопада 2018 року № 1/2018 про заміну Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Вказані зміни почали діяти з 1 січня 2019 року.
У статті 1 заміненого Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів», і методів адміністративного співробітництва» зазначено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення І і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
Відповідно до пункту 1 статті 15 Доповнення І, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:
сертифікат з перевезення товару EUR. 1
сертифікат з перевезення товару EUR-MED.
у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Зокрема, відповідно до статті 27 Доповнення І до Конвенції визначено, що документи, зазначені в Статтях 16 (3) та 21 (5), що використовуються для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, або декларації про походження або декларації про походження EUR-MED можуть бути визнані такими, що походять з Договірної Сторони й відповідають іншим вимогам цієї Конвенції, можуть включати, серед іншого, наступне:
прямі посвідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у внутрішній системі обліку;
документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні, якщо застосування таких документів відповідає національному законодавству;
документи, що підтверджують обробку матеріалів у відповідній Договірній Стороні, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні, якщо застосування таких документів відповідає національному законодавству;
сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, або декларації про походження або декларації про походження EUR-MED, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні згідно з цією Конвенцією;
належні свідчення про обробку або переробку, виконані за межами відповідної Договірної Сторони згідно з положеннями Статті 11, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.
З метою належного застосування Конвенції Договірні Сторони допомагають одна одній через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1, декларацій про походження та правильності інформації, що міститься в цих документах (пункт 2 статті 31 Доповнення І до Конвенції).
Відповідно до статті 32 Доповнення І, митні органи Договірної сторони імпортера мають право здійснювати подальші перевірки підтверджень походження у довільному порядку або тоді, коли мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.
Таким чином, Угода передбачає перевірку підтверджень походження товарів як у довільному порядку (вибіркова перевірка), так і при наявності обґрунтованих сумнівів.
Пунктом 1 статті 17 «Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1» Протоколу І Угоди встановлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Згідно положень пункту 3 статті 17 Протоколу 1: «Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR. І, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу».
Пунктом 2 статті 22 «Умови складання декларації інвойс» Протоколу І Угоди встановлено, що декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам Протоколу І Угоди.
Згідно положень пункту 3 статті 22 Протоколу І «Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу».
Пунктами 3 та 5 статті 33 Протоколу І визначено, що перевірка здійснюється митними органами країни експорту. Для виконання цього митні органи країни експорту мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Повідомлення про результати перевірки надсилається якомога раніше, результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу і відповідають іншим вимогам Протоколу І.
Пунктом 3 статті 21 «Умови складання декларації про походження або декларації про доходження EUR-MED» Доповнення І Регіональної Конвенції, згідно з відповідною Угодою, встановлено, що декларація про походження EUR-MED може бути складена, якщо відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, Договірної Сторони-імпортера чи однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3, з якими застосовується кумуляція та виконуються вимоги цієї Конвенції.
Згідно положень пункту 5 статті 21 Доповнення І «Експортер, який складає декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, повинен бути готовим у будь- який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції».
Пунктом 6 статті 33 «Перевірка підтверджень походження» Протоколу І встановлено, якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Пунктом 6 статті 32 «Перевірка підтверджень походження» Доповнення І встановлену, ( якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит. повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Згідно частини 7 статті 36 Митного кодексу України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до положень частини 1 статті 281 Митного кодексу України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Статтею 352 Митного кодексу України передбачено, що отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, можуть використовуватись як матеріали для підготовки висновків за результатами перевірок.
Проведеною документальною перевіркою, з урахуванням офіційно отриманих відповідей від уповноважених органів країн експортерів про не підтвердження «преференційного походження товарів» в рамках Протоколу І та Доповнення І до Угоди, ввезених на митну територію України та задекларованих до митного оформлення Закарпатській митниці позивачем контролюючим органом встановлено обставини які свідчать, що платником податків, при декларуванні імпортованих товарів із застосуванням преференційних (знижених) ставок ввізного мита щодо товарів, які імпортуються з території ЄС, відповідно до поданих сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR. 1, створені умови щодо несплати митних платежів в повному обсязі (внаслідок незаявлення позивачем в поданих митних деклараціях точних відомостей про товари, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю, митного оформлення і нарахування митних платежів) та невиконання вимог, установлених Митним кодексом України, Податковим кодексом України а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.
У даному випадку, формальна наявність поданих до митного оформлення Закарпатській митниці сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1, за видачу яких несуть відповідальність експортери, не є достатньою підставою для висновку про вчинення позивачем всіх необхідних та залежних від нього дій для здійснення декларування «преференційного походження» ввезених товарів та отримання пільги - тарифної преференції. Діючи добросовісно та застосовуючи тарифну преференцію по сплаті ввізного мита за зниженим рівнем ставки ввізного мита (0%), суб`єкт господарювання безсумнівно повинен переконатися, що поставлені експортерами товари дійсно є товарами «преференційного походження» відповідно до положень вищезазначеної Угоди, а не покладатися лише на відповідальність експортерів відповідних декларацій інвойс, декларацій походження та сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR. 1.
Тобто, платником податків, в обґрунтування мотивів вибору контрагента, в ході проведення перевірки не надано достатніх доказів обставин укладання і виконання зовнішньоекономічних договорів, та можливості і необхідності проведення перевірки ділової репутації контрагентів, а також повноважень осіб, які діють від імені таких підприємств.
У зазначених зовнішньоекономічних відносинах обов`язок з декларування та визначення і сплати мита та податків, згідно вимог українського законодавства і ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів України, має саме позивач, а тому саме український учасник зовнішньоекономічної діяльності, а не продавець товару, несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку. Таким чином платник податків мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, зокрема здійснити декларування ввезених товарів із застосуванням пільгової ставки ввізного мита у рамках режиму найбільшого сприяння та дотримання зазначених вище вимог законодавства, однак не вжив достатніх заходів для цього через те, що він діяв недобросовісно та без належної обачності з метою зменшення бази оподаткування.
Згідно пункту 109.1. статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Відповідно пп. в) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України № 2755-VI від 0/. 12.2010 із змінами та доповненнями об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з ввезення товарів на митну територію Україну.
Пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Відповідно до Податкового кодексу України податок на додану вартість для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, становить 20% бази оподаткування.
Згідно з положеннями пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими на день подання митних декларацій до митного оформлення товарів), базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено порушення імпортером (позивачем):
1. пункту 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро- середземноморські преференційні правила походження., ратифікованої Законом України від 08.11.2017 № 2187-VIII, в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товарів ввезених за сертифікатами з, перевезення (походження) товару EUR.1 як таких, що походять з певної країни в розумінні Протоколу І і Доповнення І та підпадають під дію цієї Угоди, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита.
2. пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість.
Відповідно до встановленого контролюючим органом документального не підтвердження преференційного походження товарів в рамках Протоколу 1 і Доповнення І до Угоди, оформлених позивачем в митному режимі імпорту за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ, до товару застосовується пільгова ставка ввізного мита (10%), які застосовуються у рамках режиму найбільшого сприяння, встановлені Законом України від 19.10.2022 №2697- ЇХ «Про Митний тариф України» (із змінами, в редакції чинній на дату митного оформлення за вказаними МД).
Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 289 Митного кодексу України обов`язок із сплати митних платежів виникає після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання.
Відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Суд зазначає, що правомірність використання інформації отриманої від іноземних митних органів для підтвердження преференційного походження товару та відповідно преференційного оподаткування відповідно до угоди, вказує також і правова позиція Верховного Суду, яка наведена у постанові від 01.03.2021 у справі №240/7093/19 (К/9901/1715/20), щодо застосування приписів статті 33 Протоколу 1 до Угоди, згідно якої, надходження від іноземних митних органів інформації щодо не підтвердження преференційного походження товарів в контексті застосування Угоди, має безумовним наслідком скасування права на преференційне оподаткування.
Суд зазначає, що в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження посилання адвоката на порушення права позивача на інформацію щодо проведення перевірки та позбавлення його можливості належного оскарження відповідних рішень.
Як встановлено судом, копію наказу Закарпатської митниці від 05.03.2026 №194 про проведення перевірки було надіслано позивачу супровідним листом митниці від 05.03.2026 №7.7-5/19-01/13/2160, та згідно квитанції Укрпошти R068069111339 було вручено 11.03.2026.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позовні вимоги є безпідставним та необґрунтованими, відтак у задоволенні таких слід відмовити.
У зв`язку з вищезазначеним, розподіл судових витрат відповідно до норм КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ 43985560) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 вересня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 30 вересня 2026 року.
Суддя Ю.Ю.Дору