ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ
30 вересня 2026 року Справа № 280/10033/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративним суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває вищезазначена адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення та утримання в Єдиному державному реєстрі «Оберіг» відомостей про направлення електронного звернення від 13.02.2026 № Е4724713 до органів Нацполіції щодо розшуку, затримання та доставки ОСОБА_1 ;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 невідкладно вилучити (анулювати) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомості (відмітку) про направлення електронного звернення від 13.02.2026 № Е4724713 до органів Національної поліції щодо розшуку, затримання та доставки ОСОБА_1 .
Розгляд справи здійснюється за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
29.09.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:
вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони всім без виключення територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки України (включаючи, в тому числі, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), їх посадовим та службовим особам вчиняти будь-які дії щодо примусового затримання, обмеження свободи пересування, примусового доставлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до будь-яких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки України або на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/10033/26 по суті позовних вимог;
вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони всім органам, підрозділам, посадовим та службовим особам Національної поліції України (включаючи вуличні патрулі, блокпости, органи поліції охорони) здійснювати примусове затримання, привід, обмеження свободи пересування або доставлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки України на підставі електронного звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.02.2026 № Е4724713 або інших аналогічних записів та відміток у базах даних - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/10033/26 по суті позовних вимог.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що він є аспірантом та згідно з п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має чинну, офіційно зареєстровану відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами (відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.09.2026 № 6167 та відповіддю ГУНП в Запорізькій області від 10.09.2026 № 140580-2026). Разом із тим, незважаючи на наявність законної відстрочки та відкриття судового провадження у справі № 280/10033/26, у системі «Оберіг» щодо заявника продовжує безпідставно відображатися статус «в розшуку» на підставі протиправного електронного звернення відповідача від 13.02.2026 № Е4724713. При цьому, заявник щодня піддається ризику протиправного обмеження свободи пересування, незаконного затримання та примусового доставлення до органів ТЦК та СП з боку представників будь-яких мобілізаційних патрулів, органів Національної поліції чи інших підрозділів ТЦК та СП на території всієї України, які керуються виключно недостовірним статусом у базі « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». З метою недопущення безповоротного порушення конституційних прав заявника на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції України) та свободу пересування (ст. 33 Конституції України) під час тривання офіційного судового процесу, просить вжити заходів забезпечення позову.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існують зазначені підстави, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За правилами частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд зауважує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. (ч. 1 ст. 73 КАС України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ч. 1 ст. 75 КАС України).
Разом із тим, заявник не надав до суду доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів.
Посилання позивача на те, що він щодня піддається ризику протиправного обмеження свободи пересування, незаконного затримання та примусового доставлення до органів ТЦК та СП, що, в свою чергу, нівелює право позивача на ефективний судовий захист, базується на припущеннях, які наразі не підтверджено жодним доказом. Існування порушення прав позивача або неможливість їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову має бути реальним, вбачатися з матеріалів справи, чого у даному випадку немає.
Суд наголошує, що подібним твердженням позивача вже надавалася оцінка в ухвалі від 24.09.2026 про розгляді заяви про забезпечення позову (вх. від 23.09.2026). Будь-яких нових обставин заявником не повідомлено.
Крім того, позивач у заяві просить заборонити вчиняти певні дії не конкретній особі, а взагалі невизначеному колу осіб - «всім без виключення територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки України (включаючи, в тому числі, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), їх посадовим та службовим особам» та «всім органам, підрозділам, посадовим та службовим особам Національної поліції України (включаючи вуличні патрулі, блокпости, органи поліції охорони)». Відтак, ці вимоги є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.
Також, предметом позову є, зокрема, дії відповідача щодо внесення в Єдиний державний реєстр «Оберіг» відомостей про направлення електронного звернення від 13.02.2026 № Е4724713 до органів Нацполіції щодо розшуку, затримання та доставки ОСОБА_1 . Натомість у заяві про забезпечення позову заявлені вимоги про заборону вчиняти дії, пов`язані із затриманням позивача та його доставленням до ТЦК та СП, в т.ч., для проходження військово-лікарської комісії. Наведене свідчить про неспіввідношення вимог позовної заяви та заяви про забезпечення позову.
Також, суд не вважає наведені у позовній заяві обставини щодо очевидності протиправності оскаржуваних дій та бездіяльності достатніми, безспірними та доведеними. Оцінити вказані підстави суд може під час розгляду справи. Тобто, за наведеними підставами, протиправність дій та бездіяльності відповідача може бути перевірена тільки під час судового розгляду справи по суті.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.П. Бойченко