ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 682/1121/26
Провадження № 22-ц/820/1935/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2026 року (суддя Маршал І.М.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
в с т а н о в и в:
У квітні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначалось, що ТОВ «Бізнес Позика» 07.07.2025 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 265588-КС-005 про надання кредиту.
07.07.2025 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 265588-КС-005 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4475 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальницею у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржницею було введено/відправлено.
Таким чином, 07.07.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 265588-КС-005 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 6000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - договір).
Згідно з умовами договору кредиту, плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Відповідно до п. 5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 кредитного договору є його невід`ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальниці грошові кошти в розмірі 6000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальниці № НОМЕР_2 (котрий позичальницею вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
До теперішнього часу боржниця свої зобов`язання за кредитним договором № 265588-КС-005 про надання кредиту належним чином не виконала.
Таким чином, у ОСОБА_1 станом на 07.04.2026 утворилась заборгованість за договором № 265588-КС-005 про надання кредиту в розмірі 16980 грн, з них: 6000 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 6780 грн - сума прострочених платежів по процентах, 3000 грн - сума заборгованості по відсотках, відповідно до ст. 625 ЦК України, 1200 грн - сума прострочених платежів за комісією, яку позивач просив суд стягнути на сйого користь.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором в розмірі 13980 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2192,01 грн.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення процентів та комісії, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині. При цьому, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що на день укладення кредитного договору 07 липня 2025 року скаржниця проходила військову службу за контрактом. Крім цього, її чоловік, ОСОБА_2 , на той час також проходив військову службу за контрактом, має статус учасника бойових дій та документально підтверджену безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а тому згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідачка звільнена від сплати відсотків за кредитом.
Крім того, зазначає, що позивач не довів, що комісія у розмірі 1200 грн є платою за окрему, самостійну та фактично надану відповідачі послугу, відмінну від самої видачі кредиту. У рішенні суду відсутня оцінка змісту, правової природи та обґрунтованості цієї комісії.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» вказує, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати комісію за видачу кредиту. Водночас, вважає що відповідачка дійсно може бути звільнена від сплати відсотків. Просить у задоволенні апеляційної скарги в частині стягнення комісії відмовити, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити без змін.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за сумою основного боргу не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення процентів та комісії за видачу кредиту не відповідає вказаним вимогам в повній мірі.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення процентів та комісії за видачу кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою не виконувались зобов`язання за кредитним договором щодо сплати процентів та комісії за видачу кредиту належним чином, що є підставою для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за процентами за користування кредитом та комісією за видачу кредиту.
Проте, колегія суддів не в повному обсязі погоджується із таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Встановлено, що 07 липня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №265588-КС-005 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». (а.с. 18-27)
Відповідно до вказаного договору, ТОВ «Бізнес Позика» надає ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 6000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». (п. 2.1 договору)
Сторони визначили, що кредит надається строком на 16 тижнів, до 27.10.2025, стандартна процентна ставка є фіксованою та становить 1 процент в день; комісія за надання кредиту складає 1200,00 грн; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту складає 12215,37 грн; загальні витрати за кредитом 6015,37 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 9727,96 процентів. (п.п. 2.3 -2.11)
07.07.2023 на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3 позивачем перераховано грошові кошти на виконання умов договору про надання кредиту № 265588-КС-005 від 07.07.2025 в розмірі 6000 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід». (а.с. 53).
Відповідно до наданих ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку та довідки про стан заборгованості станом на 09 квітня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 склала 16980 грн, що складається з заборгованості за кредитом - 6000 грн, заборгованості по відсотках - 6780 грн, заборгованості по комісії - 1200 грн, заборгованості по штрафам - 3000 грн (а.с. 11-13, 14).
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Суд першої інстанції правильно виходив з того, сторони уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. Отже, кредитор та відповідач у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів,комісії прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. Цей факт не заперечується відповідачкою.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність стягнення заборгованості за комісією, то слід зазначити наступне.
Сторони спору, уклавши кредитний договір, у п. 2.5. цього договору погодили, що комісія за надання кредиту становить 1200 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Частиною 2 ст. 8 цього Закону визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Отже, відповідно до наведених положень вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту. Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідачка, уклавши кредитний договір, погодилась сплатити комісію за надання кредиту.
Аналізуючи умови укладеного кредитного договору та наведені вищи норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки умовами договору передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму цих нарахувань до графіку платежів.
Наведене також узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку, ТОВ «Бізнес Позика» нараховувало відсотки за користування кредитом за весь період кредитування - з 07 липня 2025 року по 27 жовтня 2025 року.
Відповідно до п. 14 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент укладання кредитного договору та нарахування відсотків), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_4 від 26.06.2026 № 647 та військового квитка, старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом. Крім того, відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_4 від 26.06.2026 № 648, чоловік позивачки капітан ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом.
Згідно з посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_5 від 25.03.2025 ОСОБА_2 має права право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відтак, приписи ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо заборони нарахування відсотків по кредиту поширюються на відповідачку.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем визнано обставини щодо звільнення відповідачки від сплати відсотків.
З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків за користування кредитом слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення комісії слід залишити без змін.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
А тому, слід змінити розподіл судових витрат та зменшити суму судового збору, який стягнутий з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика», до 1128,86 грн.
З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, з ТОВ «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1993,37 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» відсотків за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про стягнення з ОСОБА_1 відсотків у розмірі 6780 грн відмовити.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2026 року в частині визначення загальної суми заборгованості за договором № 265588-КС-005 від 07.07.2025 та судового збору, що стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», змінити, зменшивши розмір заборгованості за договором до 7200 грн та судового збору до 1128,86 грн.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2026 року в частині стягнення комісії у розмірі 1200 грн залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 1993,37 грн судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач І.В. П`єнта
Судді: Р.С. Гринчук
О.І. Талалай