Ухвала № 140207987 у справі № 2а-60/2010 від 30.09.2026

УХВАЛА

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа №2а-60/2010

адміністративне провадження №К/990/43996/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М. у справі №2а-60/2010 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2026 року у справі №2а-60/2010.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Загороднюк А.Г. (головуючий суддя), Соколов В.М., Єресько Л.О.

Верховний Суд ухвалою від 08 вересня 2026 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2026 року у справі №2а-60/2010 на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

25 вересня 2026 року до суду касаційної інстанції повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2026 року у справі №2а-60/2010.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Загороднюк А.Г. (головуючий суддя), Соколов В.М., Єресько Л.О.

29 вересня 2026 року у суді касаційної інстанції зареєстровано заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М. від розгляду касаційної скарги від 25 вересня 2026 року у справі №2а-60/2010, яка обґрунтована фактичною незгодою з ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2026 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження, що, на думку автора касаційної скарги, свідчить про упередженість та необ`єктивність суддів Загороднюка А.Г., Єресько Л.О. та Соколова В.М.

Розглядаючи зазначену заяву, Верховний Суд виходить з такого.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.

Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Так, метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Білух проти України», заява № 33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Розглянувши заяву про відвід, колегія суддів зазначає, що доводи ОСОБА_1. ґрунтуються виключно на незгоді з процесуальним рішенням колегії суддів. Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України, така незгода не може бути підставою для відводу суддів.

Заява не містить обґрунтованих посилань на обставини, які б за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь суддів Загороднюка А.Г., Єресько Л.О. та Соколова В.М. у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 КАС України. У ній також відсутні вказівки на конкретні факти поведінки суддів, що свідчили б про їхню неупередженість або заінтересованість у результатах розгляду справи.

Щодо посилань заявника на передачу поданої ним касаційної скарги від 25 вересня 2026 року на розгляд раніше визначеному складу суду колегія суддів зазначає, що справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач (частина друга статті 31 КАС України).

Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду (частина третя статті 31 КАС України).

Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом (частина тринадцята статті 31 КАС України).

Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом (частина шістнадцята статті 31 КАС України).

Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (із змінами) (далі - Положення).

Пунктом 136 цього Положення визначено, що до початку функціонування підсистеми автоматизованого розподілу справ у складі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) визначення судді, судді-доповідача та присяжних для розгляду справи здійснюється відповідно до вимог розділу IV цього Положення засобами автоматизованої системи документообігу суду.

Відповідно до пункту 59 розділу IV цього Положення збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу (перерозподілу) судових справ у випадках, передбачених цим Положенням.

Так, збори суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді прийняли рішення «Про окремі питання передачі судових справ у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду раніше визначеному складу суду (судді-доповідачу, колегії суддів)» від 22 липня 2024 року №9, яким установили, що передача судової справи раніше визначеному судді-доповідачу здійснюється щодо апеляційних і касаційних скарг (зокрема тих, які подані в межах однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Означене рішення зборів суддів застосовується з 23 липня 2024 року.

Так, повторну касаційну скаргу у цій справі касантом було подано 25 вересня 2026 року, тобто після початку дії рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 22 липня 2024 року №9, відтак, указану касаційну скаргу було передано раніше визначеному судді-доповідачу з урахуванням особливостей, визначених вищезгаданим рішенням зборів.

Відтак, наведені автором касаційної скарги у заяві про відвід мотиви не можуть слугувати підставою для відведення колегії суддів, позаяк, є надуманими та ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Колегія суддів зауважує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Колегія суддів повторно підкреслює, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Інших аргументів та доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість членів колегії суддів у результаті розгляду цієї справи, або наявність обставин, які викликають сумнів у їхній неупередженості або об`єктивності, з доводів заяви про відвід не вбачається.

З огляду на викладене, заяву про відвід суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М. від участі у розгляді справи №2а-60/2010 слід визнати необґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Таким чином, питання про відвід суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М. від участі у розгляді справи №2а-60/2010, відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України, підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 243, 248 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М. у справі №2а-60/2010 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії, - визнати необґрунтованою.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М. у справі №2а-60/2010 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяв.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та не може бути оскарженою

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

Судді Верховного Суду