ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа №520/33959/25
адміністративне провадження № К/990/25129/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шевцової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №520/33959/25
за позовом Господарського суду Луганської області
до Харківської обласної військової адміністрації в особі Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області, Виконавчого комітету Харківської міської ради, Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради,
третя особа: Державна судова адміністрація України,
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Виконавчого комітету Харківської міської ради
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року (ухвалена у складі колегії суддів: головуючого судді Семененка М.О., суддів Подобайло З.Г. та Чалого І.С.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1. У грудні 2025 року Господарський суд Луганської області (далі - Господарський суд, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської обласної військової адміністрації в особі Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області (далі - Регіональна комісія, відповідач-1), Виконавчого комітету Харківської міської ради (далі - виконавчий комітет, відповідач-2, скаржник), Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (далі - Департамент ЖКГ, відповідач-3), третя особа - Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України, третя особа), в якому просив:
- визнати протиправними дії Департаменту ЖКГ щодо направлення на розгляд Регіональній комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Харківської області Харківської обласної військової адміністрації Переліку об`єктів, які підлягають демонтажу, ліквідації, та інших документів в частині, що стосується багатоповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4;
- визнати протиправним та скасувати рішення Регіональної комісії, оформлене протоколом чергового засідання регіональної комісії від 02 жовтня 2025 року №11, в частині схвалення переліку аварійно небезпечних об`єктів, які підлягають демонтажу, ліквідації стосовно багатоквартирного житлового будинку, розташованого в Харківській міській територіальній громаді, місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4 (пункт ІІІ протоколу та додаток до нього);
- зобов`язати Регіональну комісію виключити з переліку аварійно небезпечних об`єктів, які підлягають демонтажу, ліквідації багатоквартирний житловий будинок, розташований в Харківській міській територіальній громаді, місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4;
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 08 жовтня 2025 року №503 «Про виконання робіт з демонтажу об`єктів, пошкоджених або зруйнованих унаслідок воєнних дій»;
- зобов`язати виконавчий комітет виключити з переліку аварійно небезпечних об`єктів, які підлягають демонтажу, ліквідації багатоквартирний житловий будинок, розташований за адресою: місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4.
2. Крім того, разом з позовною заявою Господарським судом подано заяву про забезпечення позову, в якій просив:
- зупинити дію рішення виконавчого комітету «Про виконання робіт з демонтажу об`єктів, пошкоджених або зруйнованих унаслідок воєнних дій» від 08 жовтня 2025 року №503 до набрання рішенням суду законної сили у справі;
- заборонити іншим особам вчиняти дії з демонтажу та ліквідації багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4, до набрання рішенням суду законної сили у справі.
3. Заяву мотивовано тим, що позивачу належать дев`ять службових квартир у зазначеному будинку, а його демонтаж до вирішення спору по суті призведе до незворотних наслідків і унеможливить або істотно ускладнить ефективний захист майнових прав. Позивач посилався на суперечності у висновках технічних обстежень та на випадки демонтажу обладнання будинку невстановленими особами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року задоволено заяву про забезпечення позову.
5. Зупинено дію рішення виконавчого комітету від 08 жовтня 2025 року №503 «Про виконання робіт з демонтажу об`єктів, пошкоджених або зруйнованих унаслідок воєнних дій» до набрання рішенням суду законної сили у справі.
6. Заборонено іншим особам вчиняти дії з демонтажу та ліквідації багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4, до набрання рішенням суду законної сили у справі.
7. Суд першої інстанції виходив із того, що демонтаж будинку може спричинити незворотні наслідки, а відновлення прав позивача потребуватиме значних зусиль і витрат. На переконання цього суду, шкода, якій запобігають заходи забезпечення позову, переважає наслідки їх застосування.
8. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року скасовано ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року і ухвалено нове рішення, яким заяву Господарського суду про забезпечення позову задоволено частково.
9. Заборонено виконавчому комітету та іншим особам вчиняти дії з демонтажу та ліквідації квартир: №33, №34, №52, АДРЕСА_1 , №65, №72, №99, №114, АДРЕСА_2 , до набрання законної сили рішенням суду у справі №520/33959/25.
10. У задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині відмовлено.
11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не з`ясував наслідків застосування заходів забезпечення позову для інших власників квартир. Зупинення дії рішення, яке стосується всього будинку, та заборону його демонтажу апеляційний суд визнав надмірними, оскільки позивачу належать лише дев`ять квартир.
12. Водночас апеляційний суд установив, що невстановленими особами здійснено демонтаж обладнання, зокрема газових труб та водомірів-лічильників. Допускаючи, що ці роботи могли бути зумовлені необхідністю запобігання аварійним ситуаціям, суд указав на втрату будинком функціональних якостей житлової споруди внаслідок демонтажу інженерних мереж та обладнання.
13. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що захист окремих квартир позивача є співмірним заходом, тоді як зупинення рішення виконавчого комітету фактично нівелює його правові наслідки до вирішення спору по суті. Суд також послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17, та правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 лютого 2026 року у справі №320/9328/25.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
14. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Виконавчий комітет звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
15. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 3 Конституції України, статті 19, 79 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), Порядок виконання робіт з демонтажу об`єктів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 року №474 (далі - Порядок №474), а також порушив статті 151, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
16. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції помилково застосував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 лютого 2026 року у справі №320/9328/25, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними до спірних правовідносин.
17. Крім того, скаржник посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17, а також висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02 листопада 2021 року у справі №640/217/21 та від 24 квітня 2025 року у справі №320/17940/24, які, на його думку, не були враховані судом апеляційної інстанції під час вирішення питання щодо застосування заходів забезпечення позову.
18. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки позивачем не доведено існування реальної загрози порушення його прав, а застосовані заходи забезпечення позову фактично вирішують спір по суті, порушують баланс інтересів сторін та унеможливлюють виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
19. Виконавчий комітет просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу
20. У відзиві від 24 серпня 2026 року Господарський суд просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року скасувати в частині, в якій скасовано ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року та відмовлено у застосуванні заходів забезпечення позову щодо всього багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , та залишити в цій частині в силі ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року щодо застосування заходів забезпечення позову щодо багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , як цілісного об`єкта.
21. Позивач зазначає, що будинок конструктивно є цілісним об`єктом. Збереження лише дев`яти квартир без несучих конструкцій, перекриттів та інженерних мереж неможливе, а тому обмеження забезпечення окремими квартирами є суперечливим і неефективним. На його думку, тимчасова заборона демонтажу всього будинку пов`язана з предметом позову, не вирішує спору по суті та зберігає можливість виконати рішення виконавчого комітету надалі, якщо його законність буде підтверджено.
22. У відзиві наголошено на розбіжностях технічних висновків щодо ступеня пошкоджень - від 35- 40 відсотків до понад 81 відсотка - та на необхідності судового вирішення цих суперечностей відповідно до пункту 14 Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 року №473 (далі - Порядок №473).
23. На підтвердження реальності загрози позивач посилається на фото- та відеоматеріали щодо демонтажу комунікацій, обладнання та окремих елементів будинку, зокрема на обставини, зафіксовані 07 січня та 22 квітня 2026 року. Він вважає, що не зобов`язаний установлювати виконавців цих робіт та їхній зв`язок із виконавчим комітетом, а можливе порушення судової заборони потребує реагування компетентних органів.
24. Позивач також вказує, що доводи виконавчого комітету про нагальну потребу демонтажу суперечать запереченню реального ризику його здійснення. Водночас, за твердженнями позивача, мешканці в будинку не проживають, комунікації відключено, територію огороджено, доступ обмежено. Безпеку можна забезпечити консервацією та іншими протиаварійними заходами без знищення будинку.
25. Господарський суд наголошує, що службові квартири придбані за державні кошти для працівників суду, переміщеного з міста Луганська. Їх збереження становить також публічний інтерес, а державна установа не належить до отримувачів компенсації вартості цих квартир за спеціальним механізмом компенсації громадянам за знищене житло.
26. Позивач заперечує, що забезпечення позову позбавляє інших власників права звертатися за компенсацією. На його думку, інтерес у її отриманні не переважає право на збереження майна та судовий захист, а стаття 1173 ЦК України не легалізує спірного рішення і не гарантує відновлення майна в натурі.
27. Також у відзиві зазначено, що дискреційний характер повноважень виконавчого комітету не виключає судового контролю за законністю їх реалізації; наведені скаржником правові висновки Верховного Суду сформульовані за інших фактичних обставин; а демонтаж спірного будинку до завершення касаційного перегляду може спричинити незворотні наслідки, у зв`язку із чим наявність касаційного провадження, на думку позивача, підтверджує необхідність недопущення дій, які можуть остаточно змінити предмет спору.
28. Крім того, позивач посилається на відсутність у виконавчого комітету електронного кабінету та просить застосувати у зв`язку з цим відповідні процесуальні наслідки
Процесуальні дії у справі
29. Виконавчий комітет звернувся з касаційною скаргою 29 травня 2026 року.
30. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили з дати її прийняття.
31. Відповідно до частини шостої статті 157 КАС України застосовані у цій справі заходи забезпечення позову припинили дію 22 червня 2026 року.
32. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою виконавчого комітету на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року, витребувано матеріали справи №520/33959/25 із суду першої інстанції та запропоновано іншим учасникам справи подати відзиви на касаційну скаргу.
33. Касаційне провадження відкрито для перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції статті 3 Конституції України, статей 19, 79 КЦЗ України, Порядку №474, дотримання статей 151, 242 КАС України, а також для оцінки доводів скаржника щодо необхідності врахування наведених ним висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
34. Електронна копія ухвали Верховного Суду від 12 серпня 2026 року надійшла в електронний кабінет Господарського суду 13 серпня 2026 року о 12:50, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
35. Електронна копія ухвали Верховного Суду від 12 серпня 2026 року надійшла в електронний кабінет Регіональної комісії 13 серпня 2026 року о 12:51, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
36. Електронна копія ухвали Верховного Суду від 12 серпня 2026 року надійшла в електронний кабінет ДСА України 13 серпня 2026 року о 12:51, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
37. Електронна копія ухвали Верховного Суду від 12 серпня 2026 року надійшла в електронний кабінет Департаменту ЖКГ 13 серпня 2026 року о 12:54, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
38. Копію ухвали вручено представнику виконавчого комітету 18 серпня 2026 року за його поштовою адресою, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення за номером R067254929481.
39. Матеріали адміністративної справи №520/33959/25 надійшли до Верховного Суду 21 серпня 2026 року.
40. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 вересня 2026 року.
41. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
42. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено такі фактичні обставини.
43. Господарський суд є власником дев`яти квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 та АДРЕСА_2 . Право власності на зазначені квартири зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номерами записів 29605643, 29605894, 29606116, 29606300, 29602574, 29603225, 29603802, 29604424 та 29604761 відповідно.
44. Зазначені квартири придбано за державні кошти на підставі договорів купівлі-продажу від 21 грудня 2018 року за реєстраційними номерами 1786 та 1788.
45. Рішенням виконавчого комітету від 06 лютого 2019 року №66 житлову площу цих квартир включено до числа службової. У 2019 році квартири заселено працівниками Господарського суду - внутрішньо переміщеними особами, які у 2014 році у зв`язку з проведенням антитерористичної операції перемістилися з міста Луганська до міста Харкова.
46. 18 серпня 2025 року внаслідок збройної агресії рф проти України та обстрілу Індустріального району міста Харкова відбулося влучання шести безпілотних літальних апаратів невстановленого типу в зазначений будинок та на прилеглу до нього територію. Унаслідок цього виникла пожежа, частково пошкоджено вікна та віконні рами, зруйновано дах і стіни будинку, частково порушено перекриття.
47. 19 серпня 2025 року Комісія Харківської міської ради з обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії рф, яка діє на підставі рішення виконавчого комітету від 25 травня 2022 року №162, провела обстеження пошкодженого будинку. За результатами обстеження складено акт від 19 серпня 2025 року, затверджений 20 серпня 2025 року за №1н-1033/1.
48. У цьому акті зафіксовано незадовільний технічний стан будинку, значні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, аварійний стан будівлі та необхідність проведення технічного обстеження.
49. Відповідно до звіту з технічного обстеження стану багатоквартирного житлового будинку за адресою: місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Експерт» 03 вересня 2025 року, рекомендовано виконання робіт із відновлення об`єкта або його частин шляхом капітального ремонту чи реконструкції.
50. У зазначеному звіті категорію пошкоджень об`єкта визначено як ІІ (« 3»), а орієнтовний ступінь пошкоджень об`єкта в цілому - 61,65 відсотка. Зафіксовано пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій категорій відповідальності А та Б, ступінь і характер яких свідчать про необхідність часткового демонтажу частин об`єкта або його окремих конструкцій, підсилення об`єкта чи його окремих несучих та огороджувальних конструкцій. Рекомендований строк виконання робіт - 2025- 2026 роки.
51. Надалі Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛДЕНА» на замовлення Департаменту з благоустрою, відбудови та реконструкцій Харківської міської ради провело інструментальне обстеження технічного стану цього будинку, за результатами якого склало звіт від 19 вересня 2025 року про результати проведення обстеження технічного стану об`єкта «Аварійно-відновлювальні роботи (капітальний ремонт) багатоквартирного житлового будинку ОСББ «Кільцеве-2015» за адресою: місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4».
52. Згідно із цим звітом рекомендовано виконання невідкладних робіт із демонтажу (ліквідації) об`єкта. Категорію його пошкоджень визначено як ІІІ (« 4»), а орієнтовний ступінь пошкоджень об`єкта в цілому - понад 81 відсоток. У звіті зазначено, що об`єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив економічну цінність, а ступінь і характер пошкоджень несучих та огороджувальних конструкцій свідчать про небезпеку його аварійного обвалення.
53. Департамент ЖКГ листом від 24 вересня 2025 року №8213/0/90-25 направив на розгляд Регіональної комісії документи щодо включення зазначеного будинку до переліку аварійно небезпечних об`єктів, які підлягають демонтажу, ліквідації, разом зі звітом про результати обстеження його технічного стану.
54. 02 жовтня 2025 року Регіональна комісія прийняла рішення, оформлене протоколом чергового засідання №11, яким схвалила перелік аварійно небезпечних об`єктів, які підлягають демонтажу, ліквідації. До цього переліку включено багатоквартирний житловий будинок за адресою: місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4.
55. На підставі зазначеного протоколу виконавчий комітет прийняв рішення від 08 жовтня 2025 року №503 «Про виконання робіт з демонтажу об`єктів, пошкоджених або зруйнованих унаслідок воєнних дій», яким затвердив перелік аварійно небезпечних об`єктів, які підлягають демонтажу, ліквідації, включивши до нього вказаний будинок.
56. Цим рішенням Департаменту ЖКГ доручено забезпечити організацію виконання робіт із демонтажу зазначеного будинку.
57. Суд апеляційної інстанції також установив, що невстановлені особи здійснили демонтаж обладнання цього будинку, зокрема розпиляли та демонтували газові труби, а також демонтували водоміри-лічильники, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
58. Вважаючи, що за наявності різних за змістом висновків технічних обстежень щодо ступеня пошкодження будинку відповідачі передчасно прийняли рішення про його демонтаж без належної перевірки поданих документів, Господарський суд послався на порушення свого права власності та ризик незворотної втрати належного йому нерухомого майна внаслідок виконання цих рішень, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом та заявою про забезпечення позову.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та доводів касаційної скарги
59. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
60. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
61. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом.
62. Крім того, відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом, - справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
63. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року в оскарженій частині не відповідає, а доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 150, 151, 242 КАС України під час вирішення питання про забезпечення позову є частково обґрунтованими з огляду на таке.
64. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
65. Отже, предметом цього касаційного перегляду не є питання перевірки законності і обґрунтованості рішення виконавчого комітету від 08 жовтня 2025 року №503, визначення фактичного ступеня пошкодження будинку, встановлення можливості його відновлення або необхідності демонтажу.
66. У межах цього провадження Верховний Суд лише перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про забезпечення позову, зокрема статті 3 Конституції України, статей 19, 79 КЦЗ України, Порядку №474, статей 150, 151, 242 КАС України, а також необхідність врахування висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, на які посилається скаржник.
67. Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
68. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
69. Пунктами 1, 2 і 4 частини першої статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
70. За змістом частини другої цієї статті суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Такі заходи мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
71. Отже, встановлення ризику порушення прав позивача саме по собі не є достатньою підставою для застосування будь-якого обраного ним заходу забезпечення позову. Суд повинен перевірити зв`язок такого заходу з предметом спору, його необхідність, адекватність, співмірність і визначеність, а також забезпечити баланс між інтересами заявника, інших осіб та публічним інтересом.
72. Подібний підхід сформульовано Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 червня 2022 року у справі №380/4273/21, у якій наголошено на необхідності оцінювати співвідношення можливих негативних наслідків від застосування заходів забезпечення позову з наслідками їх невжиття.
73. У цій справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Господарському суду належать дев`ять квартир у багатоквартирному житловому будинку, який рішенням виконавчого комітету від 08 жовтня 2025 року №503 включено до переліку аварійно небезпечних об`єктів, що підлягають демонтажу (ліквідації), а Департаменту ЖКГ доручено забезпечити організацію виконання відповідних робіт.
74. Суд апеляційної інстанції також установив факт демонтажу окремих елементів інженерного обладнання будинку, зокрема газових труб та водомірів-лічильників.
75. З огляду на ці обставини колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про те, що ризик зміни фактичного стану належного позивачу майна є виключно припущенням.
76. Наявність чинного рішення, яким передбачено організацію демонтажу конкретного об`єкта, у сукупності з установленими судами фактами проведення окремих демонтажних робіт свідчить про об`єктивне існування ризику зміни фактичного стану спірного майна до вирішення спору по суті.
77. Посилання скаржника на те, що демонтаж окремих елементів будинку міг здійснюватися власниками квартир, цього висновку не спростовує, оскільки відповідних обставин судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, а їх з`ясування вперше судом касаційної інстанції суперечило б межам перегляду справи, визначеним статтею 341 КАС України.
78. Водночас установлення зазначеного ризику не звільняло суд апеляційної інстанції від обов`язку перевірити співмірність, визначеність і фактичну виконуваність конкретного заходу забезпечення позову.
79. Скасувавши ухвалу суду першої інстанції в частині зупинення дії рішення виконавчого комітету та заборони демонтажу будинку в цілому, суд апеляційної інстанції заборонив виконавчому комітету та іншим особам вчиняти дії з демонтажу і ліквідації дев`яти квартир, що належать позивачу.
80. Однак окремі квартири у багатоквартирному будинку конструктивно та функціонально пов`язані з несучими й огороджувальними конструкціями, перекриттями, покрівлею, внутрішньобудинковими інженерними мережами та іншим спільним майном будинку.
81. За таких обставин суд апеляційної інстанції мав визначити, який саме зміст має встановлена ним заборона щодо дев`яти квартир, які конструктивні елементи охоплюються такою забороною, як вона співвідноситься з роботами щодо спільного майна будинку та чи допускає проведення робіт, необхідних для усунення аварійності й запобігання загрозі життю та здоров`ю людей.
82. Проте оскаржувана постанова відповідних мотивів не містить.
83. Більше того, з установлених судами обставин вбачається, що навіть технічний висновок, яким передбачено можливість відновлення будинку, допускає необхідність часткового демонтажу окремих пошкоджених конструкцій та проведення робіт з їх підсилення.
84. Отже, сформульована апеляційним судом заборона не дозволяє однозначно відмежувати дії, спрямовані на ліквідацію будинку як об`єкта нерухомого майна, від демонтажу окремих аварійних конструкцій або інших невідкладних робіт, проведення яких може бути необхідним для забезпечення безпеки людей.
85. Крім того, оскільки демонтаж будинку неможливий без втручання у конструкції, функціонально пов`язані з квартирами позивача, така заборона може фактично унеможливлювати демонтаж будинку в цілому, тобто призводити до наслідку, який сам апеляційний суд визнав надмірним.
86. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №140/2609/24, щодо необхідності оцінки адекватності та співмірності конкретного заходу забезпечення позову, його зв`язку з предметом спору та забезпечення належного балансу інтересів сторін та інших осіб.
87. Конструктивна єдність багатоквартирного будинку, на яку посилається Господарський суд, підтверджує недоліки заходу, застосованого апеляційним судом лише щодо дев`яти квартир, однак сама по собі не обґрунтовує абсолютної заборони будь-яких робіт щодо будинку, у тому числі необхідних для усунення аварійності та загрози життю і здоров`ю людей.
88. Положення статті 3 Конституції України, статей 19, 79 КЦЗ України та Порядку №474 не виключають судового контролю за рішеннями щодо демонтажу пошкоджених об`єктів. Водночас під час забезпечення позову суд має враховувати як інтерес власника у збереженні майна, у тому числі придбаного за кошти Державного бюджету України, так і публічний інтерес у проведенні робіт, необхідних для усунення небезпеки.
89. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), врахованою Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 травня 2025 року у справі №320/28579/24.
90. Так, ЄСПЛ вважає, що забезпечувальні заходи (тимчасові заборони), які суд застосовує під час вирішення спору, мають відповідати закону, враховувати суспільні інтереси та забезпечувати пропорційність між обраними засобами й метою, якої прагнуть досягти. Зазначена позиція відображена в рішеннях від 17 травня 2016 року у справі «Джиніч проти Хорватії» (Dћiniж v. Croatia, №38359/13, пункти 61- 62) та від 16 березня 2021 року у справі «Карагасаноглу проти Туреччини» (Karahasanoрlu v. Turkey, заяви №21392/08 та дві інші, пункти 144-153).
91. З огляду на це застосування заходу забезпечення позову, який унеможливлює або істотно обмежує проведення робіт, необхідних для усунення аварійності та загрози життю і здоров`ю людей, потребує особливо ретельної оцінки його пропорційності та наслідків для публічного інтересу.
92. Щодо посилань позивача на те, що безпека може бути забезпечена шляхом консервації будинку, його підсилення або проведення інших протиаварійних заходів без повного демонтажу, Суд зазначає, що такі доводи стосуються вибору конкретних технічних заходів щодо пошкодженого об`єкта.
93. Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, що виключно такі заходи є достатніми для усунення небезпеки.
94. При цьому саме на особу, яка звертається із заявою про забезпечення позову, покладається обов`язок обґрунтувати необхідність обраного нею заходу та його співмірність. Установлені судами обставини підтверджують існування ризику для майна позивача, проте не підтверджують необхідності саме такого за обсягом обмеження, яке унеможливлює проведення будь-яких робіт незалежно від їх призначення.
95. Щодо посилання Господарського суду на пункт 14 Порядку №473 та наявність різних за змістом технічних звітів Суд зазначає, що такі розбіжності можуть мати істотне значення під час вирішення спору по суті, однак самі по собі не є безумовною підставою для застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову.
96. Встановлення на цій стадії того, який із технічних звітів правильно відображає стан будинку та чи підлягає він відновленню або демонтажу, фактично означало б дослідження обставин, що становлять предмет спору по суті. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 травня 2025 року у справі №320/28579/24, щодо недопустимості фактичного вирішення спору по суті на стадії розгляду питання про забезпечення позову.
97. Тому зазначені доводи відзиву не спростовують висновку про невідповідність застосованого судом апеляційної інстанції заходу забезпечення позову вимогам співмірності.
98. Доводи сторін щодо можливості компенсації також не є визначальними для вирішення питання про забезпечення позову. Відсутність у Господарського суду права на спеціальну компенсацію громадянам не є самостійною підставою для застосування неспівмірного заходу забезпечення позову, тоді як можливість відшкодування шкоди, зокрема за статтею 1173 ЦК України, не усуває ризику втрати конкретного нерухомого майна, оскільки грошове відшкодування не є тотожним його збереженню в натурі.
99. Посилання скаржника на те, що застосування заходів забезпечення позову фактично вирішує спір по суті, Суд оцінює з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17, та Верховного Суду, викладених у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №320/17940/24, відповідно до яких заходи забезпечення позову не можуть підміняти собою вирішення спору по суті або бути рівнозначними задоволенню позовних вимог.
100. Разом з тим зупинення дії індивідуального акта чи заборона вчиняти певні дії прямо передбачені статтею 151 КАС України, тому вирішальним є не сам вид заходу, а його зміст, співмірність, наслідки та співвідношення із заявленими позовними вимогами.
101. При цьому фактичні обставини у справі №320/17940/24 відрізняються від обставин цієї справи. У тій справі Верховний Суд погодився з висновком про відсутність належно підтвердженого ризику демонтажу, оскільки судами не було встановлено вчинення відповідачем або третьою особою дій, спрямованих на реалізацію оскаржуваного доручення про демонтаж. Крім того, у тій справі Верховний Суд врахував, що демонтовані об`єкти переміщуються на зберігання та можуть бути повернуті, тоді як демонтаж (ліквідація) багатоквартирного будинку може мати незворотні наслідки.
102. Натомість у цій справі судами встановлено як наявність чинного рішення виконавчого комітету №503, яким передбачено організацію демонтажу конкретного багатоквартирного будинку, так і факт проведення окремих демонтажних робіт щодо його інженерного обладнання. Тому висновки Верховного Суду у справі №320/17940/24 підлягають врахуванню в частині загальних критеріїв допустимості, адекватності та співмірності заходів забезпечення позову, однак не спростовують встановленого у цій справі об`єктивного ризику зміни фактичного стану спірного майна.
103. Щодо висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 лютого 2026 року у справі №320/9328/25, на яку послався суд апеляційної інстанції та щодо застосування якої заперечує скаржник, колегія суддів зазначає, що предмет і фактичні обставини у тій справі істотно відрізняються від обставин цієї справи.
104. У справі №320/9328/25 питання забезпечення позову вирішувалося у спорі, пов`язаному з реорганізацією закладу вищої освіти, тоді як у цій справі оскаржуються рішення щодо демонтажу пошкодженого багатоквартирного житлового будинку, технічний стан якого пов`язаний також із питанням забезпечення безпеки людей.
105. Тому висновки у справі №320/9328/25 не можуть бути застосовані у цих правовідносинах в частині оцінки конкретного заходу забезпечення позову.
106. Однак сформульовані у зазначеній вище постанові загальні критерії щодо необхідності встановлення об`єктивного ризику, адекватності та співмірності заходів забезпечення позову, забезпечення балансу інтересів сторін та третіх осіб відповідають змісту статей 150, 151 КАС України та підлягають врахуванню і в цій справі.
107. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №640/217/21 підлягає врахуванню в частині сформульованого у ній підходу, відповідно до якого при вирішенні питання про забезпечення позову суд має встановити наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, належним чином обґрунтувати необхідність застосування саме обраного заходу забезпечення позову та перевірити його співмірність із заявленими позовними вимогами, не допускаючи фактичного вирішення спору по суті на цій стадії.
108. Водночас наведений висновок не спростовує установленого у цій справі об`єктивного ризику зміни фактичного стану майна позивача, однак підтверджує необхідність окремої оцінки співмірності, визначеності та фактичної виконуваності конкретного заходу забезпечення позову, чого суд апеляційної інстанції належним чином не здійснив.
109. У цій справі встановлених судами обставин достатньо для висновку, що заборона демонтажу лише дев`яти квартир є невизначеною з огляду на конструктивний і функціональний зв`язок квартир зі спільним майном будинку.
110. Колегія суддів також звертає увагу, що Господарський суд у відзиві на касаційну скаргу просить не лише відмовити у задоволенні касаційної скарги виконавчого комітету, а й скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у застосуванні заходів забезпечення позову щодо будинку в цілому та залишити в силі відповідну частину ухвали суду першої інстанції.
111. Проте відзив на касаційну скаргу є процесуальним засобом викладення заперечень проти касаційної скарги та не замінює касаційної скарги учасника справи і не може сам по собі розширювати межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України.
112. Оскільки постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року оскаржена виконавчим комітетом лише в частині, якою заяву про забезпечення позову задоволено, вимога Господарського суду, заявлена лише у відзиві, про перегляд цієї постанови в іншій частині не є предметом цього касаційного перегляду.
113. Доводи відзиву щодо відсутності у виконавчого комітету електронного кабінету та необхідності застосування у зв`язку із цим процесуальних наслідків не впливають на результат касаційного перегляду, оскільки питання щодо відповідності касаційної скарги встановленим процесуальним вимогам та наявності підстав для відкриття касаційного провадження вже вирішено Верховним Судом ухвалою від 12 серпня 2026 року, якою касаційну скаргу прийнято до розгляду та відкрито касаційне провадження. Наведені у відзиві обставини не стосуються правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права під час вирішення питання про забезпечення позову, яке є предметом цього касаційного перегляду.
114. З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, правильно встановивши існування ризику для майнових прав позивача, порушив положення статей 150, 151, 242 КАС України, оскільки обраний ним захід не відповідає вимогам правової визначеності, співмірності та належного балансу інтересів, що є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення в частині задоволення заяви про забезпечення позову.
115. Отже, у спорі щодо демонтажу пошкодженого багатоквартирного будинку захід забезпечення позову, спрямований на збереження окремих квартир, має чітко визначати, які саме дії заборонено, і не перешкоджати роботам, необхідним для усунення аварійності та загрози життю і здоров`ю людей. Заборона демонтажу окремих квартир без визначення її змісту щодо спільного майна будинку не відповідає вимогам визначеності та співмірності, встановленим частиною другою статті 151 КАС України.
116. Водночас Суд враховує, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено, а постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року це рішення залишено без змін. Відповідно до частини шостої статті 157 КАС України застосовані у цій справі заходи забезпечення позову припинили дію з дня набрання зазначеною постановою законної сили, тобто 22 червня 2026 року.
117. У постанові від 16 січня 2023 року у справі №640/19975/21 Верховний Суд, установивши, що на момент касаційного перегляду заходи забезпечення позову припинили дію через набрання законної сили рішенням у справі, зазначив, що у зв`язку з вичерпанням дії забезпечення позову відсутня необхідність у відмові в задоволенні заяви про забезпечення позову.
118. Отже, з огляду на те, що на момент касаційного перегляду застосовані у цій справі заходи забезпечення позову вже припинили свою дію, відсутня необхідність ухвалювати нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Висновки за результатами касаційного перегляду
119. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
120. З урахуванням припинення дії заходів забезпечення позову (пункти 116- 118 цієї постанови) потреби ухвалювати нове рішення у відповідній частині немає.
121. Згідно зі статтею 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
122. У цій справі судами встановлено всі обставини, необхідні для вирішення питання про відповідність застосованого судом апеляційної інстанції заходу забезпечення позову вимогам статей 150, 151 КАС України, а висновок Верховного Суду ґрунтується на іншій правовій оцінці вже встановлених обставин і не потребує встановлення нових фактів чи додаткового дослідження доказів.
123. Суд апеляційної інстанції, заборонивши виконавчому комітету та іншим особам вчиняти дії з демонтажу і ліквідації дев`яти квартир, належних позивачу, не визначив змісту та меж такого заходу з урахуванням конструктивної єдності багатоквартирного будинку, не забезпечив його співвідношення з можливістю проведення необхідних протиаварійних робіт та не дотримав належного балансу між інтересом позивача у збереженні майна й публічним інтересом у забезпеченні безпеки людей.
124. Ці порушення призвели до неправильного вирішення питання про забезпечення позову в оскарженій частині.
125. За таких обставин постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року підлягає скасуванню в оскарженій частині, якою задоволено заяву Господарського суду Луганської області про забезпечення позову.
126. В іншій частині постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року не є предметом касаційного перегляду за касаційною скаргою виконавчого комітету.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Харківської міської ради задовольнити частково.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі №520/33959/25 скасувати в частині задоволення заяви Господарського суду Луганської області про забезпечення позову та заборони Виконавчому комітету Харківської міської ради та іншим особам вчиняти дії з демонтажу та ліквідації квартир №33, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , №114, №115 у багатоквартирному житловому будинку, розташованому за адресою: місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
Н.В. Шевцова