УХВАЛА
про відкриття касаційного провадження
13 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №520/33959/25
адміністративне провадження №К/990/34578/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Господарського суду Луганської області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року
у справі №520/33959/25
за позовом Господарського суду Луганської області
до Харківської обласної військової адміністрації в особі Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області, Виконавчого комітету Харківської міської ради, Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради,
третя особа: Державна судова адміністрація України
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року Господарський суд Луганської області (далі - Господарський суд, позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Харківської обласної військової адміністрації в особі Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області, Виконавчого комітету Харківської міської ради, Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, третя особа - Державна судова адміністрація України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради щодо направлення на розгляд Регіональній комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Харківської області Харківської обласної військової адміністрації Переліку об`єктів, які підлягають демонтажу, ліквідації, та інших документів в частині, що стосується багатоповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4;
- визнати протиправним та скасувати рішення Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Харківської області Харківської обласної військової адміністрації, оформлене протоколом чергового засідання регіональної комісії від 02 жовтня 2025 року №11, в частині схвалення переліку аварійно небезпечних об`єктів, які підлягають демонтажу, ліквідації стосовно багатоквартирного житлового будинку, розташованого в Харківській міській територіальній громаді, місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4 (пункт ІІІ протоколу та додаток до нього);
- зобов`язати Регіональну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Харківської області Харківської обласної військової адміністрації виключити з переліку аварійно небезпечних об`єктів, які підлягають демонтажу, ліквідації багатоквартирний житловий будинок, розташований в Харківській міській територіальній громаді, місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4;
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 08 жовтня 2025 року №503 «Про виконання робіт з демонтажу об`єктів, пошкоджених або зруйнованих унаслідок воєнних дій»;
- зобов`язати виконавчий комітет Харківської міської ради виключити з переліку аварійно небезпечних об`єктів, які підлягають демонтажу, ліквідації багатоквартирний житловий будинок, розташований за адресою: місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року, відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Господарський суд 22 липня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2026 року відмовлено Господарському суду у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, касаційну скаргу залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору та встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
30 вересня 2026 року до Верховного Суду надійшло клопотання Господарського суду про визнання поважними причин несвоєчасного усунення недоліків касаційної скарги та поновлення відповідного строку. До клопотання додано платіжну інструкцію від 25 вересня 2026 року №553, відповідно до якої судовий збір у сумі 18168,00 грн сплачено, а також документи на підтвердження обставин отримання додаткового бюджетного фінансування.
Із поданих матеріалів вбачається, що для отримання коштів на сплату судового збору Господарський суд 21 липня 2026 року звернувся до Державної судової адміністрації України з листами про виділення додаткового фінансування. Кошти надійшли на рахунок скаржника 25 вересня 2026 року, після чого судовий збір було сплачено (платіжна інструкція №553); фактичне проведення платежу органом Державної казначейської служби України відбулося 29 вересня 2026 року.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Враховуючи наведені обставини, вчинення скаржником залежних від нього дій для отримання необхідного фінансування та фактичне усунення недоліку касаційної скарги, колегія суддів вважає за можливе продовжити встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги та визнати їх усунутими.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Водночас відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження Господарський суд посилається на пункти 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з підпунктами «а», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої цієї статті.
Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 14 Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії рф, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 року №473 (далі - Порядок №473), у правовідносинах, коли щодо одного й того самого об`єкта наявні кілька звітів технічного обстеження, які містять суперечливі висновки щодо технічного стану будівлі, ступеня її пошкодження, можливості подальшого відновлення та необхідності демонтажу.
Скаржник вказує, що у цій справі щодо багатоквартирного житлового будинку за адресою: місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4, наявні технічні звіти, висновки яких істотно відрізняються між собою щодо ступеня пошкодження об`єкта та можливості його відновлення. За таких обставин, на думку скаржника, виникає необхідність у формуванні Верховним Судом правового висновку щодо порядку застосування пункту 14 Порядку №473 органами державної влади, органами місцевого самоврядування та адміністративними судами у випадку існування кількох взаємовиключних технічних висновків щодо одного й того самого об`єкта.
За твердженням Господарського суду, формування відповідного правового висновку має значення не лише для правильного вирішення цієї справи, а й для забезпечення однакового застосування Порядку №473 у спорах, пов`язаних із прийняттям рішень про демонтаж об`єктів, пошкоджених унаслідок збройної агресії рф.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, Господарський суд посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які, на його думку, унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що суди не забезпечили повного та всебічного з`ясування обставин справи, не надали належної оцінки всім наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, не усунули суперечностей між технічними звітами щодо стану будинку та фактично надали перевагу одному з таких звітів без належного мотивування причин відхилення інших доказів.
Господарський суд також указує, що за наявності істотних розбіжностей між висновками технічних обстежень суди не з`ясували причин виникнення таких розбіжностей, не вирішили питання щодо необхідності залучення спеціаліста або призначення судової експертизи та не вжили інших передбачених процесуальним законом заходів для встановлення фактичного технічного стану об`єкта.
Крім того, скаржник стверджує, що суди не надали належної відповіді на його доводи щодо можливості відновлення пошкодженого будинку та необхідності перевірки правомірності обрання саме демонтажу як найбільш радикального способу реагування на пошкодження об`єкта.
На думку скаржника, суди також неправильно визначили межі адміністративного судового контролю за рішеннями суб`єктів владних повноважень, фактично обмежившись констатацією наявності технічного висновку, покладеного в основу оскаржуваних рішень, без перевірки повноти, обґрунтованості та пропорційності прийнятого рішення про демонтаж.
Скаржник наголошує, що судами не було належним чином перевірено дотримання принципу пропорційності втручання у право власності, у тому числі з урахуванням положень статей 13, 41, 55 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не встановлено, чи існувала можливість досягнення поставленої публічної мети менш обтяжливими для власника засобами та чи було забезпечено справедливий баланс між публічним інтересом і майновими правами позивача.
Окремо Господарський суд вказує на те, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на факт отримання іншими співвласниками будинку компенсації за знищене або пошкоджене майно, вийшов за межі належного предмета доказування у цій справі, оскільки предметом спору є правомірність дій та рішень суб`єктів владних повноважень щодо включення будинку до переліку об`єктів, які підлягають демонтажу, а не реалізація іншими особами права на компенсацію. У зв`язку із цим скаржник посилається на порушення судами положень статей 2, 9, 72, 77, 90 та 242 КАС України.
Також скаржник зазначає про порушення положень статті 12 та статті 257 КАС України у зв`язку з розглядом справи за правилами спрощеного позовного провадження, вважаючи, що характер спірних правовідносин, кількість учасників справи, обсяг та суперечливість доказів, наявність декількох технічних звітів, необхідність застосування спеціальних знань, складність нормативно-правового регулювання та значення справи для реалізації майнових і житлових прав свідчили про необхідність її розгляду за правилами загального позовного провадження.
Обґрунтовуючи наявність винятку, передбаченого підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, Господарський суд зазначає, що порушене у касаційній скарзі питання застосування пункту 14 Порядку №473 за наявності суперечливих технічних висновків має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки відповідна правова проблема може виникати у значній кількості спорів щодо пошкоджених унаслідок збройної агресії об`єктів.
Посилаючись на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для Господарського суду, оскільки стосується дев`яти службових квартир, які перебувають у його власності та використовуються для забезпечення житлом працівників суду, у тому числі внутрішньо переміщених осіб, а виконання оскаржуваних рішень може призвести до безповоротної втрати цього майна.
Крім того, на думку скаржника, справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується збереження державного майна, придбаного за бюджетні кошти, ефективного використання державних ресурсів, забезпечення житлових прав внутрішньо переміщених осіб, визначення меж дискреційних повноважень органів влади під час прийняття рішень про демонтаж пошкоджених будівель та дотримання принципу пропорційності втручання у право власності.
Обґрунтовуючи підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, Господарський суд вважає, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до категорії справ незначної складності. Скаржник звертає увагу на участь у справі кількох відповідачів і третьої особи, значний обсяг доказів, наявність трьох технічних звітів із різними висновками щодо одного об`єкта, необхідність оцінки спеціальних технічних питань, застосування спеціального нормативного регулювання, дослідження питань захисту права власності та меж судового контролю за дискреційними повноваженнями органів влади.
У касаційній скарзі Господарський суд просить Верховний Суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, яким передбачено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року з метою з`ясування правильності застосування судами положень статей 13, 41, 55 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункту 14 Порядку №473, а також перевірки дотримання судами положень статей 2, 9, 12, 72, 77, 90, 242, 257 КАС України та формування відповідного правового висновку Верховним Судом.
Водночас наведені скаржником доводи дають підстави для висновку про наявність у цій справі винятків, передбачених підпунктами «а», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга після усунення її недоліків відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу учасників справи на обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами та належно виконувати процесуальні обов`язки відповідно до статей 44, 45 КАС України.
Верховний Суд уже звертав увагу на особливості використання технологій штучного інтелекту під час підготовки процесуальних документів, зокрема в ухвалах від 15 січня 2026 року у справі №240/14153/24 та від 03 лютого 2026 року у справі №340/2365/25.
Застосування сучасних цифрових технологій, зокрема інструментів генеративного штучного інтелекту, під час підготовки процесуальних документів саме по собі не суперечить вимогам процесуального закону та може використовуватися як допоміжний засіб. Водночас таке використання передбачає збереження фахового людського контролю (human-in-the-loop) і не звільняє учасника справи та його представника від відповідальності за зміст поданого документа, достовірність наведених у ньому відомостей та коректність посилань на законодавство, судові рішення й інші джерела.
Інформація, отримана за допомогою технологій штучного інтелекту, зокрема відомості про зміст нормативно-правових актів і судових рішень, підлягає перевірці за офіційними джерелами.
Подання неперевірених чи недостовірних відомостей, зокрема посилань на неіснуючі судові рішення або правові висновки, яких такі рішення не містять, незалежно від способу підготовки відповідного документа, може бути оцінене Судом як недобросовісне користування процесуальними правами, а за наявності передбачених законом підстав - як зловживання процесуальними правами відповідно до статті 45 КАС України із застосуванням установлених процесуальним законом наслідків.
Керуючись статтями 44, 45, 121, 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Клопотання Господарського суду Луганської області про визнання поважними причин несвоєчасного усунення недоліків касаційної скарги задовольнити.
2. Продовжити Господарському суду Луганської області строк для усунення недоліків касаційної скарги, встановлений ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2026 року, та визнати недоліки касаційної скарги усунутими.
3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Господарського суду Луганської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі №520/33959/25 за позовом Господарського суду Луганської області до Харківської обласної військової адміністрації в особі Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області, Виконавчого комітету Харківської міської ради, Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, третя особа - Державна судова адміністрація України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.
4. Витребувати з Харківського окружного адміністративного суду матеріали справи №520/33959/25.
5. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
6. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України, з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
7. Звернути увагу учасників справи на необхідність перевірки за офіційними джерелами достовірності наведених у процесуальних документах відомостей про нормативно-правові акти, судові рішення та правові висновки Верховного Суду незалежно від способу підготовки таких документів.
8. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
9. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
А.А. Єзеров