справа №932/14140/20
провадження №2/932/4784/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Дніпра, в складі головуючого-судді Цитульського В.І., за участю секретаря судового засідання Підопригори Р.А., представника позивача адвоката Хандусенка І.О., представника відповідача Препелиці Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Виноградової Владислави Юріївни, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Ростіслава Олександровича, про визнання протиправними дій та скасування рішень реєстратора, визнання (поновлення) права власності на нерухоме майно,
В С Т А Н О В И В :
Основні процесуальні рішення та дії.
18.12.2020 позивачем подано позов, у якому він просить:
- поновити (визнати) його право власності на нежитлові приміщення №10 та №10а по площі Троїцькій 3 в місті Дніпрі, шляхом внесення відповідних реєстраційних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- визнати протиправними та скасувати записи про іпотеку вказаного майна від 27.07.2018, а також рішення Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Виноградової В.Ю.про внесення відповідних записів;
- скасувати записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 06.11.2018 про перехід права власності на спірні приміщення до відповідача АТ «Банк Кредит Дніпро», а також визнати протиправними та скасувати рішення Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Р.О. про вказаний перехід права власності.
Для розгляду справи визначено головуючого суддю ОСОБА_2 , який ухвалою від 23.12.2020 відкрив загальне позовне провадження.
16.01.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву.
06.04.2021 провадження у справі зупинено.
У зв`язку із відстороненням головуючого судді Кондрашова І.А. від здійснення правосуддя, 24.07.2025 для розгляду справи визначено головуючого суддю Цитульського В.І.
10.09.2025 справу останнім прийнято до провадження, провадження відновлено.
13.11.2025 витребувано від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради копії матеріалів реєстраційних справ за оскаржуваними рішеннями та записами.
18.12.2025 від Департаменту надійшла відповідь про те, що справи на зберігання від приватного нотаріуса ДМНО Бондаренка Р.О. не передавалися, надано копії електронних документів.
17.02.2026 відповідні документи витребувані від приватного нотаріуса ДМНО Бондаренка Р.О.
15.05.2026 нотаріус повідомив про те, що відповідні документи не залишаються у справах нотаріуса.
08.06.2026 позивачем подано заяву про доповнення підстав позову.
08.06.2026 таку заяву прийнято до провадження, підготовче провадження закрито.
15.09.2026 проведено судове засідання за результатами якого суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, ухвалення та проголошення якого відкладено на 14.09.2026.
Узагальнені доводи позивача.
Позивач, ОСОБА_1 , був власником нежитлових приміщень №10 та АДРЕСА_1 на підставі договорів купівлі- продажу від 21.06.2016.
30.07.2018 було внесено запис про іпотеку вказаного майна, а 06.11.2018 право власності на нього зареєстровано за відповідачем АТ «Банк Кредит Дніпро».
Позивач вважає викладене протиправним з огляду на наступне.
Позивач не був стороною договору іпотеки від 25.08.2011 та придбав майно вільним від будь-яких обтяжень.
Крім того предметом договору іпотеки визначено єдине приміщення №10 по площі Троїцькій 3 в місті Дніпрі, площею 138,6 кв.м., тоді як на даний час існують два окремих приміщення під номерами 10 та 10а, площею 46,4 кв.м. та 89,5 кв.м. відповідно.
Також позивач наголошує на відсутності підстав для внесення запису про поновлення іпотеки у 2018 році, зокрема відповідного судового рішення.
Додатково, щодо звернення стягнення на майно зазначає про те, що він не отримував письмового повідомлення про усунення порушення.
При цьому позивач вказує на належність такого способу захисту у даних правовідносинах як віндикаційний позов.
Серед підстав позову позивач вказує й про відсутність оцінки майна під час процедури звернення стягнення на нього.
В судовому засіданні представник позивача просив задовільнити позов.
Узагальнені доводи відповідачів.
Згідно відзиву ПАТ «Банк Кредит Дніпро», 19.08.2011 між банком та ТОВ «Делос» укладено договорі кредиту. Останнє грошових коштів не повернуло.
Виконання зобов`язань ТОВ «Делос» було забезпечено договором іпотеки від 19.08.2021, предметом якого визначено приміщення №10 по площі Троїцькій 3 в м. Дніпрі (іпотекодавець ОСОБА_3 ).
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.09.2015 у справі №175/3591/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ПАТ «Банк Кредит Дніпро», вказаний договір іпотеки визнано недійним. Внаслідок чого записи про іпотеку та обтяження майна були припинені.
Ухвалою цього ж суду від 23.02.2016 заочне рішення скасовано, а ухвалою від 10.03.2016 позов залишено без розгляду.
Проте 09.10.2015 ОСОБА_3 продала майно ОСОБА_5 , який 26.11.2015 відчужив його ОСОБА_6 , який вніс його до статутного капіталу ТОВ «Міка 71».
ТОВ «Міка 71» роз`єднало приміщення на дві частини та 21.06.2026 обидві частини продало позивачу.
Банк вважає, що зберіг права іпотекодержателя щодо вказаного майна.
Також відповідач стверджує про правомірність поновлення записів про іпотеку та обтяження на підставі ухвали суду про скасування заочного рішення.
Банк стверджує, що перед зверненням стягненням на майно позивачу надсилалася вимога про припинення порушення зобов`язання.
В судовому засідання представник банку просила відмовити у задоволенні позову.
Приватні нотаріуси відзиву не подали, в судове засідання не з`явилися.
Обставини, встановлені судом.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2017 із ПрАТ «Делос» в користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» стягнуто кредитну заборгованість в сумі 1 046 073,38 грн у зв`язку із невиконанням договором кредиту №190811-КЛВ.
Грошові заповзання ПрАТ «Делос» за вказаним договором були забезпечені іпотекою згідно договору від 25.08.2011, укладеного із іпотекодавцем ОСОБА_3 .
Предметом іпотеки визначено нежитлове приміщення №10 по площі Троїцькій 3 в місті Дніпрі, площею 138,6 кв.м., вартістю 1 793 384 грн (реєстраційний номер нерухомого майна 134548612101).
Вказана іпотека була зареєстрована в Державному реєстрі іпотек.
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.09.2015 у справі №175/3591/15-ц позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ПАТ «Банк Кредит Дніпро», задоволено, вказаний вище договір іпотеки визнано недійним, скасовано заборону на нерухоме майно.
Ухвалою цього ж суду від 23.02.2016 заочне рішення скасовано, а ухвалою від 10.03.2016 позов залишено без розгляду.
Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається що: записи про іпотеку згідно договору від 25.08.2011 та обтяження за такою іпотекою скасовано 09.10.2015; 09.10.2015 право власності по договору купівлі-продажу перейшло до ОСОБА_5 ; 26.11.2015 - по договору купівлі-продажу до ОСОБА_6 ; 09.02.2016 - по ату приймання-передачі до ТОВ «Міка 71».
В свою чергу ТОВ «Міка 71» поділило приміщення №10 на два, під номерами 10 та 10а.
Викладене підтверджується декларацією про початок виконання будівельних робіт та технічними паспортами на приміщення.
При цьому із технічних паспортів на приміщення вбачається факт відмежування приміщень (відсутність трьох проходів між ними), поділ приміщення під номером 1 на дві частини та поділ приміщення під номером 10 на три частини.
Згідно двох договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ «Міка 71» та ОСОБА_1 21.06.2016, останній набув у власність приміщення №10 та 10а по площі Троїцькій 3 в місті Дніпрі, площею 46,4 кв.м. та 89,5 кв.м. відповідно (реєстраційні номери нерухомого майна: 95[телефон приховано] та 95[телефон приховано]).
27.07.2018 Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Виноградовою В.Ю. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про іпотеку обох приміщень.
Підставою записів визначено договір іпотеки від 25.08.2011 та ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.02.2016 у справі №175-3591/15-ц (ухвала про скасування заочного рішення, яким припинено іпотеку).
06.11.2018 Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренком Р.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності на обидва приміщення за АТ «Банк Кредит Дніпро».
Підставою записів визначено договір іпотеки від 25.08.2011, договір про зміну договору іпотеки від 16.08.2013.
Із наданих відповідачем документів та документів, отриманих від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради вбачається наявність вимоги до позивача про погашення заборгованості та опису вкладення у цінний лист про відправлення такого листа позивачу. Доказів отримання вимоги позивачем не надано.
Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.
За приписами ч.6 ст.13 «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно висновків, наведених у п.7.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17:
- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;
- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;
- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;
- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;
- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не ммала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;
- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.
Згідно приписів ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (перше речення ч.3).
Відповідно до п.4 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
При цьому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (останній абзац ч.2 ст.16 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово наголошувала, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданням цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів особи. Диспозитивність як одна з основних засад цивільного судочинства передбачає право позивача самостійно визначати спосіб судового захисту, тоді як суд не вправі формулювати позовні вимоги замість нього. Якщо заявлена вимога здатна забезпечити ефективний захист порушеного права, суд не повинен відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, оскільки це призведе до необхідності повторного звернення до суду та не відповідатиме принципам верховенства права і процесуальної економії (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №496/1059/18).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що сам собою факт існування іншого способу захисту не свідчить про неналежність обраного позивачем способу захисту. Залежно від характеру порушення права особа може вимагати його захисту різними способами, зокрема шляхом визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення права, або скасування державної реєстрації речового права.
У постанові від 30.07.2026 у справі №303/4981/24 Верховний Суд вказав про правильність висновків суду апеляційної інстанції, який скасував рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на спірний будинок за іншою особою з тих мотивів, що таке рішення, є неправомірним, порушує законні права та інтереси позивачки на спадкове майно і фактично позбавляє її права власності на 1/2 частину будинку.
За приписами першого абзацу ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У відповідності до другого абзацу ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
За приписами ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Висновки суду.
Щодо чинності іпотеки.
Оскільки на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно, відомості про права інших осіб на таке майно або їх обтяжень в реєстрі були відсутні, позивач набув право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Відповідачем не обґрунтовано та не доведено існування обставин, які можуть свідчити про недобросовісність позивача.
За таких умов право іпотеки припинилося, відомості про іпотеку поновленню не підлягали, а звернення стягнення на предмет іпотеки було неможливим.
Відтак вбачається незаконність факту поновлення записів про іпотеку спірного майна, а також про реєстрацію права власності на нього за відповідачем.
Викладений висновок узгоджується із наведеними вище висновками п.7.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17.
Щодо способу захисту порушеного права позивача.
Хоча позивач у позовній заяві і покликається на приписи ст.388 ЦК України (віндикаційний позов), проте відповідної вимоги (про витребування свого майна з чужого незаконного володіння) не заявляє.
При цьому суд позбавлений можливості сформулювати відповідну вимогу самостійно.
Разом із тим, наслідком скасування рішення держаного реєстратора про поновлення іпотеки та про право власності на майно за відповідачем будуть мати наслідком припинення відповідних прав. Більше того скасування рішення про право власності на майно за відповідачем додатково матиме наслідком державну реєстрацію прав позивача на майно із зазначенням дати і часу, які існували до порушення його права (другий абзац ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
З огляду на наведене вбачається, що такий спосіб захисту як скасування рішен держаного реєстратора передбачено законом та призведе до відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Тобто такий спосіб захисту є належним у даному випадку.
Викладений висновок узгоджується із наведеними вище висновками постанови Верховного Суду від 30.07.2026 у справі №303/4981/24.
В свою чергу вимога про визнання (поновлення) прав позивача шляхом внесення відповідних реєстраційних записів є неконкретною, не відповідає закону, а також не може бути задоволена у зв`язку із тим, що позивач вже являється невододіючим власником майна.
Вимоги про скасування записів у Державному реєстрі речових прав суперечать приписам абзацу 1 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та їх задоволення не матиме значення для поновлення прав позивача (за умови скасування рішень про реєстрації прав та їх обмежень).
При цьому, належним відповідачем у даній справі є лише АТ «Банк Кредит Дніпро».
Інші ж доводи сторні є другорядними та не впливають на правильність вирішення спору. Тому суд вважає можливим не давати їм оцінки.
Висновок про те, яке рішення слід ухвалити.
Оскільки заявлені вимоги про скасування рішень держаного реєстратора здатні забезпечити ефективний захист порушеного права позивача, відкидаючи формальні міркування, з метою недопущення необхідності повторного звернення до суду та керуючись принципами верховенства права і процесуальної економії, суд приходить до переконання про задоволення позову до АТ «Банк Кредит Дніпро» в частині скасування рішень держаного реєстратора та про відмову в задоволенні іншої частини позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Оскільки за результатами розгляду справи поновлено право власності позивача на нерухоме майно, судовий збір слід обраховувати, виходячи із максимального розміру судового збору майнового характеру - 10 510 грн (ціна майна згідно договору іпотеки 1 793 384 грн, 1% = 17 933,84, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом 01.01.2020 = 10 510).
Позивачем за подання позову сплачено судовий збір в сумі 8 104,80 грн.
Відтак вказана сума має бути відшкодована відповідачем.
Крім того із відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 2 405,20 грн (10 510 - 8 104,80).
Інших судових витрат учасники до відшкодування не заявляли.
На підставі наведеного, суд
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовільнити частково.
Скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Виноградової Владислави Юріївни, індексний номер 42292831 від 30.07.2018 про державну реєстрацію іпотеки щодо приміщень №10 та №10а по площі Троїцькій 3 в м. Дніпрі.
Скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Ростіслава Олександровича, індексний номер 43963862 від 09.11.2018 про державну реєстрацію права власності на приміщення №10а по площі Троїцькій 3 в м. Дніпрі за Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро».
Скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Ростіслава Олександровича, індексний номер 43964163 від 09.11.2018 про державну реєстрацію права власності на приміщення №10 по площі Троїцькій 3 в м. Дніпрі за Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро».
В задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Стягнути із Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» в користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування судового збору, 8 104,80 грн.
Стягнути із Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» в користь держави судовий збір в сумі 2 405,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
Відповідач: Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», ЄДРПОУ 14352406, вул. Жилянська, 75 у м. Києві.
Суддя: В.І. Цитульський