ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 539/3305/26 Номер провадження 22-ц/814/4639/26 Головуючий у 1-й інстанції Рудалєва Л.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Дряниця Ю.В.,
судді Одринська Т.В., Чумак О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником - адвокатом Якимовою Ольгою Володимирівною,
на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 липня 2026 року, постановлену суддею Рудалєвою Л.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно, припинення права власності, відступлення від рівності часток в майні та визнання права власності на майно,
в с т а н о в и в:
08.07.2026 ОСОБА_1 звернулася у Лубенський міськрайонний суд Полтавської області з указаним позовом, у межах забезпечення якого заявою від 08.07.2026 просив накласти арешт та заборонити особам, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо 1/2 частини наступних об`єктів нерухомого майна:
- квартири АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з двох житлових кімнат загальною площею 49,65 кв.м, житловою площею 28,5 кв.м;
- квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 32,70 кв.м, жилою площею 15,30 кв.м.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.07.2026 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану разом із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно, припинення права власності, відступлення від рівності часток в майні та визнання права власності на майно, - повернуто заявнику.
Ухвала міськрайонного суду вмотивована тим, що заява про забезпечення позову подана із порушенням правил територіальної юрисдикції, а тому на підставі частини десятої статті 153 ЦПК України підлягає поверненню заявнику.
Заявниця, в інтересах якої діє представник - адвокат Якимова О.В., оскаржила ухвалу міськрайонного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм процесуального права, а також неповне з`ясування обставин справи, просить ухвалу міськрайонного суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Звертає увагу, що заява про забезпечення позову є додатком №31 до позовної заяви та його невід`ємною частиною. Відтак, прийняття міськрайонним судом рішення про передання справи за підсудністю має наслідком направлення за підсудністю всіх доданих матеріалів, а не частковий розгляд заяви про забезпечення позову та її повернення заявнику через невідповідність за формою та змістом вимогам статті 153 ЦПК України.
Вважає, що міськрайонний суд помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 153 ЦПК України, обмежившись її загальним цитуванням без наведення конкретних невідповідностей змісту заяви про забезпечення позову вимогам процесуального закону. Тим самим міськрайонний суд фактично позбавив заявницю можливості забезпечення позову для уникнення наслідків втрати зі спільної власності майна.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 11.08.2026.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.07.2026 ОСОБА_1 звернулася в Лубенський міськрайонний суд Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить:
- визнати спільною сумісною власністю подружжя таке майно: 1) земельну ділянку площею 0,0959 га з кадастровим номером [номер приховано]:05:003:0006, місце розташування: АДРЕСА_3 ; 2) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який в цілому складається з житлового будинку зазнач. літ. «А-1» загальною площею 82,9 кв.м, житловою площею 35,5 кв.м і господарських будівель та споруд: сарай-літня кухня «Б-2», прибудова «б», прибудова «б1», прибудова «б2», вбиральня «В», теплиця «Є», теплиця «Ж», погріб «И», сарай «З», огорожа №3, ворота №4, огорожа №5, огорожа №6, вигрібна яма №8, вимощення 1, місце розташування: АДРЕСА_3 ; 3) земельну ділянку площею 0,0795 га з кадастровим номером [номер приховано]:05:003:0074, місце розташування: АДРЕСА_3 ; 4) квартиру АДРЕСА_1 ; 5) квартиру АДРЕСА_2 ;
- відступити від рівності часток в майні, визнавши за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 70% майна, а за відповідачем ОСОБА_2 - на 30% майна;
- припинити право спільної сумісної власності на майно та провести поділ майна згідно із висновком експерта./а.с.1-5/
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано до суду заяву про його забезпечення шляхом накладення арешту та заборони особам, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо 1/2 частини наступних об`єктів нерухомого майна:
- квартири АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з двох житлових кімнат загальною площею 49,65 кв.м, житловою площею 28,5 кв.м;
- квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 32,70 кв.м, жилою площею 15,30 кв.м./а.с.50-52/
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.07.2026 цивільну справу №539/3305/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно, припинення права власності, відступлення від рівності часток в майні та визнання права власності на майно - передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Оболонського районного суду м.Києва./а.с.64-65/
Повертаючи заяву про забезпечення позову особі, яка її подала, міськрайонний суд виходив із того, що така заява подана разом із позовною заявою з порушенням правил територіальної юрисдикції, унаслідок чого справа передана до Оболонського районного суду м.Києва, а тому застосування підлягають положення частини десятої статті 153 ЦПК України.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджуються, оскільки вони прийняті з порушенням норм процесуального права.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Вимоги до змісту та форми заяви регламентовані статтею 151 ЦПК України, частиною першою якої визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до частини десятої статті 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Аналізуючи наведені приписи цивільного процесуального законодавства колегія суддів дійшла висновку, що повернення заяви про забезпечення позову в порядку частини десятої статті 153 ЦПК України має місце виключно у випадку невідповідності такої заяви положенням статті 151 цього Кодексу, якою регламентовано вимоги щодо її форми та змісту. І хоча такий перелік не є вичерпним, між тим, порушення правил територіальної юрисдикції до нього не належить, що виключає підстави для застосування положень частини десятої статті 153 ЦПК України.
При постановленні оскаржуваного судового рішення, міськрайонний суд викладене залишив поза увагою, помилково ототожнивши положення статті 151 ЦПК України (форма і зміст заяви) зі статтею 152 ЦПК України (порядок подання заяви про забезпечення позову), а відтак, дійшов хибного висновку про наявність підстав для повернення заяви про забезпечення позову особі, яка її подала в порядку частини десятої статті 153 ЦПК України.
За висновками ЄСПЛ, право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Із огляду на викладене, апеляційний суд визнає помилковими висновки суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову особі, яка її подала, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, п.4 ст.379, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
п о с та н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником - адвокатом Якимовою Ольгою Володимирівною, - задовольнити.
Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 липня 2026 року- скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Ю.В. Дряниця
Судді Т.В. Одринська
О.В. Чумак