ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року Справа № 909/1432/25
місто Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі
головуючий суддя: Рим Т. Я.,
судді: Прядко О. В.,
Манюк П. Т.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ",
на рішення: Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2026 (повний текст рішення складено 08.06.2026, суддя Неверовська Л. М.),
у справі: № 909/1432/25,
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" (надалі - АТ "Укрзалізниця, Позивач або Апелянт-1),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ" (надалі - ТОВ "Місто-НВ", Відповідач або Апелянт-2),
про: стягнення 512'667,50 грн штрафних санкцій,
за зустрічним позовом про: стягнення 30'369,79 грн інфляційних втрат та 0,1 % річних, 1'083'901,68 грн збитків.
У судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Ущук Павло Зіновійович,
відповідача: Остап`юк Михайло Петрович.
I. ПРОЦЕДУРИ
Історія розгляду справи
Первісний позов
1. АТ "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Місто-НВ" про стягнення 512'667,50 грн штрафних санкцій.
2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором № ПК/МТЗ/24428/Ю від 23.08.2024 про закупівлю матеріально-технічних ресурсів (надалі - Договір поставки від 23.08.2024) у частині дотримання строків та обсягів поставки товару за рознарядками № 1 та № 2.
3. У зв`язку з простроченням поставки частини товару та непоставкою іншої його частини Позивач нарахував Відповідачу передбачені Договором поставки від 23.08.2024 штраф і пеню.
4. Предметом первісного позову є стягнення 512'667,50 грн штрафних санкцій:
4.1. За рознарядкою № 1:
4.1.1. 223'308,54 грн штрафу у розмірі 15 % вартості товару, поставленого з порушенням установленого строку.
4.1.2. 162'585,25 грн штрафу у розмірі 15 % вартості непоставленого товару.
4.1.3. 21'451,15 грн пені у розмірі 0,1 % вартості товару, не поставленого у строк, за кожен день прострочення понад 15 календарних днів.
4.1.4. 71'537,51 грн пені у розмірі 0,1 % вартості непоставленого товару за кожен день прострочення понад 15 календарних днів, нарахованої за період з 02.12.2024 до 07.07.2025.
4.2. За рознарядкою № 2:
4.2.1. 33'431,62 грн штрафу у розмірі 15 % вартості товару, не поставленого у встановлений строк;
4.2.2. 353,43 грн пені у розмірі 0,1 % вартості товару, не поставленого у строк, за кожен день прострочення понад 15 календарних днів.
5. Підставою первісного позову є порушення Відповідачем зобов`язань за Договором поставки від 23.08.2024 щодо строків та обсягів поставки товару за рознарядками № 1 та № 2.
Зустрічний позов
6. Відповідач подав зустрічний позов про стягнення 30'369,79 грн інфляційних втрат та 0,1 % річних, 1'083'901,68 грн збитків.
7. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що АТ "Українська залізниця" несвоєчасно оплатило поставлений ТОВ "Місто-НВ" на виконання Договору поставки від 23.08.2024 товар, у зв`язку з чим останнє нарахувало 30'369,79 грн інфляційних втрат та 0,1 % річних, а також безпідставно відмовилося прийняти 103'822 одиниці поставленого товару вартістю 1'083'901,68 грн з ПДВ, що, на думку ТОВ "Місто-НВ", позбавило його можливості отримати очікуваний дохід у зазначеному розмірі.
8. Предметом позову є стягнення 1'114'271,47 грн, з яких:
8.1. 30'369,79 грн - інфляційні втрати та 0,1% річних.
8.2. 1'083'901,68 грн - збитки.
9. Рішенням від 18.05.2026 місцевий суд первісний та зустрічний позов задовольнив частково та стягнув:
9.1. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ" - 209'662,71 грн штрафу та 46'671,05 грн пені.
9.2. З Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" - 30'369,79 грн інфляційних втрат та 0,1 % річних.
10. Суд провів зустрічне зарахування стягнутих сум та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ" 225'963,97 грн та 5'787,58 грн судового збору.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
11. Не погодившись із указаним рішенням, Позивач та Відповідач подали апеляційні скарги до Західного апеляційного господарського суду.
12. Ухвалами від 06.07.2026 та 13.07.2026 апеляційний суд залишив апеляційні скарги без руху та встановив апелянтам строк для усунення їх недоліків. Апелянти ці недоліки усунули.
13. Ухвалами від 20.07.2026 апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у цій справі, призначив розгляд справи на 09.09.2026, постановив розглядати апеляційні скарги АТ "Українська залізниця" та ТОВ "Місто-НВ" в одному апеляційному провадженні.
14. Учасники справи отримали ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (том 2, а. с. 174-176, 223-225).
15. Ухвалою від 09.09.2026 апеляційний суд відклав розгляд справи на 23.09.2026.
16. В судовому засіданні 23.09.2026 апеляційний суд ухвалив цю постанову, проголосивши її вступну та резолютивну частини.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція Апелянта-1 (АТ "Українська залізниця")
17. Суд першої інстанції безпідставно зменшив на 50 % розмір штрафу та пені, які сам визнав обґрунтовано нарахованими у зв`язку з порушенням ТОВ "Місто-НВ" строків поставки товару за Договором поставки від 23.08.2024.
18. Висновок суду про можливість такого зменшення лише з огляду на відсутність доказів погіршення фінансового стану АТ "Укрзалізниця" чи ускладнення його господарської діяльності є помилковим, оскільки право на неустойку не залежить від наявності у кредитора збитків.
19. ТОВ "Місто-НВ" не погоджувало з Позивачем продовження строків поставки, не повідомляло про настання обставин непереборної сили та повинно було враховувати ризики здійснення господарської діяльності, у тому числі можливі труднощі виконання Договору. За таких обставин підстав для зменшення 419'325,41 грн штрафу та 93'342,09 грн пені на 50 % не було.
Відзив ТОВ "Місто-НВ"
20. Висновок місцевого суду про зменшення розміру штрафних санкцій на 50 % є законним, оскільки ґрунтується на дискреційних повноваженнях суду, передбачених частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, та відповідає обставинам справи і зібраним доказам.
21. Позивач не надав належних та допустимих доказів завдання йому збитків унаслідок порушення строків поставки товару та настання для нього будь-яких негативних наслідків від такого порушення. При цьому Відповідач здійснив поставку в повному обсязі, крім тієї частини товару, від прийняття якої відмовився сам Позивач, а зі сторони Позивача мало місце прострочення оплати, що негативно вплинуло на своєчасність виготовлення товару.
Позиція Апелянта-2 (ТОВ "Місто-НВ")
22. ТОВ "Місто-НВ" не погоджується з рішенням місцевого суду в частині стягнення 209'662,71 грн штрафу та 46'671,05 грн пені, а також у частині відмови у стягненні 1'083'901,68 грн збитків.
23. Одну з двох рознарядок АТ "Укрзалізниця" скерувало не на визначену пунктом 4.5 Договору поставки від 23.08.2024 електронну адресу постачальника ІНФОРМАЦІЯ_1, що спричинило спір щодо моменту її отримання та строку поставки. Крім того, у рознарядці покупець додав до найменування товару маркування "М-11", що потребувало додаткового узгодження та вплинуло на строк його виготовлення.
24. У січні 2025 року ТОВ "Місто-НВ" ввезло на територію вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський 103'822 одиниці товару "Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів" вартістю 1'083'901,68 грн з ПДВ. Листом № ПК-07/420 від 07.02.2025 АТ "Укрзалізниця" відмовилося від його прийняття, пославшись на прострочення поставки більш як на два місяці та відсутність передбачених договором супровідних документів, і вимагало вивезти товар до 12.02.2025.
25. Водночас покупець не дотримався передбаченого Договором поставки від 23.08.2024 порядку приймання товару: не склав відповідних актів, не викликав представника Постачальника та не уклав додаткової угоди про зменшення обсягів закупівлі. За таких обставин нарахування 162'585,25 грн штрафу та 71'537,51 грн пені за непоставку цього товару є безпідставним.
26. Щодо решти штрафних санкцій місцевий суд мав підстави зменшити їх на 90 %, а не на 50 %, з огляду на порушення умов Договору поставки від 23.08.2024 самим АТ "Укрзалізниця", прострочення ним оплати поставленого товару, фактичне виконання ТОВ "Місто-НВ" основної частини зобов`язань та відсутність доказів завдання Покупцю збитків унаслідок прострочення поставки.
27. Відмова у стягненні 1'083'901,68 грн збитків також є помилковою, оскільки неприйняття АТ "Укрзалізниця" доставлених у січні 2025 року 103'822 одиниць товару позбавило ТОВ "Місто-НВ" можливості отримати їх вартість.
Відзив АТ "Українська залізниця"
28. Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо наявності підстав для зменшення штрафу та пені на 90 % і неправомірності відмови покупця від прийняття товару не відповідають обставинам справи.
29. Обидві рознарядки були направлені ТОВ "Місто-НВ" на одну електронну адресу, при цьому частину товару за кожною з них постачальник поставив своєчасно. За рознарядкою від 17.09.2024 № ПК-07/2026 поставку підтверджує видаткова накладна № РН-0000443 від 28.10.2024, а за рознарядкою від 02.12.2024 № ПК-07/2663 - видаткові накладні № РН-0000485, № РН-0000486, № РН-0000487 від 24.12.2024, № РН-0000489 від 26.12.2024 та № РН-0000490 (№ 8-11) від 27.12.2024. Тому твердження про суперечності щодо моменту отримання рознарядок не підтверджені доказами.
30. Крім того, 17.10.2024 покупець направив постачальнику рознарядку № ПК-07/2273, за якою товар мав бути поставлений до 16.11.2024. Станом на 01.02.2025 товар "Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів", код СЗС 2820000-4, код МТР УЗ 21984, у повному обсязі поставлений не був.
31. У січні 2025 року цей товар був ввезений на територію Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський без супровідних документів, передбачених пунктами 2.2 та 3.2 Договору, та з простроченням більш як на два місяці. У зв`язку з цим АТ "Укрзалізниця" втратило інтерес до такого виконання та листом від 07.02.2025 № ПК-07/420 відмовилося від прийняття товару. Отже, відмова від прийняття товару була наслідком прострочення його поставки та відсутності необхідних супровідних документів, а не неправомірних дій покупця.
32. Тому доводи ТОВ "Місто-НВ" про необхідність зменшення штрафу та пені на 90 % і про безпідставність нарахування санкцій за непоставку цього товару є безпідставними.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
33. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
34. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2026 у цій справі оскаржується АТ "Українська залізниця" в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 50 %, а ТОВ "Місто-НВ" - у частині задоволення первісних позовних вимог та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення збитків.
Укладення та виконання договору
35. За результатами проведеної процедури публічної закупівлі № UA-2024-05-21-006321-а між АТ "Українська залізниця" та ТОВ "Місто-НВ" укладено Договір поставки від 23.08.2024 (том 1, а. с. 32-37), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації № 1 (додаток 1) до договору, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
36. У пункті 1.2 Договору поставки від 23.08.2024 вказано найменування товару (ПК-24Т_0199_ВО) код: ДК 021:2015: 22820000-4 - Бланки).
37. Пунктом 1.3 Договору поставки від 23.08.2024 визначено, що кількість, асортимент, марка, рік / дата виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації №1 (додаток 1) до цього договору.
38. Відповідно пункту 6.3 Договору поставки від 23.08.2024 та специфікації № 1 (додаток 1) (том 1, а. с. 38) до договору загальна ціна договору становить 2'879'863,96 грн з ПДВ.
39. Згідно з пунктом 4.2 Договору поставки від 23.08.2024 поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки товару: виробничий підрозділ філії "Пасажирська компанія" м. Київ або інший виробничий підрозділ філії "Пасажирська компанія" на території України, вказаний в рознарядці замовника. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
40. Пунктом 4.5 Договору поставки від 23.08.2024 передбачено, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів (на розсуд покупця): шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі РDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
41. У реквізитах договору електронною адресою постачальника вказано ІНФОРМАЦІЯ_1.
42. Відповідно до пункту 4.6 Договору поставки від 23.08.2024 датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.
43. У пункті 7.2 Договору поставки від 23.08.2024 зазначено, що оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 45 календарний день з дати підписання акта прийому-передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, при наявності документів, зазначених у п. 5.4 цього договору.
44. Позивач 17.10.2024 та 02.12.2024 скерував на електронну адресу Відповідача (buhmistonw) (том 1, а. с. 46-47) дві рознарядки на поставку двох партій товару, у яких визначено асортимент, кількість та вантажоодержувачів товару, а саме:
44.1. Рознарядку № ПК-07/2273 від 17.10.2024 на поставку партії товару (надалі - Рознарядка 1) на загальну суму 2'587'728,62 грн з ПДВ (том 1, а. с. 40-42).
44.2. Рознарядку № ПК-07/2663 від 02.12.2024 на поставку партії товару (надалі - Рознарядка 2) на загальну суму 249'733,44 грн з ПДВ (том 1, а. с. 43-46).
Щодо поставки за Рознарядкою 1
45. За Рознарядкою 1 постачальник повинен був поставити товар у строк до 16.11.2024.
46. У межах установленого строку Відповідач поставив товар на суму 12'000,00 грн з ПДВ згідно з видатковою накладною № РН-0000443 від 28.10.2024 (том 1, а. с. 98).
47. Решту поставленого за Рознарядкою 1 товару на суму 1'488'723,62 грн Відповідач поставив з порушенням установленого строку, що підтверджується відповідними видатковими накладними, складеними у період 20.11.24-27.01.25:
47.1. № РН-0000448 від 20.11.2024 на суму з ПДВ 13'686,60 грн (том 1, а. с. 75).
47.2. № РН-0000449 від 21.11.2024 на суму з ПДВ 19'356,00 грн (том 1, а. с. 76).
47.3. № РН-0000450 від 21.11.2024 на суму з ПДВ 14'609,88 грн (том 1, а. с. 77).
47.4. № РН-0000451 від 22.11.2024 на суму з ПДВ 71'508,00 грн (том 1, а. с. 78).
47.5. № РН-0000452 від 22.11.2024 на суму з ПДВ 20'929,32 грн (том 1, а. с. 79).
47.6. № РН-0000456 від 25.11.2024 на суму з ПДВ 21'040,80 грн (том 1, а. с. 85).
47.7. № РН-0000455 від 25.11.2024 на суму з ПДВ 52'200,00 грн (том 1, а. с. 86).
47.8. № РН-0000459 від 26.11.2024 на суму з ПДВ 22'718,66 грн (том 1, а. с. 87).
47.9. № РН-0000461 від 26.11.2024 на суму з ПДВ 11'598,00 грн (том 1, а. с. 88).
47.10. № РН-0000457 від 26.11.2024 на суму з ПДВ 40'497,84 грн (том 1, а. с. 89).
47.11. № РН-0000458 від 26.11.2024 на суму з ПДВ 31'320,00 грн (том 1, а. с. 90).
47.12. № РН-0000460 від 26.11.2024 на суму з ПДВ 60'828,00 грн (том 1, а. с. 91).
47.13. № РН-0000462 від 27.11.2024 на суму з ПДВ 10'440,00 грн (том 1, а. с. 94).
47.14. № РН-0000463 від 27.11.2024 на суму з ПДВ 5'760,00 грн (том 1, а. с. 95).
47.15. № РН-0000464 від 27.11.2024 на суму з ПДВ 27'127,20 грн (том 1, а. с. 96).
47.16. № РН-0000465 від 28.11.2024 на суму з ПДВ 15'660,00 грн (том 1, а. с. 99).
47.17. № РН-0000467 від 02.12.2024 на суму з ПДВ 250'885,20 грн (том 1, а. с. 50).
47.18. № РН-0000468 від 02.12.2024 на суму з ПДВ 125'934,00 грн (том 1, а. с. 51).
47.19. № РН-0000470 від 04.12.2024 на суму з ПДВ 20'022,00 грн (том 1, а. с. 69).
47.20. № РН-0000471 від 04.12.2024 на суму з ПДВ 34'848,00 грн (том 1, а. с. 70).
47.21. № РН-0000472 від 04.12.2024 на суму з ПДВ 23'274,60 грн (том 1, а. с. 71).
47.22. № РН-0000474 від 13.12.2024 на суму з ПДВ 35'772,00 грн (том 1, а. с. 73).
47.23. № РН-0000479 від 17.12.2024 на суму з ПДВ 52'200,00 грн (том 1, а. с. 74).
47.24. № РН-0000490 (№ 1- 7) від 27.12.2024 на суму з ПДВ 32'653,20 грн (том 1, а. с. 97).
47.25. № РН-0000492 від 30.12.2024 на суму з ПДВ 41'760,00 грн (том 1, а. с. 100).
47.26. № РН-0000008 від 03.01.2025 на суму з ПДВ 52'200,00 грн (том 1, а. с. 57).
47.27. № РН-00000113 від 03.01.2025 на суму з ПДВ 36'540,00 грн (том 1, а. с. 61).
47.28. № РН-00000017 від 03.01.2025 на суму з ПДВ 10'440,00 грн (том 1, а. с. 65).
47.29. № РН-0000497 від 03.01.2025 на суму з ПДВ 31'320,00 грн (том 1, а. с. 68).
47.30. № РН-0000011 (№ 5-6) від 03.01.2025 на суму з ПДВ 52'308,00 грн (том 1, а. с. 59).
47.31. № РН-0000018 (№ 8) від 03.01.2025 на суму з ПДВ 25'056,00 грн (том 1, а. с. 66).
47.32. № РН-0000502 від 06.01.2025 на суму з ПДВ 15'430,32 грн (том 1, а. с. 72).
47.33. № РН-0000498 (№ 1) від 23.01.2025 на суму з ПДВ 187'920,00 грн (том 1, а. с. 80).
47.34. № РН-0000503 від 27.01.2025 на суму з ПДВ 20'880,00 грн (том 1, а. с. 93).
48. АТ "Укрзалізниця" стверджує, що за Рознарядкою 1 Відповідач не поставив у повному обсязі товар "Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів М-11" (надалі - Бланки М-11). Непоставленими залишилися 103'822 одиниці такого товару загальною вартістю 1'083'901,68 грн з ПДВ.
49. АТ "Укрзалізниця" листом від 07.02.2025 № ПК-07/420 (том 1, а. с. 231) повідомило ТОВ "Місто-НВ", що у січні 2025 року на територію Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський було ввезено товар "Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів", код СЗС 2820000-4, код МТР УЗ 21984, без супровідних документів, передбачених пунктами 2.2 та 3.2 Договору поставки від 23.08.2024. У зв`язку з цим товар не було прийнято покупцем за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.4 договору. У цьому ж листі АТ "Укрзалізниця" зазначило, що після огляду товару встановило його належність ТОВ "Місто-НВ", однак у зв`язку з простроченням поставки більш як на два місяці втратило інтерес до його прийняття. Посилаючись на статтю 612 Цивільного кодексу України, покупець повідомив про відмову від прийняття товару та просив вивезти його з території Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський до 12.02.2025.
50. ТОВ "Місто-НВ" у відповіді на претензію № ПК-07/43н від 15.04.2025 (том 1, а. с. 232-233) зазначило, що не погоджується з віднесенням Бланків М-11 до непоставленого та з нарахуванням на його вартість штрафних санкцій. Вказало, що цей товар фактично був завезений на територію Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський, однак АТ "Укрзалізниця" листом від 07.02.2025 повідомило про втрату інтересу до нього у зв`язку з простроченням поставки більш як на два місяці та вимагало його вивезення. За таких обставин ТОВ "Місто-НВ" вважало безпідставним подальше врахування вартості цього товару як непоставленого при визначенні штрафу та пені.
51. ТОВ "Місто-НВ" визнало, що забрало товар з території Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський.
Щодо поставки за Рознарядкою 2
52. За Рознарядкою 2 постачальник мав поставити товар у строк до 02.01.2025.
53. У межах установленого строку Відповідач поставив товар на суму 26'856,00 грн, що підтверджується такими видатковими накладними:
53.1. № РН-0000485 від 24.12.2024 на суму з ПДВ 8'488,80 грн (том 1, а. с. 82).
53.2. № РН-0000486 від 24.12.2024 на суму з ПДВ 3'801,60 грн (том 1, а. с. 83).
53.3. № РН-0000487 від 24.12.2024 на суму з ПДВ 4'572,00 грн (том 1, а. с. 84).
53.4. № РН-0000489 від 26.12.2024 на суму з ПДВ 4'708,80 грн (том 1, а. с. 92).
53.5. № РН-0000490 (№ 8-11) від 27.12.2024 на суму з ПДВ 5'284,40 грн (том 1, а. с. 97).
54. Решту поставленого за Рознарядкою 2 товару на суму 222'877,44 грн Відповідач поставив з порушенням установленого строку, що підтверджується відповідними видатковими накладними:
54.1. № РН-0000001 від 02.01.2025 на суму з ПДВ 1'562,40 грн (том 1, а. с. 49).
54.2. № РН-0000007 від 03.01.2025 на суму з ПДВ 12'119,04 грн (том 1, а. с. 52).
54.3. № РН-0000002 від 03.01.2025 на суму з ПДВ 6'136,80 грн (том 1, а. с .53).
54.4. № РН-0000004 від 03.01.2025 на суму з ПДВ 15'242,40 грн (том 1, а. с. 54).
54.5. № РН-0000005 від 03.01.2025 на суму з ПДВ 13'406,40 грн (том 1, а. с. 55).
54.6. № РН-0000006 від 03.01.2025 на суму з ПДВ 13'010,40 грн (том 1, а. с. 56).
54.7. № РН-0000009 від 03.01.2025 на суму з ПДВ 7'634,40 грн (том 1, а. с. 58).
54.8. № РН-0000012 від 03.01.2025 на суму з ПДВ 8'092,80 грн (том 1, а. с. 60).
54.9. № РН-0000014 від 03.01.2025 на суму з ПДВ 7'994,40 грн (том 1, а. с .62).
54.10. № РН-0000015 від 03.01.2025 на суму з ПДВ 6'170,40 грн (том 1, а. с. 63).
54.11. № РН-0000016 від 03.01.2025 на суму з ПДВ 7'992,00 грн (том 1, а. с. 64).
54.12. № РН-0000496 від 03.01.2025 на суму з ПДВ 8'080,80 грн (том 1, а. с. 67).
54.13. № РН-0000011 (№ 1-4) від 03.01.2025 на суму з ПДВ 4'315,20 грн (том 1, а. с. 59).
54.14. № РН-0000018 (№ 1-7) від 03.01.2025 на суму з ПДВ 40'432,80 грн (том 1, а. с. 66).
54.15. № РН-0000499 від 23.01.2025 на суму з ПДВ 58'528,80 грн (том 1, а. с. 81).
54.16. № РН-0000498 (№ 2-5) від 23.01.2025 на суму з ПДВ 12'158,40 грн (том 1, а. с. 80).
55. Пунктом 7.2 Договору поставки від 23.08.2024 передбачено, що оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 45 календарний день з дати підписання акта прийому-передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, при наявності документів, зазначених у п. 5.4 цього договору.
56. Як убачається з банківської виписки (том 1, а. с. 210-213), АТ "Українська залізниця" оплатило товар з порушенням строків, встановлених у пунктом 7.2 договору.
57. Ці обставини укладення та виконання Договору поставки від 23.08.2024 місцевий суд установив правильно, і сторони їх не заперечують. Проте Позивач не погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для зменшення на 50 % заявлених до стягнення штрафних санкцій. Відповідач, зі свого боку, (1) заперечує обґрунтованість нарахування штрафу та пені за непоставку Бланків М-11, (2) щодо решти штрафних санкцій просить зменшити їх на 90 %, (3) не погоджується з відмовою у стягненні 1'083'901,68 грн збитків, які, за його твердженням, завдані внаслідок відмови Позивача від прийняття поставленого товару.
58. З огляду на доводи апеляційних скарг апеляційному суду необхідно перевірити:
58.1. Чи наявні підстави для стягнення штрафу та пені, нарахованих за непоставку Бланків М-11.
58.2. Чи правильно місцевий суд зменшив інші штрафні санкції на 50 % та чи є підстави для їх зменшення на 90 %.
58.3. Чи є обґрунтованою вимога Відповідача про стягнення 1'083'901,68 грн збитків, заявлених у зв`язку з відмовою Позивача від прийняття поставленого товару.
Щодо обґрунтованості нарахування штрафу та пені за непоставку Бланків М-11
59. Відповідно до частин 1 та 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
60. Згідно з пунктом 9.3.1 Договору поставки від 23.08.2024 при порушенні строків поставки постачальник несе таку відповідальність - оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого у строк товару на умовах, передбачених пунктом 4.2 договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії договору. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
61. Місцевий суд установив, і сторони цього не заперечують, що Бланки М-11 поставлено не в повному обсязі. Непоставленими залишилися 103'822 одиниці товару загальною вартістю 1'083'901,68 грн з ПДВ.
62. За прострочення поставки цього товару понад 15 календарних днів Позивач нарахував 162'585,25 грн штрафу (1'083'901,68 грн х 15 %) та 71'537,51 грн пені (див. пункти 4.1.2 та 4.1.4 цієї постанови).
63. Відповідач заперечує проти цих нарахувань з двох підстав:
63.1. Рознарядку скеровано не на визначену договором електронну адресу, Позивач самостійно доповнив передбачене Специфікацією найменування товару маркуванням "М-11", що потребувало узгодження такої зміни сторонами та призвело до затримки виготовлення товару.
63.2. У січні 2025 року товар фактично був завезений на територію Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський, однак Позивач відмовився від його прийняття та листом від 07.02.2025 № ПК-07/420 вимагав вивезти товар до 12.02.2025 (див. пункти 23-25 цієї постанови).
64. Колегія суддів відхиляє ці доводи з таких підстав.
65. По-перше, Відповідач фактично отримав Рознарядку 1 та приступив до її виконання, поставивши першу партію товару 28.10.2024, тобто в межах установленого строку (див. пункт 46 цієї постанови). За таких обставин скерування рознарядки не на визначену пунктом 4.5 договору електронну адресу не спростовує обізнаності Відповідача з її змістом та строком поставки, а тому не є підставою для висновку про відсутність у нього обов`язку дотриматися цього строку щодо решти товару. До того ж електронна адреса, на яку Позивач скерував рознарядки (buhmistown), зазначена як контактна адреса ТОВ "Місто-НВ" в інформаційно-аналітичній системі YouControl (том 2, а. с. 56-70).
66. По-друге, зазначення у Рознарядці 1 позначення "М-11", яке відсутнє у Специфікації № 1, саме по собі не свідчить про зміну погодженого сторонами товару. Для такого висновку необхідно встановити, що додане позначення стосувалося істотних характеристик товару та зумовило такі відмінності від визначеного у Специфікації № 1 товару, які об`єктивно потребували додаткового погодження сторонами. Відповідач на наявність таких відмінностей не вказав. Після отримання Рознарядки 1 він не звертався до Позивача щодо невідповідності замовлення Специфікації № 1, уточнення характеристик товару чи необхідності їх додаткового погодження. Не повідомляв Відповідач і про те, що зазначення "М-11" унеможливлює виготовлення товару у визначений строк. Тому відсутні підстави пов`язувати прострочення поставки із зазначенням у Рознарядці 1 позначення "М-11".
67. Щодо завезення товару у січні 2025 року та подальшої відмови Позивача від його прийняття, то ці обставини виникли вже після порушення строку поставки. Товар мав бути поставлений до 16.11.2024, тому його завезення через понад два місяці не свідчить про своєчасне виконання зобов`язання. Відповідно, відмова Позивача від прийняття простроченої поставки листом від 07.02.2025 № ПК-07/420 не спростовує порушення, яке на той час уже було допущене.
68. Отже, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача 162'585,25 грн штрафу та 71'537,51 грн пені.
69. Щодо решти нарахованих Позивачем штрафних санкцій, а саме 223'308,54 грн штрафу та 21'451,15 грн пені за Рознарядкою 1, 33'431,62 грн штрафу та 353,43 грн пені за Рознарядкою 2, Відповідач не заперечує факту поставки товару з порушенням установлених строків та не наводить доводів щодо неправильності визначення Позивачем періодів прострочення чи розміру цих нарахувань. Його заперечення у цій частині стосуються необхідності зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %.
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій
70. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
71. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, вирішуючи питання щодо зменшення неустойки, акумулювала правові позиції Верховного Суду з питань застосування статті 551 Цивільного кодексу України:
71.1. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
71.2. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22)
71.3. У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди беруть до уваги, зокрема, ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
71.4. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
71.5. У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер. Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
71.6. У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
72. Місцевий суд, вирішуючи питання про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, врахував ступінь виконання Відповідачем зобов`язань за Договором поставки від 23.08.2024, обставини та тривалість прострочення, поведінку сторін під час виконання договору, а також відсутність доказів того, що порушення строків поставки спричинило для Позивача погіршення фінансового стану чи ускладнення господарської діяльності.
73. Зокрема, суд урахував, що Відповідач поставив значну частину передбаченого Рознарядками 1 та 2 товару, хоча й із порушенням установлених строків, а Бланки М-11, які Позивач вважає непоставленим, у січні 2025 року фактично завезено Відповідачем на територію Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський, однак Позивач відмовився від його прийняття у зв`язку з простроченням поставки більш як на два місяці.
74. Водночас Позивач відмовився від прийняття Бланків М-11 уже після того, як Відповідач завіз їх до визначеного місця поставки.
75. З огляду на сукупність установлених обставин та необхідність дотримання розумного балансу інтересів сторін місцевий суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованих штрафу та пені на 50 % та стягнення 209'662,71 грн штрафу та 46'671,05 грн пені.
76. Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду та не вбачає підстав ані для стягнення штрафних санкцій у повному розмірі, як про це просить Позивач, ані для їх зменшення на 90 %, як просить Відповідач.
77. На думку Позивача місцевий суд безпідставно зменшив штрафні санкції на 50 %, оскільки відсутність доказів погіршення його фінансового стану чи ускладнення господарської діяльності сама по собі не є достатньою підставою для такого зменшення. При цьому Позивач наголошує, що право на неустойку відповідно до статті 550 Цивільного кодексу України виникає незалежно від наявності збитків. Крім того, Відповідач, укладаючи Договір поставки від 23.08.2024 уже під час дії воєнного стану, мав враховувати пов`язані з цим ризики господарської діяльності, не повідомляв про виникнення обставин непереборної сили та не погоджував продовження строків поставки (див. пункти 17-19 цієї постанови).
78. Проте колегія суддів вважає такі аргументи недостатніми для того, щоб стягнути штрафні санкції у повному розмірі.
79. Доводи про те, що право на неустойку виникає незалежно від фінансового стану Позивача та його господарської діяльності не беруться до уваги, адже ґрунтуються на ізольованому тлумаченні частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України без урахування її взаємозв`язку з частиною 3 статті 551 цього Кодексу. Зазначена норма встановлює, що право на неустойку виникає незалежно від наявності збитків, однак не регулює питання співмірності її розміру та не обмежує право суду визначати цей розмір з урахуванням обставин справи. Проте частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає право суду зменшити неустойку з урахуванням істотних обставин, у тому числі її співвідношення з наслідками порушення, що об`єктивно охоплює оцінку наявності або відсутності збитків. Отже, підхід Апелянта не спростовує правильності висновків місцевого суду.
80. Не спростовують висновку місцевого суду й доводи Позивача про те, що Договір поставки від 23.08.2024 укладено під час дії воєнного стану, а тому Відповідач мав враховувати пов`язані з цим ризики господарської діяльності. Ця обставина підтверджує, що Відповідач, приймаючи на себе договірні зобов`язання, повинен був забезпечити їх належне виконання з урахуванням умов, які існували на момент укладення договору. Однак місцевий суд не обґрунтовував зменшення неустойки самим фактом дії воєнного стану чи неможливістю Відповідача передбачити відповідні ризики. Підставою для зменшення штрафних санкцій була сукупність інших установлених у справі обставин, оцінених судом відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
81. Відповідач, натомість, просить зменшити штрафні санкції на 90 %, посилаючись на те, що простроченню поставки сприяли дії самого Позивача. Зокрема, Рознарядку направлено не на визначену договором електронну адресу, а найменування товару самостійно доповнено позначенням "М-11", що потребувало додаткового узгодження. Крім того, після завезення товару "М-11" Позивач відмовився від його прийняття та допускав прострочення оплати за вже поставлений товар. Відповідач звертає увагу на відсутність доказів завдання Позивачу збитків унаслідок прострочення поставки.
82. Колегія суддів відхиляє ці доводи, оскільки наведені Відповідачем обставини вже враховані місцевим судом при зменшенні неустойки на 50 %, а його посилання на необхідність зменшення саме на 90 % фактично зводяться до власної оцінки належного розміру такого зменшення. Зменшення неустойки до 10 % від нарахованого розміру за таких обставин фактично зводило б до мінімуму майнові наслідки допущеного порушення та не відповідало б призначенню неустойки як засобу забезпечення належного виконання договірних зобов`язань.
83. Визначивши її у розмірі 50 % від нарахованих сум, місцевий суд, з одного боку, врахував обставини, які пом`якшують майнові наслідки порушення для Відповідача, а з іншого - не допустив фактичного усунення його відповідальності. Саме такий розмір у цій справі забезпечує розумний баланс інтересів сторін.
84. За таких обставин колегія суддів відхиляє аргументи Відповідача, зазначені у пункті 26 цієї постанови.
Щодо обґрунтованості вимоги про стягнення збитків у зв`язку з відмовою Позивача від прийняття товару
85. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України одним із правових наслідків порушення зобов`язання є відшкодування збитків.
86. Частиною 1 статті 22, частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
87. Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:
87.1. Втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
87.2. Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
88. Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
89. Відповідач просить стягнути з Позивача 1'083'901,68 грн збитків, посилаючись на те, що у січні 2025 року завіз 103'822 одиниці товару на територію Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський, однак Позивач відмовився від його прийняття та оплати. Відповідач вважає, що внаслідок такої відмови не отримав дохід у розмірі вартості товару, який визначає як упущену вигоду.
90. Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
91. Оцінку предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке він зазначає в позовній заяві, здійснює суд, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (див. постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 26.05.2022 у справі № 910/17717/20, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 990/150/23).
92. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, що є складовою класичного принципу "jura novit curia" (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
93. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, розглядаючи у постанові від 20.03.2026 у справі № 910/8181/24 спір щодо захисту прав постачальника у зв`язку з невиконанням покупцем обов`язку прийняти та оплатити товар, розмежувала передбачені Цивільним кодексом України способи захисту продавця у разі такого порушення. Зокрема, відповідно до частини 4 статті 690 та частини 4 статті 692 Цивільного кодексу України продавець залежно від стану виконання договору може вимагати прийняття та оплати товару, вимагати оплати товару або відмовитися від договору. Поряд із цим пункт 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачає інший правовий наслідок порушення зобов`язання у вигляді відшкодування збитків.
94. Розмежовуючи ці способи захисту, Об`єднана палата у пункті 110 постанови зазначила, що коли зміст порушеного права та мета звернення постачальника до суду полягають в отриманні коштів за товар, ефективним способом захисту є вимога про стягнення вартості товару, який підлягав поставці відповідно до погоджених сторонами умов договору. Водночас у пунктах 111 та 112 постанови Об`єднана палата окремо вказала, що постачальник має право на відшкодування збитків, завданих невиконанням покупцем договірних зобов`язань, які можуть включати витрати на виготовлення чи придбання такого товару. Під час вирішення спору про стягнення повної вартості товару відповідач як покупець не позбавлений права вимагати зустрічного виконання зобов`язання позивачем (продавцем товару) та наводити доводи і докази у разі існування підстав для відмови від оплати чи зменшення належних до стягнення сум.
95. Отже, оскільки у цій справі заявлені до стягнення 1'083'901,68 грн Відповідач визначив як збитки у формі упущеної вигоди у розмірі вартості товару, який Позивач відмовився прийняти та оплатити, така вимога за своїм змістом спрямована на отримання передбаченої договором оплати за товар, а не на відшкодування збитків. Заявивши цю суму до стягнення саме як збитки, Відповідач неправильно визначив спосіб захисту свого права.
96. Обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові.
IV. ВИСНОВКИ
97. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
98. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2026 у справі № 909/1432/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
Розподіл витрат на оплату судового збору
99. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
100. Оскільки апеляційний суд залишає рішення місцевого суду без змін витрати на оплату судового збору залишаються за Апелянтом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 276, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2026 у справі № 909/1432/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 01.10.2026.
Головуючий суддя Рим Т. Я.
Судді Прядко О. В.
Манюк П. Т.