УХВАЛА
23 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/3431/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Цвілюка Б.В.,
представників учасників справи:
Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України - Семиряжко В.С.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" - Капуста А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України
на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.12.2025
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2026
у справі за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (далі - Центр Держприкордонслужби)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - ТОВ "МІК")
про стягнення суми.
В С Т А Н О В И В:
1. У листопаді 2025 року Центр Держприкордонслужби звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "МІК" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 599 879,60 грн, з яких: 764 121,60 грн - пеня, 835 758,00 грн - штраф.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за Договором, а саме тим, що 13.03.2025 укладено договір про закупівлю речового майна, відповідно до п.5.1 якого, строк поставки товарів не пізніше 31.05.2025; 15.08.2025 покупець звернувся до постачальника з претензією №06.1/7452 25 щодо виникнення обов`язку зі сплати пені та штрафу за порушення строків постачання рукавичок тактичних до 15.09.2025, однак претензія залишилась без реагування.
3. Господарський суд Запорізької області рішенням від 15.12.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2026, позов задовольнив частково: стягнув з ТОВ "МІК" на користь Центру Держприкордонслужби пеню у сумі 70 442,46 грн, штраф у розмірі 83 575,80 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 18 482,19 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:
- правомірним періодом нарахування пені є період з 03.06.2025 до 31.07.2025, що становить 59 днів прострочення, а з урахуванням розміру пені, погодженого сторонами у Договорі, сума пені становить 704 424,60 грн; у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 59 697,00 грн суд відмовив; позивач нарахував суму штрафу у розмірі 7 (сім) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено, що становить 835 758,00 грн, що є арифметично правильним;
- розглянувши клопотання ТОВ "МІК" про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) на 90%; таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким:
- відповідач порушив умов Договору щодо своєчасної поставки товару, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для нарахування відповідачу пені та штрафу;
- суд першої інстанції зменшив розмір пені та штрафу на 90%; з цими висновками колегія суддів погоджується, оскільки саме по собі стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 599 879,60 грн (загальна вартість товару за договором становить 11 939 400,00 грн) є значною сумою та є неспіврозмірним з тяжкістю допущеного порушення за договором та наслідками такого порушення; поставка товару була здійснена відповідачем у повному обсязі, з пропуском строку у 59 днів, без будь-яких претензій щодо якості від позивача; позивач не поніс незворотних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем строку поставки товару, не доведено позивачем і понесення збитків у зв`язку з порушенням відповідачем договору; стягнення неустойки у розмірі 154 018,26 грн (пені - 70 442,46 грн та штрафу 83 575,80 грн), на переконання суду, є достатньою відповідальністю за невиконання зобов`язання у справі та здатне нівелювати негативні наслідки, спричинені таким невиконанням;
- покладення на відповідача штрафних санкцій у заявленому до стягнення розмірі у цьому випадку набуває ознак каральної функції та розцінюється судом як надмірний тягар для суб`єкта господарської діяльності, який здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану, в тому числі співпрацює задля виконання завдань забезпечення обороноздатності держави України;
- незважаючи на ті обставини, що Договір укладено між сторонами в період воєнного стану, це саме по собі не виключає ризик виникнення додаткових ускладнюючих обставин під час його виконання, які виходять за межі звичайних умов господарювання; суд апеляційної інстанції врахував, що Запорізька міська територіальна громада віднесена до територій можливих бойових дій;
- сам факт, що закупівля стосується супутніх товарів (речове забезпечення органів Державної прикордонної служби України), не змінює загальних принципів співмірності відповідальності та не виключає можливості судового коригування розміру санкцій з урахуванням конкретних обставин справи;
- визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в цьому випадку суд першої інстанції дотримався принципу розумного балансу між інтересами сторін, врахував обставини справи та становище як відповідача, так і позивача; таке зменшення неустойки враховує інтереси як боржника, так і кредитора, вимогу якого щодо компенсації за порушення умов Договору врахував суд; зменшення неустойки (пені та штрафу) на 90% не порушить інтереси позивача і не стане надмірним тягарем для відповідача.
6. 16.06.2026 Центр Держприкордонслужби через Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.12.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2026, в якій просить їх скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
7. Скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували ст.551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), зменшивши у спірних правовідносинах розмір штрафних господарських санкцій на 90%, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права та визначених умов зменшення неустойки, викладених у постановах від 14.09.2016 у справі №6-473цс16, від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 04.06.2018 у справі №908/1453/14, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 21.01.2021 у справі №927/704/19, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21.
8. Доводи скаржника зводяться, зокрема, до такого:
- зменшення неустойки на 90% порушило баланс інтересів, нівелювало відповідальність, превентивну та стимулюючу функції неустойки і суперечить принципам справедливості, пропорційності та правової визначеності;
- сторони добровільно погодили відповідальність у вигляді штрафних санкцій у Договорі; відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором, суттєво порушивши строки поставки товару; якщо допустити можливість безумовного зменшення відповідальності постачальників це створить небезпечний прецедент, за якого позивач буде позбавлений ефективного механізму впливу на контрагентів, які систематично не виконують взяті на себе зобов`язання;
- помилковим є покладення на позивача негативних наслідків недоведення збитків; із посиланням на постанови Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 та від 14.07.2021 у справі №916/878/20 скаржник зазначає, що для стягнення неустойки кредитор не зобов`язаний доводити матеріальну шкоду, оскільки вона презюмується.
9. 17.08.2026 надійшов відзив ТОВ "МІК", в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. У відзиві ТОВ "МІК" зазначає, зокрема, таке:
- саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), і вирішення цих питань, як правило, не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи;
- наведені скаржником доводи стосуються з`ясування обставин, які вже встановлені судами попередніх інстанцій; переоцінки доказів, тому не можуть бути враховані згідно з ч.2 ст.300 ГПК;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій; таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням;
- суди дослідили всі ці обставини в сукупності, не звільнили ТОВ "МІК" від відповідальності, а зменшення розміру пені на 90% є обґрунтованим та забезпечить збалансованість інтересів сторін та надасть позивачу розумну компенсацію за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.
10. 21.08.2026 Центр Держприкордонслужби через Електронний суд надав додаткові пояснення, в яких вказав, що він не просить здійснювати переоцінку доказів, а його доводи зводяться до неправильного застосування судами норм права; звернув увагу на оборонне призначення закупівлі та послався на постанову Верховного Суду у справі №910/14591/21 як на підтвердження необхідності належного врахування публічного інтересу.
11. Верховний Суд ухвалою від 31.07.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Центру Держприкордонслужби, розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 23.09.2026.
12. Дослідивши матеріали справи та касаційної скарги Центру Держприкордонслужби, Верховний Суд дійшов такого висновку.
13. Верховний Суд ухвалою від 21.09.2026 іншу справу №910/14792/25 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Об`єднана палата) для відступу шляхом уточнення від висновків, викладених у пунктах 7.43-7.45 постанови Об`єднаної палати від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, у тій частині, в якій індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки і дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує визнані такими, що виключають формування єдиних критеріїв вирішення цього питання, та в якій касаційний контроль можна розуміти як обмежений перевіркою формальної наявності посилань судів на індивідуальні обставини.
14. У справі №910/14792/25 Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернувся до суду з позовом до Товариства про стягнення коштів, а саме, пені, штрафу, нарахованих у зв`язку з неналежним невиконанням виконавцем умов державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони.
15. Правовідносини у справі №910/14792/25 та у цій справі є подібними: в обох справах кредитор вимагає стягнення неустойки за неналежне виконання зобов`язань за державним контрактом оборонного призначення, боржник просить її зменшити на підставі ч.3 ст.551 ЦК, а спір стосується підстав і міри такого зменшення.
16. Колегія суддів, передаючи справу №910/14792/25 на розгляд Об`єднаної палати, виходила з такого:
- у подібних спорах судова практика допускає повне стягнення штрафних санкцій, їх зменшення на 50%, 70-80%, на 90-99% і до символічної суми; сам по собі різний результат не означає суперечності, якщо він зумовлений відмінними встановленими обставинами; однак єдність практики вимагає, щоб такі відмінності можна було пояснити застосуванням однакового правового підходу;
- судова дискреція означає вибір між кількома правомірними рішеннями, що ґрунтуються на приписах закону, встановлених обставинах справи і принципах права; такий вибір має бути передбачуваним за підходом, хоча не обов`язково однаковим за результатом;
- індивідуальний характер фактичних обставин виключає лише універсальний математичний алгоритм, фіксований мінімальний або максимальний відсоток зменшення; але не виключає презумпції повного стягнення погодженої неустойки, єдиного правового підходу, розподілу тягаря доказування, обов`язку суду оцінити доводи і докази обох сторін, підвищеного стандарту мотивування для істотного зменшення і перевірки дотримання цих вимог; запропоноване уточнення не суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 про компенсаційний характер неустойки та про право суду на її зменшення, а конкретизує порядок реалізації цього права;
- Об`єднана палата у справі №911/2269/22 посилалася на постанову Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20, однак лише в частині тверджень про індивідуальний характер обставин і відсутність алгоритму, залишивши поза увагою висновки про винятковий характер зменшення, розподіл тягаря доказування, обов`язок оцінити заперечення кредитора та стандарт мотивування, сформульовані у тій самій постанові; запропоноване уточнення спрямоване на те, щоб інтегрувати ці елементи в єдиний підхід і водночас зумовлює необхідність відступу від висновків про можливість зменшення неустойки за власною ініціативою суду (ex officio);
- уточнення правової позиції не має на меті ні встановлення фіксованого (обов`язкового) відсотка зменшення неустойки, ні обмеження дискреційних повноважень суду; воно покликане розмежувати межі судового розсуду та довільність у його реалізації, а також гарантувати однакове застосування судами ч.3 ст.551 ЦК.
17. Отже, Об`єднана палата у справі №910/14792/25 має надати відповідь щодо критеріїв, якими має керуватися суд, вирішуючи питання про можливість зменшення штрафних санкцій в порядку ч.3 ст.551 ЦК, нарахованих за неналежне виконання зобов`язань при виконанні оборонного контракту.
18. Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
19. Згідно з п.11 ч.1 ст.229 ГПК провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.7 ч.1 ст.228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
20. Враховуючи предмет та підстави позову, підстави касаційного оскарження, доводи скаржника у справі, що переглядається, та передачу на розгляд Об`єднаної палати справи №910/14792/25 для відступу шляхом уточнення від висновків щодо застосування ч.3 ст.551 ЦК, викладених у пунктах 7.43-7.45 постанови Об`єднаної палати від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі №908/3431/25 до завершення перегляду Об`єднаною палатою справи №910/14792/25.
Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Зупинити касаційне провадження у справі №908/3431/25 за касаційною скаргою Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.12.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2026 до завершення перегляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи №910/14792/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець