Тернівський районний суд міста Кривого Рогу
Дніпропетровської області
справа № 215/7991/26
номер провадження 2-з/215/19/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року суддя Тернівського районного суд міста Кривого Рогу Дудіков А.В. розглянувши заяву адвоката Зарівної Світлани Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
в с т а н о в и в
У вересні 2026 року ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором позики від 04.06.2026 в сумі 5 000,00 доларів США (ціна позову 224 000,00 грн) та стягнути судові витрати.
Ухвалою суду від 07.09.2026 справу прийнято до провадження суддею Дудіковим А.В., визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
28.09.2026, через підсистему «Електронний суд» представник позивача направила заяву про забезпечення позову, яка була зареєстрована та передана судді 29.09.2026.
Заява мотивована тим, що у провадженні Тернівського районного суду м. Кривого Рогу знаходиться справа 215/7991/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Предметом позову є стягнення заборгованості за договором позики, оформленого розпискою, в сумі 5000,00 доларів США (п`ять тисяч доларів США) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Після отримання претензії ОСОБА_1 від 04.06.2026, ОСОБА_2 , разом із чоловіком ОСОБА_5 відчужила 13.08.2026 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , придбаний ними у шлюбі, де вона мала спільну подружню частку майна та була зареєстрована. Отримані від продажу вищевказаного будинку грошові кошти на погашення боргу ОСОБА_1 не спрямовано. Така послідовність дій - відчуження цінного майна одразу після пред`явлення вимоги за наявності непогашеного зобов?язання, свідчить про намагання ускладнити звернення стягнення і створює реальну загрозу відчуження решти майна відповідачки до ухвалення рішення та його виконання. За інформаційною довідкою №492981580 від 07.09.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта відповідачки - ОСОБА_2 на праві приватної власності належить: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою : АДРЕСА_2 . Зважаючи на те, що зазначене майно є єдиним чинним активом ОСОБА_2 , його потенційне відчуження третім особам повністю унеможливить або значно ускладнить виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення вимог. Місця реєстрації відповідачка не має . А після зміни власника майна, захист прав та законних інтересів ОСОБА_1 у спосіб, визначений позовом, стане фактично неможливим, що нівелює саму суть правосуддя та судового захисту.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22, ключовим при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову є встановлення: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
У заяві про забезпечення позову представник позивач ставить питання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 47,7 кв.м, з надвірними спорудами, що належить відповідачу.
В обґрунтовування своїх доводів представник позивача посилалася на те, що метою забезпечення позову вважає необхідним застосувати заходів шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу, щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі і задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову обґрунтовано, зокрема тим, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення та порушить право на ефективний захист.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів. Як зазначено вище, в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилалася на те, що відповідач не повертає суму, взяту у позивача в борг, після отримання претензії досудового врегулювання спору відповідачка разом з чоловіком відчужила 13.08.2026р. житловий будинок, де вона мала спільну подружню частку майна та була зареєстрована, отримані від продажу будинку грошові кошти на погашення боргу не спрямувала.
Так, за загальними правилами щодо виконання судових рішень, у разі примусового виконання рішення суду останнє може бути виконано, в тому числі за рахунок нерухомого майна боржника.
Разом з тим, слід враховувати наступне.
Порядок примусового виконання судового рішення законодавцем визначено в Законі України «Про виконавче провадження».
Зокрема, за приписами частини 1 та частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч.5 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Аналіз наведених положень закону вказує на те, що в першу чергу, у разі задоволення позову та його подальшого виконання в примусовому порядку, рішення суду виконується за рахунок грошових коштів боржника, що знаходяться особисто у боржника або в банках чи в інших фінансових установах.
З наведеного слідує, що забезпечення позову в даному спорі про стягнення грошових коштів шляхом накладення арешту на нерухоме майно є передчасним, оскільки у разі примусового виконання рішення суду в першу чергу таке рішення буде виконуватися за рахунок грошових коштів боржника.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник не довела обставин відсутності у відповідача грошових коштів, за рахунок яких може бути виконано рішення суду у разі задоволення позову та відповідно не долучила доказів на підтвердження таких обставин.
Також позивачем не надано доказів щодо вартості нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 47,7 кв.м, з надвірними спорудами, а отже не доведено що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_2 після отримання претензії ОСОБА_1 від 04.06.2026, разом із чоловіком ОСОБА_5 відчужила 13.08.2026 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , придбаний ними у шлюбі, де вона мала спільну подружню частку майна та була зареєстрована, є безпідставними, оскільки доказів того, що відповідачка відчужила вказане майно, до клопотання не додано. З витягу інформації ДРРПНМ та РПВНМ вбачається лише, що нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з 13.08.2026р. належить на праві власності ОСОБА_6 .
З огляду на викладене, в задоволені заяві представника ОСОБА_1 , про забезпечення позову, слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260-261, 263, 354 ЦПК України, суд -
п о с т а н о в и в
В задоволені заяви адвоката Зарівної Світлани Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до або через відповідні суди, протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. У разі якщо ухвалу не було вручено у день її складання, учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.
Ухвалу складено та підписано суддею 30 вересня 2026 року.
Суддя: