Судові рішення

Рішення № 140255703 у справі № 380/1759/26 від 01.10.2026

Рішення від 01.10.2026 в адміністративній справі № 380/1759/26 (категорія «Організації господарської діяльності»). Суд: Львівський окружний адміністративний суд, суддя Сподарик Наталія Іванівна.

Справа№ 380/1759/26
СудЛьвівський окружний адміністративний суд
СуддяСподарик Наталія Іванівна
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяОрганізації господарської діяльності
Дата ухвалення01.10.2026
Надійшло до реєстру03.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140255703

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1759/26

провадження № П/380/1778/26

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» (79018, м. Львів, вул. Федьковича, 57; код ЄДРПОУ 43640880) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Львівській області №351-РЛ від 23.01.2026 про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області видати ТзОВ «ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, 330 б на підставі поданої 12.01.2026 заяви.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2026 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління ДПС у Львівській області №351-РЛ від 23.01.2026 про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Львівській області видати ТзОВ «ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 330 б на підставі поданої 12.01.2026 заяви.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 копійок.

18.09.2026 за вх.№ 83423 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, яким вирішити питання про судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Трейдінг», а саме стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Трейдінг» судові витрати у загальному розмірі 133 242,80 грн, з яких:- 5 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу;- 128 242,80 грн - витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи.

В засідання суду, призначене на 28.09.2026 сторони не з`явились, суд ухвалив відкласти розгляд заяви на 01.01.2026 о 10:30 год.

29.09.2026 за вх.№87350 від представника ГУ ДПС у Львівській області надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Представник відповідача заперечила проти задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат, вважаючи їх розмір необґрунтованим та належним чином не підтвердженим. Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн зазначила, що поданий акт містить лише загальний перелік наданих послуг та не конкретизує підготовлені процесуальні документи, їх кількість і дати, участь у судових засіданнях та обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, що унеможливлює перевірку співмірності заявлених витрат. Стосовно витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи вказала, що зазначені в акті 280 експертогодин не підтверджені розрахунком фактично витраченого часу, його розподілом між двома експертами та відомостями про конкретні виконані ними роботи. Крім того, звернула увагу, що рахунок на оплату експертизи складено 06.05.2026, тобто до огляду об`єкта 16.06.2026 та складення експертного висновку 26.06.2026, у зв`язку з чим вважає заявлені витрати на експертизу фактично та документально не обґрунтованими. Просила відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та проведення судової експертизи.

Сторони в засіданні суду 01.10.2026 підтримали подані заяви.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, ухвалив подальший розгляд заяви здійснювати в порядку письмового провадження.

При вирішенні поданої заяви, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.2 ст.252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу врегульовано ст.134 КАС України.

При цьому, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З огляду на положення частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 760/6496/17.

Відповідно до ч. 5. ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18), від 16.05.2019 № 823/2638/18 від 04.02.2020 №280/1764/19.

Згідно з ч.7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, судом встановлено, що у підтвердження витрат на правову допомогу, представником позивача було подано копії: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛА №002820; довіреність; платіжної інструкції №4553 від 17.09.2026; договору про надання юридичних послуг від 23.01.2026; рахунку від 17.09.2026; акту про надання юридичних послуг відповідно до договору про надання юридичних послуг від 23.01.2026.

Так, відповідно до п. 1.1 договору про надання юридичних послуг від 23.01.2026, укладеного між ТзОВ «ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» (клієнт) та АО «ЛЕКС ВЕКТОР» (виконавець), предметом договору є надання виконавцем усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у справі про визнання протиправним та скасування рішення №351-РЛ від 23.01.2026 про відмову у видачі ліцензії на роздрібну торгівлю пальним (вул. Стрийська 330-Б, м. Львів) та зобов`язання видати ліцензію.

Відповідно до п. 2.1 договору, у відповідності із умовами цього договору Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання по наданню клієнту наступних послуг:

2.1.1. вести від імені клієнта справи в адміністративному суді (усіх трьох судових інстанціях) з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій та зацікавленій особі, стягувачу або боржнику. Отримувати від імені клієнта документи та речі раніше вилучені на підставі нормативних актів;

2.1.2. підписувати і подавати від імені клієнта заяви, позовні заяви, додатки, пояснення, клопотання, відзиви, довідки, адвокатські запити, документи у відповідні установи, засвідчувати своїм підписом вірність копій документів, одержувати необхідні довідки і документи;

2.1.3. надавати клієнту усні та письмові консультації, роз`яснення, висновки стосовно предмету даного договору;

2.1.4. при виконанні умов договору не розголошувати отриману від клієнта інформацію третім особам, без письмової згоди на те клієнта.

2.2. при виконанні своїх зобов`язань за цим договором адвокатське об`єднання має право:

2.2.1. отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;

2.2.2. збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази;

2.2.3. запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об`єднань, а від громадян за їх згодою;

2.2.4. застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства України;

2.2.5. доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та отримувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

2.2.6. бути присутнім при розгляді поданого клопотання і скарг на засіданні колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотання і скарг;

2.2.7. представляти клієнта у судових органах, з усіма правами, що відповідно до чинного законодавства надані позивачеві, відповідачеві, заявнику;

2.2.8. мати помічника адвоката або декількох помічників адвоката з числа осіб, які мають вищу юридичну освіту;

2.2.9. виконувати інші дії, передбачені законодавством України.

Відповідно до п.4.1 договору, за послуги, що надаються адвокатським об`єднанням у відповідності із умовами цього договору, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар у фіксованому розмірі - 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Згідно з п. 4.2, за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. Гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого виконавцем, а отже є визначеним та детальному розпису не підлягає. Акт надсилається клієнту адвокатським об`єднанням факсимільним зв`язком, поштою або електронною поштою.

Відповідно до п. 4.3 договору, акт про надання юридичних послуг вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт.

Згідно з п. 4.4 договору, у розмір гонорару включаються усі витрати, пов`язані із прибуттям у судові засідання, проживанням, харчуванням та будь-які інші витрати виконавця, пов`язані із виконанням даного договору. Додаткові витрати, пов`язані із оплатою за судові експертизи, забезпечення участі свідків (у разі потреби), а також відповідні збори за забезпечення доказів, сплачуються Клієнтом окремо.

Відповідно до п. 4.5 договору, оплата наданих послуг проводиться протягом 5 календарних днів з дня отримання рахунку, виставленого виконавцем клієнту.

Відповідно до акту від 17.09.2026 про надання юридичних послу відповідно до договору про надання юридичних послуг від 23.01.2026 судом встановлено, адвокатським об`єднанням надані такі послуги:

- підготовка заяв по суті справи, підготовка клопотань, забезпечення участі представника у судових засіданнях..

Суд, оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, дійшов висновку, що дана справа є справою незначної складності та сума зазначена у договорі витрат на правничу допомогу є неспівмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.

Судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в т.ч. рішення Верховного Суду) з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що значно спростило роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Суд зауважує, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Тобто, з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання заявником вимог частини п`ятої даної статті щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У той же час, відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд бере до уваги заперечення представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначив, що дана справа є справою незначної складності, обсяг матеріалів опрацьованих адвокатом є незначним. Адвокатом наведено норми права, що застосовуються до даних правовідносин, а висновки щодо застосування зазначених норм взяті із висновків судів у справах з аналогічним предметом спору, що в свою чергу вказує на відсутність необхідності значного час для підготовки позовної заяви.

Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив рішення від 26.06.2019, в якій викладено правові висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Вказаний висновок Верховного Суду в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення наведеного спору.

У той же час, відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути з відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Суд вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування на загальну суму 5000,00 грн витрати на правничу допомогу не відповідають реальності таких, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з ГУ ДПС у Львівській області становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат являється не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатами та із обсягом наданих адвокатами послуг (виконаних робіт).

З огляду на викладене, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану учасників справи, вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідачів становить 2000,00 гривень.

Щодо решти витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Щодо стягнення витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 128 242,80 гривень.

Згідно з частиною 5 статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до частин 6-8 статті 137 КАС України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

В обґрунтування підстав для стягнення з відповідачів судових витрат на проведення експертиз представник позивача додав до заяви копію платіжної інструкції №2629 від 11.05.2026 на суму 128242,80 гривень (призначення платежу: оплата рахунку №26-1970-Е від 06.05.2026 за експертизу, без ПДВ). Також в матеріалах справи наявний рахунок за проведення експертизи №26-1970 від 06.05.2026, висновок експертів за результатами проведеної комісійної судової будівельно-технічної експертизи №1970-Е від 26.06.2026, акт здачі-приймання висновку експерта №1970-Е від 26.0.2026.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, суд у вказаній справі ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 призначив в адміністративній справі №380/1759/26 судову будівельно-технічну експертизу.

13.07.20226 до суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи №1970-Е від 26.06.2026, який долучено до матеріалів справи та враховано судом під час прийняття остаточного рішення.

Також, під час прийняття рішення по справі судом враховано висновки судової будівельно-технічної.

Судом враховано, що відповідач з висновком експертизи, рахунком та платіжним дорученнями був ознайомлений, в засіданні суду, щодо призначення експертизи не заперечував.

Поряд з цим, ч.7 ст.139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що витрати, які поніс позивач, по проведенню судової будівельно-технічної експертизи №1970-Е від 26.06.2026 підтверджуються копією платіжної інструкції №2629 від 11.05.2026 на суму 128242,80 гривень.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для відшкодування витрат на проведення судової експертизи з огляду на ненадання позивачем детального розрахунку 280 експертогодин із зазначенням конкретного часу роботи кожного з експертів.

За змістом частини п`ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони та проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. При цьому визначальним для вирішення питання про розподіл таких витрат є встановлення факту їх понесення або обов`язку їх сплатити, зв`язку відповідних витрат із розглядом справи, а також обґрунтованості та співмірності їх розміру.

Саме по собі незазначення в акті конкретної кількості годин, витрачених кожним із двох експертів окремо, не свідчить про те, що відповідні роботи фактично не виконувалися, та не спростовує розміру витрат, якщо їх проведення, обсяг і вартість підтверджуються сукупністю інших наданих суду доказів.

Суд також критично оцінює посилання відповідача на те, що рахунок на оплату експертизи виставлено 06.05.2026, тобто до проведення огляду об`єкта 16.06.2026 та складення висновку експертів 26.06.2026. Виставлення рахунку до безпосереднього виконання експертного дослідження саме по собі не свідчить ані про непроведення експертизи, ані про завищення її вартості. Попереднє визначення вартості та оплата експертного дослідження до завершення відповідних робіт не суперечать природі договірних відносин із проведення експертизи.

Водночас факт фактичного проведення експертного дослідження підтверджується складеним висновком експертів, а завершення надання відповідних послуг - актом виконаних робіт. Експертний висновок був поданий до матеріалів цієї адміністративної справи та використаний для встановлення обставин, що входили до предмета доказування.

Посилання відповідача на загальне навантаження експертів Львівського НДІСЕ та здійснений на цій підставі арифметичний розрахунок можливої кількості робочих днів також не підтверджує неспівмірності заявлених витрат. Відомості про кількість експертів установи, загальну кількість виконаних та незавершених експертиз не дають можливості встановити фактичний обсяг роботи конкретних експертів під час проведення експертизи у цій справі, складність поставлених перед ними питань чи час, необхідний для дослідження конкретного об`єкта та матеріалів.

Таким чином, наведені відповідачем аргументи ґрунтуються переважно на припущеннях щодо можливого часу виконання експертами відповідної роботи та самі по собі не спростовують факту проведення експертизи, її зв`язку з розглядом цієї справи і документально підтвердженого розміру понесених позивачем витрат.

Отже, враховуючи, що проведення експертизи було безпосередньо пов`язане з розглядом цієї справи, експертний висновок поданий до матеріалів справи, досліджувався судом та був врахований при вирішенні спору по суті, а факт понесення позивачем відповідних витрат та їх розмір підтверджено належними доказами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

При цьому наведені відповідачем заперечення не спростовують ані факту проведення експертного дослідження, ані його зв`язку з розглядом справи, ані фактичного понесення позивачем витрат на його проведення, а тому не є достатньою підставою для відмови у їх розподілі.

За таких обставин, суд вбачає підстави для ухвалення додаткового рішення на підставі пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України та часткового задоволення заяви представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

заяву представника позивача - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» (79018, м. Львів, вул. Федьковича, 57; код ЄДРПОУ 43640880) понесені у справі № 380/1759/26 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі ) гривень 00 копійок та судові витрати пов`язані з проведенням судової експертизи у розмірі 128 242 (сто двадцять вісім тисяч двісті сорок дві) гривні 80 копійок.

В іншій частині заяви представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
17.09.2026 Рішення № 139983213 Львівський окружний адміністративний суд
23.07.2026 Ухвала № 138434835 Львівський окружний адміністративний суд
02.04.2026 Ухвала № 135366402 без тексту Львівський окружний адміністративний суд
17.03.2026 Ухвала № 134895082 без тексту Львівський окружний адміністративний суд
04.02.2026 Ухвала № 133792014 без тексту Львівський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 43640880. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг