ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м. Полтава Справа № 440/1212/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката Наконечного Віталія Леонідовича про ухвалення додаткового рішення у справі №440/1212/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ЮГТАРА» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 у справі №440/1212/26 ухвалене:
"Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТАРА» (Україна, 74987, Херсонська обл., м. Нова Каховка, код ЄДРПОУ 25297937) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ ВП: 44057192) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області №22/16-31-04-01-07 від 11.11.2025 щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.
Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області повторно розглянути заяву № 02/10 від 13.10.2025 про неможливість своєчасного виконання свого податкового обов`язку з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області до Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, одержувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ одержувача 37993783, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), рахунок одержувача [рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету 22030106) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7987,20 грн. (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім гривень 20 копійок)".
27.04.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій він просить суд:
- вирішити питання про розподіл судових витрат в межах розгляду справи № 440/1212/26 шляхом винесення додаткового рішення про стягнення з Головного управління ДПС у Полтавській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГТАРА" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 по справі № 440/1212/26 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення, відмовлено в ухвалені додаткового рішення суду у цій справі.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач оскаржив його до суду апеляційної інстанції.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2026 у цій справі ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 по справі № 440/1212/26 скасувати. Справу № 440/1212/26 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Матеріали справи після апеляційного розгляду передані суду для продовження розгляду 15.09.2026.
У постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2026 у цій справі суд зробив такі висновки:
"Щодо висновків суду першої інстанції про те, що у розділі V рішення суду від 22.04.2026 суд розглянув заявлені вимоги щодо судових витрат, включаючи витрати на професійну правничу допомогу, де зазначив, що позивач не заявив витрати на правничу допомогу, підстави для їх розподілу відсутні, колегія суддів зазначає, що в позовній заяві представником позивача заявлялося як і клопотання про стягнення судових витрат (до яких відносяться і витрати на правничу допомогу), так і клопотання про те, що докази (рахунки, тощо) відносно судових витрат, які Позивач понесе у зв`язку з розглядом справи будуть надані суду протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду, а тому рішенні від 22.04.2026 суд і не повинен був вирішувати питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
На підставі наведених вище обставин, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення є помилковим.".
Суд враховує висновки постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2026 у цій справі, як обов`язкові для суду першої інстанції щодо того, що Полтавський окружний адміністративний суд не розглядав питання вирішення судових витрат на професійну правничу допомогу під час ухвалення рішення суду від 22.04.2026 по суті спору у цій справі.
Ухвалою суду від 17.09.2026 заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення призначена до розгляду в порядку письмового провадження.
Частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з такого.
Відповідно до договору про надання правничої допомоги № 01/11-25 від 18.11.2025, який укладений між АО «Джі Ен Ес Консалтинг», в особі керуючого партнера Наконечного Віталія Леонідовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «ЮГТАРА» (далі Клієнт), в особі директора Давиденка Сергія Вікторовича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, які при спільному згадуванні іменуються "Сторонами", а кожна окремо "Сторона" або "Виконавець" чи "Клієнт" відповідно, Сторони уклали цей Договір про надання правничої допомоги (далі «Договір»), за умовами якого Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання забезпечити надання правничої допомоги Клієнту (надалі "Послуги") на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні та документально підтверджені для виконання Договору. Відповідно до пп. 4.4 цього Договору, після завершення надання правничої допомоги або її частини Виконавець складає Акт та надає його Клієнту. В Акті зазначаються Послуги, фактично надані Виконавцем, розмір фактично витраченого часу (у випадку погодинних ставок), гонорару Виконавця, а також розмір фактичних витрат. Після отримання Акту Виконавця про надання правничої допомоги Клієнт зобов`язаний його погодити. Протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання Акту Клієнт має право висловити свої зауваження до змісту Акту, про що повідомити Виконавця в письмовій формі чи засобами електронного зв`язку. Якщо протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання Клієнтом Акту від останнього не надійдуть зауваження до його змісту, то такий Акт вважається погодженим Клієнтом. Згідно з пп. 4.7 цього Договору факт надання правничої допомоги Клієнту може засвідчуватися Актом, або документами, які розроблені та/або підписані Виконавцем. На вимогу Клієнта Виконавець надає документ, що підтверджують факт сплати гонорару та фактичних витрат.
У пп. 4 розділу 9 позовної заяви, на виконання вимог ч. 7 ст. 139 КАС України представник Позивача заявив про те, що докази (рахунки, тощо) відносно судових витрат, які Позивач понесе у зв`язку з розглядом справи будуть надані суду протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду. В п. 4 прохальної частини тексту позовної заяви позивач (його представник) просив суд стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮГТАРА" (ідентифікаційний код юридичної особи: 25297937, Україна, 74987, Херсонська обл., м. Нова Каховка, селище міського типу Дніпряни, вул. 1 травня, буд. 17) понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: 44057192, вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська обл., 36000).
Розгляд справи в суді першої інстанції відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наслідками якого судом першої інстанції 22.04.2026 ухвалене рішення по суті заявлених позовних вимог.
27.04.2026 (тобто протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення суду першої інстанції) представником позивача подана заява про ухвалення додаткового рішення, до якої долучені докази на підтвердження факту понесення судових витрат на правничу допомогу, зокрема, наданий рахунок на оплату № 24/04-2026-1Р від 24.04.2026 та акт про надання послуг № 24/04-2026-1А від 24.04.2026.
Відповідно до акту про надання послуг № 24/04-2026-1А від 24.04.2026 у графі "Найменування правничої допомоги/витрат на її надання у справі №440/1212/26 (далі - Послуги)" зазначено: 1. 05.02.2026 - підготовка та подання до Полтавського окружного адміністративного суду позовної заяви до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, з урахуванням збору доказів, 2. 06.03.2026 - підготовка та подання до Полтавського окружного адміністративного суду відповіді на відзив, 3. 13.03.2026 - підготовка та подання до Полтавського окружного адміністративного суду клопотання про залишення без розгляду заперечення Відповідача. У графі "Сума без ПДВ, грн" за ці три послуги зазначено 9 000,00 грн. 24.04.2026 даний акт був підписаний сторонами Договору.
Ця справа розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог статті 262, 263 КАС України, тобто розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто всі докази у справі мають бути подані сторонами упродовж тридцяти з дня відкриття провадження.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Дана вимога в кодексі визначена з метою забезпечення процесуальної економії та прав сторін, які можуть подати заперечення на таку суму витрат.
Процесуальна економія полягає у тому, що суд повинен під час ухвалення рішення суду у спрощеному провадження одразу вирішувати всі питання, у тому числі про витрати на правничу допомогу.
Частинами третьою-п`ятою статті 143 КАС України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом сформована усталена практика з питань стягнення витрат на правничу допомогу.
Системна правова позиція викладена у постанові від 23.01.2025 у справі №240/32993/23:
«Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 та від 22 жовтня 2021 року у справі №160/7922/20 виходив з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналізом положень статті 134 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.»
За приписами частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів тощо), що визначено частиною 7 статті 139 КАС України.
У постанові від 19 березня 2020 року у справі № 640/6209/19 Верховний Суд зазначав, що за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252). Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 зробив такі правові висновки. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
Системний аналіз вищенаведених норм права, з врахуванням правових висновків Верховного Суду, дає підстави для висновку, що під час розгляду справи судом, останній зобов`язаний у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, вирішити питання розподілу усіх судових витрат, про які заявила сторона, з урахуванням результату розгляду справи.
За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи.
Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду - тобто докази неможливості їх подання до розгляду справи по суті без призначення судового засідання (у цьому випадку тридцять днів із дати відкриття провадження).
У даній справі відповідно до пп. 4.4 цього Договору після завершення надання правничої допомоги або її частини Виконавець складає Акт та надає його Клієнту. В Акті зазначаються Послуги, фактично надані Виконавцем, розмір фактично витраченого часу (у випадку погодинних ставок), гонорару Виконавця, а також розмір фактичних витрат. Після отримання Акту Виконавця про надання правничої допомоги Клієнт зобов`язаний його погодити. Згідно з пп. 4.7 цього Договору факт надання правничої допомоги Клієнту може засвідчуватися Актом, або документами, які розроблені та/або підписані Виконавцем. Відповідно до акту про надання послуг № 24/04-2026-1А від 24.04.2026 у графі "Найменування правничої допомоги/витрат на її надання у справі № 440/1212/26 (далі - Послуги)" зазначено: 1. 05.02.2026 - підготовка та подання до Полтавського окружного адміністративного суду позовної заяви до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, з урахуванням збору доказів, 2. 06.03.2026 - підготовка та подання до Полтавського окружного адміністративного суду відповіді на відзив, 3. 13.03.2026 - підготовка та подання до Полтавського окружного адміністративного суду клопотання про залишення без розгляду заперечення Відповідача. У графі "Сума без ПДВ, грн" за ці три послуги зазначено 9 000,00 грн. 24.04.2026 даний акт був підписаний сторонами Договору.
Провадження у даній справі відкрито 18.02.2026, підготовче провадження тривало до 17.03.2026, остання послуга адвокатом була надана 13.03.2025, тобто до закінчення підготовчого провадження, натомість акт про надання послуг був сформований лише після ухвалення судом рішення 22.04.2026 - 24.04.2026.
Останні дії щодо правничої допомоги, які визначені в акті про надання послуг № 24/04-2026-1А від 24.04.2026, позивач отримав 13.03.2026.
Проте із 13.03.2026 по 22.04.2026 позивач не надав відповідні докази на понесення правничих витрат, докази неможливості надання таких витрат із 13.03.2026 по 22.04.2026, позивач також суду не надав.
Адвокат не зазначає, у чому полягала об`єктивна непереборна можливість надати доказ про розміру витрат у даній справі у строки визначені КАС України, або за період із 13.03.2026 по 22.04.2026, якщо всі витрат на правничу допомогу у цій справі понесені по 13.03.2026.
У такому випадку суд першої інстанції не має правових підстав для розгляду питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, а його вирішення відкладається не більше ніж як на п`ятнадцять днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно, перевірці і оцінці підлягають такі обставини (у сукупності):
(1) наявність безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи;
(2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Відсутність першої з цих обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.
Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частин третьої-п`ятої статті 143 КАС України вирішення питання про судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у зв`язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Прийняття судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу після розгляду справи (апеляційного або касаційного перегляду) може мати місце лише за умови, що сторона до закінчення судових дебатів у справі (якщо справа розглядається у загальному позовному провадженні) або (як висловлено Верховним Судом) не пізніше закінчення розгляду справи, якщо справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні, звернеться до суду із заявою про те, що вона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі (до закінчення розгляду справи спрощеному позовному провадженні) надати суду докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.
Таким чином, рішення про розподіл судових витрат приймається судом один раз:
або при вирішенні спору по суті,
або шляхом прийняття додаткового рішення.
Повторна оцінка доказів або їх частини шляхом прийняття додаткового рішення після ухвалення основного рішення про розподіл судових витрат означатиме можливість фактичної зміни останнього, що не передбачене положеннями КАС України.
Суд звертає увагу, що розгляд даної справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, що не передбачає проведення судових дебатів.
У позовній заяві представник позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.
Разом з тим, до позовної заяви наданий договір про надання правничої допомоги, ордер про надання правової допомоги адвокатом та свідоцтво про здійснення адвокатської діяльності.
Адвокат (представник позивача) зазначив у позові, що докази про надання правничої допомоги будуть надані пізніше, проте до початку розгляду справи по суті відповідних доказів не надав.
Жодних заяв із належними доказами про неможливість надання доказів понесення витрат на правничу допомогу до ухвалення судового рішення від представника позивача не надходило.
Із цього питання суд звертає увагу на правовий висновок колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 25 липня 2023 року по справі №340/4492/22:
"Як вже зазначалося, системний аналіз вищенаведених норм права, а також наявних висновків Верховного Суду дає підстави для висновку, що під час розгляду справи судом першої інстанції останній зобов`язаний у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, вирішити питання розподілу усіх судових витрат, про які заявила сторона, з урахуванням результату розгляду справи. За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У такому випадку суд першої інстанції не має правових підстав для розгляду питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, а його вирішення відкладається не більше ніж як на п`ятнадцять днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Слід зазначити, що для зазначеного випадку пункт 4 частини шостої статті 246 КАС України встановлює, що у резолютивній частині рішення суду вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.
Відповідно, в межах ключового питання у цій справі під час перевірки дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог перевірці і оцінці підлягають такі обставини (у сукупності): (1) наявність безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи; (2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Колегія суддів вважає, що саме поведінка позивача, яка виразилася у ненаданні доказів понесення судових витрат на правничу допомогу, які вже були наявні станом на час ухвалення судового рішення, а так само у неповідомленні суду про їх надання після ухвалення судового рішення, зумовила відмову у їх відшкодуванні з відповідачів, а тому надання відповідних доказів в подальшому не може виправдовуватися процедурою, закріпленою у частині сьомій статті 139, частинах третьої-п`ятої статті 143, статті 252 КАС України, яка застосовується за наявності підстав, чітко визначених у цих нормах.
У зв`язку з викладеним колегія суддів вважає, що в межах цієї справи суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального прави та/або порушення норм процесуального права при вирішенні питання розподілу судових витрат у судовому рішенні, яким закінчено розгляд справи."
Таким чином, у постановах Верховного Суду від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 та від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20, щодо застосування частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 143 КАС України, відповідно до яких подання доказів на підтвердження розміру судових витрат після ухвалення рішення допускається за умови подання до закінчення розгляду справи відповідної заяви та повідомлення про причини неможливості подати такі докази до ухвалення судового рішення по суті спору.
Представник позивача не повідомив причин, з яких він, знаючи про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, володіючи розміром витрат на правничу допомогу станом на 13.03.2026, не повідомив суд про неможливість подання цих доказів відносно розміру судових витрат до ухвалення судового рішення.
Позивач не надає докази неможливості подання доказів на понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, які надані позивачу по 13.03.2026.
Саме поведінка позивача та його представника, яка виразилася у неповідомленні суду про неможливість надання доказів до ухвалення судового рішення, зумовлює відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу з відповідачів, а тому надання відповідних доказів в подальшому не може виправдовуватися процедурою, закріпленою у частині сьомій статті 139, частинах третьої-п`ятої статті 143, статті 252 КАС України, яка застосовується за наявності підстав, чітко визначених у цих нормах.
Формулювання адвокатом доводу у позові, що докази будуть надані пізніше після ухвалення рішення суду - не свідчить про неможливість надання таких доказів адвокатом чи позивачем до ухвалення рішення судом у спрощеному провадженні, а свідчить про невиконання належним чином процесуальних обов`язків визначених у статті 139, 143 КАС України.
Зазначений висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим в ухвалах від 07 липня 2023 року у справі №340/2823/21, від 26 липня 2023 року у справі №640/11775/20, а також у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22, від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20.
Таке обмеження права щодо відшкодування витрат у адміністративному процесі на законодавчому рівні, відповідними процесуальними строками та обов`язками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Адвокат, будучи професійним учасником процесу, своїх процесуальних обов`язків щодо надання доказів до ухвалення рішення суду по суті спору не виконав.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У Х В А Л И В:
Ухвалити додаткове рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТАРА» (Україна, 74987, Херсонська обл., м. Нова Каховка, код ЄДРПОУ 25297937) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ ВП: 44057192) про визнання протиправним та скасування рішення.
Відмовити у стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГТАРА" судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Копію додаткового рішення надіслати учасникам справи.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза